Постанова № 16916771, 29.06.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 червня 2011 р. № 2-а- 16631/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бартош Н.С.,

за участю секретаря судового засідання Островської М.О.,

за участю представників: позивача Носова К.В., відповідача Шепітько Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Торгівельна мережа №1" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство "Торгівельна мережа №1", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова від 16.07.2010 р. № 0000442320/0 в частині визначення Приватному підприємству «Торгівельна мережа № 1» податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у сумі 830248,50 грн., з яких - основний платіж - 553499,00 грн., штрафні санкції - 276749,50 грн., та податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова від 16.07.2010 р. № 0000452320/0 про визначення Приватному підприємству «Торгівельна мережа № 1» податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 246699,00 грн., з яких - основний платіж - 164466,00 грн., штрафні санкції - 82233,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 21.06.2010 р. ДПІ був складений акт № 3247/23-206/36225023 за результатами планової виїзної перевірки ПП «Торгівельна мережа №1» за період з 24.12.2008 р. по 31.12.2009 р. Акт перевірки містить висновок про порушення позивачем вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 . п.п. 5.3.2 п. 5.3, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.4.4 п. 5.4 ст.5, п.п. 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.3.9 п. 8.3 ст. 8, п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 №334/94-ВР із змінами та доповненнями (далі за текстом - Закон № 334) та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 № 168/97-ВР (далі за текстом - Закон № 168).

На підставі цього висновку були прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.07.2010 р. № 0000442320/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у сумі 830251,50 грн. (основний платіж - 553 501,00 грн., штрафні санкції - 276 750,50 грн.) та № 0000452320/0 про визначення податкового зобов'язання по ПДВ у сумі 246 699,00 грн. (основний платіж - 164 466,00 грн., штрафні санкції - 82 233,00 грн.). Позивач скористався наданим йому правом адміністративного оскарження та звернувся із відповідними скаргами до відповідача, ДПА у Харківській області та ДПА України, але скарги залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, оскільки первинні документи складені за результатами господарських операцій з контрагентами повністю відповідають вимогам ч.1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та були надані перевіряючим під час перевірки.

Також зазначив, що товари та послуги що були отримані від ТОВ «Нова Ера», ПП «Служба доставки», ПП «Служба безпеки», ПП «Імпекон», СПДФО ОСОБА_3 використані ним у власній господарській діяльності.

У судовому засіданні представник позивача вимоги адміністративного позову підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні. В обґрунтування заперечень пояснила, що проведеною перевіркою фінансово-господарської діяльності ПП «Торгівельна мережа №1» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 24.12.2008 р. по 31.12.2009 р. встановлені порушення вимог Закону, які полягають у відсутності у позивача первинних документів, що повинні бути складені за результатами господарських операцій, зокрема це товарно-транспортні накладні, звіти про виконані роботи. Крім того, акти виконаних робіт не містять обовязкових реквізитів зміст та обсяг операцій, одиниці виміру, переліку товарів, кількості товару та інших показників, що передбачені вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а тому податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та законними.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, та дослідивши надані письмові докази в їх сукупності, встановив наступні обставини.

Фахівцями ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова та ДПА у Харківській області проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ПП «Торгівельна мережа №1» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 24.12.2008 р. по 31.12.2009 р., за результатами якої складено акт перевірки від 21.06.2010 р. № 3247/23-206/36225023.

Вказаним актом перевірки встановлені порушення позивачем вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 . п.п. 5.3.2 п. 5.3, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.4.4 п. 5.4 ст.5, п.п. 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.3.9 п. 8.3 ст. 8, п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 №334/94-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 553501,00 грн., п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 № 168/97-ВР в результаті чого донараховано податок на додану вартість в сумі 164466,00 грн. у звязку з віднесенням до податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 352166,00 грн. по послугах, які не повязані з веденням господарської діяльності, п.п.6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та вимог п. 4 Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб в період що перевірявся на суму 45,37 грн.

