Рішення № 16927841, 05.07.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 317

РІШЕННЯ

Іменем України

05.07.2011

Справа №5002-28/1860.1-2011

За позовом – Сімферопольського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих (95001, м. Сімферополь, вул. Крилова, 133).

До відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосервісна компанія «Солар» (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, б. 84, к. 55; 95048, м. Сімферополь, вул. Балаклавська, 119, кв. 63).

Про визнання недійсним договору.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача – Гузь Ю.І. – директор.

Від відповідача – Судаков О.Г. – директор.

Суть спору: Сімферопольське учбово-виробниче підприємство Українського товариства глухих звернулось до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосервісна компанія «Солар» про визнання недійсним договору № 18/08 від 30 листопада 2008 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, на думку позивача, договір №18/08 від 30.11.2008 року укладено з перевищенням повноважень попереднього керівництва Сімферопольського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що укладений між сторонами договір відповідає чинному законодавству, а відповідач виконав свої зобов’язання належним чином.

Рішенням господарського суду АР Крим від 05.10.2010 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.11.2010 р. рішення господарського суду АР Крим від 05.10.2010 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням та постановою апеляційної інстанції Сімферопольське учбово-виробниче підприємство Українського товариства глухих звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2011 р. по справі № 5002-2/3126-2010, касаційну скаргу задоволено частково. Рішення господарського суду АР Крим від 05.10.2010 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.11.2010 р. по справі № 5002-2/3126-2010 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду АР Крим.

Справу передано судді Лукачову С.О. з привласненням їй нового номеру № 5002-28/1860.1-2011.

У справі оголошувалася перерва, розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд –

ВСТАНОВИВ:

30 листопада 2008 року між Сімферопольським учбово-виробничим підприємством Українського товариства глухих (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергосервісна компанія «Солар» (виконавець) укладено договір № 18/08 проектно-пошукових робіт (а. с. 5-6, т. 1).

Відповідно до ст. 887 Цивільного кодексу України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 1.1 договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов’язання по виконанню наступних робіт, а саме: проектно-пошукових робіт на виконання проектно-кошторисної документації по стадії робочий проект: «Реконструкція котельної потужністю 0,26 Гкал/год та системи опалення на швейній фабриці у м. Сімферополі по вул. Крилова, 133».

Договором встановлено наступний строк виконання проектних робіт: дата початку робіт (або кожного етапу) – грудень 2008 р., дата закінчення робіт (або кожного етапу) - січень 2009р., з моменту отримання технічного завдання від замовника, при виконанні зобов’язань за п. 2.2 договору (п. 1.1.1 договору).

Відповідно до розділу 2 договору, виконавець зобов’язується передати замовнику проектно-технічну документацію в строки, обумовлені даним договором (п. 2.1.1 договору); приступити до робіт протягом 3 днів з моменту передачі технічного завдання завіреного замовником (п. 2.1.2 договору); у разі необхідності значного перевищення погодженої вартості робот – своєчасно повідомити про це замовника (п. 2.1.3 договору). Замовник зобов’язується приймати виконані роботи та оплати їх (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору, вартість робіт складає 121 161,60 грн. з урахуванням ПДВ 20 193,60 грн.

Пунктом 3.2 договору передбачена 100% передплата в сумі 121 161,60 грн., у тому числі ПДВ 20193,60 грн. У разі перевищення вартості робіт за договором сторони проводять остаточний розрахунок відповідно до акту здачі-приймання робіт протягом трьох банківських днів після його підписання.

Договір укладено в двох екземплярах, він набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного виконання своїх зобов’язань сторонами (п. 9.1 договору).

Також, 30.11.2008р. сторонами затверджено кошториси № 1 та № 2 (а. с. 86-87, т.1), які є додатками до договору № 18/08. Згідно з кошторисом № 1 вартість робіт складає 99 646,80 грн., а згідно з кошторисом № 2 – 21 514,80 грн.

