Рішення № 16922490, 23.06.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.11 Справа № 32/5009/3038/11

за позовом Концерну “Міські теплові мережі”в особі Філії Концерну “МТМ”Ленінського району, м. Запоріжжя

до відповідача Українсько-американського спільного підприємства “Бест Інтернешнл”, м. Запоріжжя

про стягнення основного боргу за спожиту теплову енергію в гарячій воді в сумі 1791,06грн.

Суддя Колодій Н.А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. на підставі дов. № 14/27 від 04.01.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2. на підставі Наказу № 218 від 09.08.2000р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

01.06.2011 року Концерн «Міські теплові мережі»звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Українсько-американського спільного підприємства “Бест Інтернешнл”, м. Запоріжжя про стягнення основного боргу за спожиту теплову енергію в гарячій воді в сумі 1791,06грн., державного мита 102грн.00коп. та 236грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.06.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 32/5009/3038/11 з призначенням судового засідання на 14.06.2011р.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві. Заявлені вимоги позивач обґрунтовує ст. ст. 1, 2, 54-57 ГПК України, ст. ст. 11, 15, 16, 96, 509, 530, 626, 640 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 193, 276 ГК України та умовами Договору «Про постачання теплової енергії в гарячій воді»№ 388 від 01.10.2002 року (далі Договір). Зокрема позивач зауважує, що у звязку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2002р. № 388 щодо оплати спожитої теплової енергії у відповідача в період з лютого 2010 року по лютий 2011 року утворилась заборгованість в розмірі 1791,06грн.

Цю суму позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючи тим, що позивачем нараховувалась сума боргу, згідно Договору № 388 від 01.10.2002р., на орендоване вбудоване приміщення по вул. Зернова, 34 яким відповідач не користується. Відтак, відповідач вважає, що підстави для нарахування вартості спожитої теплової енергії відсутні.

Суд 14.06.2011р. оголосив перерву для надання відповідачем доказів в обґрунтування своїх заперечень до 23.06.2011р.

23.06.2011р. справу розглянуто, прийнято рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

У відповідності до ст.85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2002р. між Концерном «Міські теплові мережі»(енергопостачальна організація) та Українсько-американським спільним підприємством “Бест Інтернешнл” (споживач) укладено договір постачання теплової енергії в гарячій воді № 388, згідно з п. 1.2 якого, Теплопостачальна організація взяла на себе зобовязання постачати теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, згідно п. 1.3., Споживачу, а Споживач зобовязується оплатити одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі Споживача за встановленими тарифами (цінами) в терміни встановленими умовами цього Договору.

Згідно п. 3.2.2. договору, споживач зобовязаний виконувати умови та дотримуватися порядку оплати теплової енергії в обсягах згідно рахунків за теплову енергію і в терміни, які передбачені договором.

Пунктами 6.2, 6.6 Договору передбачено, що розрахунковим періодом за спожиту теплову енергію є календарний місяць. Споживач зобовязаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок Енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію.

Так, на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу теплову енергію при цьому виставив рахунки на оплату відпущеної теплової енергії (копії рахунків містяться в матеріалах справи). Факт одержання відповідачем теплової енергії в гарячій воді підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії (копії актів містяться в матеріалах справи). Відповідачем в свою чергу не проведено оплату за спожиту теплову енергію на загальну суму 1791,06грн.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача про відсутність у нього підстав для оплати поставленої в орендоване ним приміщення теплової енергії, виходячи з наступного.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не

пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено в ході судового розгляду спору, укладений між сторонами договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 388 від 01.10.2002р., на підставі якого заявлені позовні вимоги, на момент розгляду спору є діючим і ніхто із сторін не ініціював його розірвання.

В судовому засіданні представником позивача був наданий акт від 20.06.2011р., складений представниками Концерну «Міські теплові мережі»в присутності начальника Мацько Ю.А. (копія в матеріалах справи). В акті зазначено, що система опалення вбудованого приміщення Українсько-американського спільного підприємства “Бест Інтернешнл” підключено до системи опалення жилого будинку. В період лютого 2010р. по лютий 2011р. в сезон опалення, дане приміщення обігрівалось загальною системою опалення.

Приймаючи до уваги те, що відповідач, станом на 01.06.2011 року, має заборгованість в сумі 1791,06 грн., доказів її погашення не надав, вимога позивача про стягнення заборгованості в такому розмірі підлягає задоволенню.

Суд, не приймає до уваги заперечення відповідача, оскільки будь-якого документального обґрунтування своєї позиції відповідач не надав.

Судові витрати згідно з ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Українсько-американського спільного підприємства “Бест Інтернешнл” (69121, м. Запоріжжя, вул. Зернова, буд. 34, ЄДРПОУ 20036916, п/р 26002203089001 в ЗРУ КБ «Приватбанк», МФО 313399) на користь Концерну «Міські теплові мережі»(69091 м.Запоріжжя, бул. Гвардійський 137, п/р № 26004045320001 в АКБ «Індустріалбанк», МФО 313849) 1791 ( одна тисяча сімсот девяносто одна ) грн. 06 ( шість ) коп. боргу, 102 (сто дві) грн. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Повне рішення підписано 24.06.2011р.