Постанова № 16916835, 05.07.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 липня 2011 р. № 2-а- 5184/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання Фоміній В.В.,

за участю: представника позивача Загребельного Г.С.,

представника відповідача Костенка Р. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індіго груп"

до Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області

про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Індіго груп», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення рішення за №0000061800/0 від 27.04.11 винесене Державною податковою інспекцією у Богодухівському районі Харківської області.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав наступне.

Позивач вважає, що ДПІ у Богодухівському районі Харківської області не було додержано вимог діючого законодавства України при проведенні перевірки, не було дотримано вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються обєктивними даними.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що під час проведення перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства. За результатами перевірки, в акті були зафіксовані порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість», за що у відповідності до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»позивачу були визначені відповідні податкові зобовязання.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задоволенню, керуючись наступним.

Судом встановлено, що ДПІ у Богодухівському районі Харківської області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача в частині правомірності нарахування податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.10.10р. по 31.12.10р. при взаємовідносинах з ТОВ «Промспец консалтинг»за період з 01.10.10 р. по 31.12.10 р., ТОВ «Технобудальянс»за період з 01.12.10 р. по 31.12.10 р., ТОВ «Промбуд-монтажінвест»за період з 01.12.10 р. по 31.12.10 р., за результатами якої складено акт перевірки від 18.04.2011 року №253/180/35408021.

У відповідності до висновків акту перевірки ДПІ у Богодухівському районі Харківської області були встановлені порушення позивачем:

- ч. 1 ст. 203, 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Індіго груп»з постачальниками ТОВ «Промспец консалтинг», ТОВ «Технобудальянс», ТОВ «Промбуд-монтажінвест»та покупцями ВАТ «Трест Житлобуд-1», ЗАТ «Інститут Укроргверстатінпром».

- п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»в результаті чого встановлено завищення податкових зобовязань з податку на додану вартість на загальну суму 135852,0 грн., а саме: за жовтень 2010 року на суму 16626,0 грн., за листопад 2010 року на суму 1782,0 грн., за грудень 2010 року на суму 117444,0, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 259997,0 грн., а саме: за жовтень 2010 року на суму 17571,0 грн., за листопад 2010 року на суму 1782,00 грн., за грудень 2010 року на суму 240644,0 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 124145,0 грн., в тому числі за жовтень 2010р. 945,0 грн., за грудень 2010р. 123200,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Богодухівському районі Харківської області було винесено податкове повідомлення рішення за №0000061800/0 від 27.04.11, яким визначено позивачу суму грошового зобовязання на загальну суму 155181,0 грн.

В мотивувальній частині акту перевірки зазначається, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ “Промспец консалтинг”, ТОВ «Технобудальянс»та ТОВ «Промбуд-монтажінвест».

В ході проведення перевірки ДПІ у яких перебувають на обліку ТОВ “Промспец консалтинг”, ТОВ «Технобудальянс»та ТОВ «Промбуд-монтажінвест», було складено акти перевірок якими було встановлено, що необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення субєктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності. Таким чином, що правочини укладені від імені ТОВ “Промспец консалтинг”, ТОВ «Технобудальянс»та ТОВ «Промбуд-монтажінвест»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності по ланцюгу до «вигодонабувача».

На підставі викладеного ДПІ вважає всі правочині укладені між позивачем та ТОВ “Промспец консалтинг”, ТОВ «Технобудальянс»та ТОВ «Промбуд-монтажінвест», не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства, є нікчемними.

Щодо висновків податкового органу про нікчемність укладених договорі, про те, що вони не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави, в результаті чого позивачем порушено вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», судом встановлено наступні обставини.

Так, висновок відповідача, викладений в акті перевірки, не містить обґрунтованих даних, які відповідно до приписів чинного законодавства України дають підстави вважати, що дійсно товариством допущені вищезазначені порушення.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Промспец консалтинг»та ТОВ «Індіго груп»було укладено наступні договори:

-договір поставки від 01.12.10 за №01/12-10-19;

-договір поставки від 01.12.10 за №01/12-10-20;

-договір поставки від 01.11.10 за №01/11-10-1;

-договір поставки від 01.10.10 за №01/10-10-2;

-договір поставки від 01.10.10 за №01/10-10-1;

-договір поставки від 01.12.10 за №01/12-10-13;

-договір поставки від 01.12.10 за №01/12-10-12;

-договір поставки від 01.12.10 за №01/12-10-14;

-договір поставки від 01.12.10 за №01/12-10-17;

-договір поставки від 01.12.10 за №01/12-10-18;

Умови виконання договорів підтверджується наданими до матеріалів справи документами, а саме специфікаціями до договорів, податковими накладними, видатковими накладними, рахунками фактури, актами прийому передачі товарно-матеріальних цінностей, актами цільового використання матеріалів.

Докази сплати по зазначеним договорам підтверджуються наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Також, суд зазначає, що до матеріалів справи було надано докази транспортування товарів, які є предметом договорів, а саме договір оренди транспортного засобу від 01.10.10 за №01/10-10-11 укладений між ТОВ «Індіго груп»та ОСОБА_3.

Відповідно до п.п. 1.1 договору передбачено, що Орендодавець зобовязується передати у строкове, платне користування Орендареві автомобіль марки ГАЗ 52-21 для використання в господарській діяльності.

Також, судом встановлено, що між ТОВ «Індіго груп»та ТОВ «Технобудальянс»було укладено договори на виконання підрядних робіт, а саме договір від 01.12.10 за №01/12-10-5 та договір від 01.11.10 за №01/11-10-7.

