Рішення № 16922457, 22.06.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.11 Справа № 31/5009/2228/11

Суддя Хуторной В.М.

Господарський суд Запорізької області у складі судді Хуторного В.М., при секретарі Ломейко Н.І.

За участю представників: від позивача ОСОБА_2., довіреність № 35/2397 від 3.03.2011 р.; від відповідача ОСОБА_1., довіреність від 3.02.2010 р.;

за позовом: Державного підприємства «АНТОНОВ», м. Київ (скорочено ДП «АНТОНОВ»);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіазаказ», м. Запоріжжя (скорочено ТОВ «Авіазаказ»);

про стягнення безпідставно набутих коштів;

Ухвалою господарського суду від 28.04.2011 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №31/5009/2228/11, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 01.06.2011 р. та в судовому засіданні розгляд справи було відкладено до 22.06.2011 р.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Сутність спору:

Заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми безпідставно набутих коштів в розмірі 1090800 грн., 82432,61 грн. 3% річних та 329408,49 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, обґрунтовані ст. ст. 11, 536, 625, 1212, 1214 ЦК України та положенням п. 32 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, п. 6 Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України»№ 227/95 від 16.03.1995 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

ТОВ «Авіазаказ»у відзиві на позовну заяву вказує, що перерахування грошових коштів здійснювалось позивачем на виконання умов договору поставки авіадвигунів, а саме Контракту № 7 від 29.02.2008 р., тому не має правових підстав стверджувати про будь-яке необґрунтоване або помилкове отримання грошових коштів. Заявлений позивачем позов, з визначенням предмету - стягнення безпідставно набутих коштів та заявленої правової підстави (ст. 1212 ЦК України) - не може бути задоволений.

Нормативне обґрунтування стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат не може прийматись до уваги, тому що, по-перше - грошові кошти перераховані позивачем на певній правовій підставі (на підставі договору), тому будь які посилання позивача на вимоги Указу Президента України № 227/95 від 16.03.1995 р. «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України», в частині обов'язку повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти - є недоречними; по -друге, відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК України - у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). Цивільним кодексом України визначено, що нарахуванню підлягають проценти. Стаття 625 ЦК України до спірних правовідносин, в межах заявлених позивачем вимог, не може застосовуватися, так як вона торкається зобов'язальних правовідносин, це підтверджується зокрема назвою глави 51 ЦК України.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

Існує два варіанта Контракту № 7 від 3.06.2008 р. та від 29.02.2008 р., які відрізняються лише датою укладання, які надали сторони. При вивченні наданих оригіналів цих контрактів судом встановлено, що вони є ідентичними за змістом, при цьому оригінал Контракту № 7 від 29.02.2008 р., який надав відповідач, не містить підпису посадової особи та печатки позивача, тобто є проектом, а оригінал Контракту № 7 від 3.06.2008 р., який надав позивач, скріплений підписами посадових осіб та печатками обох сторін договору.

Зміст вказаних контрактів полягає в тому, що між ТОВ «Авіазаказ»(Продавець, відповідач по справі) та Державним підприємством Авіаційний науково технічний комплекс»ім. АНТОНОВА (Покупець, позивач по справі), (згідно наказу Мінпромполітики № 17 від 22.01.2010 р. перейменоване в ДП «АНТОНОВ», який є правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обовязків ДП АНТК ім. АНТОНОВА.) укладено Контракт № 7, за умовами якого Продавець продає, а Покупець приймає та оплачує авіаційні двигуни АИ 20 М з повним міжремонтним ресурсом, у відповідності з Додатком № 1 до цього Контракту, що є невідємною його частиною (п. 1.1 Контракту № 7).

Відповідно до п. 2.1.1 Контракту № 7, Продавець поставляє Покупцю двигуни на умовах доставки в м. Київ у відповідності з умовами цього Контракту, Поставка двигунів буде здійснюватися Продавцем Покупцю автомобільним транспортом Продавця та за рахунок останнього.