За результатами перевірки ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова винесені податкові повідомлення-рішення від 16.07.2010 р. № 0000442320/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у сумі 830251,50 грн., з яких - основний платіж - 553 501,00 грн., штрафні санкції - 276 750,50 грн. та № 0000452320/0 про визначення податкового зобов'язання по ПДВ у сумі 246699,00 грн., з яких - основний платіж - 164466,00 грн., штрафні санкції - 82 233,00 грн.

Позивач скористався наданим йому правом адміністративного оскарження та звернувся із відповідними скаргами до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, ДПА у Харківській області та ДПА України, рішеннями яких скарги залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Суд погоджується з висновками податкового органу з наступних підстав.

Судом встановлено, що у перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Нова Ера», ПП «Служба доставки», ПП «Служба безпеки», ПП «Імпекон», СПДФО ОСОБА_3

Так, 01.02.2009 р. ПП «Торгівельна мережа №1» з ТОВ «Нова Ера» укладений договір №9/02 на поставку продовольчих товарів. Відповідно до умов цього договору постачальник зобов'язується постачати партіями покупцю продовольчі товари, а покупець зобов'язується приймати товар і своєчасно його оплачувати на умовах, передбачених цим договором.

Факт передачі товару підтверджується видатковими накладними виписаними ТОВ «Нова Ера» №1 від 31.03.2009 р., податковими накладними №6 від 31.03.2009 р.

Оплата за товар на адресу ТОВ «Нова Ера» зроблена в повному обсязі згідно платіжних документів (т. 1 а.с.46-57, т.6 а.с.105-114).

З матеріалів справи вбачається та не спростовується сторонами, що перевезення товару здійснюється за рахунок постачальника, первинні документи, що підтверджують перевезення товару відсутні.

Крім того, між позивачем та ПП «Служба безпеки» 01.03.2009 р. укладений договір №11 на надання юридичних послуг та додаткова угода №1 до договору.

На виконання умов вказаного договору ПП «Служба безпеки» виписані та надані замовнику податкові накладні: №82 від 30.06.2009 р., №92 від 31.07.2009 р., №104 від 31.08.2009 р., №120 від 30.09.2009 р., №127 від 31.10.2009 р., №141 від 30.11.2009 р., №149 від 31.12.2009 р.

На підтвердження виконання вказаних послуг до матеріалів справи надані акти здачі-приймання виконаних робіт №68 від 30.06.2009 р., №85 від 31.06.2009 р., №103 від 31.08.2009 р., №117 від 30.09.2009 р., №124 від 31.10.2009 р., №138 від 30.11.2009 р., №146 від 31.12.2009 р.

Оплата за вказані послуги проведена у безготівковій формі згідно платіжних доручень (т.1 а.с.77-79, т. 6 а.с. 174-180).

01.05.2009 р. ПП «Торгівельна мережа №1» уклало з ПП «Служба безпеки» договір №5 на надання послуг з охорони.

З досліджених судом первинних документів встановлено, що здійснення господарських операцій, обумовлених вказаним договором, відображено у податкових накладних №83 від 30.06.2009 р., №96 від 31.07.2009 р., №105 від 31.08.2009 р., №114 від 30.09.2009 р., №131 від 31.10.2009 р., №130 від 31.10.2009 р., №132 від 31.10.2009 р., №136 від 30.11.2009 р., №137 від 30.11.2009 р., №138 від 30.11.2009 р., №153 від 31.12.2009 р., №152 від 31.12.2009 р., №154 від 31.12.2009 р.

На виконання умов цього договору акти здачі-приймання виконаних робіт №128 від 31.10.2009 р., №134 від 30.11.2009 р., №150 від 31.12.2009 р., №127 від 31.10.2009 р., №133 від 30.11.2009 р., №149 від 31.12.2009 р., №70 від 30.06.2009 р., №93 від 31.07.2009 р., №104 від 31.08.2009 р., №111 від 30.09.2009 р., №129 від 31.10.2009 р., №135 від 30.11.2009 р., №151 від 31.12.2009 р. та розшифровки до них.