Судом встановлено, що 26.04.2010р. у справі № 2-33/1585-2010 за позовом ТОВ «Енергосервісна компанія «Солар» до Сімферопольського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих про стягнення 121161,60 грн., господарським судом АР Крим винесено рішення (а. с. 57-60, т. 1), яким позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з Сімферопольського Учбово-виробничого підприємства Українського товариства 121161,60 грн. заборгованості, 1211,62 грн. державного мита та 236.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.01.2011р. рішення господарського суду АР Крим залишено без змін.

Зазначеним рішенням встановлено належне виконання ТОВ «Енергосервісна компанія «Солар» умов договору. Також встановлено, що у встановлені договором строки, відповідач виконав комплекс проектно-пошукових робіт по виготовленню проектно-кошторисної документації з реконструкції котельної та системи опалення швейної фабрики відповідача, що підтверджувалось отриманням наступних висновків:

- Державної екологічної експертизи від 10 грудня 2009 року № 01/02,12.09-202 Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища про погодження проекту;

- Управління з питань наглядно-профілактичної діяльності Головного управління МНС України в АР Крим від 15 вересня 2009 року № 465, про відсутність порушень вимог пожежної безпеки;

- Санітарно-епідеміологічної служби м. Сімферополя від 07 вересня 2009 року № 117 про погодження проекту;

- Територіального управління державної інспекції з енергозбереження в АР Крим та м. Севастополі від 13 січня 2009 року № 15-2/02-01-148/1, про відповідність об’єкта нормативним актам з питань енергозбережень, яким дозволено будівництво та реконструкція об’єкту;

- Кримського експертно-технічного центру Національного науково-дослідного інституту «Промислової безпеки та охорони праці» від 03 грудня 2009 року № 10.31717593.4784-09 про відповідність робочого проекту «Реконструкція котельної швейної фабрики по вул. Крилова, 133 у м. Сімферополі» вимогам нормативно-правових актів з питань охорони праці, чинним в Україні.

За загальним правилом кожна особа, що бере участь у справі, повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень (ст. 33 ГПК). Водночас, стаття 35 ГПК України визначає підстави, за яких ці особи звільняються від обов'язку доказування. Частини 2-4 ст. 35 ГПК України вказують на факти, які містяться у винесених раніше судових рішеннях. Ці факти мають для суду преюдиціальний характер.

Таким чином, факти встановлені господарським судом АР Крим у справі № 2-33/1585-2010 відносно належного виконання відповідачем зобов’язань за договором № 18/08 від 30.11.2008р. не підлягають доказуванню.

18 грудня 2008 року сторонами підписано Акт здачі-приймання продукції за договором № 18/08 від 30.11. 2008р., відповідно до якого вартість виконаних робіт склала 121161,60 грн. (а. с. 88, т. 1).

Відповідно до п. 1.6 Статуту позивача, підприємство є самостійним суб'єктом господарювання і в межах своїх повноважень має право приймати будь-які рішення, які не суперечать діючому законодавству, Статутам товариства та підприємства. Воно може укладати від свого імені договори, угоди, набувати майнові і особисті немайнові права і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем в суді, господарському та третейському суді.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Відповідно до ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

З огляду на наведені норми, а також враховуючи факти, встановлені рішенням господарського суду у справі № 2-33/1585-2010, суд дійшов висновку, що спірний договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, не зважаючи на фінансовий стан позивача.

Позивач просить суд визнати недійсним договір № 18/08 від 30.11.2008р., мотивуючи свої вимоги тим, що договір укладено позивачем з перевищенням повноважень попереднього керівництва.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В силу ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 Цивільного кодексу України. При цьому, відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути дво- чи багатосторонніми (договори).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як вбачається з преамбули спірного договору, від Сімферопольського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих договір укладено директором - Ярмольським С.М., що діяв на підставі статуту товариства.

