Рішення № 16922867, 29.04.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" квітня 2011 р.

Справа № 5013/336/11

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 5013/336/11

за позовом Кіровоградського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Кіровоградській області, м. Кіровоград

до відповідача: закритого акціонерного сільськогосподарського товариства "Надія", Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Велика Северинка,

про стягнення 492761,04 грн,

за участю представників сторін:

від прокуратури - Деревінська О.С., посвідчення № 835,

від позивача - участі не брали,

від відповідача - участі не брали.

Кіровоградським міжрайонним природоохоронним прокурором подано до господарського суду позовну заяву від 11.03.2011 № 2-274 вих - 11 в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Кіровоградській області про стягнення із закритого акціонерного сільськогосподарського товариства "Надія" 492761,04 грн шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу.

Позивачем згідно поданих пояснень від 24.03.2011 позовні вимоги прокурора підтримано повністю.

Заявою від 29.04.2011 позивач повідомив про неможливість забезпечення явки в судове засідання, мотивовану тим, що у господарському суді Одеської області до розгляду призначена ще одна справа, складність та обставини якої потребують участі належного представника Державної екологічної інспекції в Кіровоградській області та просить суд відкласти розгляд справи. Про причини та їх поважність невиконання вимог ухвали суду від 13.04.2011 не повідомлено.

Відповідач надав відзив на позов від 31.03.2011 за вих. № 432, за змістом якого позовні вимоги не визнав з тих підстав, що підприємство збитків державі не наносило.

Причини неявки в судове засідання уповноваженого представника відповідач не повідомив, поряд з тим, надав витребувані ухвалою суду від 13.04.2011 документи.

Враховуючи те, що позивачем двічі надавались письмові пояснення з приводу заявленого прокурором позову, а перелік витребуваних судом ухвалою від 13.04.2011 документів та пояснень від позивача ідентичний переліку документів і пояснень, які витребовувались цією ж ухвалою від прокуратури, господарський суд приходить до висновку про достатність часу у позивача та прокурора для виконання вимог ухвали суду та, відповідно, відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення помічника прокурора, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Такі випадки передбачені статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. У позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту.

Відповідно до статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і державою.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № З-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), "інтереси держави" є оціночним поняттям і можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини даного рішення Конституційного Суду України під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним в ч. 2 ст. 2 АПК України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Пред'являючи позов в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Кіровоградській області, міжрайонний природоохоронний прокурор послався на те, що нагляд за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори. При здійсненні нагляду органи прокуратури застосовують надані їм законодавством України права, включаючи звернення до судів з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища (ст. 37 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачена компетенція спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів щодо державного контролю за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, а також за додержанням норм екологічної безпеки.

Державна екологічна інспекція в Кіровоградській області відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в Кіровоградській області, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 19.02.2007 № 55.

За вимогою Кіровоградського міжрайонного природоохоронного прокурора від 28.05.2010 № 2-493 вих 10 проведена позапланова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства закритим акціонерним сільськогосподарським товариством "Надія".

За результатами перевірки встановлено, що закрите акціонерне сільськогосподарське товариство "Надія" в період з 28.04.2010 по 09.06.2010 здійснювало спеціальне водокористування без дозволу на спеціальне водокористування.

Згідно довідки від 14.06.2010 № 452 закритого акціонерного сільськогосподарського товариства "Надія" за період з 28.04.2010 по 09.06.2010 використано із свердловин 19256 куб.м води, за 10.06.2010 використано 570 куб.м води.

Дія дозволу на спеціальне водовикористання, виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області 27.04.2005 № 9464 з терміном дії до 27.04.2010, відповідно на момент перевірки закінчилась.

За наслідками перевірки було складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 10.06.2010 № 07-155.

Згідно розрахунку розмірів збитків, виконаного Держекоінспекцією відповідно до "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству від 20.07.2009 № 389 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за № 767/16783, розмір збитків заподіяних державі закритим акціонерним сільськогосподарським товариством "Надія" внаслідок забору підземних вод без відповідного дозволу, складає 492761,04 грн.

