Рішення № 16921672, 17.05.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.11 Справа № 2/5009/1795/11

Суддя Мойсеєнко Т.В.

Господарський суд Запорізької області у складі:

суддя: Мойсеєнко Т.В.

Секретар судового засідання: Утюж С.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 2/5009/1795/11

за позовною заявою в.о. прокурора м. Кузнецовська в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, -

позивач: Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Рівненська атомна електрична станція”, м. Кузнецовськ Рівненської області,

до відповідача: Колективного сільськогосподарського підприємства “Тепличний комбінат”, м. Енергодар Запорізької області,

про стягнення 728474,95 грн. заборгованості за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 63/Т від 01.06.2010р., 48582,29 грн. - пені, 58438,88 грн. штрафу, 5642,80 грн. інфляційних втрат, 3996,06 грн. 3% річних,

За участю представників:

від прокуратури: Тронь Г.М. (посвідчення прокуратури Запорізької області НОМЕР_1 від 30.04.2010р.);

від позивача: не зявився;

від відповідача: Чистобородов В.В. (в.о. голови правління Колективного сільськогосподарського підприємства “Тепличний комбінат”, рішення правління КСП “Тепличний комбінат” № 7 від 19.02.2011р., довіреність ВРД № 179894 від 09.11.2010р.);

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернувся в.о. прокурора м. Кузнецовська в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - позивач: Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Рівненська атомна електрична станція”, м. Кузнецовськ Рівненської області, з позовом про стягнення з Колективного сільськогосподарського підприємства “Тепличний комбінат”, м. Енергодар Запорізької області, 728474,95 грн. заборгованості за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 63/Т від 01.06.2010р., 48582,29 грн. - пені, 58438,88 грн. штрафу, 5642,80 грн. інфляційних втрат та 3996,06 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобовязань за договором щодо оплати за спожиту теплову енергію в гарячій воді за період з жовтня 2010 року по лютий 2011 року.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 121 Конституції України, ст. ст. 95, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 35, 36-1 Закону України «Про прокуратуру»№ 1789/ХІІ від 05.11.1991р.

Ухвалою від 11.04.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 17.05.2011 р.

16.05.2011 р. позивач надав суду копії документів, витребуваних ухвалою суду від 11.04.2011р., в тому числі копії актів приймання-передачі теплової енергії за спірний період та копію акту звірки взаємних розрахунків від 29.04.2011 р., підписаного обома сторонами по справі.

В судовому засіданні 17.05.2011 р. були присутні прокурор та представник відповідача. За їх клопотанням розгляд справи здійснювався без фіксації судового процесу технічними засобами.

Позивач в судове засідання 17.05.2011 р. не зявився. Відповідно до заяви № 001-15/4930 від 13.05.2011р., поданої до початку розгляду справи, позивач просить провести розгляд справи без участі свого представника та задовольнити спільну з відповідачем заяву про затвердження мирової угоди (а.с. 88 ).

Представник відповідача надав в судовому засіданні мирову угоду та заяву в порядку ст. 78 ГПК України, в якій просить затвердити мирову угоду по справі № 2/5009/1795/11, укладену між сторонами (а.с. 92-95).

Згідно умов мирової угоди сторони констатують погашення відповідачем в добровільному порядку суми основного боргу в розмірі 728474,95 грн. Також за умовами мирової угоди відповідач визнав вимоги в частині стягнення пені в сумі 48582,29 грн., штрафу в розмірі 58438,88 грн., інфляційних втрат в сумі 5642,80 грн. та 3993,06 грн. 3 % річних. Всього в розмірі 116657,03 грн. Сторони дійшли згоди здійснювати погашення штрафних санкцій шляхом поставки відповідачем позивачу продукції протягом травня-червня 2011 року, лютого-червня 2012 року та серпня-листопада 2011 року.

Прокурор заперечив проти затвердження судом поданої мирової угоди та заявив клопотання про відкладення розгляду справи для підготовки правової позиції у звязку з цим. Суд відхилив клопотання.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, і розгляд справи можливий без присутності представника позивача.

В судовому засіданні 17.05.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та мирову угоду, вислухавши пояснення представника відповідача та прокурора, судом встановлено наступне.

01.06.2010 р. між Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Рівненська атомна електрична станція”, м. Кузнецовськ Рівненської області, (теплопостачальна організація) та Кузнецовським відокремленим підрозділом Колективного сільськогосподарського підприємства “Тепличний комбінат”, м. Енергодар Запорізької області, (споживач) укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 63/Т (далі договір) (а.с. 8-11).

Відповідно до п. 1.1. договору теплопостачальна організація бере на себе зобовязання постачати споживачеві (м. Кузнецовськ) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах згідно додатку № 1, а споживач зобовязується оплачувати вартість наданої йому теплової енергії за встановленими у звітному періоді тарифами та у строк, що передбачений цим договором.

Пунктом 3.2.2. договору передбачений обовязок споживача виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах та в строк, що передбачені цим договором.

