Рішення № 16927818, 11.07.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 305

РІШЕННЯ

Іменем України

11.07.2011Справа №5002-30/2282-2011 За позовом Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління» (ЄДРПОУ 03348324), м. Ялта, вул. Горького, 30 (м. Сімферополь, вул. Київська, 81).

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Октопус-Плюс», м. Судак, с. Морське, вул. Виноградна, 6, кв. 40 (ЄДРПОУ 20034231).

Про стягнення 12221,76 грн.

Суддя Ловягіна Ю.Ю.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача ОСОБА_1, за дов. від 24.11.2010 р. № 2892 у справі.

Від відповідача Ларіонова О.М., керівник, протокол зборів № 1 від 18.07.2008р., у справі.

Суть спору: позивач Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління» (ЄДРПОУ 03348324), м. Ялта звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Октопус-Плюс», м. Судак, с. Морське (ЄДРПОУ 20034231) про стягнення суми заборгованості за договором № 31\10 від 20.09.2010р. у розмірі 12221,76 грн. та судові витрати, а також просить розірвати договір № 31\10 від 20.09.2010р. з дати винесення рішення.

Свої вимоги позивач обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором про експлуатацію берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд №31/10 від 20.09.2010р. в частині сплати за експлуатацію переданого в користування майна, в наслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю «Октопус-Плюс» склався борг в сумі 12221,75грн. Через невиконання відповідачем умов договору щодо внесення оплати та обовязкового страхування майна, позивач просить розірвати договір №31/10 від 20.09.2010р. та стягнути судові витрати.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує, оскільки вважає, що договір про експлуатацію берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд №31/10 від 20.09.2010р. є нікчемним, оскільки за своєю правовою природою є договором оренди, проте на вимогу чинного законодавства не був нотаріально посвідчений та не пройшов державну реєстрацію. Крім того, вважає, що договір не укладений, оскільки на акті прийому-передачі відсутня дата підписання такого акту. Також представник заявляє про те, що фактично відповідач до користування майном не приступив, а тому стягнення з нього плати за користування є безпідставним. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні 14.06.2011р. були оглянуті оригінали документів, які надані відповідачем: договір про експлуатацію берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд №31/10 від 20.09.2010р.

Судовий процес фіксувався технічними засобами.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами. Інших доказів сторонами не надано.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

в с т а н о в и в:

20 вересня 2010 року між Кримським республіканським підприємством «Протизсувне управління» (Управління) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Октопус-Плюс» (Користувач) був укладений договір про експлуатацію берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд №31/10 (а.с. 8-12).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що предметом договору є майно, що знаходиться на балансі Управління: берегоукріплювальні споруди курорту Морське «5-а черги», ділянка східніше пальового причалу, протяжністю 52 м (відповідно до додатка 2).

Відповідно до п. 1.2 договору Управління згідно з постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим №68 від 11.03.1997р. «Про заходи з інженерного захисту берегів Чорного та Азовського морів та територій, що схильні впливу негативних природних процесів» та діючим законодавством надає Користувачу в експлуатацію майно, зазначене в п. 1.1 цього договору, а Користувач перераховує Управлінню кошти (плата за експлуатацію майна) на відновлення та капітальний ремонт берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд.

Згідно п. 1.3 договору зазначене в п. 1.1 майно за принципом «як воно є» надається в експлуатацію із складанням акту технічного стану майна, що передається (додаток 1) та додатком схеми розташування майна, що передається (додаток 2), а користувач набуває право експлуатації майна з моменту вступу в дію договору та при виконанні наступних умов: підпункт 1.3.1 передбачає укладення договору на водолазне обстеження майна, що передається в експлуатацію, а в підпункті 1.3.2 йдеться про укладення договору нагляду за технічним станом майна, що передається в експлуатацію.

Розділом 2 договору регулюються умови передачі та повернення майна, що передається, зокрема п. 2.1 встановлює, що користувач приступає до експлуатації майна в строк, зазначений в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі та складу майна, що передається.

Розрахунки за договором регламентовані розділом 3 договору. Так п. 3.1 договору передбачає, що користувач у відповідності з п. 3.2 Постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим №68 від 110.3.1997р. із змінами, внесеними Постановою Ради міністрів Автономної Республіки Крим від 23.12.2007р. №815, перераховує Управлінню плату за експлуатацію переданого в користування майна в розмірі коштів на поточне утримання, відновлення та капітальний ремонт берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд, що знаходяться на балансі управління.

