Рішення № 16928112, 05.07.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.07.11 р. Справа № 44/361пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Лазаренко Н.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 31018243

до Відповідача: Дочірнього підприємства „РДС Систем” Товариства з обмеженою відповідальністю „Хілал Алюмінієм Юкрейн”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 32270329

про: визнання договору підряду №03/03-08-1 від 03.03.2008р. недійсним.

за участю уповноважених представників:

від Позивача не зявився;

від Відповідача - ОСОБА_1 (за довіреністю №11-04/11 від 111.04.2011р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалося з 18.01.2010р. на 27.01.20010., проте 27.01.2010р. провадження у справі було зупинено і поновлено 12.08.2010р. з призначенням до розгляду на 06.09.2010р. Ухвалою від 25.08.2010р. провадження у справі було знову зупинено і поновлено лише 05.04.2011р. з призначенням до розгляду на 18.04.2011р. Ухвалою від 15.04.2011р. провадження у справі було знову зупинено і поновлено лише 22.06.2011р. з призначенням до розгляду на 05.07.2011р.

У судовому засіданні 05.07.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Восход”, м. Донецьк (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Дочірнього підприємства „РДС Систем” Товариства з обмеженою відповідальністю „Хілал Алюмінієм Юкрейн”, м. Донецьк (далі Відповідач) про визнання договору підряду №03/03-08-1 від 03.03.2008р. недійсним.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що договір підряду №03/03-08-1 від 03.03.2008р. є таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства України, оскільки керівник Відповідача, який вчинив правочин, не мав необхідного обсягу повноважень, Відповідачем була застосовано обман відносно наявності таких повноважень та через відсутність погодження за істотними умовами.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір підряду №03/03-08-1 від 03.03.2008р., правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст.ст. 202, 203, 215, 230, 627, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст.180, 318 Господарського кодексу України, п. 5 Постанови КМУ №668 від 01.08.2005р. та на виконання вимог ухвали суду і задля підтвердження своєї позиції надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.87-133 т.1), у тому числі пояснення відносно складання і наявності проектно-кошторисної документації і узгодження з Відповідачем строків початку і закінчення будівельних робіт.

Відповідач 05.07.2011р. надав відзив на позовну заяву з додатками (а.с.а.с. 2-44 т.2), в якому проти позову заперечив, посилаючись на: недоведеності Позивачем тверджень стосовно відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності та наявності у керівника Відповідача достатніх повноважень для укладання спірного договору; безпідставність застосування до правовідносин за спірним договором положень Постанови КМУ №668 від 01.08.2005р. та фактичне виконання сторонами спірного договору.

У судове засідання 05.07.2011р. представник Позивача не зявився, надавши клопотання (а.с.1 т.2) про розгляд справи без його присутності, а представник Відповідача підтримав позицію, викладену у наданому відзиви та наголосив на необхідності вирішення спору за наявними доказами.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними у справі документами, оскільки їх цілком достатньо для правильної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представника Відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

03.03.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ВОСХОД”, м. Донецьк (Замовник) та Дочірнім підприємством „РДС Систем” Товариства з обмеженою відповідальністю „Хілал Алюмінієм Юкрейн”, м. Донецьк укладений договір підряду №03/03-08-1 (а.с.а.с.7-14 т.1), згідно умов п. 1.1. якого Відповідач зобов`язується за завданням Позивача, згідно проектно-кошторисної документації, здійснити установку світопрозорих, огороджуючих конструкцій з використанням свого матеріалу, а останній зобовязується прийняти та сплатити виконані роботи ТК „Обжора” по вул. Артема в Київському районі м. Донецька.

Строки виконання робіт сторони визначили в розділі 2 договору, встановивши його початок протягом 5 днів з моменту отримання попередньої оплати згідно п. 4.3. і надання Замовником придатного до виконання підрядних робіт Обєкту, на якому роботи будуть проводитися згідно проектної документації, та необхідного обладнання (п.2.2.)