В пункті 5.3. договору зазначено, що споживач до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, зявляється в теплопостачальну організацію для складання та погодження акту приймання-передачі наданої теплової енергії за місяць. У разі неявки споживача для погодження акту, акт складається теплопостачальною організацією в односторонньому порядку та вважається погодженим споживачем.

Згідно з п. 6.2. договору споживач оплачує теплопостачальній організації вартість теплової енергії самостійно, виключно в грошовій формі, відповідно до обсягів наданої теплової енергії та діючих тарифів у звітному періоді. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

У пункті 6.4. договору передбачено, що оплата за спожиту теплову енергію повинна бути здійсненна споживачем до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 6.6. договору розрахунки проводяться на підставі рахунків, які направляються споживачеві теплопостачальною організацією, шляхом перерахування споживачем грошових коштів на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації.

Як вбачається з матеріалів справи, за період жовтня 2010 р. по лютий 2011 р. позивачем відпущено відповідачу теплову енергію на суму 1193474 грн. 95 коп., що підтверджується виписаними до сплати рахунками:

рахунок № СП000860-тв від 31.10.2010р. на суму 35974,86 грн. (а.с. 13);

рахунок № СП000947-тв від 30.11.2010р. на суму 124745,74 грн. (а.с. 14);

рахунок № СП001061-тв від 31.12.2010р. на суму 255700,90 грн. (а.с. 15);

рахунок № СП000039-тв від 31.01.2011р. на суму 418419,65 грн. (а.с. 16);

рахунок № СП000157-тв від 28.02.2011р. на суму 358633,80 грн. (а.с. 17).

Відповідно до умов п. 6.4 договору відповідач мав здійснити оплату за спожиту теплову енергію до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать, що відповідач здійснив оплату за спожиту теплову енергію лише частково - у березні 2011 року в розмірі 465000, 00 грн., що підтверджується копією акту звірки взаємних розрахунків від 29.04.2011 р., підписаним обома сторонами (а.с. 76 ), а також витягами з банківських виписок:

за 21.03.2011р. часткова оплата згідно рахунку № СП000947 від 30.11.2010 р. в розмірі 80000,00 грн. (а.с. 79);

за 24.03.2011р. часткова оплата згідно рахунку № СП001061 від 31.12.2010 р. в розмірі 100000,00 грн.(а.с. 80);

за 29.03.2011р. часткова оплата згідно рахунку № СП001061 від 31.12.2010 р. в розмірі 70000,00 грн. (а.с. 81);

за 30.03.2011р. часткова оплата згідно рахунку № СП001061 від 30.11.2010 р. в розмірі 33000,00 грн. та 76000,00 грн. (а.с. 82);

за 31.03.2011р. часткова оплата згідно рахунку № СП000039 від 31.01.2011 р. в розмірі 45000,00 грн. та 61000,00 грн. (а.с. 83).

Заборгованість відповідача на момент звернення позивача до суду з позовом складає 728474,95 грн.

У звязку з неповною оплатою відповідачем спожитої теплової енергії позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 001-15/805 від 26.01.2011 р. з вимогою оплатити суму основного боргу в розмірі 416421,50 грн. за надані послуги згідно договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 63/Т від 01.06.2010р. за період жовтень-грудень 2010 року та 6478,01 грн. пені і 11250,44 грн. штрафу, які нараховані відповідно до умов п. 7.4. договору (а.с. 18).

З матеріалів справи вбачається, що після звернення позивача до суду з позовом відповідачем сплачено у повному обсязі суму основного боргу за спожиту теплову енергію, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 29.04.2011р., текстом мирової угоди та витягами з банківських виписок:

витяг з банківської виписки за 08.04.2011р. часткова оплата згідно рахунку № СП0039 від 31.01.2011 р. в розмірі 145000,00 грн. (а.с. 84);

витяг з банківської виписки за 11.04.2011р. часткова оплата згідно рахунку № СП0039 від 28.02.2011 р. в розмірі 300000,00 грн.(а.с. 85);

витяг з банківської виписки за 21.04.2011р. часткова оплата згідно рахунку № СП0039 від 28.02.2011 р. в розмірі 560944,85 грн.(а.с. 86).

Таким чином, предмет спору в частині стягнення 728474,95 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 63/Т від 01.06.2010р. відсутній.

Згідно з п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, провадження у справі в частині стягнення 728474,95 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію підлягає припиненню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У звязку з невиконанням відповідачем у повному обсязі зобовязання з оплати за спожиту теплову енергію за спірний період позивач просить стягнути 3 996,06 грн. 3 % річних за весь період порушення грошових зобовязань за договором.

Розрахунок 3 % річних, доданий до позовної заяви, судом перевірено та визнано невірним, оскільки позивач невірно визначив початок виникнення прострочення з 25 числа кожного місяця. Так, останній день виконання зобовязання за договором припадає на 25 число місяця, наступного за розрахунковим, тому прострочення з оплати виникло з 26 числа і з цього числа слід обраховувати 3 % річних.

