Рішення № 16922000, 31.05.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.11 Справа № 20/5009/1892/11

Суддя Гандюкова Л.П.

За позовом Статутного територіально-галузевого обєднання Південна залізниця

(61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, 7)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будпроміндустрія, ЛТД”

(69106, м. Запоріжжя, Північне шосе, 22-Д)

про стягнення суми 101 942,82 грн. неустойки

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1. (дов. № 677 від 28.12.2010 р.);

-ОСОБА_2 (дов. № 541 від 19.05.2011 р.);

-ОСОБА_3. (дов. № 557 від 25.05.2011 р.);

Від відповідача ОСОБА_4. (дов. № 25 від 16.04.2011 р.)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача неустойки по договору № П/Ш-101049/НЮ від 15.07.2010 р. у розмірі 101942,82 грн., яка складається зі штрафу в сумі 37756,60 грн. та пені в сумі 64186,22 грн.

Ухвалою від 15.04.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/5009/1892/11, судове засідання призначено на 11.05.2011 р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 31.05.2011р.

31.05.2011р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представники позивача підтримали позовні вимоги, які мотивовано обставинами, викладеними в позовній заяві, та полягають у наступному. 23.06.2010 р. СТГО Південна залізниця був проведений тендер, за результатами якого 15.07.2010 р. між сторонами у справі був укладений договір підряду № П/Ш-101049/НЮ, згідно з яким відповідач взяв на себе зобовязання виконати на свій ризик і своїми засобами капітальний ремонт вагонних уповільнювачів позивача типу КВ-3 у кількості трьох одиниць в термін 60 календарних днів після підписання акту приймання в капітальний ремонт. Відповідач прийняв вагонний уповільнювач типу КВ-3 № 1138 в капітальний ремонт згідно з актом приймання-передачі від 20.08.2010 р. Строк зобовязань за договором у частині ремонту вагонного уповільнювача закінчився 20.10.2010р. На вказану дату відповідач свої зобовязання за договором не виконав, ремонт уповільнювача не здійснив. 17.02.2011 р. між сторонами був підписаний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідно до якого капітальний ремонт вагонного уповільнювача виконано в повному обсязі. Підрядник построчив виконання зобовязань на 119 календарних днів. Умовами договору передбачена відповідальність за порушення підрядником строків виконання ремонту у вигляді пені у розмірі 0,1% вартості ремонту за кожний день прострочення та штраф у розмірі 7% вказаної вартості за прострочення понад тридцять днів. На підставі ст.ст. 549-551, 624, 629, ч. 1 ст. 612 ЦК України просить позов задовольнити. Позивачем надано письмове пояснення щодо розбіжностей між екземплярами договорів позивача та відповідача, в якому зазначено, зокрема, наступне. На екземплярі позивача номер договору написаний власноручно, а на екземплярі відповідача той самий номер надрукований. Цей факт пояснюється тим, що для узгодження та реєстрації договору подається один екземпляр, а другий роздруковується для контрагента, де номер друкується. При узгодженні договору в комісію залізниці подається один екземпляр, який візується керівником або заступником керівника підрозділу та узгоджується у комісіях Південної залізниці відповідно до встановлених наказів, цей факт підтверджується візами членів комісії Південної залізниці на екземплярі позивача. Після його узгодження другий екземпляр договору також візується керівництвом служби, проте, якщо перший екземпляр завізував перший заступник начальника служби, то другий завізував головний інженер служби сигналізації та звязку, тому що перший заступник при укладанні договору знаходився у відрядженні. Наголошує, що обидва екземпляри є одним договором, а різниця в написанні одного номеру не суперечить вимогам діючого законодавства, крім того візування сторінок договору різними керівниками однієї служби не передбачено ні умовами договору, ні діючим законодавством. Факт підписання акту приймання у капітальний ремонт 10.12.2010р. заперечує, наполягає, що він був підписаний 20.08.2010р.

