Рішення № 16928217, 02.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.06.11 р. Справа № 33/46

Господарський суд Донецької області у складі судді Ю.В. Сич

при секретарі судового засідання Сімонової М.О., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства „Луч”, м.Красний Лиман

до відповідача Відділу освіти Краснолиманської міської ради, м.Красний Лиман

про стягнення заборгованості у розмірі 214951грн.32коп., інфляційних витрат у розмірі 9330грн.41коп., 3% річних у розмірі 2544грн.41коп.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 представник (за довіреністю №19 від 25.02.2011р.),

від відповідача: не зявився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство „Луч”, м.Красний Лиман звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відділу освіти Краснолиманської міської ради, м.Красний Лиман про стягнення заборгованості у розмірі 214951грн.32коп., інфляційних витрат у розмірі 6026грн.58коп., 3% річних у розмірі 1839грн.34коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором на надання автопослуг по перевезенню школярів б/н від 11.01.2010р. в частині сплати наданих послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 214951грн.32коп. та підстави для нарахування інфляційних витрат у розмірі 6026грн.58коп. та 3% річних у розмірі 1839грн.34коп.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору на надання авто послуг по перевезенню школярів б/н від 11.01.2010р., розрахунку тарифів станом на 18.01.2010р., лист №07-08-19/476 від 28.04.2011р., претензії №7 від 20.04.2011р., актів виконаних автопослуг від 31.12.2010р., від 30.11.2010р., від 31.10.2010р., актів звіряння взаємних розрахунків від 31.12.2010р., від 30.11.2010р., від 31.10.2010р., рахунків №238 від 31.12.2010р., №235 від 30.11.2010р., №222 від 31.10.2010р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 611, 614, 623, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 225, 229 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України, пунктами 2.1.8., 5.5., 4.5. Договору на надання автопослуг по перевезенню школярів.

02.06.2011р. представник позивача надав заяву №36 від 01.06.2011р. відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України про збільшення розміру 3% річних та інфляційних витрат на суму 4008грн.90коп., відповідно чого просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 214951грн.32коп., інфляційних витрат у розмірі 9330грн.41коп., 3% річних у розмірі 2544грн.41коп.

31.05.2011р. представником відповідача наданий відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній визнає суму заборгованості у розмірі 214951грн.32коп., проти стягнення 3% річних та інфляційних витрат заперечує, посилаючись на те, що підприємство відповідача є бюджетною організацією, та додаткові затрати не передбачені бюджетом на 2011р. та просить розглянути справу без участі представника відповідача за наявними документами в матеріалах справи.

Відповідно до вищевикладеного позовні вимоги судом розглядаються з урахуванням заяви №36 від 01.06.2011р. про збільшення позовних вимог.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

11.01.2010р. між Приватним підприємством „Луч” (перевізник) та Відділом освіти Краснолиманської міської ради (замовник) укладено договір на надання авто послуг по перевезенню школярів б/н (далі Договір), відповідно до якого перевізник зобовязується за завданням замовника надавати авто послуги, у порядку і на умовах, визначених цим договором (п. 1.1. Договору).

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано а ні змін, ні доповнень щодо виконання умов договору.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами погоджено істотні умови за вищевказаним договором.

За умовами Договору перевізник зобовязаний вчасно і якісно виконувати автопослуги (п. 2.2.1. Договору), підписувати та передавати замовнику акти про надання автопослуг (п. 2.2.5. Договору).

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що акт про надання автопослуг підписується сторонами до 7 числа кожного місяця, що випливає за календарним місяцем, у якому фактично надавалися автопослуги.

Так, на виконання умов Договору сторонами складені акти виконаних автопослуг від 31.10.2010р. на суму 39805грн.80коп., від 30.11.2010р. - 87572грн.76коп., від 31.12.2010р. - 87572грн.76коп., що разом складає 214951грн.32коп., які підписані сторонами та скріплені печатками підприємств без зауважень.

Відповідно до чого, суд вважає, що позивачем зобовязання за Договором виконані в повному обсязі.

Відповідно до п. 2.1.8. Договору відповідач зобовязаний вчасно перерахувати на розрахунковий рахунок перевізника кошти за предоставлені авто послуги.

Розрахунки за поставлені послуги здійснюються після отримання послуг на протязі 30 днів, до 1-го числа наступного місяця. Усі розрахунки за договором проводяться у безготівковій формі, згідно актів виконаних робіт.

Так, позивачем виставлений відповідачу рахунки-фактури №222 від 31.10.2010р., №235 від 30.11.2010р., №238 від 31.12.2010р.

Таким чином, у відповідача виник обовязок щодо оплати наданих послуг. Кінцевий термін оплати наданих послуг за актами виконаних автопослуг від 31.10.2010р. є 30.11.2010р., від 30.11.2010р. 30.12.2010р., від 31.12.2010р. 30.01.2011р.

Та на твердження позивача та відповідно до відзиву на позовну заяву відповідачем оплата послуг, наданих у жовтні, листопаді, грудні 2010р., здійснена не була.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадають під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що позивач виконав покладені на нього зобовязання в повному обсязі.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Свої зобовязання щодо повної та своєчасної оплати грошових коштів всупереч вищевказаним нормам Цивільного та Господарського кодексу України, умовам договору відповідач не виконав, у звязку з чим виникла заборгованість в сумі 214951грн.32коп.

До того ж, позивачем відповідачу направлено претензію №7 від 20.04.2011р., відповідно до якої позивач просить відповідача сплатити суму заборгованості за надані послуги за Договором у розмірі 214951грн.32коп. Відповідач, в свою чергу, у відповідь на зазначену претензію направив лист №07-08-19/476 від 28.04.2011р., відповідно до якого визнав в повному обсязі вимоги позивача щодо сплати суми заборгованості у розмірі 214951грн.32коп.

Та на теперішній час відповідачем не надано доказів сплати зазначеної заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 214951грн.32коп. доведеними, обґрунтованими належними доказами, відповідно такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, позивач відповідно до позовної заяви заявляє про стягнення 3% річних у розмірі 2544грн.41коп. та інфляційних витрат у розмірі 9330грн.41коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних витрат судом встановлено, що зазначений розрахунок є вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, відповідно до чого позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 2544грн.41коп. та інфляційних витрат у розмірі 9330грн.41коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 509, 526, 610, 612, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 48, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства „Луч”, м.Красний Лиман до відповідача, Відділу освіти Краснолиманської міської ради, м.Красний Лиман про стягнення заборгованості у розмірі 214951грн.32коп., інфляційних витрат у розмірі 9330грн.41коп., 3% річних у розмірі 2544грн.41коп. задовольнити.

2. Стягнути з Відділу освіти Краснолиманської міської ради (84400, Донецька область, м.Красний Лиман, вул.Фрунзе, 15, код ЄДРПОУ 02142684) на користь Приватного підприємства „Луч” (84400, Донецька область, м.Красний Лиман, вул.Свободи, 110, код ЄДРПОУ 20388213, р/р 26003301661236 в Краснолиманському ТВБВ Північне ПІБ м.Словянськ, МФО 334561) заборгованість у сумі 214951грн.32коп., 3% річних у сумі 2544грн.41коп., інфляційних витрат у розмірі 9330грн.41коп., відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 2268грн.26коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У судовому засіданні 02.06.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 07.06.2011р.

Суддя Сич Ю.В.