За розрахунком суду з відповідача підлягає стягненню 3% річних в сумі 3972,40 грн. В іншій частині (23,66 грн.) у стягненні 3% річних слід відмовити.

Також позивач нарахував на суму заборгованості за договором інфляційні втрати за весь час прострочення в розмірі 5642,80 грн.

Розрахунок інфляційних втрат, викладений у позовній заяві, судом перевірено та визнано вірним. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5642,80 грн. інфляційних втрат.

Згідно з п. 7.4. договору за порушення строків виконання грошового зобовязання зі споживача стягується пеня в розмірі 0,1 % вартості теплової енергії, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф в розмірі 7 % вказаної вартості.

Позивач нарахував на суму заборгованості за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 63/Т від 01.06.2010р. пеню на підставі п. 7.4. договору в розмірі 48582,29 грн. та штраф в розмірі 58438,88 грн.

Розрахунок пені, викладений у позовній заяві, судом перевірено та визнано невірним у звязку з наступним.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, застосування до відповідача, який порушив господарське зобовязання, штрафної санкції у вигляді пені в розмірі 0,1 % вартості теплової енергії, є невірним і розмір пені до стягнення підлягає обмеженню подвійною обліковою ставкою НБУ.

При цьому суд зауважує, що положення ч. 2 ст. 231 ГК України, які передбачають відповідальність за порушення господарських зобовязань у вигляді пені в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, в даному випадку не підлягають застосуванню, оскільки дана відповідальність застосовується за прострочення не грошового зобовязання. Застосування штрафних санкцій за невиконання грошових зобовязань передбачено ч. 6 ст. 231 ГК України і встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України.

За розрахунком суду за вказаний у розрахунку період (з урахуванням уточнень щодо початку виникнення прострочення) з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 20524,06 грн. пені. У стягненні 28058,23 грн. пені слід відмовити.

Розрахунок штрафу, доданий до позовної заяви, судом перевірено та визнано вірним.

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 58438,88 грн. штрафу.

Таким чином, розмір пені та 3% річних, які предявлені до стягнення та визнані відповідачем у мировій угоді, розраховані невірно та підлягають стягненню з відповідача в значно меншій сумі.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

В даному випадку умови мирової угоди порушують права та законні інтереси відповідача.

Крім того проти затвердження мирової угоди заперечує прокурор, який заявляв позов.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє сторонам у затвердженні мирової угоди та приймає рішення у справі. Позов підлягає задоволенню частково.

Однак суд звертає увагу сторін на те, що згідно з ч. 4 ст. 121 ГПК України мирова угода може укладатися також в процесі виконання рішення. Тому сторони не позбавлені права укласти мирову угоду на стадії виконання судового рішення.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача в доход державного бюджету пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, п. 1-1 ч.1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Колективного сільськогосподарського підприємства “Тепличний комбінат”, м. Енергодар Запорізької області (вул. Комунальна, буд. 1, м. Енергодар Запорізької області, 71500, р/р 26001601337979 в АТ «ОТП Банк» м. Київ, МФО 300528, код ЄДРПОУ 36180433) на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Рівненська атомна електрична станція”, м. Кузнецовськ Рівненської області (м. Кузнецовськ, Рівненська область, 34400; р/р № 260023181737 в РОУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 333368, ЄДРПОУ 05425046) 20524,06 грн. (двадцять тисяч пятсот двадцять чотири грн. 06 коп.) пені, 58438,88 грн. (пятдесят вісім тисяч чотириста тридцять вісім грн. 88 коп.) штрафу, 5642,80 грн. (пять тисяч шістсот сорок дві грн. 80 коп.) інфляційних втрат, 3972,40 грн. (три тисячі девятсот сімдесят дві грн. 40 коп.) - 3 % річних.

Видати наказ.

Стягнути з Колективного сільськогосподарського підприємства “Тепличний комбінат”, м. Енергодар Запорізької області (вул. Комунальна, буд. 1, м. Енергодар Запорізької області, 71500, р/р 26001601337979 в АТ «ОТП Банк»м. Київ, МФО 300528, код ЄДРПОУ 36180433) в дохід Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувач: Головне управління Державного казначейства у Запорізькій області; МФО 813015; ЄДРПОУ 34677145; рахунок № 31119095700007; код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095) 8197,81 грн. (вісім тисяч сто девяносто сім грн. 81 коп.) державного мита.

Видати наказ.

Стягнути з Колективного сільськогосподарського підприємства “Тепличний комбінат”, м. Енергодар Запорізької області (вул. Комунальна, буд. 1, м. Енергодар Запорізької області, 71500, р/р 26001601337979 в АТ «ОТП Банк»м. Київ, МФО 300528, код ЄДРПОУ 36180433) в дохід Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувач: Головне управління Державного казначейства у Запорізькій області; МФО 813015; ЄДРПОУ 34677145; рахунок № 31218264700007; код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264) 228,92 грн. (двісті двадцять вісім грн. 92 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В частині стягнення 728474,95 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення оформлено і підписано,

згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 23.05.2011 р.