Рішення № 16928107, 05.07.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.07.11 р.                     Справа № 37/137                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Лазаренко Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Прокурора Орджонікідзевського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, ідентифікаційний код 23599040

до Відповідача: Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 8802,55грн., за послуги орендодавця 199,96грн. та пені в сумі 185,20грн.

за участю уповноважених представників:

від Прокурора – Пономарьов А.О. (за посвідченням №3897 до 14.03.2016р.);

від Позивача – ОСОБА_2 (за довіреністю б/н від 04.07.2011р.);

від Відповідача – не з’явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 05.07.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Прокурор Орджонікідзевського району м. Маріуполя (далі – Заявник позову) звернувся до Господарського суду Донецької області в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (далі – Позивач) з позовною заявою до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 8802,55грн., за послуги орендодавця 199,96грн. та пені в сумі 185,20грн.

В обґрунтування позовних вимог Заявник позову посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором оренди № 853-О від 16.04.2007р., внаслідок чого за період з лютого по травень 2011р. утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені.

На підтвердження вказаних обставин Заявник позову надав договір оренди № 853-О від 16.04.2007р., акт прийому-передачі нежитлового приміщення, розрахунок пені, рахунки.

Нормативно свої вимоги Заявник позову обґрунтував ст. ст. 5, 10, 18, 19, 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст. 20 Закону України „Про прокуратуру”, ст.ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 324, 762 Цивільного кодексу України.

Спільною заявою від 05.07.2011р. (а.с.18) Прокурор з Позивачем відмовились від позовних вимог в частині стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 7500грн. і заборгованості за послуги орендодавця в сумі 199,96грн., наполягаючи на задоволенні вимог щодо пені в сумі 185,2грн., у зв’язку із здійсненими Відповідачем платежами як до, так і після порушення провадження у справі, на підтвердження чого надали відповідні виписки з рахунків (а.с.а.с.19-22).

Відповідач у судове засідання без пояснення причин не з’явився, своєї позиції про суті розглядуваного спору до відома суду не довів, хоча був повідомлений про судовий розгляд належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи.

Прокурор та Позивач у судовому засіданні 05.07.2011р. підтримали подану спільну заяву та вимагали вирішити спір за наявними документами.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача і ненаданням певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу не перешкоджає розгляджу справи з огляду на надання судом достатнього часу для формулювання і доведення до відома суду своєї позиції по суті заявлених вимог з представленням підтверджуючих доказів (у разі наявності).

Вислухавши у судовому засіданні Прокурора та представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

16.04.2007р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір на оренду нежилого приміщення, що знаходиться в комунальній власності м. Маріуполя № 853-О (а.с.а.с. 6-9), який був посвідчений нотаріально і зареєстрований в Державному реєстрі правочинів (а.с.10) 12.06.2007р., згідно п.п.1.1, 8.1. якого Позивач передає Відповідачу в строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Маріуполь, пр. Ленінградський, б.39, загальною площею 208,30кв. м., у багатоквартирному житловому будинку літ. А-9, на земельній ділянці, яка знаходиться у розпорядженні міської ради, а саме: з літ.А/п, приміщення №130, кімн. 8-16, підвал, для використання під офіс, строком до 30.05.2017р.

Відповідно до приписів п. 4.2 договору Орендар зобов’язаний вчасно та в повному обсягу сплачувати Одержувачу (міський бюджет Жовтневого району) орендну плату, а також сплачувати Орендодавцю за послуги з обслуговування Орендаря суму в розмірі 27,08грн. щомісяця, з розрахунку 0,13грн. за 1кв.м. орендованої площі.

Згідно умов п.п.5.2., 5.3 зазначеного договору визначені наступні умови виконання грошових зобов’язання:

·          Орендар сплачує орендну плату за перший місяць в розмірі 1231,05грн. з розрахунку – 5,91 грн. за 1 кв.м., та перераховує її на розрахунковий рахунок Одержувача до 20 числа поточного місяця з урахуванням індексу інфляції;

·          Оплата здійснюється щомісяця. Орендар зобов’язаний отримати рахунок на оплату в бухгалтерії Управління міського майна. Рахунки на оплату видаються Орендарю з 11 по 19 число кожного місяця.

Умовами п. 7.3. договору за прострочення сплати орендної плати встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі 2-х облікових ставок Національного банку України за кожен день прострочення.

12.06.2007р. об’єкт оренди був наданий Відповідачу (загальна площа 208,30 кв.м.), про що сторонами сторони склали відповідний акт прийому-передачі (а.с.13).

Внаслідок неналежного виконанням грошових зобов’язань у Відповідача у період з лютого 2011р. по травень 2011р. включно утворилась заборгованість з орендної плати у сумі 8802,55грн. та за послуги обслуговування в сумі 199,96грн. Крім того, у зв’язку із зазначеною заборгованістю з орендної плати Заявником позову нараховано пеню у розмірі 185,20грн., у стягненні якої разом із вказаною заборгованістю полягав заявлений позов, що був поданий до суду 20.06.2011р.