Строки поставки вказані в Додатку № 1 до Контракту. Строки можуть бути змінено за згодою сторін. Довгострокова поставка дозволяється (п. 2.1.2 Контракту № 7).

Датою поставки двигунів вважається дата оформлення Продавцем товарно транспортної накладної (п. 2.1.3 Контракту № 7).

Відповідно до п. 3.1 Контракту, повна ціна (вартість) двигунів вказується в Додатку № 1 до цього Контракту.

Загальна сума Контракту складається із вартості всіх Додатків до Контракту, що є його невідємною частиною (п. 3.3 Контракту № 7).

За вимогами пункту 4.2 Контракту № 7, оплата здійснюється Продавцем Покупцю на підставі виставленого рахунку останнім.

Цей Контракт вступає в силу з дати його підписання та діє до 31.12.2008 р. (п. 9.1 Контракту № 7).

Сторони надали суду додаток № 1 (без дати укладання) до Контракту № 7 від 29.02.2008 р., Додаткову угоду № 2 від 25.11.2008 р. до Контракту № 7 від 29.02.2008 р. Додаткову угоду № 3 від 25.12.2008 р. до Контракту № 7 від 29.02.2008 р., які оформлені обома сторонами належним чином.

За позицією відповідача, обставини укладання Контракту № 7 є наступними.

Відповідачем в лютому 2008 року були направлені на погодження позивачу два екземпляри Контракту № 7 від 29.02.2008 року з печаткою підприємства відповідача, яка була проставлена на останньому аркуші двох екземплярів Контракту від 29.02.2008 р. Погодженого екземпляра Контракту від 29.02.2008 року йому не було повернуто. Відповідачу невідомо, чому дата Контракту № 7 від 29.02.2008 р. була змінена позивачем в односторонньому порядку. Позивачем не був переданий підприємству відповідача і екземпляр Контракту від 03.06.2008 року, з оригінальними підписами та мокрими печатками сторін. Усі наступні Додаткові угоди підписувались сторонами з посиланням на Контракт № 7 від 29.02.2008 р.

Представник позивача зазначені обставини не спростував.

В подальшому правовідносини сторін складались таким чином.

ТОВ «Авіазаказ»позивачу був виставлений рахунок - фактура № 10 від 29.02.2008 року, в якому зазначено - «попередня оплата в розмірі 606000 гривень в т. ч. ПДВ - 20 % - 101000 грн., що складає 20 % від суми, згідно п. 2 Додатку № 1 до Контракту № 7 від 29.02.2008 р.». Вказаний рахунок був сплачений позивачем 26.06.2008 року згідно з платіжним дорученням № 3271 від 25.06.2008 р., при цьому призначення платежу зазначалось - аванс за авіадвигуни згідно рахунку 10 від 29.02.2008 р., в т.ч. ПДВ 101000 грн. Наступний платіж у розмірі 484800 грн. був перерахований позивачем платіжним дорученням № 172 від 16.01.2009 р. із призначенням платежу: «Оплата за авіадвигуни АИ-20М, згідно рахунку № 65 від 26.11.2008 р. по Контракту № 7 від 29.02.2008 року, в т. ч. ПДВ 80800 грн.».

В подальшому відповідач авіадвигуни не поставив, грошові кошти не повернув.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.03.2010 року по справі № 13/472/09, позивачу (ДП «Антонов») у позові про стягнення з ТОВ «Авіазаказ»попередньої оплати за двигуни, пені та штрафу було відмовлено з посиланням на те, що між сторонами Контракт № 7 від 03.06.2008 року, умовами якого позивач обґрунтовував свої позовні вимоги - не укладався.

Вказане рішення залишено в силі Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 16.06.10 р.