За перший рік дії договору (2010р.) кошти, які передаються складають 5041,48грн. без урахування ПДВ у відповідності з Додатком №4 до цього договору. Грошові кошти за 3-й квартал 2010р. повинні бути перераховані на розрахунковий рахунок Управління протягом 10днів з дати підписання акту приймання-передачі майна (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.4 перерахунок коштів на розрахунковий рахунок Управління Користувач здійснює самостійно на підставі розрахунку-додатку до договору на поточний рік щоквартально, не пізніше 15 числа місяця, що передує звітному кварталу. При необхідності Користувач може отримати рахунок в Управлінні самостійно.

Пунктом 3.6 договору встановлено, що розмір плати за експлуатацію майна може бути переглянутий управлінням в односторонньому порядку з урахуванням зміни балансової вартості майна (індексація основних фондів та ін.) або зміни нормативної бази, що встановлює норми амортизаційних нарахувань або методику нарахування цих коштів, з обовязковим письмовим повідомленням про зміни користувача.

До обовязків Управління підпунктом 4.1.1 віднесено передати Користувачу в експлуатацію майно відповідно до цього договору по акту приймання-передачі складу майна, який підписується сторонами одночасно з цим договором.

Акт приймання-передачі складу майна, що передається в експлуатацію ТОВ «Октопус-плюс» за договором №31/10 від 20.09.2010р. був підписаний обома сторонами (а.с. 54).

Посилання відповідача на те, що договір про експлуатацію берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд №31/10 є неукладеним, оскільки за своєю правовою природою є договором оренди, який всупереч вимог норм чинного законодавства не був нотаріально посвідчений та не пройшов державну реєстрацію, є помилковими з наступного.

Пунктом 7.1 Постанови Ради Міністрів АР Крим «Про заходи з інженерного захисту берегів Чорного та Азовського морів та територій, які підпадають під вплив дій негативних природних процесів» №68 від 11.03.1997р. (із змінами та доповненнями) надано право Кримському республіканському підприємству «Протизсувне управління» укладення довгострокових договорів з організаціями на експлуатацію берегоукріплювальних споруд, що знаходяться на його балансі, що також передбачено в Статуті Кримського Республіканського підприємства «Протизсувне управління».

Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України, Державного комітету України по нагляду за охороною працівід 27 листопада 1997 року №32/288, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 липня 1998 р. за № 423/2863, затверджені Правила обстежень, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і споруд. Так, відповідно до розділу 2 Правил, під експлуатацією будівлі або споруди розуміється використання будівлі (споруди) згідно з функціональним призначенням та проведенням необхідних заходів до збереження стану конструкцій, при якому вони здатні виконувати задані функції з параметрами, що визначені вимогами технічної документації.

Згідно зі ст. 629 ЦК України сторони вільні в укладенні договорів, виборі контрагентів і визначенні умов договору.

Отже сторони мали право укласти договір експлуатації, визначивши відповідні умови. А тому, спірний договір за своїм змістом є договором експлуатації берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд, а не оренди, як помилково зазначає відповідач.

Оскільки нормами чинного законодавства не передбачений обовязок нотаріального посвідчення та державної реєстрації таких договорів, посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «Октопус-Плюс» на нікчемність договору про експлуатацію берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд №31/10 від 20.09.2010р. є хибним.

Предметом спору в даній справі є невиконання відповідачем обовязку щодо оплати за експлуатацію берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд за III-й, IV-й квартали 2010 року та I-й квартал 2011року в сумі 12221,75грн.

У виконання п. 3.2 договору сторони в додатку до договору (а.с. 19) узгодили суми коштів на відновлення та капітальний ремонт берегоукріплювальних споруд, що передаються КРП «Протизсувне управління» у 2010 році ТОВ «Октопус-Плюс», відповідно до якого сума, що підлягає оплаті за 11 днів III-го кварталу 2010 року складає 549,07грн. (658,88грн. з урахуванням ПДВ), а за IV-й квартал 2010 року складає 4492,41грн. (5390,89грн. з урахуванням ПДВ), а разом 5041,48грн. (6049,78грн. з урахуванням ПДВ).

З матеріалів справи вбачається, що позивач 24.09.2010р. виставив ТОВ «Октопус-Плюс» рахунок на оплату №31/10 від 24.09.2010р. за III-й квартал 2010 року в сумі 658,88грн., з урахуванням ПДВ (а.с. 14) та рахунок на оплату №31/10 від 04.11.2010р. за IV-й квартал в сумі 5390,89грн., з урахуванням ПДВ (а.с. 17).

