Рішення № 16923881, 05.07.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.11 Справа № 28/71/2011

Суддя Семендяєва І.В., при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М., розглянувши матеріали за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Кримський содовий завод", м. Красноперекопськ

до Державного підприємства "Хімічний завод "Південний", м. Рубіжне

про стягнення 25727 грн. 00 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1., довіреність № 51 від 07.12.2010, провідний юрисконсульт юридичного відділу;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 11.04.2011, юрисконсульт

в с т а н о в и в:

Суть справи: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача плати за затримку понад норми часу під відвантаження у сумі 25 727 грн. 00 коп.

Відповідач у відзиві зазначив наступне. Відповідно до умов договору № Ю/906623 від 25.06.2009 відповідач повинен був здійснити розвантаження вагонів позивача протягом шести годин з моменту їх прибуття на склад відповідача, але цього не зробив, за що відповідно до умов договору має сплатити штрафні санкції. Таким чином, як зазначає відповідач, зобовязання, що мало виконуватися в натурі (своєчасне повернення рухомого складу), з моменту неналежного його виконання стало зобовязанням, що мало виконуватися в грошовій формі. В той же час, відповідач зазначає, що підприємство знаходиться у тяжкому фінансовому стані, не отримує прибуток від господарської діяльності, що унеможливлює своєчасно виконувати свої зобовязання перед контрагентами за господарськими договорами. Отже, як зазначає відповідач, добровільна сплата з боку відповідача штрафних санкцій за договором була неможлива внаслідок того, що це б розцінювалося як порушення вимог чинного законодавства. А тому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, заслухавши представників сторін, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Сторонами у справі укладено договір поставки № Ю/906623 від 25.06.2009, за умовами якого постачальник (позивач) зобовязується поставити, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити соду кальциновану технічну у кількості: марка "Б" в мішках або насип"ю 82 мл. тон.

Оплата за соду проводиться покупцем згідно рахунку на попередню оплату, який виставляється постачальником, шляхом перерахування до початку відповідної декади 100% вартості декадної партії продукції, яка планується до відвантаження (у відповідності до письмового узгодженого графіку відвантаження). Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. У разі прострочення оплати відповідної декадної партії продукції, відвантаження даної партії буде проведене постачальником в наступній декаді, за тою, яка планується (п. 3.1 договору).

Відвантаження соди насип"ю проводиться залізничним транспортом в содовозах-цистернах, власність ВАТ "Кримський содовий завод" або вантажоотримувача, вантажопід"ємністю 54-62 тон; на содовозах наноситься трафарет, згідно технічного паспорту (п. 5.1 договору).

Рухомий склад, який належить (знаходиться в оренді) позивачу, підлягає поверненню: норма за відвантаження вагону, який належить (знаходиться в оренді) постачальнику, встановлюється шість годин. За затримку понад норми часу під відвантаження рухомого складу, який належить (знаходиться в оренді) постачальника, покупець оплачує плату за користування вагонами у відповідності до ст. 119 Статуту залізниці (п. 5.2, 5.2.1 договору).

Відповідно до умов договору позивачем здійснена поставка соди у відповідності з графіками відвантаження, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу № 46735216 від 12.06.2010, № 47004025 від 30.07.2010, № 47004640 від 31.08.2010, № 47005206 від 02.10.2010, № 46734571 від 20.05.2010, на яких міститься штемпель станції відправлення - Красноперекопськ (а.с. 26-30).

Суд зазначає, що позивач помилково у позовній заяві зазначив номери квитанцій, а саме № 5256304 від 30.07.2010, № 52872622 від 31.08.2010, № 52873091 від 02.10.2010, в той час як цих квитанцій взагалі у справі не має, однак у розрахунку позивача вказані квитанції, які додані до позовної заяви, і які підтверджують затримання саме тих вагонів, які вказані у накладних (а.с. 10-12).

