Рішення № 16922884, 26.04.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" квітня 2011 р.Справа № 5013/299/11 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Колодій С.Б., розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільверстоун інвестмент", м. Кривий Ріг

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохолод-Логістіка та склад", м. Кіровоград

про стягнення 530 432,26 грн.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 21.03.11;

від відповідача - ОСОБА_1 , довіреність № 10/01 від 21.03.11 ;

від відповідача - ОСОБА_3 , довіреність № 15 від 21.03.11;

Товариство з обмеженою відповідальністю ""Сільверстоун інвестмент" (далі - ТОВ "Сільверстоун інвестмент") звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохолод - Логістіка та склад" (далі по тексту - ТОВ "Агрохолод -Логістіка та склад") втрат від інфляції у сумі 6 020,75 грн., двадцять відсотків річних у сумі 17 984,31 грн., штраф за порушення договірних зобов"язань у сумі 506 427,20 грн. та судові витрати по справі.

Відповідач позов заперечив, посилаючись на повернення позики в розмірі 300 000,00 грн. в повному обсязі. При цьому просить застосувати позовну давність до вимог позивача про стягнення неустойки та на підставі статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України зменшити розмір неустойки до рівня інфляційних втрат за період прострочення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ "Сільверстоун інвестмент" ("позикодавець") та ТОВ "Агрохолод - Логістіка та склад" ("позичальник") укладено договір безвідсоткової позики №55-Д від 01.12.2009 р. (далі - договір від 01.12.2009 р.), за умовами якого позикодавець передав у власність позичальнику грошові кошти в розмірі 300 000,00 грн.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

За своєю правовою природою даний договір є договором позики.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов"язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Пунктом 3.1 договору від 01.12.2009 р. передбачено, що позикодавець перераховує суму позики в безготівковому порядку на поточний рахунок позичальника.

Відповідно до пункту 4.1 договору строк повернення позики становить не пізніше 31.01.2010 р. з моменту надання суми позики.

На виконання умов договору 11.12.2009 р. позивач перерахував відповідачу 300 000,00 грн., що підтверджує виписка з банківського рахунку позивача.

Відповідач порушив умови договору щодо своєчасного повернення позики. Згідно поданих копії банківських виписок повернення грошових коштів відбувалося протягом квітня - червня 2010 р., а саме 06.04.2010 р. повернуто 20 000,00 грн., 28.04.2010 р. - 30 000,00 грн.. 07.05.2010 р. - 20 000,00 грн., 17.05.2010 р. - 30 000,00 грн., 26.05.2010 р. - 152 640,00 грн., 15.06.2010 р. - 10 000,00 грн., 18.06.2010 р. - 20 000,00 грн., 21.06.2010 р. - 17 360,00 грн.

В силу вимог статті 193 Господарського кодексу України суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов"язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи взяті на себе зобов"язання за договором від 01.12.2009 р. відповідач належним чином не виконав, позику в розмірі 300 000,00 грн. повернув позивачу, але несвоєчасно.

Відповідно до пункту 6.1 договору при простроченні повернення позики (її частини) позичальник сплачує штраф у розмірі 2% за кожний день прострочки від неповерненої суми позики.

У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов"язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання.

При цьому, згідно пунктів 2, 3 цієї статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Зі змісту пункту 6.1 договору від 01.12.2009 р. та приписів статті 549 Цивільного кодексу України вбачається, що сторонами договору визначено правову природу застосування забезпечення виконання зобов"язання штрафної санкції, як пені.

В силу статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

Статтями 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічну правову позицію стосовно того, що яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" як граничний, викладено в постановах Вищого господарського суду України від 14.02.2008 р. №5/2164, від 03.04.2008 р. №19/135, від 10.06.2010 р. №11/280(05-5-1/19465), від 01.11.2010 р. №7/811, від 06.07.2010 р. №37/703.

Позивачем визначено розмір штрафної санкції без врахування вказаних вище норм.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафної санкції в розмірі 506 427,20 грн. заявлено необґрунтовано.

При здійсненні підрахунку штрафної санкції (пені) з дотриманням вимог статей 546, 549, 610, 611 Цивільного кодексу України, статей 231, 232 Господарського кодексу України, статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" розмір пені склав 15 434,88 грн.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов"язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов"язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов"язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Докази понесення кредитором збитків, або заподіяння збитків іншим учасникам господарських відносин в результаті несвоєчасного виконання зобов"язань за договором від 01.12.2009 р. в матеріалах справи відсутні, на вимогу суду представниками сторін не надані, а тому враховуючи ступень виконання боржником зобов"язань за договором від 01.12.2009 р., господарський суд вважає за можливе зменшити розмір належної до сплати штрафної санкції (пені) до 7 717,44 грн.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 17 984,31 грн. двадцяти відсотків річних за період з 01.02.2010 р. по 19.06.2010 р. та 6 020,75 грн. втрат від інфляції підлягають задоволенню, оскільки у відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням приписів пункту 1 статті 264 Цивільного кодексу України, за змістом якого перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею боргу або іншого обов"язку та враховуючи, що відповідач здійснював погашення позики протягом квітня-червня 2010 року , господарський суд не вбачає підстав для застосування спеціальної позовної давності у відповідності до статті 258 Цивільного кодексу України до вимог позивача про стягнення неустойки.

Керуючись статтями 49, 80, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохолод-Логістіка та склад" (25006, м. Кіровоград, вул. Тимірязєва, 82, ЄДРПОУ 36584854, р/р 26000010974201 у ЗАТ "Альфа-Банк" м. Київ, МФО 300346) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сільверстоун інвестмент" (юр. адреса: 50056, м. Кривий ріг, вул. Корнійчука, 7/37, ЄДРПОУ 34488698, р/р 26008900697028 у ф. № 1 м. Кривий Ріг ПАТ "ПУМБ" м. Дніпропетровськ, МФО 305813) 6020,75 грн. інфляційних втрат, 17 984,31 грн. 20% річних, 7 717,44 грн. штрафних санкцій(пені), а також 317,22 грн. державного мита та 14,11 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя С.Б.Колодій

Повне рішення складено - 04.05.2011 р.