Рішення № 16927784, 30.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 222

РІШЕННЯ

Іменем України

30.06.2011Справа №5002-1/2052-2011 за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1; АДРЕСА_2),

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Радар», (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Свердлова, 9),

про стягнення 4 217,08 грн.,

Суддя Л. О. Ковтун

представники:

від позивача ОСОБА_2, представник, довіреність від 06.06.2011р.,

від відповідача не зявився, повідомлений належним чином,

Суть спору: підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Радар» про стягнення суми боргу в розмірі 3 659,00 грн., 3% в розмірі 310,36 грн. та витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 1 247,72 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за витратними накладними від 07.05.2008р. №07/04с та від 10.06.2008р. № 10/16с відповідачу переданий у власність товар, вартість якого в добровільному порядку не сплачена, що й стало підставою для звернення до суду за захистом порушеного права.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву звернув увагу на відсутність обовязкових реквізитів, передбачених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на первинних документах позивача (витратних накладних №07/04с та № 10/16с), які на думку підприємця свідчать про наявність заборгованості товариства.

Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Підприємцем ОСОБА_1 поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма Радар» товар відповідно видаткових накладних від 07.05.2008р. №07/04с та від 10.06.2008р. № 10/16с на загальну суму 3659, 00грн., (аркуш справи 9-10).

Товар прийнятий відповідачем, про що свідчить підпис довіреної особи, закріплений печаткою товариства.

У позовній заяві підприємець ОСОБА_1 зазначає про невиконання відповідачем своїх зобовязань в частині оплати вартості поставленого товару, у звязку із чим, станом на час звернення позивача до суду заборгованість товариства становить 3659,00 грн.

Дослідивши надані позивачем докази у підтвердження своїх доводів, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В свою чергу, відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

Частиною 1 статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, (частина 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України).

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність, (ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України).

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі укладений усний правочин, що не суперечить положенням чинного законодавства України. Відповідно, у відповідача виник обовязок щодо оплати вартості отриманого товару.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що передача товару здійснювалася на підставі усного правочину, позивач листом від 21.04.2011р. звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Радар» з проханням оплатити вартість отриманого товару.

Матеріали справи не містять відомостей щодо розгляду відповідачем вищевказаної претензії.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 3659,00грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем обовязку по сплаті вартості отриманого товару, через що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд критично розцінює доводи відповідача стосовно відсутності обовязкових реквізитів, передбачених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на спірних накладних, позаяк факт не зазначення лише посадової особи на них жодним чином не спростовує факту отримання відповідачем товару за наявності відповідного підпису та печатки підприємства.

Крім того, статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлена до відшкодування сума 3% річних у розмірі 310,36грн., та витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 1247,72грн., які обчислені правомірно, що є підставою для задоволення позову у повному обсязі.

В свою чергу, понесені позивачем судові витрати зі сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом відносяться на відповідача згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України і підписане 05.07.2011р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Радар», (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Свердлова, 9; банківські реквізити у справі відсутні, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 20750364) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1; банківські реквізити: рахунок НОМЕР_1 в ВАТ «Укрексімбак», МФО 322313, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) суму боргу в розмірі 3659,00 грн., річні в розмірі 310,36 грн., витрати від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 1247,72 грн., державне мито в розмірі 102,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКовтун Л.А.