Відповідач позовні вимоги заперечив, посилаючись на тривале використання води із артезіанських свердловин на підставі дозволів на спеціальне водокористування; звільнення від сплати за користування водними ресурсами згідно Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок"; дію на теперішній час норми закону (ст. 23 Кодексу України про надра), якою дозволено використання водних ресурсів для господарських потреб без одержання спеціального дозволу; відсутність вини відповідача.

Позивач у своїх письмових поясненнях зазначив, що згідно з Водним кодексом України підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з кодексом України про надра, вони є частиною надр, отже, це природний ресурс з подвійним правовим режимом і тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством і законодавством про надра і, відповідно, від водокористувачів вимагається отримання двох дозвільних документів: на спеціальне водокористування відповідно до статті 49 Водного кодексу України та на користування надрами для видобування корисних копалин на підставі статті 16 Кодексу України про надра.

При вирішенні даного спору господарський суд враховує наступне.

Відповідно до статті 1 Водного кодексу України використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб; води - усі води (поверхневі, підземні, морські), що входять до складу природних ланок кругообігу води; води підземні - води, що знаходяться нижче рівня земної поверхні в товщах гірських порід верхньої частини земної кори в усіх фізичних станах; водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).

За змістом статті 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, що здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до пункту 9 статті 44 Водного кодексу України, водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Відповідно до статті 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, порядок погодження та видачі яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 50 Водного кодексу України, строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п’яти років). У разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування. Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування.

Статтею 1 Кодексу України про надра передбачено, що надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Відповідно до статті 6 Кодексу України про надра корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр.

На виконання зазначеної статті Кодексу Кабінет Міністрів України постановою від 12.12.1994 № 827 "Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення" затвердив перелік корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення в якому, зокрема, до корисних копалин загальнодержавного значення включив підземні води – мінеральні, питні, промислові, технічні, теплоенергетичні, а також поверхневі води – ропу.

Статтею 19 Кодексу України про надра передбачено, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу, згідно статті 21 Кодексу України про надра, надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці та Міністерства охорони здоров'я України на місцях.

Відповідно до статті 23 Кодексу України про надра (у реакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів і прісні підземні води до 20 метрів та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Станом на день проведення перевірки виявлено, що термін дії дозволу на спеціальне водокористування виданий закритому акціонерному сільськогосподарському товариству "Надія" 27.04.2005 за № 9464 А/Кр, з терміном дії до 27.04.2010, закінчився.

Новий дозвіл на спеціальне водокористування закритому акціонерному товариству "Надія" видано 05.07.2010 за № 10870 А/Кр з терміном дії до 16.06.2013.

За повідомленням сторін дозвіл на користування надрами відповідачем не оформлявся.

Згідно пункту 6 статті 110 Водного кодексу України, відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах у порядку, встановлених законодавством України (ч. 1 ст. 111 Водного кодексу України).

Частинами першою та другою статті 65 Кодексу України про надра передбачено, що порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні, зокрема, у самовільному користуванні надрами.

Відповідно до статті 67 Кодексу України про надра підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Статтею 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Згідно статті 69 вказаного Закону, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи; б) наявність шкоди; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; г) вину завдавача шкоди.

При зверненні до суду із позовом про стягнення з відповідача збитків господарським судом встановлено, що прокурором та позивачем не доведено наявність всіх складових цивільного правопорушення.

Так, зокрема, в якості доказу наявності вини відповідача позивачем надано постанову Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 15.11.2010, згідно якої Богданову Тетяну Миколаївну (інженер по охороні праці, технічній і пожежній безпеці закритого акціонерного сільськогосподарського товариства "Надія") звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 240 та ч. 2 ст. 367 КК України у зв'язку зі зміною обстановки та закрито кримінальну справу.

У відповідності до статті 32 Кримінально-процесуального кодексу України "Вирок" - це рішення суду першої інстанції про винність або невинність особи; "Постанова" - це рішення органу дізнання, слідчого і прокурора, а також рішення, які виніс суддя одноособово чи апеляційний суд.

