Постанова № 16917275, 22.06.2011, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.06.11Справа №2а-1547/11/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

суддя - Водяхін С.А.;

секретар - Сингаєвська І.С.,

за участю:

представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Севморверф" - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 13 червня 2010 року, НОМЕР_1, виданий Гагарінським РВ УМВС України в м. Севастополі 11 липня 2003 року;

представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Севморверф" - ОСОБА_2, довіреність б/н від 10 січня 2011 року, НОМЕР_2, виданий Гагарінським РВ УМВС України в м. Севастополі 24 листопаду 1998 року;

представника відповідача - Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя - ОСОБА_3, довіреність № 9485/10 від 22 грудня 2010 року, службове посвідчення УСВ № 077245, дійсне до 31 грудня 2012 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Севморверф»доДержавної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополяпро визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Севморверф»звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 квітня 2011 року № 0003261503 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю “Севморверф” штрафу у розмірі 48660,48 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з орендної плати за землю.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю у податкового органу повноважень самостійно змінювати призначення платежів, встановлених платником податків та призначених для погашення поточних зобовязань, та зараховувати їх у рахунок сплати податкового боргу, що виник раніше.

У судовому засіданні представники позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підтримали позовні вимоги у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні з позовом не погодилась у повному обсязі з підстав викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини у справі, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам на підставі пункту 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, з огляду на вказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 4 та пункту 3 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»(який діяв на час виникнення спірних правовідносин) платниками податків і зборів (обовязкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно законам України покладено обовязок сплачувати податки і збори (обовязкові платежі). Вони зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів у встановлений законом термін.

Згідно зі статтею 2 Закону України “Про плату за землю” № 2535-ХІІ від 03 липня 1992 року зі змінами та доповненнями (далі Закон України № 2535) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. Справляння земельного податку за земельні ділянки, надані в користування у зв'язку з укладенням угоди про розподіл продукції, замінюється розподілом виробленої продукції між державою та інвестором на умовах такої угоди. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Статтею 5 Закону № 2535 передбачено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Частиною першою статті 15 Закону № 2535 встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону № 2535 платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Судом встановлено, що позивач на підставі договору оренди землі від 12 квітня 2006 року № 12/06-З користується земельною ділянкою загальною площею 9,0652 га, яка розташована у м. Севастополі, Сімферопольське шосе, 36 (а.с. 48 - 51).

21 січня 2009 року ТОВ «Севморверф»надало до ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя податковий розрахунок орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 рік, відповідно до якого щомісячний платіж орендної плати за січень листопад 2009 року склав 81100,80 грн., за грудень 81100,83 грн. (а.с.8).

01 лютого 2010 року позивач надав до ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя податковий розрахунок орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 рік, відповідно до якого щомісячний платіж орендної плати за 2010 рік склав 85885,75 грн. (а.с. 55).

11 квітня 2011 року Державною податковою інспекцією у Балаклавському районі міста Севастополяпроведено перевірку позивача з питання повноти і своєчасності внесення до бюджету орендної плати за землю за серпень, вересень, жовтень 2009 року, по термінам сплати 30 вересня 2009 року, 30 жовтня 2009 року та 30 листопаду 2009 року відповідно.

У ході перевірки встановлено порушення позивачем статті 17 Закону України “Про плату за землю” та підпункту 5.3.1 пункту 5.3. статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III від 21.12.2000 (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), а саме:

- податкове зобовязання за серпень 2009 року у сумі 81100,80 грн. по терміну сплати 30 вересня 2009 року сплачено 30 листопада 2010 року платіжним дорученням № 8304 у сумі 85885,75 грн.;

- податкове зобовязання за вересень 2009 року у сумі 81100,80 грн. по терміну сплати 30 жовтня 2009 року сплачено 30 листопада 2010 року платіжним дорученням № 8304 у сумі 85885,75 грн. та платіжним дорученням від 28 грудня 2010 року № 8316 у сумі 85885,75 грн.;

- податкове зобовязання за жовтень 2009 року у сумі 81100,80 грн. по терміну сплати 30 листопада 2009 року сплачено 28 грудня 2010 платіжним дорученням № 8316 у сумі 85885,75 грн. та платіжним дорученням від 28 січня 2011 року № 28 у сумі 85885,75 грн.

За результатами перевірки 11 квітня 2011 року складений акт про результати перевірки ТОВ «Севморверф»з питань повноти і своєчасності внесення до бюджету орендної плати за землю за серпень, вересень, жовтень 2009 року № 217/29/1503/23664754 (а.с. 9-10), на підставі якого начальником Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 квітня 2011 року № 0003261503 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю “Севморверф” штрафу, передбаченого статтею 126 Податкового кодексу України у розмірі 48660,48 грн. (а.с. 12).

Відповідно до статті 17 Закону № 2535 податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності громадянами сплачується рівними частками до 15 серпня і 15 листопада. Надміру сплачені суми податку підлягають поверненню платнику за його письмовою заявою або за його бажанням зараховуються до сплати податку за наступний рік. Несплата земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності виробниками сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами протягом року, іншими платниками - протягом півроку вважається систематичною і є підставою для припинення права користування земельними ділянками.

