Рішення № 16923884, 06.07.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.11                                                                                 Справа № 26/64/2011(17/143)

Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянув матеріали справи за позовом

Державного підприємства „Сєвєродонецька теплоелектроцентраль”, м.Сєвєродонецьк Луганської області

до Колективного виробничо-комерційного підприємства „Сєвєродонецькрадіотехніка”, м.Сєвєродонецьк Луганської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Комунального підприємства „Сєвєродонецькі теплові мережі”, м.Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 177680 грн. 12 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача –не прибув;

від відповідача –не прибув;

від 3-ої особи –не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 115658 грн. 91 коп., пені у сумі 97309 грн. 65 коп., інфляційних нарахувань у сумі 1770 грн. 24 коп., 3% річних у сумі 968 грн. 20 коп. за договором від 16.03.2004 №182.

В судових засіданнях 14.06.2011, 04.07.2011 згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва.

Ухвалою від 17.05.2011 до участі у справі залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Комунальне підприємство „Сєвєродонецькі теплові мережі”, м.Сєвєродонецьк Луганської області.

Ухвалою від 20.06.2011 строк розгляду справи продовжений до 06.07.2011.

Сторони не скористалися наданим їм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечили участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча були належним чином повідомлені про час і місце проведення розгляду справи, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Відповідач відзивами б/н від 02.06.2011, від 20.06.2011 вимоги позову визнав частково в сумі 62178 грн. 48 коп.

Запереченням від 14.06.2011 №12-03-87 позивач просить суд зменшити розмір позовних вимог в частині стягнення боргу та стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 81919 грн. 85 коп.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України дане заперечення приймається судом до розгляду.

Третя особа листом від 30.05.2011 №02-609 просила розглянути справу без участі представника. Також був наданий акт обстеження об’єкта відповідача з предмету наявності опалення в підвалі площею 400,7 м2 за адресою: вул.Маяковського, 13, м.Сєвєродонецьк Луганської області від 30.05.2011, в якому зазначено, що в ході огляду було встановлена відсутність опалювальних приладів в приміщенні.

Заявою від 04.07.2011 №12-03-103 позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 81919 грн. 85 коп., пеню в сумі 81919 грн. 85 коп., індекс інфляції в сумі 10361 грн. 87 коп., 3% річних в сумі 3478 грн. 61 коп.

Дана заява відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України приймається судом до розгляду та по суті є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Рішенням господарського суду Луганської області від 12.08.2010 суддею Лісовицьким Є.А. у справі № 17/143 за позовом Державного підприємства „Сєвєродонецька теплоелектроцентраль”, м.Сєвєродонецьк Луганської області до Колективного виробничо-комерційного підприємства „Сєвєродонецькрадіотехніка”, м.Сєвєродонецьк Луганської області про стягнення заборгованості у сумі 115658 грн. 91 коп., пені у сумі 97309 грн. 65 коп., інфляційних нарахувань у сумі 1770 грн. 24 коп., 3% річних у сумі 968 грн. 20 коп. позовні вимоги було задоволено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.11.2010 у справі № 17/143 рішення господарського суду Луганської області від 12.08.2010 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2011 у справі № 17/143 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.11.2010 та рішення господарського суду Луганської області від 12.08.2010 у справі №17/143 скасовані, справу №17/143 передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Відповідно до ч.1 ст.11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

При повторному розгляді справи господарським судом встановлено наступне.

Між Державним підприємством „Сєвєродонецька теплоелектроцентраль” (позивач, постачальник) та Колективним виробничо-комерційним підприємством „Сєвєродонецькрадіотехніка”, м.Сєвєродонецьк Луганської області (відповідач, споживач) 16.03.2004 був укладений договір на постачання теплової енергії в гарячій воді №182 з додатковими угодами, який в подальшому пролонгований, за умовами якого постачальник прийняв на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов’язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п.1 договору).

Згідно до п.4.2.2 договору споживач зобов’язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії споживачем в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

В п.6.5 договору сторони домовились, що якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку:

- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця;

- у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Угодою від 18.10.2007 сторони внесли зміни у п.2.2 договору №182 від 16.03.2004 в частині адрес, за якими поставляється теплова енергія в гарячій воді.

Додатковою угодою від 18.10.2007 до договору №182 від 16.03.2004 сторони внесли зміни з визначенням обсягів послуг теплопостачання.

В подальшому сторони вносили зміни в частині обліку об”єктів за договором №182 від 16.03.2004 і в період, за який заявлено позовні вимоги, об”єктами відповідача за вказаним договором були нежитлові приміщення, розташовані в м.Сєвєродонецьку по вул.Маяковського, 13, по вул.Маяковського, 26 та по вул.Менделєєва, 48Б.

Пунктом 5.1 договору сторони визначили, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, а у разі їх відсутності –розрахунковим способом.

Згідно п.5.2 договору споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, не пізніше 28 числа поточного місяця.

За актом б/н та без дати на будівлі по вул.Маяковського, 13 з 13.12.2007 встановлений прилад обліку і даний факт підпадає під умови договору №182 від 16.03.2004 і суд вважає, що даний факт не є підставою вважати, що даний договір припинив свою дію, оскільки п.10.2 договору сторони визначили порядок пролонгації строку дії договору.