Слід зазначити, що відповідно вимог частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України доведенню не підлягають лише встановлені питання про те, чи мав місце злочин і вчинення дій певною особою; всі інші факти підлягають доказуванню незалежно від того, що вони викладені у вироку. Однак, не мають преюдиційного значення факти, викладені в матеріалах дізнання чи досудового слідства.

Крім того, частиною 2 статті 2 Кримінального кодексу України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Отже, не є доведеними та належним чином засвідченими факти невжиття посадовою особою закритого акціонерного сільськогосподарського товариства "Надія" необхідних дій направлених на виконання природоохоронних заходів щодо отримання дозволів на спеціальне водокористування та користування надрами.

Крім того, частиною третьої статті 38 Кодексу про адміністративні правопорушення встановлено, що у разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але при наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття.

Прокурором та позивачем не надано доказів притягнення посадових осіб відповідача до адміністративної відповідальності.

Відповідач згідно довідок Кіровоградського відділення Кіровоградської ОДПІ є платником фіксованого сільськогосподарського податку (у т.ч. і у 2010 році).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на прибуток підприємств; плати (податку) за землю; комунального податку; збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності; збору за спеціальне водокористування.

Статтею 3 вказаного закону передбачено, що об'єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку (далі - платники податку) є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).

Відповідач надав довідку виконкому Великосеверинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області про те, що артезіанські свердловини №№ 1, 2, 3 розташовані на сільськогосподарських угіддях, якими користується закрите акціонерне сільськогосподарське товариство "Надія" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Порядком справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збори за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою КМУ від 16.08.1999 № 1494 і чинного до 01.01.2011, збір за спеціальне використання водних ресурсів справляється за використання води з водних об'єктів, що забрана із застосуванням споруд або технічних пристроїв та скидання в них зворотних вод.

Відповідно до статті 323.1 Податкового кодексу України платниками збору за спеціальне використання води є водокористувачі - суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Згідно статті 324.1 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування збором є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

Платники фіксованого сільськогосподарського податку, згідно статті 307.1 Податкового кодексу України не є платниками, зокрема, збору за спеціальне використання води.

Таким чином, являючись платником фіксованого сільськогосподарського податку, відповідачем проводилась оплата за використану воду, що, в свою чергу, не доводить наявність завданої шкоди.

Наявність та розмір завданої шкоди позивач також доводить наданим розрахунком, який проведений за формулою 23 п. 9.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 289, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за № 767/16783 (далі – Методика).

Ця Методика, згідно п. 1.2 встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до: забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин із зворотними водами або речовин у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів; забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів та обумовлені: самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування; забором, використанням води та скидом забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.

Як вбачається з матеріалів перевірки, відсутність дозволу у відповідача не призвело до зазначених у пункті 1.2 Методики подій.

Крім того, за вказаною позивачем формулою, на підставі якої проведено розрахунок, згідно пункту 9.1 Методики, здійснюється розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування (крім прісних підземних вод глибиною більше 20 м).

Позивачем, з огляду на глибину артезіанських свердловин, зазначену у акті перевірки та в наданих відповідачем паспортах артезіанських свердловин, не надано належні обґрунтування стосовно правомірності розрахунку розміру збитків саме на підставі вказаної Методики, зокрема за формулою 23 п. 9.1.

Таким чином, прокурором та позивачем не доведено всіх складових цивільного правопорушення.

Крім того, з 22.10.2010 діє нова редакція статті 23 Кодексу України про надра, відповідно до якої землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Відповідно до частини 2 статті 5 Цивільного кодексу України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

В даному випадку має місце саме скасування цивільної відповідальності.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Прокурором та позивачем вимоги даних процесуальних норм не дотримано.

Відтак, господарський суд прийшов до висновку про безпідставність заявленого позову та, відповідно, про необхідність відмови у його задоволенні.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя В.Г.Кабакова

Повне рішення складено 04.05.2011