Розділами 3 і 4 договору закріплена домовленість сторін відносно договірної ціни та порядку розрахунків за роботи, а п. 6.1., 6.2. визначений обовязок Замовника із забезпечення робіт погодженої у встановленому порядку проектно-кошторисною документацією, що має передаватися за актом.

22.08.2008р. між сторонами укладена додаткова угода (а.с.89 т.1), якою сторони змінили вартість виконаних робіт та повну вартість обладнання. яку визначили в розмірі 3372619.00грн. з урахуванням ПДВ.

Факт виконання Відповідачем своїх зобовязань Підрядника за спірним договором підтверджується наданими актами приймання виконаних підрядних робіт і довідками про вартість виконаних робіт (а.с.а.с.90-133 т.1, а.с.а.с8-36 т.2), підписаними сторонами без зауважень, тоді як часткове виконання грошових зобовязань з боку Позивача вбачається із наданих виписок по рахунку (а.с.а.с.5-7 т.2).

Як вбачається довідки ЄДРПОУ №101-4736 (а.с.41 т.2) та протоколу № 2 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю „Хілал Алюмінієм Юкрейн” (а.с.42 т.2) особа, яка підписала спірний договір від імені Відповідача Скрипник Д.М. є його директором, який за змістом п. 5.10. статуту (а.с.39 т.2) уповноважений від імені підприємства укладати будь-які договори без обмежень щодо виду або суми.

За таких обставин Позивач наполягає на задоволені заявлених вимог.

Відповідач проти позову заперечив, з підстав, викладених у наданому 05.07.2011р. відзиві (а.с.а.с.2, 3 т.2).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

З огляду на матеріали справи та зміст позовної заяви, сутність розглядуваного спору полягає у визнанні спірного договору недійсним.

Як зазначено в абз. 3 п. 1 Розяснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних із визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. №02-5/111, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків.

При цьому, враховуючи правову позицію Верховного суду України, викладену в абз. 3 п. 2 Постанови Пленуму „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 6 листопада 2009 року N 9, оцінка законності спірного договору здійснюється судом з урахуванням законодавства, що діяло на момент його вчинення, що зумовлено приписами ст. 58 Конституції України, якою запроваджено загальне правило заборони ретроспективної дії у часі законів та інших нормативних актів, яке, враховуючи положення ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу та абз. 4 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 09.02.1999р. № 1- рп/99 норми, розповсюджується і на юридичних осіб, а також - п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, абз. 3 п. 10 чинного Розяснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. № 02-5/111.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами законодавства, зокрема Цивільним кодексом України, у світлі яких судом і розглядається питання дійсності спірного договору.

За змістом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину, яким у розумінні ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України є спірний договір, є недодержання в момент його вчинення вимог ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Виходячи із наведених Позивачем підстав позову, у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Розяснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, останній стверджує, що спірний договір є недійсним, оскільки:

-директор Відповідача міг не мати необхідного обсяг повноважень для підписання спірного договору з огляду на ймовірність перевищення ціни договору розмірі статутного капіталу, що зумовлює порушення ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України;

-Відповідач застосував обман, не надавши документи на підтвердження повноважень директора на підписання спірного договору, що вказує на порушення ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України та недійсність спірного договору відповідно до ст.230 Цивільного кодексу України;

-Договір не містить всіх передбачених п. 5 Постанови КМУ „Про затвердження загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві” №668 від 01.08.2005р. істотних умов порядку забезпечення виконання зобовязань, вимог до організації робіт, джерела та порядку фінансування робіт (будівництва обєкту), умолви страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження обєктів будівництва.

-

Втім, на думку суду, зазначені аргументи не вказують на наявність обставин, з якими законодавство повязувало визнання певних положень договору недійсними, з огляду на таке:

По-перше, посилання Позивача на ймовірність відсутності у директора Відповідача достатніх повноважень для укладання спірного договору мають характер необґрунтованих припущень, які у повній мірі спростовуються змістом п.5.10 наданого до матеріалів справи Статуту Відповідача, з якого вбачається наявність повноважень директора Відповідача як його виконавчого орган на укладання спірного договору і набуття у такий спосіб прав та обовязків для свого Підприємства у розумінні ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України. В свою чергу, згадувана в ст. 207 Господарського кодексу України спеціальна правосубєктність взагалі не відношення до питання наявності або відсутності повноважень керівника на укладання договору, а стосується наявності необхідних ліцензій, питання про що Позивач наразі не ставить. Суд також з приводу цієї підстави позову звертає увагу на неспроможність аргументації заявлених вимог посиланням на ст.ст. 4, 59 Закону України „Про господарські товариства”, адже за своєю організаційно-правовою формою Відповідач не є господарським товариством.

