Постанова № 16917278, 22.06.2011, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.06.11Справа №2а-2689/10/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

суддя Водяхін С.А.,

секретар Сингаєвська І.С.,

за участю:

представника позивача Обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Скіф»- ОСОБА_1, довіреність № б/н від 01 серпня 2010 року, НОМЕР_1 від 24 травня 2002 року, виданий Гагарінським РВ УМВС України в м. Севастополі 24 травня 2002 року;

представника відповідача - прокуратури м. Севастополя - Джавлах Сергія Миколайовича, службове посвідчення № 703 від 25 травня 2011 року;

представника відповідача Севастопольської міської державної адміністрації - ОСОБА_3, довіреність № 3657 від 19 травня 2011 року, службове посвідчення № 38, видано 01 жовтня 2008 року.

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Севастопольської міської Ради в судове засідання не зявився, повідомлявся належним чином, причин неявки або поважності причин суду не повідомив,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_4, в судове засідання не зявилась, повідомлялась належним чином, причин неявки або поважності причин суду не повідомила;

представника третіх осіб - ОСОБА_5 за довіреностями від 03 грудня 2009 року та від 07 грудня 2009, НОМЕР_2, виданий Гагарінським РВ УМВС України м. Севастополя 18 травня1999року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Скіф»до Севастопольської міської державної адміністрації, прокуратури м. Севастополя, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Севастопольська міська Рада, про визнання незаконними та скасування розпоряджень, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2010 року Обслуговуючий кооператив «Дачно-будівельний кооператив «Скіф»звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до прокуратури м. Севастополя про визнання протиправним та скасування протестів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 13 вересня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-2689/10/2770.

30 вересня 2010 року позивач надав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якої зазначив відповідачем окрім прокуратури м. Севастополі Севастопольську міську державну адміністрацію, та просив визнати також незаконними та скасувати Розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 1841-р від 21 вересня 2010 року та № 1844-р від 21 вересня 2010 року.

13 квітня 2011 року позивач надав до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якої просив не розглядати позовні вимоги до прокуратури м. Севастополя про визнання незаконними та скасування протестів в порядку нагляду № 07-1351вих-10 від 02 вересня 2010 року та № 07-1350вих-10 від 02 вересня 2010 року.

28 квітня 2011 року представник обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Скіф»надав до суду уточнення до адміністративного позову, у яких просив визнати незаконними та скасувати розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 21 вересня 2010 року № 1841 та № 1844.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог діючого законодавства при прийнятті зазначених рішень, оскільки Севастопольська міська державна адміністрація діяла з перевищенням повноважень та у спосіб, який не передбачений законом, зокрема, із порушенням приписів статті 43 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”.

В ході судового розгляду представник позивача підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача Севастопольської міської державної адміністрації, позовні вимоги не визнав, вважає, що рішення, які оскаржуються, прийняти на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому підстав для їх скасування не існує. Крім того зазначив, що оскаржувані розпорядження прийняти за результатами розгляду протестів прокурора міста Севастополя, а тому не можуть вважатися такими що прийняті з перевищенням повноважень.

Представник прокуратури міста Севастополя проти задоволення позову заперечував та зазначив, що Севастопольська міська державна адміністрація за протестом прокурора має право скасувати власні розпорядження, якщо вони суперечать закону, із посиланням на положення Закону України “Про прокуратуру” та Закону України “Про місцеві державні адміністрації”.

Представник третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, на стороні повивача членів обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Скіф», підтримав позовні вимоги позивача, зазначивши, що оскаржувані розпорядження міської адміністрації видані з порушенням вимог діючого законодавства та порушують права власників земельних ділянок.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, Севастопольська міська Рада явку повноважного представника не забезпечила, повідомлялась належним чином, причин неявки або поважності причин суду не повідомила.

Суд, заслухавши представників сторін та третіх осіб, встановивши обставини у справі, дослідивши матеріали справи та письмові докази, вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Право на звернення до адміністративного суду з позовом є складовою права на судовий захист, яке передбачено статтею 55 Конституції України. Згідно з цією статтею, права і свободи людини і громадянина захищаються судом і кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд і вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень, у яких вони вважають, що субєкт владних повноважень своїм рішенням, діями чи бездіяльністю порушив їхні права, свободи чи інтереси.

Індивідуальні акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені. У даній справі предметом оскарження є акт субєкта владних повноважень індивідуальної дії, дію якого поширено, зокрема, на обслуговуючий кооператив «Дачно-будівельний кооператив «Скіф».

Судом встановлено, що 18 серпня 2009 року Обслуговуючий кооператив “Дачно-будівельний кооператив «Скіф»зареєстрований Нахімовською районною державною адміністрацією м.Севастополя, про що видано відповідне свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 274526 та включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 36634174 (т.1 а.с. 24, 25, 197).

Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 780-р від 14 жовтня 2009 року Обслуговуючому кооперативу “Дачно-будівельний кооператив «Скіф»відповідно до статей 17, 118, 121, пункту 12 розділу Х Земельного кодексу України, Закону України “Про планування і забудову території” наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою та технічної документації для індивідуального дачного будівництва у складі кварталу індивідуальної дачної забудови, розташованих за межами населених пунктів в Севастопольської зоні Південного берегу Криму (т.1 а.с.17).

Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 913-р від 25 листопаду 2009 року «Про передачу у власність громадянам-членам Обслуговуючого кооперативу “Дачно-будівельний кооператив «Скіф»земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва, розташованих за адресою: Севастопольська зона ПБК, № 42/1-42/152» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 10,7899 га для індивідуального дачного будівництва, розташованих за адресою: Севастопольська зона ПБК, № 42/1-42/152; передано громадянам України членам Обслуговуючого кооперативу “Дачно-будівельний кооператив «Скіф»у власність земельні ділянки загальною площею 10,7899 га для індивідуального дачного будівництва, розташованих за адресою: Севастопольська зона ПБК, № 42/1-42/152; Головному управлінню Держкомзему у місті Севастополі доручено забезпечити оформлення і видачу державних актів на право власності членам Обслуговуючого кооперативу “Дачно-будівельний кооператив «Скіф»(т.1 а.с. 12).

02 вересня 2010 року прокурором міста Севастополя у порядку нагляду до Севастопольської міської державної адміністрації було внесено протест № 07-1350 вих-10 з вимогою скасувати розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 913-р від 25 листопаду 2009 року “Про передачу у власність громадянам членам обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Скіф»земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва, розташованих за адресою: Севастопольська зона ПБК, 42/1-42/152” (т.1 а.с. 117).

Також, 02 вересня 2010 року прокуратурою міста Севастополя було винесено у порядку нагляду протест № 07-1351 вих-10 про скасування розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 780-р від 14 жовтня 2009 року “Про затвердження матеріалів вибору земельної ділянки і надання згоди обслуговуючому кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Скіф»на розроблення проекту землеустрою за адресою: Севастопольська зона Південного берега Криму” (т.1 а.с. 118).

Підставами для внесення протестів стали результати перевірок, якими було встановлено, що Севастопольською міською державною адміністрацією при прийнятті цих рішень порушені положення пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України та планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 1999 року, оскільки земельна ділянка площею 10,7899 га перебуває у постійному користуванні ДП “Севастопольське досвідне лісомисливське господарство” та відносяться до земель лісового фонду.

На підставі цих протестів головою Севастопольської міської державної адміністрації 21 вересня 2010 року були прийняти розпорядження № 1841-р “Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 25 листопаду 2009 № 913-р” (т.1 а.с. 40) та № 1844-р “Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 14 жовтня 2010 року № 780-р”(т.1 а.с. 41).

Преамбулою Закону України “Про місцеві державні адміністрації” (далі - Закон) встановлено, що відповідно до Конституції України цей Закон визначає організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій.

Відповідно до положень статті 1 Закону виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Статтею 3 Закону закріплені принципи діяльності місцевих державних адміністрацій, відповідно до яких вони діють на засадах: відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність; верховенства права; законності; пріоритетності прав людини; гласності; поєднання державних і місцевих інтересів.

Частинами першою та другою статті 6 Закону передбачено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обовязковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Згідно з частиною четвертою статті 41 Закону, акти місцевих державних адміністрацій ненормативного характеру, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію. Ці акти доводяться до їх виконавців, а при потребі - оприлюднюються.

Відповідно до частини восьмої статті 118 Конституції України рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Крім того, частиною першою, третьою статті 43 Закону передбачено, що акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду. Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Статтею 39 Закону дано вичерпний перелік повноважень голів місцевих державних адміністрацій, до якого не входить скасування власних попередніх розпоряджень.

Тобто, законодавством чітко обумовлено коло субєктів, яким надано повноваження скасовувати розпорядження голови державної адміністрації. Такими субєктами є Президент України, голова місцевої державної адміністрації вищого рівня або суд.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, суд дійшов висновку, що скасування власного розпорядження головою місцевої державної адміністрації свідчить про вихід ним за межі власних повноважень та суперечить вимогам Закону.

Посилання представника відповідача на ту обставину, що розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 21 вересня 2010 року № 1841-р та № 1844-р були прийняти на підставі протестів прокурора, а тому є правомірними, судом до уваги не приймаються, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 121 Конституції України, прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається, в тому числі, і нагляд за додержанням законів органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Статтями 1, 9 Закону України “Про прокуратуру” встановлено, що прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів місцевими радами, їх виконавчими органами, здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами, предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, також і відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.

Статтею 21 Закону України “Про прокуратуру” передбачено, що протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.

Тобто, відповідно до зазначеної норми права, протест прокурора не є рішенням субєкта владних повноважень, обовязковим для виконання; протест - це думка прокурора, яка надсилається відповідному органу для вирішення питання по суті, та не дає підстав цьому органу діяти за межами наданих йому повноважень та в супереч норм діючого законодавства.

