Рішення № 16921541, 18.05.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.11 Справа № 27/5009/1046/11-32/5009/1046/11

Суддя Колодій Н.А.

м. Запоріжжя

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТОКСС», (місце знаходження: 69000, м. Запоріжжя, вул. Дослідна станція, 41; поштова адреса: 69031, а/с 4093; поштова адреса для листування: 69097, м. Запоріжжя, вул. Запорізького козацтва, буд. 21-а, кв. 8)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод вентиляційного обладнання», (місце знаходження: 69001, м. Запоріжжя, б-р Шевченко,

25-А; поштова адреса: 69032, м. Запоріжжя, вул. Доковська, 1)

про стягнення суми в розмірі 14856,15грн.,

Суддя Колодій Н.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 1 від 01.01.2011р.;

від відповідача: ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1 виданий Хортицьким РВ УМВС України в Запорізькій області від 31.10.1996р.

Заявлені позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Запорізький завод вентиляційного обладнання»загальної заборгованості з урахуванням інфляційних витрат та 3 % річних в сумі 14856,15 грн.

Ухвалою суду від 06.04.2011р. прийнято до розгляду справу № 27/5009/1046/11-32/5009/1046/11, судове засідання призначено на 18.05.2011 р.

18.05.2011р. справу розглянуто, прийнято рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Позовні вимоги про стягнення заборгованості обґрунтовані положеннями ст.ст. 11, 509, 526, 530, 611, 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 1, 2, 12, 13, 15, 54, 56, 58 ГПК України. В обґрунтування вимог заявник посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань щодо оплати поставленого позивачем товару, у звязку з чим у останнього утворилась заборгованість в розмірі 14856,15 грн. (з урахуванням інфляційних витрат та 3 % річних). Цю суму заявник просить стягнути з відповідача.

У судовому засіданні представник позивача надав суду платіжне доручення від 12.04.2011р. № 349 про часткову оплату відповідачем заборгованості в розмірі 2000,00 грн. у звязку з частковою оплатою відповідачем суми заборгованості позивач просить припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 2000,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти припинення провадження у справі в частині стягнення 2000,00 грн., та погодився з твердженнями позивача про існування у відповідача заборгованості в розмірі 12856,15 грн.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «МЕТОКСС»(позивач) на адресу ТОВ «Запорізький завод вентиляційного обладнання»(відповідач) на підставі двох гарантійних листів відповідача було здійснено поставку наступної металопродукції (далі - товар):

- Труба АІSІ 430 30.0x30.0x1.2x60004N, у кількості 90.00 кг., на загальну суму 3240,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № М-00000030 від 24.03.2010 р. та довіреністю № 165 від 24.03.2010 р. виписаною відповідачем на ім'я ОСОБА_3 - Лист ДИ13 0,8x1100x2000 (шл. + пленка), у кількості 264.60 кг., на загальну суму 6615,00 грн., з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № М-00000030 від 24.03.2010р. і довіреністю № 165 від 24.03.2010 р. виписаною відповідачем на ім'я ОСОБА_3 - Труба АІSІ 430 30.0x30.0x1.2x60004N, у кількості 120.60 кг., на загальну суму 4200,00 грн., з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № М-00000037 від 26.04.2010р. та довіреністю № 227 від 22.04.2010 р. виписаною відповідачем на ім'я ОСОБА_3. На оплату поставленого за видатковою накладною № М-00000030 від 24.03.2010 р. товару позивач на адресу відповідача виставив рахунок № 48 від 22.03.2010 р. на загальну суму 9855,00 грн.

Крім того, на оплату поставленого за видатковою накладною № М-00000037 від 26.04.2010 з. товару позивач на адресу відповідача виставив рахунок № 63 від 22.04.2010 р. на загальну му 4200,00 грн.

Згідно першого гарантійного листа відповідач гарантував оплату рахунку № 48 від 22.03.2010 р. протягом 4-х банківських днів з дня поставки товару.

В свою чергу згідно другого гарантійного листа відповідач гарантував оплату рахунку № 63 від 22.04.2010 р. до 30.04.2010 р., а також у відповідний строк сплатити рахунок № 48 від 22.03.2010 р.

Проте, відповідач в порушення взятих на себе перед позивачем зобов'язань по оплаті поставленого товару оплатив поставлений позивачем товар частково в зв'язку з чим за відповідачем рахується дебіторська заборгованість у розмірі 14055,00 грн.

06.09.2010 р. позивач звернувся до відповідача з відповідною претензією № 19 М від 06.09.2010 р., в якій повідомив відповідача про наявність дебіторської заборгованості у розмірі 14055,00 грн. та просив здійснити погашення цієї заборгованості шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок.

Однак, вказана претензія позивача залишена відповідачем без реагування, сума боргу до звернення позивача до суду сплачена не була.

У звязку з цим в позові ставляться вимоги про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 14055,00 грн., а також інфляційних витрат в сумі 520,03 грн. та 3% річних в розмірі 281,12 грн.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на наступних підставах.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності зі ст.ст. 202, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

В силу ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Поняття зобовязання та підстави його виникнення встановлені ст.509 ЦК України згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Аналіз фактичних обставин справи в сукупності з наведеними нормами права свідчить про те, що між сторонами виникли господарські відносини, що породили взаємні зобовязання, а саме: зобовязання позивача по поставці відповідачу обумовленого товару, та зобовязання відповідача оплатити отриманий від позивача товар.

Спірні правовідносини регулюються положеннями діючого законодавства щодо взаємовідносин поставки.

У відповідності до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем неналежним чином виконувались взяті на себе зобовязання щодо оплати поставленого позивачем товару, у звязку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 14055,00 грн.

Однак, 12.04.2011р. відповідач здійснив часткову оплату суми заборгованості в розмірі 2000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 12.04.2011р. № 349.

Згідно з п. 1-1. ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи добровільну оплату відповідачем суми заборгованості в розмірі 2000,00 грн., суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає припиненню в цій частині позовних вимог на підставі п. 1-1. ст. 80 ГПК України.

Таким чином, обґрунтованою сумою боргу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є сума в розмірі 12055,00 грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за період з 30.04.2010р. по 05.01.2011р. нараховано 520,03 грн. втрат від інфляції та 281,12 грн. 3% річних. Господарський суд вважає, що нарахування вказаних сум відповідає ст.625 ЦК України і вказані суми підлягають задоволенню.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати згідно з ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод вентиляційного обладнання», (69001, м. Запоріжжя, б-р Шевченко, 25-А, р/р 26005038960202 в АКІ БАНК «УКРСИББАНК», м. Харків МФО 351005, ЄДРПОУ 33211133) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТОКСС», (69000, м. Запоріжжя, вул. Дослідна станція, 41, р/р 26004000151051 в ПАТ «СЕББАНК», м. Київ, МФО 300175, ЄДРПОУ 36320362) 12055 (дванадцять тисяч пятдесят пять) грн. основного боргу, 520 (пятсот двадцять) грн. 3 (три) коп. інфляційних витрат, 281(двісті вісімдесят одна) грн., 12 (дванадцять) коп. 3% річних, 148 (сто сорок вісім) грн. 56 (пятдесят шість) коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позовних вимог провадження у справі припинити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Повне рішення підписано 23.05.2011р.