Відповідач позов не визнав із підстав, які викладені у письмовому відзиві. Свої заперечення мотивував наступним. Відповідач має акт приймання-передачі від 10.12.2010 р., на підставі якого вагонний уповільнювач був прийнятий ним до ремонту. Про існування акту, на який посилається позивач за датою від 20.08.2010 р., відповідачу стало відомо лише під час першого судового засідання. Такий акт відповідачем не підписувався. Вважає, що відповідачем не порушений встановлений договором строк щодо ремонту уповільнювача (60 календарних днів), оскільки акт приймання в ремонт був підписаний 10.12.2010 р., а акт здачі-прийняття виконаних робіт складений 17.02.2011 р. Пояснень щодо розходжень між екземплярами договорів, які маються у позивача та відповідача, надати не може, оскільки директор підприємства відповідача підписував договір в м. Харкові, де й отримав свій екземпляр. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд,

ВСТАНОВИВ:

15.07.2010 р. між Статутним територіально-галузевим обєднанням Південна залізниця (замовник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будпроміндустрія, ЛТД” (підрядник за договором, відповідач у справі) було укладено договір № П/Ш-101049/НЮ, відповідно до умов якого підрядник зобовязується виконати на свій ризик із свого матеріалу, своїми силами і засобами капітальний ремонт вагонних уповільнювачів КВ-3 в кількості трьох одиниць в строк, передбачений договором і здати відремонтовані вагонні уповільнювачі замовнику (п.п. 1.1, 5.1.1 договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2010 р., в частині оплати до повного виконання зобовязань.

Відповідно до п. 1.2 договору, строк виконання ремонту: згідно з графіком подачі в ремонт і випуску з ремонту вагонних уповільнювачів (додаток № 1, який є невідємною частиною договору). Ремонт вважається виконаним після підписання акту здачі-приймання виконаного ремонту замовником або уповноваженою особою (п. 1.4).

У розділі 3 договору сторони встановили порядок приймання виконаного ремонту. Відповідно до п. 3.1 договору, виконаний ремонт приймається замовником на території підрядника протягом трьох робочих днів з обовязковим складанням відповідного акту здачі-приймання виконаного ремонту, який підписується уповноваженими представниками замовника та підрядника з наданням останнім документів: рахунку-фактури виконаного ремонту; податкової та витратної накладних; калькуляції на ремонт; акту здачі-приймання виконаного ремонту, а також документів, які підтверджують якість використаних матеріалів сертифікати якості (ксерокопії) на основний металопрокат. При наявності зауважень, або виявленні недоліків, складається двосторонній акт, в якому перераховуються недоліки і вказуються строки їх усунення (п. 3.2).

Згідно з підписаним сторонами Графіком подачі в ремонт і випуску з ремонту вагонних уповільнювачів (Додаток № 1 до договору) встановлено: дата подачі в ремонт протягом 10 днів після письмового повідомлення підрядника про готовність прийняти вагонний уповільнювач в капітальний ремонт; дата видачі з ремонту протягом 60 календарних днів після підписання акту приймання вагонного уповільнювача в капітальний ремонт.

У розділі 2 договору сторони встановили вартість ремонту та відповідальність за порушення зобовязань за договором.

Відповідно до пункту 2.1 вартість ремонту визначається протоколом погодження вартості капітального ремонту одного вагонного уповільнювача (додаток № 2, який є невідємною частиною договору), і складає 539380,00 грн. разом з ПДВ. Загальна сума по договору: 1618140,00 грн. з ПДВ.

Згідно з п. 2.6 договору, за порушення підрядником строків виконання ремонту, передбачених договором, останній сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості ремонту, з якого допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, крім того прострочення понад 30 днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Відповідно до умов договору (п. 6.1) позивач направив на адресу відповідача претензію № Ш-15/393 від 22.02.2011 р., яка була отримана останнім 24.02.2011 р. У відповіді за вих. № 2103/3 від 21.03.2011 р. відповідач претензію не визнав, зазначив, що у Кременчуцької дистанції сигналізації та звязку Південної залізниці в ремонт вагонний уповільнювач КВ-3 був прийнятий 10.12.2010 р., що підтверджується підписаним актом приймання-передачі від 10.12.2010 р. Уповільнювач був повернутий із ремонту 17.02.2011 р. на підставі акту, що підтверджує той факт, що ТОВ “Будпроміндустрія, ЛТД” не порушувало умов договору підряду № П/Ш-101049/НЮ.

Позивач у квітні 2011р. звернувся до суду з позовом, по якому порушено провадження у даній справі та просить стягнути з відповідача на його користь неустойку по договору № П/Ш-101049/НЮ від 15.07.2010 р. у розмірі 101942,82 грн., яка складається зі штрафу в розмірі 37756,60 грн. та пені в сумі 64186,22 грн.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 16), 20.08.2010 р. (дата на акті написана від руки) представниками Кременчуцької дистанції сигналізації та звязку Південної залізниці та ТОВ “Будпроміндустрія, ЛТД” був підписаний акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, відповідно до якого підрядник (ТОВ “Будпроміндустрія, ЛТД” ) прийняв на ремонт один уповільнювач КВ-3 № 1138 для капітального ремонту згідно договору № П/Ш-101049/НЮ від 15.07.2010 р.

