Рішення № 16927789, 12.07.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

12.07.2011Справа №5002-7/2027-2011 За позовом Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (м. Сімферополь, пр. Кірова/пров. Совнаркомовський, 52/1, ідентифікаційний код 00153117)

До відповідача Закритого акціонерного товариства «Теодосія» (98105, м. Феодосія, вул. Володарського, 39-б, ідентифікаційний код 30689644)

Про стягнення 2558589,74 грн.

Суддя ГС АР Крим І. І. Дворний

представники:

Від позивача ОСОБА_1, предст., дов. №11/46 від 01.07.2011 р.

Від відповідача - не зявився

Сутьспору Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Теодосія» 2558589,74 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем належним чином своїх обовязків за договором купівлі-продажу №471-ПГ-2011 від 28.01.2011 р. в частині повної оплати вартості отриманого природного газу за лютий та березень 2011 року, що призвело до утворення заборгованості в сумі 2460 917,10 грн., яку позивач просить стягнути примусово. Крім того, у звязку з простроченням виконання відповідачем грошового зобовязання, позивач просить стягнути з Закритого акціонерного товариства «Теодосія» пеню в сумі 41257,84 грн., 3% річних в розмірі 7892,50 грн. та 48522,30 грн. інфляційних втрат.

Відповідач у судове засідання жодного разу не зявився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи. При цьому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

28.01.2011 р. між Державним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз» (Продавець) та Закритим акціонерним товариством «Теодосія» (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №471-ПГ-2011, пунктом 1.1 якого передбачено, що Продавець зобовязується передати у власність покупцю в 2011 році природний газ, за наявності його обсягів, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Обсяги газу були визначені сторонами в пункті 1.4 Договору, ціна в розділі 3 Договору.

Відповідно до пункту 4.2 Договору розрахунки за спожитий газ здійснюються Покупцем плановими авансовими рівномірними платежами згідно затвердженому алгоритму шляхом перерахування на рахунок Продавця в поточному місяці грошових коштів, рівних вартості обєму газу, що передається у місяці передачі газу, згідно п. п. 3.1 та 1.4 Договору.

Остаточний розрахунок за звітний місяць здійснюється до 20 числа, наступного за звітним місяцем на підставі актів приймання-передачі природного газу, вказаних в п. 5.6 Договору.

Згідно з пунктом 5.5 Договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві в відповідному місяці, оформляється щомісячними актами приймання-передачі газу з обовязковим визначенням обсягів газу, спожитих населенням.

Щомісячні акти приймання-передачі газу, що визначені в пункті 5.5 даного договору, Покупець зобовязаний підписати та погодити з Продавцем до 5 числа місяця, наступного за звітним. Щомісячні акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків (п. 5.6 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору позивачем був переданий, а відповідачем прийнятий природний газ:

- в лютому 2011 року в кількості 4421,801 тис. куб. м. на загальну суму 1851416,60 грн.;

- в березні 2011 року в кількості 3910,462 тис. куб. м. на загальну суму 1653163,19 грн.

Вказані факти підтверджуються наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу, підписаного обома сторонами (а. с. 20-21).

Однак, вартість природного газу відповідачем своєчасно та в повному обсязі оплачена не була, що призвело до утворення заборгованості Закритого акціонерного товариства «Теодосія» перед Державним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз» в сумі 2460 917,10 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України визначено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості в розмірі 2460 917,10 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу №471-ПГ-2011 від 28.01.2011 р. в частині повної оплати вартості отриманого природного газу за лютий та березень 2011 року, у звязку з чим вимоги Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» про примусове стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2460 917,10 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 7.3 Договору сторони передбачили, що за порушення строку платежу Покупець сплачує на користь Продавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Однак, матеріали справи свідчать, що позивачем допущені певні помилки при обчисленні пені за заявлені періоди, у звязку з чим її розмір підлягає наступному коригуванню.

1) за прострочення оплати природного газу, відвантаженого в період з 01.02.2011 р. по 28.08.2011 р.:

- за період з 21.03.2011 р. по 28.04.2011 р. 24663,90 грн. (1489218,15 грн. х 15,5% : 365 дн. х 39 дн.);

- за період з 30.04.2011 р. по 04.05.2011 р. 2954,02 грн. (1391248,07 грн. х 15,5% : 365 дн. х 5 дн.);

- за період з 07.05.2011 р. по 10.05.2011 р. 2071,96 грн. (1219782,17 грн. х 15,5% : 365 дн. х 4 дн.).

2) за прострочення оплати природного газу, відвантаженого в період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р.:

- за період з 21.04.2011 р. по 11.05.2011 р. 11564,67 грн. (1296805,97 грн. х 15,5% : 365 дн. х 21 дн.).

Таким чином, загальний розмір пені, що підлягає стягненню з Закритого акціонерного товариства «Теодосія» на користь Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», складає 41254,55 грн., а не 41257,84 грн., як заявлено позивачем до відшкодування.

Крім того, позивачем також заявлені до відшкодування 3% річних в розмірі 7892,50 грн. та 48522,30 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання та входять до складу грошового зобовязання.

Така позиція щодо правової природи інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних викладена, зокрема, в постанові Верховного суду України від 15.11.2010 р. у справі №4/720.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що сума річних в загальному розмірі 7892,50 грн. заявлена до відшкодування в межах граничного розміру, а тому також підлягає стягненню з відповідача.

Однак, позивачем допущені помилки при обчисленні сум інфляційних втрат.

Так, суд враховує рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997 р. У вказаному листі зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід вважати, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця червня.

Як вже було вказано вище, в договорі сторони обумовили, що остаточний розрахунок за поставлений газ має здійснюватися відповідачем в строк до 20 числа місяця, наступного за звітним, тобто прострочення настає з 21-го числа.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що обчислення інфляційних втрат зроблено позивачем станом на 11.05.2011 р., суд вважає, що заборгованість за відвантажений в період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р. природний газ в сумі 1164111,13 грн. підлягає індексації лише за квітень 2011 року. Борг з оплати природного газу, відвантаженого в період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р., індексації не підлягає.

Отже, сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню з Закритого акціонерного товариства «Теодосія» на користь Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», дорівнює 15133,44 грн. (1164111,13 грн. х 101,3% - 1164111,13 грн.).

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати суд покладає на відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Теодосія» (98105, м. Феодосія, вул. Володарського, 39-б, ідентифікаційний код 30689644) на користь Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (м. Сімферополь, пр. Кірова/пров. Совнаркомовський, 52/1, ідентифікаційний код 00153117) 2460 917,10 грн. заборгованості, 41254,55 грн. пені, 3% річних в сумі 7892,50 грн., 15133,44 грн. інфляційних втрат, 25167,20 грн. державного мита та 232,92 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині в позові відмовити.

4.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.