Виконання умов договорів підтверджується залученими до матеріалів справи документами, а саме довідками о вартості виконаних підрядних робіт, актами прийому виконаних підрядних робіт (ф.№ КБ-2в), відомістю ресурсів до акту прийому виконаних підрядних робіт, кошторисами (ф.№ КБ-3), податковими накладними. Докази сплати підтверджуються наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями.

Також, між ТОВ «Індіго груп»та ТОВ «Промбуд-монтажінвест»було укладено договір на виконання підрядних робіт від 01.12.10 за №01/12-10-16.

Виконання умов договору підтверджується залученими до матеріалів справи документами, а саме довідками о вартості виконаних підрядних робіт, актами прийому виконаних підрядних робіт (ф.№КБ-2в), відомістю ресурсів до акту прийому виконаних підрядних робіт, кошторисами (ф.№КБ-3), податковими накладними. Докази сплати підтверджуються наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями.

Також, суд зазначає, що до матеріалів справи було надано докази в підтвердження подальшого використання отриманих робіт (послуг), а саме договір підряду від 10.09.10 за №10/09-10 укладений між ТОВ «Індіго груп»та ЗАТ «Інститут Укроргстанкінпром»та договори підряду від 20.12.10 за №20/12-10-7 та договір підряду від 01.12.10 за №6 укладений між ВАТ «Трест Жилбуд-1»та ТОВ «Індіго груп».

До матеріалів справи були надані докази виконання вказаних договорів, а саме протоколи погодження договірної вартості робіт, кошториси, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання передачі виконаних робіт, акти прийому передачі матеріалів в роботу, акти цільового використання матеріалів, податкові накладні та платіжні доручення підтверджуючі сплату за виконані підрядні роботи.

Про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать залучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні»і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до Наказу Державного комітету з будівництва та архітектури від 26.06.2002 року №375/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві»будівельні організації та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, які виконують будівельні та монтажні роботи, інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності, складають акт приймання виконаних підрядних робіт (ф.№КБ-2в), а із залученням усіх інших джерел фінансування довідку про вартість виконаних підрядних робіт (ф.№ КБ-3).

Акт приймання виконаних підрядних робіт та довідка про вартість таких робіт складаються для визначення їх обсягів та проведення розрахунків.

Зауваження щодо форми та змісту наданих документів податкової та бухгалтерської звітності, податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки контролюючого органу відсутні.

На момент складання податкових накладних позивач та його контрагенти були зареєстровані в якості платників ПДВ, що не заперечується відповідачем.

На момент укладення угод та виконання, позивач та його контрагенти були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Доказів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності відповідачем не надано.

Ні в акті перевірки, ні при розгляді справи відповідачем не надано доказів, які б вказували на невідповідність вказаних угод актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім цього, суд зазначає, що висновок відповідача про те, що у контрагентів позивача ТОВ “Промспец консалтинг”, ТОВ «Технобудальянс»та ТОВ «Промбуд-монтажінвест»не існує необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення субєктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності не відповідає матеріалам справи.

Так, позивачем до матеріалів справи були надані належним чином завірені копії ліцензії на проведення будівельних робіт виданих ТОВ «Технобудальянс»та ТОВ «Промбуд-монтажінвест».

Відповідно до Закону України №1775 від 01.06.2000р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Постанови №1396 від 05.12.2007р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві», а також Наказу №47 від 27.01.2009р. «Про затвердження Ліцензійних умов провадження будівельної діяльності»ТОВ «Технобудальянс»та ТОВ «Промбуд-монтажінвест»діяло на підставі ліцензій для провадження діяльності повязану з будівництвом будівель видану Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України.

Суд зазначає, що доказів анулювання вказаних ліцензій відповідач до суду не надав.

Виходячи з цього у відповідача не має законних підстав вважати, що у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності.

Крім цього, суд зазначає, що виходячи з приписів пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбання (будівництва, спорудження) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткування у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку № 166 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Так, судом встановлено що сума податку на додану вартість, яка була включена позивачем до складу податкового кредиту за перевіряє мий період підтверджена податковими накладними.

При цьому, твердження відповідача стосовно того, що наявність у ТОВ позивача вище перелічених податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, не узгоджується з приписами вимог податкового законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Суд звертає увагу, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження субєкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України не підтверджуються добутими судом доказами.

Вирішуючи спір, суд вважає також за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, адже правочини між позивачем та його контрагентами були укладені у цивільних (господарських) правовідносинах (далі за текстом Постанова Пленуму ВСУ №9).

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Вивчивши зміст акту перевірки, суд наголошує, що даний документ не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ №9 правових позицій) як ознаки нікчемного правочину.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення субєкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення відповідача, з огляду на наведену норму, суд дійшов до висновку, що відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення, яке оскаржується, було невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в звязку з чим вони підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України "Про податок на додану вартість", Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст.ст. 160,161,162,163 КАС України суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Індіго груп" до Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000061800/0 від 27.04.2011 року.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Індіго груп" (адреса: вул. Харківська, 46, с. Максимівка, Богодухівський район, Харківська область, 62145, код ЄДРПОУ 35408021) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 3.40 грн. (три гривні сорок копійок).

Апеляційна скарга на постанову подається до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення або, в разі оголошення у судовому засіданні вступної та резолютивної частини протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. В разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений 11 липня 2011 року.

Головуючий -Суддя Д.В.Бездітко