Представником відповідача надано суду акт (а.с. 48) аналогічного змісту, дата в якому зазначена від руки 10.12.2010 р.

В акті № ОУ-0000001 від 17.02.2011 р. (дата на акті виконана машинописним способом) (а.с. 17) зазначено, що виконавцем (ТОВ “Будпроміндустрія, ЛТД” ) були проведені роботи (надані послуги) по договору № П/Ш-101049/НЮ від 15.07.2010 р., додаток № 2. Капітальний ремонт вагонного уповільнювача типу КВ-3 в кількості однієї штуки виконано в повному обсязі, претензій до якості виконаних робіт немає.

Акти підписано представниками сторін та скріплено печатками.

Відповідно до письмового відзиву та усних пояснень представника відповідача, наданих у судовому засіданні, відповідач має лише акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 10.12.2010р., про існування акту від 20.08.2010р. йому нічого не відомо.

Як слідує із матеріалів справи (а.с. 37-38), 13.08.2010 р. вантажовідправником ШЧ-8 м.Кременчук на адресу одержувача направлено обладнання гальмове рухомого складу, яке видано в м.Запоріжжя вантажоодержувачу 17.08.2010р., що підтверджується дорожньою відомістю (а.с. 38).

На підтвердження складання акту про передачу вагонного уповільнювача КВ-3 № 1138 для капітального ремонту саме 20.08.2010р. позивачем надано суду копію наказу № 115 від 19.08.2010р. (а.с. 39) начальника Кременчуцької дистанції сигналізації та звязку про направлення у відрядження начальника механізованої гірки терміном на 2 доби 19-20.08.2010 р. до м.Запоріжжя ТОВ “Будпроміндустрія, ЛТД” для передачі в капітальний ремонт вагонного уповільнювача КВ-3 по договору № П/Ш-101049/НЮ від 15.07.2010 р., що знаходиться на балансі Кременчуцької дистанції сигналізації та звязку Південної залізниці та оформлення акту прийому-передачі вагонного уповільнювача в ремонт. Відповідно до посвідчення про відрядження № 303127 (а.с. 40) начальника механізованої гірки ШЧ-8 прибув та вибув з м.Запоріжжя 20.08.2010 р., що підтверджується підписом відповідальної особи, скріплено печаткою ТОВ “Будпроміндустрія, ЛТД”. Крім того, в матеріалах справи міститься копія наказу № 179 від 18.11.2010 р. (а.с. 87), відповідно до якого начальник механізованої гірки та електромеханік Кременчуцької дистанції сигналізації та звязку направлені до ТОВ “Будпроміндустрія, ЛТД” терміном на 5 діб з 21.11.2010 р. по 25.11.2010 р. для перевірки якості ремонту вагонного уповільнювача КВ-3 та надання консультацій на проміжному етапі ремонту, який виконується ТОВ “Будпроміндустрія, ЛТД” згідно договору № П/Ш-101049/НЮ від 15.07.2010 р. Відповідно до посвідчень про відрядження №№ 303206, 303205 (а.с. 88) вказані особи прибули в м.Запоріжжя 22.11.2010 р. та вибули з міста 23.11.2010р., що підтверджується підписом відповідальної особи та печаткою підприємства відповідача.

Суд зауважує, що при вивченні оригіналів примірників договорів, наданих у судовому засіданні представниками сторін, примірники договорів аналогічні один одному, маються розбіжності, які не впливають на зміст самого договору (його умови), а саме: номер договору П/Ш-101049/НЮ та дата 15.07.2010р. примірника позивача виконані від руки, в примірнику відповідача машинописним способом.

Оцінюючи представлені сторонами докази у сукупності, в тому числі усні пояснення представників сторін у судових засіданнях, суд приходить до висновку, що 20.08.2010р. ТОВ “Будпроміндустрія, ЛТД” прийняв для капітального ремонту один уповільнювач КВ-3 № 1138 згідно з договором № П/Ш-101049/НЮ від 15.07.2010 р., оскільки даний факт підтверджується іншими письмовими доказами, в тому числі відрядженнями працівників позивача. Належних доказів спростування цього факту відповідач не надав. У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що представники позивача перебували в м.Запоріжжя з інших причин, в тому числі для складання Відомості дефектів (а.с.47). Суд не погоджується з даним твердженням, оскільки Відомість дефектів не має дати та місця її складання, тому відсутні підстави стверджувати, що вона була складена у м.Запоріжжя 20.08.2010р.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення зобовязань (цивільних прав та обовязків) є, зокрема, договір. Зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, відповідач неналежним чином виконав свої зобовязання за договором у частині строків виконання робіт, виконав роботи з капітального ремонту вагонного уповільнювача типу КВ-3 з порушенням встановлених договором строків (60 календарних днів після підписання акту приймання вагонного уповільнювача в капітальний ремонт, додаток № 1 до договору). Строк виконання зобовязання з ремонту закінчився 20.10.2010 р. (20.08.2010 р. + 60 календарних днів). Відповідач построчив виконання зобовязання з виконання робіт по ремонту вагонного уповільнювача на 119 днів (з 21.10.2010 р. по 16.02.2011 р. (акт передачі уповільнювача з ремонту підписаний сторонами 17.02.2011 р.)).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