На виконання вказаних умов договору за період з грудня 2009 по квітень 2010 позивач поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді за вимогами позивача на суму 120214 грн. 52 коп. та пред’явив відповідачу на оплату відповідні рахунки (а.с.21, 23, 25, 27), які отримані представником відповідача (а.с.20, 22, 24, 26).

Відповідач взяті на себе зобов’язання по оплаті наданих послуг виконав частково, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 81919 грн. 85 коп. (з урахуванням заяви позивача №12-03-103 від 04.07.2011), на яку позивач нарахував пеню в сумі 81919 грн. 85 коп., 3% річних у сумі 10361 грн. 87 коп. та інфляційні нарахування в сумі 3478 грн. 61 коп., за стягнення яких останній звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Претензія позивача №1620-188 від 19.04.2010 залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Порушенням зобов’язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання, тобто –неналежне виконання.

В ході розгляду справи було встановлено, що позивачем при розрахунку боргу за позовом була нарахована плата за послуги на об”єкт за адресою: вул.Маяковського, 13 за повний обсяг площі приміщення з урахуванням підвалу площею 400,7м2.

Відповідачем було доведено, що даний підвал не має системи опалення і позивач погодився з цим, надавши новий розрахунок боргу, згідно якого борг відповідача за заявлений у позові період складає 81919 грн. 85 коп., з яких: по об’єкту по вул.Маяковського, 13 –за період з грудня 2009 по квітень 2010 –72644 грн. 68 коп.; по об’єкту по вул.Менделєєва, 46Б за період з грудня 2009 по квітень 2010 –11737 грн. 74 коп.; по об’єкту по вул.Маяковського, 26 за грудень 2009 –2093 грн. 04 коп. (т.2, а.с.60-69).

Доводи відповідача стосовно незаконності нарахування плати за грудень 2009 по об’єкту вул.Маяковського, 26 суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідачем не надано доказів належного повідомлення позивача стосовно припинення договору відносно цього об’єкту до січня 2010.

Позивач підтвердив факт отримання листа №2 від 11.01.2010 про припинення дії договору стосовно об’єкта за адресою: вул.Маяковського, 26 (т.1, а.с.26, 27) і суд вважає, що позивачем обґрунтовано нарахована плата за грудень 2009 по даному об’єкту.

Таким чином позивачем доведено, що відповідач не повністю оплатив заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді за договором №182 від 16.03.2004 за період з грудня 2009 року по квітень 2010 в сумі 81919 грн. 85 коп. (з урахуванням заяви позивача №12-03-103 від 04.07.2011) і в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та висловлені ним в судових засіданнях спростовуються матеріалами справи та є необґрунтованими.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В п.7.2.3 договору сторони домовились, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію нараховується пеня в розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.

Тобто, позивачем обґрунтовано нарахована відповідачу пеня за період з 01.01.2010 по 01.10.2010 у сумі 81919 грн. 85 коп.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Отже позивачем правомірно нараховані 3% річних за період з 01.01.2010 по 30.06.2011 в сумі 3478 грн. 61 коп. та сума інфляційних нарахувань за період з січня 2010 по червень 2011 в розмірі 10361 грн. 87 коп.

Необгрунтованими суд вважає доводи відповідача стосовно того, що оскільки фактична сума плати за послуги за договором №182 від 16.03.2004 була визначена позивачем в ході повторного розгляду справи, у позивача відсутнє право нараховувати і вимагати стягнення пені, 3% річних і інфляційних нарахувань.

Відповідальність у вигляді пені, 3% річних і інфляційних нарахувань виникає з моменту, коли сторона порушила зобов’язання по оплаті товару, послуг і т.д.

Відповідач порушив свої зобов’язання за договором з моменту неоплати рахунків, направлених позивачем для оплати послуг. Незгода відповідача з розміром оплати послуг не є підставою для невиконання зобов’язань за договором.

З вищенаведеного вбачається, що вимоги позивача за позовом підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам та підлягають до задоволення (з урахуванням заяви позивача №12-03-103 від 04.07.2011).

Відповідно до ст.ст.44,49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача (з урахуванням заяви позивача №12-03-103 від 04.07.2011).

У судовому засіданні 06.07.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Державного підприємства „Сєвєродонецька теплоелектроцентраль” до Колективного виробничо-комерційного підприємства „Сєвєродонецькрадіотехніка” задовольнити.

2. Стягнути з Колективного виробничо-комерційного підприємства „Сєвєродонецькрадіотехніка”, вул.Маяковського, 13, м.Сєвєродонецьк Луганської області, код 05477830 на користь Державного підприємства „Сєвєродонецька теплоелектроцентраль”, м.Сєвєродонецьк Луганської області, , код 00131050 заборгованість в сумі 81919 грн. 85 коп., пеню в сумі 81919 грн. 85 коп., інфляційні нарахування в сумі 10361 грн. 81 коп., 3% річних в сумі 3478 грн. 61 коп., державне мито у сумі 1776 грн. 80 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 194 грн. 39 коп., видати наказ позивачу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 11.07.2011.

Суддя                                                             С.С. Єжова