Вирок № 16924111, 25.03.2011, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

справа № 1-192/11

                                        ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2011 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:           головуючого –судді Граб Л.С.,

                    судді Марцинкевича В.

          при секретарі –Луцковій М.Ю.,

з участю прокурора –Ратушняка Ю.І.,

народних засідателів –Попіль О.М.,

ОСОБА_1,

захисника –ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, раніше судимого:

          09.09.2009 року Хмельницьким міськрайонним судом за ст.ст. 185 ч.2, 190 ч.1 КК України - 3 роки позбавлення волі; за ст. 75 КК України –іспитовий строк 2 роки

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 348 КК України,           

ВСТАНОВИВ:

02.07.2010 року близько 15год. 45хв. працівник правоохоронного органу лейтенант міліції ОСОБА_4, дільничний інспектор Хмельницького районного відділу міліції, під час проїзду у громадському транспорті - тролейбусі маршруту №17 сполученням Катіон-Автовокзал №1, у зв’язку із зверненням пасажира громадського транспорту щодо протиправних дій ОСОБА_3О, який перебував у стані алкогольного сп’яніння, виконуючи свій службовий обов’язок щодо попередження та припинення правопорушень, який передбачений ч.2 ст.10 Закону України “Про міліцію”, зробив зауваження ОСОБА_3 щодо неприпустимості його поведінки з метою вжиття заходів до попередження і припинення правопорушення.

Однак, ОСОБА_3, ігноруючи вимоги працівника міліції ОСОБА_4, який перебував у форменому одязі та виконував свій службовий обов’язок по забезпеченню безпеки громадян і громадського порядку, безпричинно почав ображати його, не бажаючи підкоритись його законним вимогам, розмахуючи ножем умисно спричинив ОСОБА_4 тілесне ушкодження, що виразилось у вигляді поверхневої рани м’яких тканин правого плеча, яке за своїм характером відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Після чого ОСОБА_4 під час припинення протиправних дій ОСОБА_3, застосувавши прийом рукопашного бою та намагаючись вибити з його рук ножа, поранив ліву кисть, внаслідок чого ОСОБА_4 спричинено тілесне ушкодження у вигляді поверхневої рани м’яких тканин лівої кисті, яке за своїм характером відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Допитаний по суті пред”явленого обвинувачення ОСОБА_3 свою вину у інкримінованому злочині не визнав та суду пояснив, що дійсно 02.07.2010 року після 12 год. він разом із другом вживав спиртні напої, однак потім пішов на зупинку щоб їхати до дому, в сторону ЖД вокзалу, а як і чому він потрапив до зупинки Лебідь Плаза, як розповідали в суді свідки, він не пам”ятає та не може пояснити чому при ньому був ніж, де він його взяв, оскільки повертався з роботи, та чому в жаркий день був одітий у двох куртках. по словах свідків. Спочатку він не пам”ятав обставин і на даний час не все пам”ятає і може пояснити та, слухаючи свідків, він намагався все пригадати і смутно згадав, що коли сидів на передньому сидінні тролейбуса, до нього підійшов працівник міліції, якого бачив в суді і може ствердити, що раніше його не знав, і попросив заспокоїтися. На що він, через вжитий алкоголь, почав ображати працівника міліції та махаючи ножем, наніс йому тілесні ушкодження. Однак може ствердити, що наміру вбити потерпілого він не мав, а у нанесенні тілесних ушкоджень розкаюється та просить вибачення у потерпілого.           

Об”єктивно вина підсудного у вчиненні злочину підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів:

рапортом працівника міліції ОСОБА_4 від 02.07.2010 року, де він ставить до відома керівництво, що 02.07.2010 року близько 16год. йому, при виконанні службового обов’язку по забезпеченню безпеки громадян і громадського порядку в тролейбусі маршруту №17 сполученням Катіон-Автовокзал №1, умисно було нанесено ушкодження правого плеча особою, що перебувала у стані сп»яніння та порушувала громадський порядок і не підкорялася його законним вимогам щодо заспокоєння;

показаннями потерпілого ОСОБА_4 на досудовому слідстві і в суді, які є послідовними і узгоджуються між собою та змістом поданого ним рапорту щодо факту злочину від 02.07.2010 року, однак додатково він суду пояснив, що підсудній із сидіння, коли розмахував рукою із ножем не вставав, розмахував в різні сторони, в т.ч. і був змах в сторону живота, десь на віддалі 10-15 см., куди точно чи вище чи нижче сказати не може, бо все відбувалося досить швидко, голова підсудного при цьому була опущена до підлоги. Зазначив, що останній мав змогу його вбити, оскільки в цьому підсудному ніщо і ніхто не перешкоджав, він міг піднятися щоб достати його ножем, однак він постійно сидів, тільки говорив, що помститься за батька-прокурора, якого він вбив та вб”є його;