Відповідно до вимог статті 17 Закону №2535 позивачем платіжним дорученням від 30 листопада 2010 року № 8304 сплачено до державного бюджету суму у розмірі 85885,75 грн. з призначенням платежу «оренда плата за землю за жовтень 2010 року»(а.с.13), платіжним дорученням від 28 грудня 2010 року № 8316 сплачено до державного бюджету 85885,75 грн. у якості орендної плати за землю за листопад 2010 року (а.с. 14), платіжним дорученням від 28 січня 2011 року № 28 перераховано 85885,75 грн. за грудень місяць 2010 року (а.с. 61).

Листом від 15 червня 2011 року за вих. № 45-44 ТОВ «Севморверф» змінило призначення платежу, яке зазначено у платіжному дорученні від 28 січня 2011 року № 28, та направило грошові кошті у сумі 85885,75 грн. на сплату заборгованості з орендної плати за землю, яка стягнута з позивача постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 30 червня 2010 року у справі № 2а-1192/10/2770 (а.с. 66).

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-III (далі Закон 2181) передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 2181 встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону № 2181, якщо узгоджена сума податкового зобов'язання не сплачена платником податків в строк, то вона визнається сумою податкового боргу платника податків.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону встановлено, що у разі не сплати платником податків узгодженої суми податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який містить у собі аналогічні приписи щодо виконання обовязку по сплаті платниками податкових зобовязань

Так, відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобовязання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181 джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Частиною пятою статті 50 Бюджетного кодексу України встановлено, що податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Таким чином, з аналізу вказаних норм вбачається, що з поданням позивачем до установи банку платіжних доручень на перерахування сум податку за землю, його обовязок по сплаті цього податку у вказаному розмірі припинився.

Пунктом 6 статті 7 Закону України “Про Національний банк України” від 20 травня1999 року № 679-XIV Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21 січня 2004 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976 (далі Інструкція) передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками (пункт 3.8 Інструкції).

З наведеного вбачається, що право визначати призначення платежу, відповідно до чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства України, належить виключно платнику. Тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням у ньому призначення платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом № 2181 (що діяв на момент виникнення відносин), який є спеціальним законом з питань оподаткування і який встановлює порядок погашення зобовязань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків, серед таких заходів немає.

Беручи до уваги викладене, позивач має право самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів.

Зі змісту платіжних доручень від 30 листопаду 2010 року № 8304 та від 28 грудня 2010 року № 8316 вбачається, що позивач самостійно визначив призначення платежу з вказівкою конкретного періоду, що повністю узгоджується з вимогами діючого законодавства. Сплата податку за землю призначалась саме за той період, якій вказаний у платіжному дорученні.

Посилання представника відповідача на пункт 7.7 статті 7 Закону № 2181 з приводу того, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, оскільки ця норма не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямовує кошти, є неспроможними та не приймаються судом до уваги. Зокрема, норми Закону № 2181 передбачають пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку. Разом з тим, зазначені норми цього ж Закону не встановлюють порядок та черговість, а також право зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

Що стосується посилань відповідача на пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобовязані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобовязання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообовязкове державне страхування.

З матеріалів справи вбачається, що один із спірних платежів здійснено позивачем у 2011 році, а саме: платіжним дорученням від 28 січня 2011 року № 28 ТОВ «Севморверф»сплачено зобовязання з орендної плати за землю за грудень 2010 року по строку сплати 31 січня 2011 року. Позивачем листом від 15 червня 2011 року за вих. № 45-44 змінено призначення платежу зазначеного платіжного доручення на сплату заборгованості з орендної плати за землю, яка стягнута постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 30 червня 2010 року у справі № 2а-1192/10/2770.

Так, постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 30 червня 2010 року у справі № 2а-1192/10/2770 стягнуто з ТОВ «Севморверф»заборгованість зі сплати орендної плати за землю у розмірі 343543 грн. за період з квітня 2009 року по лютий 2010 року.

Таким чином, згідно з пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України відповідно до черговості виникнення боргу сума коштів у розмірі 85885,75 грн., сплачена платіжним дорученням від 28 січня 2011 року № 28, мала бути спрямована на сплату податкового боргу з орендної плати за землю за квітень 2009 року та частину зобовязання за травень 2009 року.

Проте, відповідно до акту перевірки податковим органом сума коштів у розмірі 85885,75 грн. за вказаним платіжним дорученням спрямована на сплату податкового зобовязання з орендної плати за землю за жовтень 2009 року, що не відповідає вимогам Податкового кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідач не надав суду доказів того, що змінюючи призначення платежу він діяв у спосіб, передбачений нормами діючого законодавства.

Встановлені судом обставини свідчать про виконання з боку позивача покладених на нього обовязків щодо сплати відповідних платежів за фактичне використання землі у встановлені законодавством строки, що виключає можливість застосування до нього штрафних санкцій за несвоєчасне погашення податкових зобовязань.

За таких обставин, дії Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя по застосуванню до Товариства з обмеженою відповідальністю «Севморверф»штрафних санкцій за несвоєчасне погашення податкових зобовязань з орендної плати за землю за серпень жовтень 2009 року у розмірі 48660,48 грн., не можуть бути визнані судом законними, у звязку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню, а податкове повідомлення-рішення № 0003261503 від 26 квітня 2011 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 46660,48 грн. скасуванню.

За правилами частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3,40 грн. підлягає стягненню на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 99, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Севморверф»- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя від 26 квітня 2011 року № 0003261503 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Севморверф»штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 48660 гривень 48 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Севморверф»судові витрати зі сплати судового збору у сумі 03 гривень 40 копійок.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено 29 червня 2011 року.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя (підпис) С.А. Водяхін

З оригіналом згідно

Суддя С.А. Водяхін