Як вбачається із змісту наданих Позивачем виписок з рахунку, 17.06.2011р. Відповідач оплатив послуги орендодавця в сумі 249,95грн. (а.с.19), та орендну плату в сумі 7500грн. (а.с.21), і 21.06.2011р. (а.с.20) здійснив ще орендний платіж в сумі 3562,86грн., з урахуванням чого згідно відомостей особового рахунку станом на 04.07.2011ёр. (а.с.22) залишилась несплачена тільки пеня в розмірі 185,2грн.

Спільною заявою від 05.07.2011р. Прокурор та Позивач відмовились від позовних вимог в частині стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 7500грн. та з оплати послуг Орендодавця в сумі 199,96грн., наполягаючи на стягненні виключно заявленої суми пені.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Суд розглядає справу виключно в контексті вимог про стягнення пені в сумі 185,2грн. та заборгованості з орендної плати в частині суми 1302,55грн., від стягнення якої прокурор та Позивач не відмовились за змістом їх спільної заяви від 05.07.2011р., оскільки відповідно до ст.ст. 22, 29 Господарського процесуального кодексу України Прокурор як заявник позову управнений до прийняття рішення у справі відмовитися від певних вимог, хоча така відмова не позбавляє позивача права наполягати на вирішені спору по суті. Між тим, відмова від вимог щодо заборгованості з орендної плати (частково) та послуги орендодавця судом приймається згідно ч. 2 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України як така, що не суперечить законодавству і не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, оскільки: по-перше, здійснене уповноваженою на таку дію особою; по-друге, відмова від вимог зумовлена врахуванням здійснених до порушення провадження у справі платежів Відповідача; перед прийняттям відмови прокурору роз’яснені наслідки цієї процесуальної дії, обізнаність із якими вбачається із змісту самого клопотання. В свою чергу, позиція Позивача, висловлена у в цьому ж клопотанні, вказує на відсутність вимог останнього щодо вирішення спору по суті в цій частині.

Таким чином, провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 7500грн. та за послуги орендодавця в сумі 199,96грн. підлягає припиненню в порядку ч. 4 ст. 78 та п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п. 31 Інформаційного листа „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році” від 18.03.2008 р. N 01-8/164, у розглядуваному випадку питання при припинення провадження в частині позовних вимог та щодо можливості задоволення інших вимог може бути вирішено у єдиному процесуальному документі – рішенні.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Прокурора до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення нарахованої пені.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема – Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та Цивільним кодексом України, а також - умовами договору № 853-О від 16.04.2007р. на оренду нежитлового приміщення (будівлі), що знаходиться в комунальній власності м. Маріуполя.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України. Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди № 853-О від 16.04.2007р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності. При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язку із здійснення орендної плати не пізніше 20 числа поточного місяця на користь місцевого бюджету Жовтневого району м. Маріуполя відповідно до умов п. 5.1. договору оренди № 853-О від 16.04.2007р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, внаслідок несвоєчасного виконання грошових зобов’язань за період з лютого 2011р. по травень 2011р. утворилась заборгованість з орендної плати в сумі 8802,55грн., яка була погашена з простроченням в сумі 7500грн. (не є предметом розгляду з наведених вище підстав) до подання розглядуваного позову, а в іншій частині, яка відповідно становить 1302,55грн (без урахуванням сплати 21.06.2011р. додаткових поточних платежів) - вже після порушення провадження у справі. Таке невиконання грошових зобов’язань кваліфікується судом як їх порушення зобов’язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Орендар вважається таким, що прострочив виконання грошових зобов’язань у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Проте, здійснення Відповідачем вказаного платежу, яким відбулося погашення заборгованості відносно розглядуваної суми 1302,55грн., зумовило як припинення у такий спосіб відповідного грошового зобов’язання, так і, відповідно, - існування предмету спору в цій частині. Оскільки сплата цієї частини боргу з боку Відповідача відбулася в перебігу розгляду справи, таке усунення існування предмету спору у зв’язку із його врегулюванням сторонами зумовлює припинення провадження у справі в частині погашених вимог відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в п. 3.2. Роз’яснення „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” від 23.08.94 р. N 02-5/612.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати орендної плати сформульована безпосередньо у п. 7.3. договору оренди № 853-О від 16.04.2007р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги висновок суду щодо наявність прострочення платежів з боку Відповідача, яка сформувалась протягом вказаного Прокурором та Позивачем періоду, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд, здійснивши перевірку арифметичного розрахунку пені за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог щодо пені у сумі 185,20грн.

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача пропорційно вимогам, які задоволені та провадження за якими було припинено з підстав відсутності предмету спору та підлягають стягненню на користь бюджету, оскільки Заявник позову звільнений від сплати судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Прийняти відмову від позову та припинити у зв’язку із цим провадження у справі в частині позовних вимог Прокурора Орджонікідзевського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 23599040) до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 7500грн., за послуги орендодавця 199,96грн.

2. Припинити провадження у справі у зв’язку з відсутністю предмету спору в частині позовних вимог Прокурора Орджонікідзевського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 23599040) до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 1302,55грн.

3. Стягнути з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь місцевого бюджету Жовтневого району, код ЄДРПОУ 34686694, п/р 33213871700052, ДУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код платежу 22080401 пеню в сумі 185,20грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход державного бюджету витрати по сплаті державного мита в сумі 14,88грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 34,42 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 05.07.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.07.2011р.

Суддя Попков Д.О.