Відповідно до п. 5.2.1 договору відповідач повинен був відвантажити вагони протягом шести годин, однак це не було ним виконано, що підтверджується накладними №№ 52560942, 52561355, 52563804, 52872622, 528730931.

Внаслідок неналежного виконання своїх зобовязань за договором позивачем направлено відповідачу претензію № 21-10/248 від 19.11.2010 з вимогою оплатити плату за затримку понад норми під відвантаження рухомого складу у сумі 25 079 грн. 20 коп. (а.с. 31).

Дана сума не була оплачена, що і стало підставою для даного позову.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Договором поставки № Ю/906623 від 25.06.2009 передбачено, що за затримку понад норми часу під відвантаження рухомого складу, який належить (знаходиться в оренді) постачальника, покупець оплачує плату за користування вагонами у відповідності до ст. 119 Статуту залізниці (п. 5.2.1 договору).

Відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням. Вантажовласники, порти відшкодовують залізницям плату за користування вагонами інших держав від часу прийому цих вагонів від залізниці до повернення їх після виконання вантажних операцій у порядку, визначеному Укрзалізницею відповідно до міжнародних договорів України з цих питань. Якщо подання вантажовідправнику на його замовлення порожніх спеціальних вагонів затримується з вини вантажовідправника, з нього стягується плата за весь час затримки вагонів на станції навантаження. Якщо вантажовідправник заявить про відмову від цих вагонів, плата нараховується до моменту одержання відмови. У разі відмови від раніше замовлених спеціальних вагонів, з вантажовідправника стягується плата за пробіг цих вагонів від станції, з якої вони були відправлені, до станції навантаження, але не більш як за 300 кілометрів. Зазначена плата не стягується, якщо ці вагони були використані на станції навантаження іншим вантажовідправником протягом доби з моменту їх прибуття. Порядок розрахунків та перелік операцій з вагонами (контейнерами), за час виконання яких не стягується плата, встановлюється Правилами. У розрахунках затримка до 30 хвилин не враховується, затримка 30 хвилин і більше враховується як повна година.

За розрахунком позивача, який не спростований та не оспорений відповідачем, плата за затримку понад норми часу під відвантаження складає 25727 грн. 00 коп., а саме: за вагон № 59715078 3556 грн. 50 коп., за вагон № 59715045 5396 грн. 50 коп., за вагон № 59721464 8004 грн. 50 коп., № 59706127 4565 грн., за вагон № 59715060 4204 грн. 50 коп. (а.с. 10-12).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Відповідач факт порушення умов договору щодо часу розвантаження вагонів не оспорює. Доводи відповідача про те, що підприємство знаходиться у важкому фінансовому стані та не в змозі своєчасно виконувати свої договірні зобовязання, що робить незаконною добровільну сплату штрафних санкцій, нарахованих позивачем, судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

За умовами договору (п. 5.2.1 договору) позивач за затримку понад норми часу під відвантаження рухомого складу має право нарахувати відповідачу не штрафні санкції, як помилково вважає відповідач, а плату за користування вагонами у відповідності до ст. 119 Статуту залізниць України, яку відповідач зобовязувався сплачувати, оскільки це є однією з умов договору, які повинні, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, виконуватися належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобовязання за рахунок іншої.

Відсутність грошових коштів та тяжкий фінансовий стан боржника не звільняє його від виконання зобовязань за договором.

Відповідач не довів відсутність своєї вини у перевищенні обумовлених договором строків повернення цистерн.

На підставі викладеного, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 05.07.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства "Хімічний завод "Південний", м. Рубіжне, вул. Заводська, 1, ідентифікаційний код 35283037, на користь Відкритого акціонерного товариства "Кримський содовий завод", м. Красноперекопськ, вул. Проектна, 1, ідентифікаційний код 05444546, плату за затримку понад норми часу під відвантаження у сумі 25 727 грн. 00 коп., державне мито у сумі 257 грн. 27 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ позивачу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 11.07.2011.

СуддяІ.В. Семендяєва