Рішення № 16922397, 20.06.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.11 Справа № 7/5009/2234/11

Суддя Кутіщева-Арнет Н.С.

За позовом: Концерну “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району, м. Запоріжжя

До відповідача: Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м. Запоріжжя

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 - юрисконсульт, довіреність № 13/27 від 04.01.2011р.

Від відповідача: не зявився.

Заявлено позов про стягнення з субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» 1119 грн. 41 коп. боргу.

Ухвалою суду від 28.04.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 02.06.2011 р. Судове засідання відкладалось до 20.06.2011р.

Ухвали суду на адресу сторін були відправлені в установленому законом порядку на адреси, зазначені позивачем в позовній заяві і на адресу суду поштовим відділенням не поверталися.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Виходячи з вищевикладеного, сторони належним чином були сповіщенні судом про час і місце судового засідання.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В судовому засіданні, продовженому 20.06.2011р., представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обємі, обґрунтовує їх ст.ст. 11, 15, 16 , 509, 526, 530, 538 ЦК України, ст. ст. 193, 276 ГК України та умовами договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 288 від 01.10.2002р., зауважив, що в період з січня 2009 року по лютий 2011р. позивачем відповідачу було поставлено теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 1119,41 грн., яка, на момент судового розгляду спору, відповідачем так і не сплачена.

Відповідач чи його представник в судове засідання не зявились повторно, про причини неявки суд не повідомили. Відповідач без поважних причин не виконав вимоги суду, витребувані матеріали не надав.

Спір розглянуто згідно ст. 75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.

За усним клопотанням представника позивача судове засідання ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розгляд справи закінчено 20.06.2011 р. оголошенням рішення суду в повному обємі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2002 року між Концерном «Міські теплові мережі»та Приватним підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 288 (далі договір).

Згідно п. 1.2 договору, за цим договором енергопостачальна організація бере на себе зобовязання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, згідно п.1.3, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі , що перебуває на балансі споживача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з п. 1.3 договору, енергопостачальна організація постачає споживачу в період з 1 жовтня 2002р. по 30 вересня 2003 р. теплову енергію в гарячій воді в межах з максимальним тепловим навантаженням в тому числі:

а) на опалення організацій - без приладів обліку опалювальна площа

Q рік = 0.86 Гкал

Q mах = 0.000587 Гкал/год

Q оп = 0.000587 Гкал/год

Q оп = 0.000587 Гкал/год

S оп = 116, м 2.

Згідно п. 2.2 договору, теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року.

Відповідно до п. 3.2.2 договору, споживач зобовязаний виконувати умови та порядок оплати теплової енергії в обсягах згідно рахунків за теплову енергію і в терміни, які передбачені розділом VI договору.

Згідно з п. 6.1 договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі в на ціональній грошовій одиниці (гривні) відповідно до встановлених тарифів.

Згідно з п. 6.2 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно п. 6.3 договору, енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає споживачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладну. Спо живач зобов'язаний оформити акт надання послуг і до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, по вернути його енергопостачальній організації.

В п. 6.4 договору сторони погодили, що підставою для розрахунків споживача з енергопостачальною організацією є акт надання послуг, підписаний обома сторонами.

Згідно з п. 6.5 договору, розрахунок кількості теплової енергії, яка відпущена споживачу, проводиться на підставі пока зань розрахункових приладів обліку, з урахуванням втрат, або розрахунковим способом - при відсутності приладів обліку.

Відповідно до п. 6.6 договору, споживач зобов'язаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію і передоплату.

Відповідно до 6.7. договору, сторони щоквартально, з ініціативи енергопостачальної організації, проводять звірку взаємних розрахунків за фактично спожиту теплову енергію з підписанням акту звірки для визначення заборгованос ті.

На виконання умов договору, позивачем, в період з січня 2009 року і включно по лютий 2011 року, відповідно до умов договору поставлено теплову енергію на загальну суму 1119,41грн., а саме: 2009 рік: січень - на суму 73,56 грн., лютий 53,53 грн., березень - на суму 77,77 грн., квітень - на суму 12,66 грн., травень - на суму 6 грн., червень - на суму 6 грн., липень - на суму 6 грн., серпень - на суму 6 грн., вересень - на суму 6 грн., жовтень - на суму 6 грн., листопад - на суму 41,74 грн., грудень - на суму 73,13 грн.; 2010 рік: січень - на суму 83,27 грн., лютий 99,68 грн., березень - на суму 63,47 грн., квітень - на суму 6 грн., травень - на суму 6,96 грн., червень - на суму 6,96 грн., липень - на суму 6,96 грн., серпень - на суму 6,96 грн., вересень - на суму 6,96 грн., жовтень - на суму 44,63 грн., листопад - на суму 57,36 грн., грудень - на суму 116,27 грн.; 2011 рік: січень - на суму 110,64 грн., лютий 134,90 грн., відповідно до актів приймання передачі теплової енергії та рахунків, копії яких долучено до матеріалів справи.

Факт надсилання вищевказаних актів та рахунків підтверджується виписками з реєстру відправлених листів, копії яких долучено до матеріалів справи.

13.04.2011р. позивач листом № 689- ю направив на адресу відповідача акти приймання-передачі теплової енергії з січня 2009р. по лютий 2011р. та просив відповідача в семиденний термін сплатити заборгованість.

Відповідач належним чином свої обовязки по договору не виконав, за спожиту теплову енергію не сплатив.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 1119,41 грн. заборгованості за використану теплову енергію.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань крім випадків, передбачених законом.

Аналогічну норму містить ст. 526 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, те, що на момент розгляду спору по суті, відповідачем не надано доказів погашення заборгованості і вона підтверджена матеріалами справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 1119,41 грн. боргу за поставлену теплову енергію є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

На підставі вищезазначеного, позов Концерну “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “МТМ” Ленінського району до Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 слід задовольнити.

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, поскільки спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Концерну “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “МТМ” Ленінського району до субєкта підприємницької ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (69002, АДРЕСА_1, рахунок № НОМЕР_1 у КБ «Металург», МФО 313582, ЄДРПОУ НОМЕР_2) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, р/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк”, м. Запоріжжя, МФО 313849, код ЄДРПОУ 32121458) 1119 грн. 41 коп. боргу, 102 грн. 00 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

Видати наказ.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.

Суддя Н.С. Кутіщева-Арнет