Рахунок залишився без оплати.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що в наступні роки експлуатації майном Користувач здійснює перерахування коштів на основі розрахунків на наступний календарний рік, наданих Управлінням, і які є невідємною частиною договору.

З урахуванням п. 3.3., 3.6 договору позивачем в односторонньому порядку був переглянутий розмір оплати за експлуатацію майна, про що письмово повідомлено відповідача листом за вих. №169 від 25.01.2011р. (а.с. 20), про що свідчить особистий підпис у повідомленні поштового відправлення 04.02.2011р. (а.с. 22).

Разом з повідомленням Товариству з обмеженою відповідальністю «Октопус-Плюс» були направлені розрахунок коштів на капітальний ремонт та відновлення берегоукріплювальних споруд на 2011 рік, якій узгоджений з Міністерством будівельної політики та архітектури АР Крим 31.12.2010 р. (а.с. 88) та рахунок на оплату №31/10 від 24.01.2011р. за I-й квартал 2011 року в сумі 6171,98грн., з урахуванням ПДВ(а.с. 21).

Отримані рахунки в строк, передбачений договором, оплачені не були.

На підставі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статей 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами. (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами договору визначено, що перерахунок коштів на розрахунковий рахунок Управління Користувач здійснює самостійно на підставі розрахунку-додатку до договору на поточний рік щоквартально, не пізніше 15 числа місяця, що передує звітному кварталу (п. 3.4 договору).

Підпунктом 4.2.2. договору передбачено, що Користувач зобовязаний здійснювати перерахунок коштів, в розмірі та на умовах, передбачених розділом 3 договору.

Оскільки відповідач не оплатив рахунки, Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління» просить стягнути заборгованість з відповідача за третій, четвертий квартали 2010 року та перший квартал 2011 року в розмірі 12221,76грн., проте ці вимоги підлягають задоволенню частково з наступного.

Пунктом 8.4 договору передбачено, що договір вважається зміненим на підставі письмового повідомлення користувача про його зміну. Пункт 3.6. договору також передбачає обовязковість письмового сповіщення Користувача про зміну розміру плати за експлуатацію майна.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Октопус-Плюс» був письмово повідомлений про зміну розміру плати за експлуатацію майном, відповідно до відмітки на поштовому повідомленні (а.с. 22) 04.02.2011р., а тому розмір плати вважається узгодженим з 05.02.2011р.

Отже розрахунок плати за експлуатацію берегоукріплювальних споруд за I-й квартал 2011 року з урахуванням зміненого розміру оплати за експлуатацію, повинен бути розрахований з моменту такого сповіщення, а саме: розмір плати за експлуатацію з 01.01.2011р. по 04.02.2011р. (35 днів) повинен складати 2050,88грн. з урахуванням ПДВ, виходячи з розміру оплати за 4 квартал 2010 р. 5390,89 грн., а з 05.02.2011р. по 31.03.2011р. (55 днів) повинен складати 3771,76грн з урахуванням ПДВ, виходячи з розміру узгодженої плати 6171,98 грн., що разом становить 5822,64грн. з урахуванням ПДВ.

Позивач, згідно з його розрахунком (а.с. 13), застосував підвищений розмір оплати за експлуатацію за I-й квартал 2011 року починаючи з 01.01.2011р., що є порушенням умов договору.

Таким чином, стягненню з відповідача за підлягає плата за 11 днів III-го кварталу 2010 року - 658,88грн. з урахуванням ПДВ, за IV-й квартал 2010 року - 5390,89грн. з урахуванням ПДВ, за I-й квартал 2011 року - 5822,64грн. з урахуванням ПДВ, що разом складає 11872,41грн. з урахуванням ПДВ.

Крім того, позивач просить розірвати договір про експлуатацію берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд №31/10 від 20.09.2010р. з підстав порушення відповідачем своїх обвязки за договором.

Підпунктом 4.2.2 договору встановлено, що Користувач зобовязаний здійснювати перерахунок коштів, у розмірі та на умовах, передбачених розділом 3 цього договору.

Однак, як вже було встановлено судом, ТОВ «Октопус-Плюс» не здійснював оплату за експлуатацію берегоукріплювальних споруд протягом III-го IV-го кварталів 2010 року та I-го кварталу 2011року.