Крім того, слід зазначити, що у даних спірних правовідносинах, прокурор міста Севастополя приніс протест на акт органу, який його видав, але не мав права його скасовувати, не скориставшись наданою йому законом альтернативною можливістю внесення протесту до вищестоящого органу.

Щодо доводів представника відповідача про те, що Севастопольська міська державна адміністрація мала право скасовувати власне розпорядження з тих підстав, що це прямо не заборонено законом, суд звертає увагу, що відсутність прямої заборони у законі як підстава для вчинення певних дій не розповсюджується на субєктів владних повноважень, які, відповідно до принципу імперативності норм, що ґрунтується на вимогах Конституції України, повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто так, як встановлено нормами діючого законодавства.

Стосовно порядку видання оскаржуваних розпоряджень суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 45 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” організаційно-процедурні питання внутрішньої діяльності місцевих державних адміністрацій регулюються їх регламентами, що затверджуються головами відповідних місцевих державних адміністрацій, з урахуванням вимогЗакону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Типові регламенти місцевих державних адміністрацій затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 1050-р від 27 листопаду 2007 року, виданим на підставі Типового регламенту місцевої державної адміністрації, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 року № 2263, затверджений Регламент роботи Севастопольської міської державної адміністрації.

Розділом 10 вказаного Регламенту “Порядок внесення та розгляду проектів розпоряджень голови місцевої держадміністрації” встановлена особлива процедура видання розпорядження місцевої державної адміністрації, що включає в себе процедуру погодження проекту розпорядження зі структурними підрозділами адміністрації та іншими органами, складання пояснювальних записок, візування в обовязковому порядку працівниками юридичного відділу відповідно до розподілу обовязків, обговорення проекту розпорядження тощо.

З огляду на те, що представником відповідача Севастопольської міської державної адміністрації, у ході судового розгляду не було надано доказів про дотримання вказаної процедури видання оскаржуваного розпорядження, суд робить висновок, що така процедура не була дотримана Севастопольською міською державною адміністрацією.

Також судом встановлено, що громадянами-членами Обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Скіф»отримані державні акти на право власності на земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва, розташованих за адресою: м. Севастополь, Севастопольська зона ПБК, 42/1-42/152, на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 913-р від 25 листопаду 2009 року, що свідчить про виконання цього рішення. А тому видання Севастопольською міською державною адміністрацією оскаржуваних розпоряджень, якими скасовані розпорядження № 780-р від 14 жовтня 2009 року та № 913-р від 25 листопаду 2009 року, стосується прав громадян-членів Обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Скіф».

В Конституції України закріплено принцип, за яким людина, її життя і здоровя, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»місцева державна адміністрація діє на засадах відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність, керується при виконанні функції, покладених на неї, принципами верховенства права та законності і пріоритетності прав людини.

Враховуючи зазначені норм права, суд вважає, що місцеві державні адміністрації, у тому числі відповідач, не можуть скасовувати свої рішення, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, повязані з реалізацією певних субєктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і субєкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин»між органами влади і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп у справі щодо скасування актів місцевого самоврядування.

Аналогічна думка викладена у постанові Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»з наступними змінами та доповненнями.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про відсутність у Севастопольської міської державної адміністрації законних підстав для прийняття розпорядження від 21 вересня 2010 року № 1841-р “Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 25 листопаду 2009 року № 913-р” та розпорядження № 1844-р “Про скасування розпорядження голови місцевої державної адміністрації від 14 жовтня 2009 року № 780-р”, оскільки вони прийняти з перевищенням наданих законом повноважень.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданнями адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваних розпоряджень покладено на Севастопольську міську державну адміністрацію.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих їм розпоряджень.

У ході судового розгляду доводи представника відповідача щодо правомірності дій Севастопольської міської державної адміністрації не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.

За таких обставин, розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 21 вересня 2010 року № 1841-р та 1844-р не можуть бути визнані судом законними, у звязку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню, а зазначені акти субєкта владних повноважень скасуванню.

Керуючись статтями 158 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Севастопольської міської адміністрації № 1841-р від 21 вересня 2010 року “Про скасування розпорядження голови Севастопольської міської адміністрації від 25 листопаду 2009 року № 913-р “Про передачу у власність громадянам членам обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Скіф»земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва, розташованих за адресою: Севастопольська зона ПБК, 42/1-42/152”.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 1844-р від 21 вересня 2010 року “Про скасування розпорядження голови Севастопольської міської адміністрації від 14 жовтня 2009 року № 780-р “Про затвердження матеріалів вибору земельної ділянки і надання згоди обслуговуючому кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Скіф»на розроблення проекту землеустрою за адресою: Севастопольська зона Південного берега Криму”.

Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31113095700007 в ГУДКУ у м.Севастополі, одержувач Державний бюджет Ленінського району м.Севастополя 22090200, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь Обслуговуючого кооперативу “Дачнобудівельний кооператив «Скіф»(99016, м.Севастополь, вул. Богданова, 10, кв.39, код ЄДРПОУ 366341710)витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складений 29 червня 2011 року.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя(підпис) С.А. Водяхін

З оригіналом згідно

СуддяС.А. Водяхін