Рішення № 16927774, 07.07.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

07.07.2011Справа №5002-15/2396-2011

За позовом Публічного акціонерного товариства «Крименерго» (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6; ЄДРПОУ 00131400)

До відповідача Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне обєднання» Красноперекопської міської ради (96000, м. Красноперекопськ, вул. Менделєєва, 1; ЄДРПОУ 03360816)

Про стягнення 147892,90 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_1, представник, довіреність №361-Д від 22.04.2011

Від відповідача ОСОБА_2, представник, довіреність від 02.02.2011

Обставини справи: Публічне акціонерне товариство «Крименерго» звернулося до господарського суду АР Крим із позовом до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне обєднання» Красноперекопської міської ради, в якому просить суд стягнути з відповідача 140940,54 грн. заборгованості за активну електричну енергію, 3995,97 грн. пені, 2182,98 грн. інфляційних втрат та 773.41 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач належним чином не виконав умови щодо оплати за поставлену активну електроенергію за період з грудня 2010 року по травень 2011 року згідно договору про поставку електричної енергії №103 від 25.06.2005, у звязку з чим за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 140940,54 грн., що й стало причиною для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3995,97 грн. пені, 2182,98 грн. інфляції та 773.41. грн.3% річних.

07.07.2011 від позивача до суду надійшло клопотання, в якому просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення 140940,00 грн. заборгованості за активну електричну енергію на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України та просить суд стягнути з відповідача 0,54 грн. заборгованості за активну електричну енергію, 3995,97 грн. пені, 2182,98 грн. інфляції та 773.41. грн.3% річних.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечує за мотивами викладеними у відзиві на позов від 07.07.2011, вказує, що платіжним дорученням №5 від 17.06.2011 погасив заборгованість перед позивачем.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

25.06.2005 між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» (Постачальник) та Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційне обєднання» Красноперекопської міської ради (Споживач) укладено|ув'язнений| договір про поставку електричної енергії №103 (далі Договір, а.с.10-13).

Згідно пункту 1 договору, постачальник поставляє електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно умов даного договору і додатків до нього.

При виконанні умов даного договору сторони зобов'язались керуватись нормами Закону України «Про електроенергетику», Правилами користування електричної енергії (далі ПКЕЕ, пункт 2 договору).

Споживач зобовязується сплачувати Постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування, відповідно умов додатків №4.1 та 4.2 «Порядок розрахунків» (пункт 2.2.3 Договору).

Згідно пункту 1 додатку № 4.2 до договору про постачання електричної енергії №1189 від 18.05.2004, розрахунки за споживчу електроенергію здійснюється згідно з пунктом 7.9 даного договору, повна поточна оплата вартості електроенергії здійснюється одним платежем по фактичним показникам приладів обліку в дату оплати, встановлену даним додатком. Розрахункова дата (день коли Споживач надає «Акт про обєми переданої споживачу електроенергію, а Постачальник надає рахунок) встановлюється 18 числа кожного місяця, відповідно розрахунковим вважається період з 18 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Показники розрахункових засобів обліку у відповідності з переліком обєктів та крапок комерційного обліку фіксуються 18 числа кожного місяця та оформлюються «Актом про обєми переданої споживачу електричної енергії» в 2-х екземплярах, по одному для кожної сторони.

Відповідно до умов договору, позивачем були виставлені відповідачу рахунки-накладні №103/49/0211А4 від 18.02.2011, №103/49/0311АА від 18.03.2011, №103/49/0411А3 від 18.04.2011 за спожиту електроенергію по договору №103 від 25.06.2005 на загальну суму 140940,54 грн. (а.с.15-17).

Відповідач не виконав свої обовязки за договором щодо оплати спожитої електроенергії, в результаті чого за ним склалася заборгованість у розмірі 140940,54 грн., що й стало підставою для звернення Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідач погасив суму основного боргу у розмірі 140940,00 грн. після звернення позивача з даним позовом до суду, що підтверджується платіжним дорученням №5 від 17.06.2011.

Приписами Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору (пункт 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України) зокрема у таких випадках:

- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

За таких обставин, провадження у даній справі в частині стягнення 140940,00 грн. основного боргу підлягає припиненню у звязку з відсутністю предмету спору, оскільки відповідачем сума заборгованості в цій частині погашена.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем грошових зобовязань за договором щодо оплати вартості поставленої електроенергії на суму 0,54 грн., отже дана сума заборгованості повинна бути стягнута з відповідача.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, сторонами не надано, в той час, відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 2182,98 грн. інфляційних втрат та 773.41 грн. 3% річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2182,98 грн. інфляційних втрат та 773.41 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3995,97 грн. пені.

Згідно пункту статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Приписами пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Заявлена позивачем сума пені у розмірі 3995,97 грн. підтверджується матеріалами справи та визнана судом обґрунтованою.

Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, якщо порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Судом встановлено, що порушення відповідачем зобовязань по сплаті за послуги по транспортуванню газу не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

За таких обставин, суд вважає доцільним зменшити розмір штрафних санкцій на 50% до 1997,98 грн.

Згідно пункту 6.3 Розяснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №02-5/78 від 04.03.1998, з наступними змінами та доповненнями, у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, пунктом 1-1 частини 1 статті 80, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.Позов задовольнити частково.

2.В частині стягнення 140940,00 грн. заборгованості провадження у справі припинити.

3.Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне обєднання» Красноперекопської міської ради (96000, м. Красноперекопськ, вул. Менделєєва, 1; ЄДРПОУ 03360816) на користь Публічного акціонерного товариства «Крименерго» (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6; ЄДРПОУ 00131400) 0,54 грн. заборгованості, 1997,98 грн. пені, 2182,98 грн. інфляційних втрат, 773.41 грн. 3% річних, 1478,93 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.В іншій частині позову відмовити.

5.Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 11.07.2011.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримІщенко І.А.