Пунктом 4.2.7 договору передбачено, що протягом місяця після укладення цього договору користувач зобовязується застрахувати на користь управління майно, що експлуатується від стихійного лиха (шторм, цунамі, землетруси, смерчі, зсуви, осідання грунту, обвал, дії ґрунтових вод, повені, зливи) та збитку, який може бути спричинений пожежами та аваріями на обєктах підвищеної небезпеки, на суму балансової вартості майна в порядку, встановленим діючим законодавством, та у цей же строк надати управлінню екземпляр страхового свідоцтва (договору, полісу, страхового сертифікату).

Проте відповідач протягом дії договору про експлуатацію берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд №31/10 від 20.09.2010р. не застрахував майно, що було передано в експлуатацію.

В судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що договір страхування ним не укладався.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критерію, що встановлений абзацом другим частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Визначення "істотності порушення договору" законодавчо розкрито через інше оціночне поняття "значна міра" - позбавлення сторони того на що вона розраховувала при укладенні договору. Суд зазначає, що істотність порушення визначається виключно за обєктивними обставинами, що склались у сторони, яка вимагає зміни або розірвання договору, причому вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і взагалі для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Таким чином, оцінивши наявні в матеріалах справи документи, встановивши факт порушення відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Октопус-Плюс» умов договору про експлуатацію берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд №31/10 від 20.09.2010р. щодо невнесення оплати за експлуатацію берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд за III-й, IV-й квартали 2010 року та I-й квартал 2011року та порушення умов договору щодо обовязкового страхування майна, яке передано в експлуатацію, суд вважає, що допущені відповідачем порушення умов договору №31/10 від 20.09.2010р. є істотними, оскільки в значній мірі позбавили позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, зокрема отримання коштів.

Крім того, обовязок застрахувати майно, яке експлуатує Користувач є обовязковою умовою договору, яке також не було виконано.

Порядок зміни і розірвання господарських договорів закріплено статтею 188 Господарського Кодексу України, відповідно до якої розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Разом з тим, Верховним Судом України з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі N 1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) зазначалося, що недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (Постанова названого суду від 17.06.2008 N 8/32пд).

З викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" щодо розірвання договору про експлуатацію берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд №31/10 від 20.09.2010р., укладеного між Кримським республіканським підприємством «Протизсувне управління» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Октопус-Плюс», підлягають задоволенню.

Не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що договір є неукладеним, оскільки майно фактично не передавалося, а акт прийому-передачі підписаний без дати з наступного.

Як слідує з матеріалів справи, акт прийому-передачі був підписаний сторонами. В матеріали справи залучена належним чином засвідчена акту, в судовому засіданні оглянутий оригінал (а.с. 54). На даному акті відсутня дата його підписання.

Підпунктом 4.1.1. договору передбачається, що акт прийому - передачі, за яким передається майно по договору, підписується одночасно з даним договором.

Отже, оскільки умовами договору передбачений момент підписання акту прийому-передачі майна, суд вважає, що посилання відповідача на те, що договір експлуатації є неукладеними, є безпідставними.

Крім того, в матеріали справи відповідачем наданий акт візуального огляду надводної частини берегоукріплювальних споруд курорту Морське східного спайного причалу від 20.09.2010 р. (а.с. 56), який підписаний двома сторонами. Такий акт також підтверджує передачу відповідачу майна за договором експлуатації.

Інші заперечення відповідача також не приймаються судом до уваги, оскільки спростовані матеріалами справи.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим господарським судом України в постанові по справі № 2-23/3198-2009 від 16.02.2010 р. та постанові по справі № 2-1/9418-2004 від 07.07.2005 р.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до статті 49 ГПК України, пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні, яке відбулося 11 липня 2011 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 84 ГПК України рішення оформлено та підписано 12 липня 2011р.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШІВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Октопус-Плюс», м. Судак, с. Морське, вул. Виноградна, 6, кв. 40 (р/р26003025100188 в АТ «ПИРЕУС БАНК МКБ» м. Київ, МФО 300658, ЄДРПОУ 20034231) на користь Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління», м. Ялта, вул. Горького, 30 (р/р260040013939 в АО «Укрексімбанк» м. Сімферополь, МФО 324786, ЄДРПОУ 03348324) заборгованість за договором у розмірі 11872,41грн. з урахуванням ПДВ), державне мито в сумі 118,52грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 229,25грн.

3.Розірвати договір про експлуатацію берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд №31/10 від 20.09.2010р., укладеного між Кримським республіканським підприємством «Протизсувне управління» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Октопус-Плюс».

4.В інший частині позову відмовити.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЛовягіна Ю.Ю.