протоколом огляду місця події від 02.07.2010 року, де зазначено, що з місця події вилучено ніж та встановлено пошкодження скла в тролейбусі;

травмкартою від 02.07.2010 року, в якій зафіксовано тілесні ушкодження у ОСОБА_4 у вигляді різаних ран правого плеча та лівої кисті;

протоколом особистого обшуку особи від 02.07.2010 року, де зазначено, що у ОСОБА_3 було вилучено куртку чорного кольору;

висновком експерта №1256, що у ОСОБА_4 станом на 02.07.2010 року виявлені тілесні ушкодження у вигляді поверхневої рани м’яких тканин лівої кисті і правого плеча, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень;

актом стаціонарної судово-психіатричної експертизи №164, у висновку якого зазначено, що ОСОБА_3 в період вчинення інкримінованого йому злочину знаходився в стані алкогольного сп»яніння, дисфоричний варіант, який проявлявся агресивністю, злобністю, конфліктністю, нестриманістю, подразливістю;

показаннями свідка ОСОБА_5 в суді, який пояснив, що 02.07.2010 року він керував тролейбусом маршруту №17 сполученням Катіон-Автовокзал №1, в салоні знаходився дивно одітий хлопець в куртці в надто жаркий день, він перебував у стані сильного алкогольного сп»яніння та порушував громадський порядок у тролейбусі, а тому міліціонер, що перебував у форменому одязі, зробив йому зауваження, після чого він нічого не бачив, лише чув нецензурну лайку хлопця, якого в послідуючому затримали;

показаннями в суді свідка ОСОБА_6, яка працює кондуктором та 02.07.2010 року виконувала свої обов”язки на робочому місці в тролейбусі маршруту №17 сполученням Катіон-Автовокзал №1, коли від зупинки Лебідь Плаза до Філармонія почула шум в салоні тролейбуса –шумів п”яний хлопець дивно одітий, бо була сильна спека, а він - у куртці чорного кольору. Пасажирка, яка працює контролером, просила його не чіпати, оскільки він вів себе неадекватно, як психічно хвора людина, або, що прийняла наркотичні засоби і не розуміла, що робить. Бачила, що з задньої частини салону до нього підійшов міліціонер у форменому одязі та попросив його заспокоїтися, однак потім вона пішла по салону та чула грубі слова хлопця в сторону працівника міліції, що відбувалося не бачила, а коли повернулася, то побачила ніж у правій руці хлопця, який ним хаотично розмахував, сидячи на сидінні. Коли змахнув рукою в сторону працівника міліції, а рука була витянутою, то між кінцем ножа та працівником міліції було приблизно 20 см., а потім працівник міліції кинув на нього папкою та заламав руки;

показаннями в суді свідка ОСОБА_7, яка пояснила, що працює контролером і їхала до дому в тролейбусі на задньому сидінні, в тролейбусі їхав молодий хлопець, вона сприйняла його за психічно хвору людину, так як він у дуже спекотний день був одітий у двох куртках, обличчя було хворої людини, він говорив речі, які були не реальними, просив зупинити тролейбус, бо це його зупинка, хоча він тільки зайшов, кричав, що кондуктор –терористка, вимагав у водія зупинити тролейбус, що його заміновано і він зірветься, однак від нього агресія чи страх не йшов, у нього була нав”язчива ідея і він боявся за себе і пасажирів, вона його не боялася та просила кондуктора його не чіпати, люди мабуть теж його не боялися, бо не відходили від нього;

показаннями в суді експерта ОСОБА_8, яка пояснила, що була в складі медичної комісії, що досліджувала стан ОСОБА_3 під час вчинення злочину та може сказати, що він нічого не пам”ятав про скоєне ним, перебував у дисфоричному варіанті;

показаннями в суді експертів ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які двічі досліджували як лікарі-психіатри стан ОСОБА_3 під час вчинення злочину, і можуть сказати, що стан сп”яніння, в якому він перебував, привів до дисфоричного варіанту, його слова носити характер бравади, не мали ніякого значення, не були спланованими, не було причинного та логічного зв”язку між словами та діями, оскільки він був в такому стані, що міг лише лякати, говорити, агресивно себе вести, порушувати порядок, але це лиш з метою, щоб звернути на себе увагу, а спланувати дії та реалізувати їх він не міг в такому стані, а тому його слова –це бравада, що він помститься за батька, який був прокурором і його вбили і т.п.;

