Рішення № 17079806, 21.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

21.06.2011Справа №5002-2/2135-2011 за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" (95053, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5)

до Сімферопольської виправної колонії АР Крим № 102 (95040, м. Сімферополь, пров. Елеваторний, 4)

про стягнення 81 757,05 грн.

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача ОСОБА_1 представник, довіреність у справі.

Від відповідача не зявився;

Обставини справи: Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Сімферопольської виправної колонії АР Крим № 102 про стягнення заборгованості у сумі 81757грн05коп., в тому числі суму основного боргу - 74692грн63коп, 3% річних у сумі 893грн09коп., інфляційних у сумі 2844грн88коп., пені у сумі 3326грн45коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами був укладений договір на водопостачання з комунального водопроводу і відведення стоків (водовідведення) у комунальну каналізацію №689 від 30.01.2007 року та додаткові угоди до нього. Позивач предявляв відповідачу рахунки на оплату послуг, проте, відповідач здійснив лише часткову оплату. Вищенаведене стало підставою для звернення з позовом до суду.

Представник позивача в судовому засіданні надав суду заяву, якою просить суд стягнути заборгованість у сумі 75237грн73коп, в тому числі, суму основного боргу у розмірі 68173грн31коп, 3% річних у сумі 893грн09коп, інфляційні втрати у сумі 2844грн88коп, пеню у сумі 3326грн45коп., у звязку із тим, що відповідачем 12.5.2011 року та 18.5.2011 року в рахунок заборгованості перераховані суми у розмірі 400,00грн та 6119грн32коп.

Ухвалою від 07.6.2011 року №5002-2/2135-2011 року заява б/н та б/д про зменшення позовних вимог була прийнята судом.

Враховуючи подану позивачем заяву б/н та б/д про зменшення позовних вимог, якою позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 75237грн73коп, в тому числі суму основного боргу у розмірі 68173грн31коп, 3% річних у сумі 893грн09коп, інфляційні втрати у сумі 2844грн88коп, пеню у сумі 3326грн45коп., яка була прийнята судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Така позиція викладена в пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” від 13.08.2008р. №01-8/482.

Відповідач у судове засідання не зявився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцію із повідомленням.

Тим самим, судом згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але він своїми правами не скористався.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Розяснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою

адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Між Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" та Сімферопольською виправною колонією АР Крим № 102 було укладено договір на водопостачання з комунального водопроводу і відведення стоків (водовідведення) у комунальну каналізацію №689 від 30.01.2007 року, відповідно до пункту 2.2. якого позивач бере на себе зобовязання забезпечити відповідача питною водою та здійснити водовідведення, а відповідач приймає на себе зобовязання своєчасно оплачувати надані йому послуги по водопостачанню та водовідведенню.

Відповідно до підпункту 4.2.1 Договору №689 від 30.01.2007 року оплата здійснюється шляхом внесення авансового платежу на розрахунковий рахунок позивача у розмірі 75% від вартості споживаних послуг за попередній місяць (який був перед звітнім). Авансовий платіж вноситься відповідачем до 15 числа звітного місяця. Кінцевий розрахунок за отримані послуги по водопостачанню та водовідведенню здійснюється на протязі 3-х банківських днів з моменту отримання відповідачем предявленого позивачем рахунку за споживані послуги.

Крім цього, відповідно до додаткової угоди до договору від 01.4.2010 р. додаткова кількість стічних вод, що потрапляє в каналізаційні мережі в період дощів і сніготанення, за рахунок інфільтрації ґрунтових вод і через нещільність люків, визначаються в обємі 20% від обєму зливового стоку визначається виходячи з розрахункової площі водозбору 5,378 га, вказаного в паспорті одного господарства і кількості випавших опадів за даними гідрометеослужби.

На оплату отриманих відповідачем послуг з водопостачання та водовідведення, а також за додаткову кількість стічних вод, позивач предявляв відповідачу рахунок №689 від 13.9.2010 року, рахунок №689 від 12.10.2010 року, рахунок 689 від 11.11.2010 року, рахунок №689 від 15.12.2010 року, рахунок №689 від 14.01.2011 року, рахунок №689 від 11.02.2011 року, рахунок №689 від 11.03.2011 року, рахунок №689 від 12.4.2011 року.

На підтвердження об'ємів спожитої води та водовідведення представниками позивача та відповідача складались акти виконаних робіт по абоненту: Акт від 13.09.10 p., Акт від 12.10.10 p., Акт від 11.11.10 p., Акт від 19.12.10 p., Акт від 14.01.11 p., Акт від 11.02.11 р., Акт від 11.03.2011 року, Акт від 12.4.2011 року. На вказаних актах стоять підписи відповідача про згоду з об'ємом спожитих послуг.

В порушення умов вищевказаного договору та прийнятих на себе зобов'язань відповідач не оплатив отримані послуги, у зв'язку з чим сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 68173грн31коп. Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобовязань перед позивачем по сплаті 68173грн31коп. боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення 68173грн31коп. боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення боргу, позивачем заявлені вимоги про стягнення 893грн09коп. річних, 2844грн88коп. інфляційних втрат, які підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом.

Також позивачем заявлена вимоги про стягнення 3326грн45коп. пені.

Як вже зазначалося, зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України. (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторони в договорі передбачили відповідальність відповідача за порушення строків оплати. Так, пунктом 4.2.1 договору визначено, що за внесення платежів, передбачених п.п. 2.2.3-2.2.4 договору, з порушенням строків встановлених додатком №4.1,4.2 «Порядок розрахунків», споживач зобовязаний оплатити поставщику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

До того ж, згідно з розділом 11.1. відповідач по закінченню строку на оплату, зазначеного в розділі 4 договору, сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення до повного погашення заборгованості.

Виходячи з вищевказаного, позовні вимоги щодо стягнення 3326грн45коп. пені нарахованої з урахуванням вимог укладеного між сторонами договору, ст..3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР та п. 6 ст.232 Господарського кодексу України, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на відповідача з суми 75237грн73коп., так як 400,00грн та 6119грн32коп. оплачена відповідачем до звернення позивача із позовом до суду.

В засіданні суду оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення оформлений та підписаний 25.6.2011р.

Керуючись ст.ст. 49,75,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Сімферопольської виправної колонії АР Крим № 102 (95040, м. Сімферополь, пров. Елеваторний, 4, код ЄДРПОУ 08563843) на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" (95053, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, п/р 2600113192 у КРД ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” м. Сімферополь, МФО 324021, ЄДРПОУ 20671506) 68173грн31коп. основного боргу, суму інфляції у розмірі 2844грн88коп., 3% річних у сумі 893грн09коп., пені у сумі 3326грн45коп., 752грн.38коп. державного мита, 217грн.18коп витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя ГС АР Крим підпис

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримТолпиго В.І.