Згідно позовних вимог ДП «АНТОНОВ»просить стягнути з ТОВ «Авіазаказ»суму безпідставно набутих коштів в розмірі 1090800 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України, 82432,61 грн. 3% річних та 329408,49 грн. інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши учасників процесу, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач в обґрунтування заявлених вимог посилається на приписи ст. 1212 ЦК України, яка чітко визначає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 16.06.10 р. по справі № 13/472/09 було встановлено: «Сторонами не надано суду Контракту № 7 від 29.02.08 р. Як пояснив представник відповідача, у нього не має ні оригіналу Контракту № 7 ні від 3.06.08 р., ні від 29.02.08 р. Представник позивача пояснив, що Контракт № 7 від 29.02.08 р. ним не укладався. Був проект цього контракту та велись попередні переговори щодо його укладання. За таких обставин, сума, яка була перерахована з призначенням платежу відповідно до цього Контракту від 29.02.08 р. є безпідставно сплаченою».

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Факт відсутності договірних відносин між сторонами, які б були оформлені належним чином, також підтверджений в процесі розгляду цієї справи, тому позов в частині стягнення з відповідача суми безпідставно набутих коштів в розмірі 1090800 грн., сплачених платіжним дорученням № 3271 від 25.06.2008 р. та платіжним дорученням № 172 від 16.01.2009 р., підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача з приводу наявності договірних відносин по поставці авіадвигунів, на умовах, викладених в додатку № 1 (без дати укладання) до Контракту № 7 від 29.02.2008 р., в Додатковій угоді № 2 від 25.11.2008 р. до Контракту № 7 від 29.02.2008 р., в Додатковій угоді № 3 від 25.12.2008 р. до Контракту № 7 від 29.02.2008 р., не приймаються до уваги, оскільки, виходячи з назви, вони є лише частинами основного правочину, який не був оформлений належним чином, тобто є неукладеним.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стосовно стягнення інфляційних втрат та річних позовні вимоги підлягають задоволенню.

Суд погоджується із позицією відповідача про те, що посилання позивача в позові на положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»є необґрунтованим, через те, що вказаний Закон (згідно з преамбулою) встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів, оскільки ст. 1 Закону визначення термінів надається виключно для цілей цього Закону.

Разом з тим, термін «грошове зобов'язання», як зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України, що вказано в позовній заяві є правильним по суті.

В спірних правовідносинах у відповідача виникло саме грошове зобовязання, оскільки він повинен був повернути безпідставно отримані грошові кошти.

Згідно п. 8.4 ст. 8 Закону України «Платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-III, міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Пунктом 6 Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України»від 16 березня 1995 року №227/95 встановлено, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Банк виконав доручення позивача про перерахунок грошових коштів 26 червня 2008 року за платіжним дорученням № 3271 від 25.06.2008 року, а отже, беручи до уваги трьохденний строк на здійснення міжбанківського переказу, граничний строк отримання грошових коштів відповідачем - 28 червня 2008 року. Таким чином, протягом 5 днів (в строк до 3 липня 2008 року) відповідач повинен був добровільно повернути помилково перераховані грошові кошти. 4 липня 2008 року, враховуючи граничний строк отримання грошових коштів, у відповідача виникло зобов'язання перед позивачем по поверненню помилково зарахованих коштів у розмірі 606000 грн. Станом на 14 квітня 2011 року відповідач всупереч приписам чинного законодавства, кошти в розмірі 606000 грн. позивачу не повернув.