Відповідно ч. 1-2 ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Статутом Сімферопольського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих (а. с. 95-103, т. 1) визначено, що директор підприємства діє на засадах одноосібності; без доручення власника (Всеукраїнська громадська організація «Українське товариство глухих») діє в межах своїх повноважень від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства, в тому числі: розпоряджається майном підприємства, яке передане підприємству власником в господарське відання та обліковується на балансі підприємства тільки за погодженням з власником майна; укладає угоди, в тому числі трудові; відкриває в банках рахунки; видає накази і дає вказівки, обов'язкові для виконання всіма працівниками підприємства; приймає рішення щодо господарсько-фінансової діяльності підприємства.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 237 Цивільного кодексу України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 238 ЦК України, представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.

Доводи позивача про те, що при отриманні новим директором від попереднього директора акту від 14.05.2009 приймання-передачі фінансово-господарської діяльності підприємства, де у списку кредиторів відповідача не було виявлено, та про те, що підприємство з 2008 року не мало коштів на оплату суми по договору № 18/08 від 30.11.2008р. у зв’язку зі складним фінансовим становищем не можуть бути підставою для визнання договору недійсним.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на постанову Президії Центрального Правління УТОГ № 151 від 12.11.2003р. (а. с. 7, т. 1), відповідно до якої встановлено, що всі будівельні роботи та капітальні ремонти нерухомих об'єктів Товариства, які здійснюють підприємства, організації та інші структурні підрозділи УТОГ, підлягають обов'язковому узгодженню з Центральним правлінням УТОГ шляхом затвердження Президією ЦП УТОГ переліку об'єктів, що будуються чи підлягають ремонту, обсягів ремонтно-будівельних робіт, кошторисів витрат на їх виконання, термінів виконання та джерел фінансування.

Суд не приймає зазначене посилання позивача з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з предмету договору № 18/08, між сторонами укладено договір підряду на виконання проектно-пошукових робіт на виконання проектно-кошторисної документації по стадії робочий проект: «Реконструкція котельної потужністю 0,26 Гкал/год та системи опалення на швейній фабриці у м. Сімферополі по вул. Крилова, 133».

Таким чином, узгодження укладання такого виду договору як договір підряду на виконання проектно-пошукових робіт не передбачено постановою Президії Центрального Правління УТОГ № 151 від 12.11.2003р.

Згідно з п. 3.1-3.2 контракту № 412 від 19.09.2008 р. «Про найм керівника підприємства», який укладений між Президією Центрального Правління УТОГ та директором - Ярмольським С.М., керівник підприємства має право самостійно приймати рішення, що не суперечать чинному законодавству, Статуту УТОГ, статуту підприємства та рішенням президії ЦП УТОГ, рішення з виборчих, економічних, і кадрових питань діяльності підприємства та розпоряджатися його фінансовими коштами і майном в порядку, передбаченому статутом підприємства, діяти без доручення від імені підприємства, представляти його інтереси у всіх організаціях, установах і відомствах (а. с. 8-11).

Відповідно до п. 5.4 статуту Сімферопольського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих, директору підприємства надано право укладати угоди без яких-небудь узгоджень з Президією Центрального Правління УТОГ.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що директор Сімферопольського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих Ярмольський С.М. мав необхідний обсяг цивільної дієздатності для укладання спірного договору.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Відповідно до п. 8. Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року № 9, відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Юридична зацікавленість позивача у вирішенні спору судом, покладає на нього обов’язок довести, що цивільні права та інтереси позивача порушені, не визнаються чи оспорюються відповідачем.

Позивач не представив суду належних доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог, а також доказів того, що договір № 18/08 укладено зі сторони позивача не уповноваженою на це особою, у зв’язку з чим суд дійшов висновку, що спірний договір відповідає приписам ст. 203 ЦК України, що тягне відмову у задоволенні позовних вимог.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені – 04.07.2011р.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України – 11.07.2011р.

Враховуючи викладене та керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову - відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Лукачов С.О.