Рішення № 16922905, 28.04.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" квітня 2011 р.Справа № 5013/551/11 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Макаренко Т.В., розглянувши матеріали справи № 5013/551/11

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мліївський ЗТО", м. Черкаси

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ЮГО", м. Кіровоград

про стягнення 10000,00 грн.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 20.03.2010р.;

від відповідача - участі не брали;

слухач - ОСОБА_2

Відповідач був належним чином повідомлений про дату , час та місце судового засіданні про що, свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 14.04.2011 року № 02035330.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мліївський ЗТО" звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ЮГО" боргу в сумі 10000,00 грн за отриманий товар.

В судовому засіданні позивач подав письмові пояснення з яких вбачається, що в період розгляду даної справи, відповідачем було оплачено частину боргу на суму 5000,00 грн про що свідчать відповідні банківські виписки від 15.04.2011 року та від 18.04.2011 року.

Відповідач відзиву на позовну заяву та витребувані ухвалами суду документи не подав, позовні вимоги не заперечив.

Справа розглядається на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши усі обставини справи, дослідивши подані сторонами докази, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до видаткової накладної № РН-0000005 від 19.01.2010 року товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мліївський ЗТО" передано товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ЮГО" товар на загальну суму 20131,20 грн.

Факт отримання вказаного товару підтверджується також довіреністю № 7 від 19.01.2010 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ЮГО" за отриманий товар здійснив частковий розрахунок на суму 10 131,00 грн про що свідчать копії банківських виписок від 30.04.2010 року на суму 6131,20 грн, від 01.06.2010 року на суму 2000,00 грн, від 15.06.2010 року на суму 2000,00 грн.

У зв'язку з існуванням заборгованості відповідача перед позивачем, на адресу ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "ЮГО" було направлено вимогу № 14/03 від 14.03.2011 року про оплату боргу в сумі 10000,00 грн та підписання акта звірки розрахунків від 09.03.2011 року. Дана вимога отримана відповідачем 23.03.2011 року, відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення, однак залишена без реагування.

Не виконання грошових зобов'язань відповідача перед позивачем призвело до необхідності позивача звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених прав.

Вирішуючи даний спір господарський суд виходить з наступного.

За правилами ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Нормами частин 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається із матеріалів справи, за видатковою накладною № РН-0000005 від 19.01.2010 року позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 20131,20 грн відповідно до довіреності № 7 від 19.01.2010 року, яку підписано уповноваженою особою. Факт отримання товару і його вартість відповідачем не оспорювався.

Відповідно до ч. 1ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Видаткова накладною № РН-0000005 від 19.01.2010 року та довіреність № 7 від 19.01.2010 року підписані як позивачем, так і відповідачем, підписи скріплені мокрими печатками сторін; письмова форма правочинів (ст.207 ЦК України) вважається додержаною. Вищезазначені обставини свідчать про обовязок відповідача оплатити вартість отриманого товару у повному обсязі, що останнім на вимогу позивача не виконано.

Фактичні дії сторін свідчать про існування між ними відносин купівлі-продажу, в результаті чого у відповідача виникли зобовязання по оплаті вартості отриманого товару, що встановлено нормами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, що встановлено ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Сторонами строк, в якій ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "ЮГО" зобов'язаний оплатити вартість одержаного від ТОВ "Торговий дім "Мліївський ЗТО" товару не узгоджувався.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача направлено вимогу № 14/03 від 14.03.2011 року, яку відповідач отримав 23.03.2011 року, що підтверджено копією повідомлення про поштове відправлення від 14.03.2011 року № 02565436 року та описом вкладення до цінного листа № 2565436 від 14.03.2011 року, яка залишена відповідачем без реагування.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Господарським судом також враховано, що в період розгляду справи, згідно банківських виписок від 15.04.2011 року та від 18.04.2011 року відповідачем здійснено оплату в сумі 5000,00 грн за отриманий товар, що також підтверджує факт наявності заборгованості відповідача.

Таким чином, заборгованість відповідача станом на день розгляду справи по суті становить 5000,00 грн, вимога про стягнення яких підлягає задоволенню.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 5000,00 грн провадження у справі необхідно припинити на підставі підпункту 1-1 пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати на державне мито та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача в повному обсязі оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ЮГО", 25026, м.Кіровоград, вул.Колгоспна, б. 6, код ЄДРПОУ 13759028, п/р 26004013408100 в Акц.-ком.Іннов.Банк "Укрсиббанк" м. Харків, МФО 351005 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мліївський ЗТО", 18000, м.Черкаси, просп.Хміків,4, код ЄДРПОУ 34556343, п/р 260013001516 в філії облуправління ВАТ "Ощадбанк" м. Черкаси, МФО 354507 заборгованість в сумі 5000,00 грн, державне мито в сумі 102 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 236 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

Провадження у справі в частині стягнення 5000,00 грн припинити.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя Т.В. Макаренко

Повне рішення складено 04.05.2011 року.