Згідно ч. 2 ст. 1214 ЦК України на суму безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються проценти за користування ними. Проценти підлягають нарахування згідно правилам, що встановлюються в статті 536 ЦК України, а саме: за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В даному застосовується загальне правило про відповідальність за порушення грошового зобов'язання, передбачене ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а саме: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прострочення відповідачем обов'язку щодо повернення безпідставно перерахованих коштів (станом на 14.04.2011 року) за платіжним дорученням № 3271 від 25.06.2008 року в розмірі 606 000,00 грн. складає 1015 днів (з 04.07.2008 року по 14.04.2011 року). За даними «Розрахунку заборгованості за неповернення безпідставно перерахованих коштів за платіжним дорученням № 3271 від 25 червня 2008 року»позивачем вказано помилково 1007 днів прострочення (період з 05.07.2008 року по 14.04.2011 року) в сумі 50156,88 грн. Відповідно правильною сумою 3% є 50481,64 грн., але з урахуванням того, що позивачем річні заявлені в межах наведеної суми, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, на розрахунковий рахунок відповідача платіжним дорученням № 172 від 16 січня 2009 року було безпідставно перераховано 484 800 грн. Як вбачається з відміток на вищезазначеному платіжному дорученні від 16.01.2009 року, банк виконав доручення позивача про перерахунок грошових коштів 16 січня 2009 року, а отже, беручи до уваги трьохденний строк на здійснення міжбанківського переказу, граничним строком отримання грошових коштів відповідачем є 19 січня 2009 року. Таким чином, відповідно до п. 6 Указу Президента України від 16 березня 1995 року №227/95 протягом 5 днів (а отже в строк до 24 січня 2009 року) відповідач повинен був добровільно повернути помилково перераховані грошові кошти. Отже, 24 січня 2009 року (в граничний строк отримання грошових коштів відповідачем) у відповідача виникло зобов'язання перед позивачем по поверненню помилково зарахованих коштів у розмірі 484 800 грн. Станом на 14 квітня 2011 року прострочення відповідачем обов'язку стосовно повернення безпідставно перерахованих коштів за платіжним дорученням № 172 від 16.01.2009 року в розмірі 484 800 грн. складає 810 днів (з 24.01.2009 року по 14.04.2011 року).

Відповідно до «Розрахунку заборгованості за неповернення безпідставно нарахованих коштів за платіжним дорученням № 172 від 16 січня 2009 року»(Додаток № 2) 3 % станом на 14.04.2011 року складають 32 275,73 грн. Вказану суму судом перевірено та визнано правильною.

Стосовно втрат від інфляції.

За даними «Розрахунку заборгованості за неповернення безпідставно перерахованих коштів за платіжним дорученням № 3271 від 25 червня 2008 року (606000 грн.)»розмір інфляційних втрат становить 212 369,64 грн. за період з серпня 2008 року по березень 2011 року.

Судом вказаний розмір інфляційних втрат перераховано та встановлено, що правильною сумою втрат від інфляції є 210729,55 грн., яка і підлягає стягненню.

За даними «Розрахунку заборгованості за неповернення безпідставно перерахованих коштів за платіжним дорученням № 172 від 16 січня 2009 року (484800 грн.)»розмір інфляційних втрат становить 117038,85 грн. за період з лютого 2009 року по березень 2011 року.

Судом вказаний розмір інфляційних втрат перераховано та встановлено, що правильною сумою втрат від інфляції є 111717,93 грн., яка і підлягає стягненню.

Отже, станом на 14 квітня 2011 року загальна сума заборгованості ТОВ «Авіазаказ»перед ДП «АНТОНОВ», що виникла у зв'язку з неповерненням безпідставно отриманих грошових коштів за платіжним дорученням № 172 від 16 січня 2009 року та № 3271 від 25 червня 2008 року складає 1 496 004,85 грн.

Таким чином, позов задоволено на 99,53 %, судові витрати розподіляються відповідно.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіазаказ»(69068, м. Запоріжжя, вул. Брюллова, буд. 9, кв.11, код ЄДР 32613273) на користь Державного підприємства «Антонов»(03062, м. Київ, вул. Ак. Туполєва, 1, код ЄДР 14307529) 1090800 грн. основного боргу, 82432,61 грн. 3 % річних, 322447,48 грн. втрат від інфляції, 14956,05 грн. державного мита, 234,89 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.М. Хуторной

Повний текст рішення складено 23.06.2011 р.