За приписами п. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 2.6 договору сторони встановили, що за порушення підрядником строків виконання ремонту, передбачених договором, останній сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості ремонту, з якого допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, крім того прострочення понад 30 днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Факт порушення відповідачем термінів виконання робіт, передбачених договором, є доведеним, позовні вимоги про стягнення неустойки у вигляді штрафу та пені суд вважає обґрунтованими, розрахунок здійснений вірно.

Разом з тим, ст.233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірної великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязані; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшено за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Відповідно до п. 3.9.2 Розяснення Вищого Арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України) господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 37756,60 грн. та пеня у розмірі 64186,22 грн., всього до стягнення заявлена сума неустойки 101942,82 грн. На підставі зазначених норм суд бере до уваги, що порушення зобовязання відповідачем не завдало збитків позивачу, оскільки доказів спричинення цих збитків позивачем не надано; заявлена до стягнення сума неустойки дуже значна і рівняється майже пятій частині вартості ремонту, який виконав відповідач. Судом встановлено, що відповідачем по договору виконано роботи з капітального ремонту вагонного уповільнювача на загальну суму 539380,00 грн., яка до теперішнього часу позивачем не сплачена, що не заперечено сторонами у судовому засіданні. Суд бере до уваги той факт, що за час ремонту вагонного уповільнювача в період часу з 20.08.2010 р. по 17.02.2011 р. позивач (замовник робіт) будь-яких претензій щодо строків виконання робіт до відповідача не висував, зобовязання з ремонту вагонного уповільнювача на час звернення позивача до суду з даним позовом виконано повністю, після ремонту позивач зауважень щодо виконання робіт не заявив. Як слідує з усних пояснень представників позивача, відремонтований вагонний уповільнювач до цього часу позивачем не використовується, оскільки знаходиться в м.Запоріжжя на підїзних шляхах, які належать сторонній організації і ним не забраний. Тобто, ці обставини не залежать від відповідача. Крім того, договором підряду № П/Ш-101049/НЮ від 15.07.2010 р. (додаток №1 “Графік подачі в ремонт і випуску з ремонту вагонних уповільнювачів”) було передбачено, що уповільнювач повинен бути поданий в ремонт протягом 10 днів після письмового повідомлення підрядника про готовність прийняти вагонний уповільнювач в капітальний ремонт. Разом з тим, позивач подав в капітальний ремонт уповільнювач без отримання письмового повідомлення про готовність відповідача прийняти в ремонт, що підтвердили в судовому засіданні представники сторін. Таким чином, такі дії є ризиком підприємницької діяльності.

Враховуючи вказані обставини в сукупності, значний розмір неустойки в сумі 101942,82 грн., суд приходить до висновку, що в даному випадку прострочення зобовязання відповідача є винятковим та, виходячи з інтересів обох сторін, вважає за необхідне зменшити розмір заявленої до стягнення неустойки (штрафу та пені) до 10000грн. Таким чином, позовні вимоги про стягнення неустойки задовольняються частково.

Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати суд вважає за необхідне повністю віднести на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій, заявлений до стягнення розмір неустойки визнано обґрунтованим, однак зменшено судом.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будпроміндустрія, ЛТД” (69106, м. Запоріжжя, вул.. Північне шосе, 22-Д, р/р 26006280622001 в ЗРУ ПАО КБ “Приватбанк” м. Запоріжжя, МФО 313399, код ЄДРПОУ 30493270) на користь Статутного територіально-галузевого обєднання Південна залізниця” (61052, м. Харків, вул.Червоноармійська, 7, код ЄДРПОУ 0102609) неустойку у сумі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп., суму 1019 грн. 43 коп. витрат на державне мито, суму 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Л.П.Гандюкова

Рішення підписано у повному обсязі 06 червня 2011 р.