протоколом відтворення обставин та події злочину, що проведено по дорученню суду, та зафіксоване на диску, який оглянутий та досліджений судом, з якого видно, що потерпілий не міг точно вказати місце, куди точно був направлений взмах руки ОСОБА_3, з якою швидкістю, останній міняв свої показання. Однак після того як підсудний взмахнув рукою з ножем на витягнуту руку віддаль від кінця леза ножа та працівником міліції була 10-15 см., а при допиті ОСОБА_4 з приводу відтворення в суді, він пояснив, що все відбувалося надто швидко і він ні в той час ні в суді не може точно вказати про події.

          Дії підсудного органами досудового слідства кваліфіковано за ст.348 КК України, як замах на вбивство працівника правоохоронного органу у зв”язку із виконанням цим працівником службових обов”язків, однак суд, дослідивши всі докази по справі, вважає, що дії підсудного кваліфіковано не вірно, оскільки в судовому засіданні судом не здобуто доказів прямого умислу ОСОБА_3 на вбивство працівника правоохоронного органу у зв”язку із виконанням цим працівником службових обов”язків, зважаючи на те, що він перебував у стані сильного сп”яніння, дисфоричному варіанті, при якому, як пояснили лікарі-психіатри ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які проводили психіатричну експертизу, слова погрози ОСОБА_3 слід сприймати як нелогічну і непродуману браваду слів, як залякування для того, щоб звернути на себе увагу та його слова не мали причинного зв”язку із діями. Цей стан підтверджується і тим, що він при літній спекотній погоді був одітий у куртку, а його слова носили надуманий характер, оскільки його батько не був прокурором, його працівник міліції не вбивав, кондуктор –не терористка та тролейбус не був замінований та ін.

Крім цього, як вбачається із показань потерпілого ОСОБА_4, протоколу відтворення обставин та події злочину підсудний мав можливість його вбити, так як йому ніхто не заважав і не перешкоджав, однак він змахнув рукою у його сторону, не піднявшись із сидіння, а відстань від кінця леза ножа до потерпілого була 10-15 см.

Зважаючи на дані обставини, те, що ОСОБА_3 наніс легкі тілесні ушкодження ОСОБА_4, який перебував у форменому одязі та виконував свій службовий обов’язок по забезпеченню безпеки громадян і громадського порядку, суд вважає за необхідне перекваліфікувати дії підсудного ОСОБА_3 із ст.348 КК України на ч.2 ст. 345 КК України, як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв”язку з виконанням цим працівником службових обов”язків, так як його дії охоплюються складом злочину, передбаченого ч.2 ст.345 КК України.

При обранні виду та міри покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

          Підсудний характеризується посередньо.

          Обставинами, що пом’якшують покарання підсудному є його визнання вини та щире каяття щодо нанесення потерпілому легких тілесних ушкоджень.

          Обставиною, що обтяжує покарання підсудному є вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння та рецидив злочинів.

Суд бере до уваги стан здоров”я підсудного, те, що він визнав вину та розкаявся щодо нанесення працівнику міліції легких тілесних ушкоджень, потерпілий не має до нього претензій,

однак зважає на те, що він вчинив новий злочин під час встановленого йому судом іспитового строку та вважає, що йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі.

Цивільний позов Хмельницького комунального підприємства “Електротранс” слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим за ст. 345 ч.2 КК України та призначити покарання:

за ст. 345 ч.2 КК України –2 роки позбавлення волі;

за ст. 71 ч.1 КК України призначити покарання за сукупністю вироків –4 роки позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при УМВСУ в Хмельницькій області р/р №31258272210321, МФО 815013, код 25575309, призначення платежу –«за дослідження №6»вартість проведення експертизи в сумі 141 грн. 10 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Хмельницького комунального підприємства “Електротранс” збитки в сумі 916 грн. 65 коп.

Речовий доказ –кухонний ніж, який зберігається при кримінальній справі №1-192/11, знищити.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 21 березня 2011 року, зарахувавши в даний строк час перебування його під вартою з 02.07.2010 року по 20.03.2011 року включно.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом п’ятнадцяти діб з моменту проголошення.

Головуючий суддя Л.С. Граб

          Суддя В.А. Марцинкевич           

          Народні засідателі: ____ О.М. Попіль

____ ОСОБА_11