По-друге, згідно ст.ст. 229, 230 Цивільного кодексу України обман відносно повноважень керівника на укладання певного договору взагалі не відноситься до обставин у розумінні вказаних норм, що мають істотне значення, в контексті можливості визнання спірного договору недійсним. Більш того, обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Між тим, як було встановлено судом, керівник Відповідача, що підписав спірний договір, згідно Статуту мав достатній обсяг повноважень отже, обставина, яка могла б замовчуватися взагалі відсутня. Більш того, суд вважає запропонований підхід Позивача до перевірки повноважень свого контрагенту за договором хибним, оскільки за змістом абз. 4 п. 9.1. Розяснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. №02-5/111 саме на сторону договору покладається обовязок перевіряти наявність необхідних повноважень у свого контрагента, що у повній мірі узгоджується та може бути реалізоване враховуючи положення ч. 1 ст. 16 та ч.ч.1, 2 ст. 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.

По-третє, твердження про відсутність у спірному договорі істотних умов взагалі не стосується питання дійсності зазначеного договору, а повязаний із фактом укладання договору і його існування як правової підстави для кореспондуючих прав і обовязків сторін. В свою чергу, факт виконання (навіть часткового) сторонами своїх взаємних зобовязань певною мірою вказують на достатність узгоджених умов для повного і належного врегулювання сторонами правовідносин за спірним договором, що узгоджується із правовою позицією з цього приводу, викладеною Верховним Судом України від 10.02.2009р. (розміщена в інформаційній базі ЛІГА).

Поряд із цим, суд вважає за необхідне наголосити на такому:

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, наступна сукупність умов:

- наявність у Позивача певного субєктивного права (інтересу) обєкту судового захисту;

- порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідача;

- належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування діючим законодавством та адекватного наявному порушенню).

Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позову. При цьому, обовязковість доведення наявності факту порушення спірної угодою прав та/або інтересів позивача випливає із позиції Вищого господарського кодексу України, викладеною в абз. 1 п. 4. Розяснення „Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. № 02-5/111 та у повній мірі узгоджується із змістом ст. 55 Конституції України. При цьому, порушення прав/інтересів повинно мати місце саме внаслідок існування спірного договору, законність якого наразі заперечується і оспорюється Позивачем.

Втім, ані із змісту позовної заяви або інших матеріалів справи не вбачається в чому Позивач визначає наявність порушення його права та інтересів у звязку із існуванням оспорюваної угоди - жодних доказів підтвердження такого факту порушення всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано.

Отже, оскільки наведені Позивачем обставини (підстави позову) жодною мірою не вплинули на його субєктивні права та інтереси, що, як наслідок, обєктивно унеможливлює досягнення мети судового захисту при поданні розглядуваного позову поновленню та захисту порушених (невизнаних) права та інтересів, та є самодостатньою підставою для відмови у задоволенні цього позову в контексті положень ч. 3 ст. 16 Цивільного кодексу України, остільки за відсутністю обєкту захисту звернення до суду являє собою зловживанням відповідним правом з боку Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход”.

Встановлені судом обставини та їх права оцінка зумовлюють відмову у задоволенні заявлених вимог через їх юридичну і доказову неспроможність.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати підлягають віднесенню на його рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 31018243) до Дочірнього підприємства „РДС Систем” Товариства з обмеженою відповідальністю „Хілал Алюмінієм Юкрейн”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32270329) про визнання договору підряду №03/03-08-1 від 03.03.2008р. недійсним.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 05.07.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.07.2011р.

Суддя Попков Д.О.