Розрахунки за вказаним договором відбувались у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями. (т. 1 а.с.108-111).

Як вбачається з матеріалів справи, в періоді, що перевірявся підприємству надавалися також послуги продавців-консультантів, складські послуги (організація прийому та складування товару), послуги по розрахунково-касовому обслуговуванню згідно договору надання послуг №49 від 01.11.2009 р. з ТОВ «Імпекон».

У судовому засіданні досліджені первинні документи, що надані позивачем, щодо підтвердження правомірності формування складу валових витрат підприємства, а саме: податкова накладна №6 від 31.12.2009 р., акт здачі-приймання виконаних робіт №ОУ-0000002 від 31.12.2009 р., платіжні доручення про оплату послуг (т. 6 а.с.181-183).

Між тим, позивачем не надано доказів в отриманні таких послуг та віднесення сум до складу валових витрат, тобто не зазначено які саме послуги були надані з ведення складського господарства, не визначений конкретний зміст виконаних послуг.

У звязку зі здійсненням позивачем господарської діяльності, останнім з ПП «Служба доставки» 15.04.2009 р. укладений договір №8 про надання послуг.

Відповідно до умов цього договору виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги транспортної логістики, а замовник зобов'язується отримувати їх та своєчасно сплачувати. Під транспортною логістикою розуміється забезпечення виконавцем своєчасної доставки вантажів (товар, тара) покупцям замовника, а також перевезення повернень товару (або тари) від покупців замовника на його склад, як власними транспортними засобами, так і за допомогою залучення (за необхідністю) третіх осіб - перевізників (п. 1.1 договору).

На виконання транспортних послуг ПП «Служба доставки» покупцю видані податкові накладні №53 від 31.08.2009 р., №65 від 30.11.2009 р., №76 від 31.12.2009 р., №36 від 30.06.2009 р., №41 від 30.06.2009 р., №48 від 31.078.2009 р., №57 від 30.09.2009 р., №63 від 31.10.2009 р., №70 від 30.11.2009 р., №31 від 31.05.2009 р.

Вказані роботи прийняті замовником без зауважень, що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) №47 від 31.05.2009 р., №57 від 30.06.2009 р., №64 від 31.07.2009 р., №78 від 31.08.2009 р., №91 від 31.10.2009 р., №94 від 30.11.2009 р., №104 від 31.12.2009 р. та розшифровками до актів. Оплата за надані послуги проведення у повному обсязі згідно платіжних доручень, що містяться в матеріалах справи ( т. 4 а.с.1-58).

Позивачем на підтвердження виконання транспортних послуг надано до суду лише довідку щодо товарно-транспортних накладних, складених ПП «Торгівельна мережа №1» та ПП «Служба доставки» у звязку з наданням послуг з доставки вантажів за період з 15.04.2009 р. по 31.12.2009 р. (т.4 а.с.59-250, т.5 а.с.1-250, т.6 а.с.1-91), первинних документів бухгалтерського обліку - товарно-транспортних накладних не надано. За надані послуги проведений розрахунок у відповідності до платіжних доручень позивача. (т. 6 а.с. 115-173)

Причиною виникнення спірних правовідносин стали висновки акту перевірки діяльності позивача щодо неправомірного декларування останнім сум податкового кредиту з податку на додану вартість та сум валових витрат по податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ «Нова Ера», ПП «Служба доставки», ПП «Служба безпеки», ПП «Імпекон», СПДФО ОСОБА_3

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на день виникнення спірних відносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Водночас, згідно п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 зазначеного закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

На підставі зазначеного, суд не приймає посилання податкового органу на порушення позивачем порядку декларування податкових показників з податку на прибуток підприємства та ПДВ у звязку з відсутністю контрагента ТОВ «Нова Ера» за юридичною адресою, неподання податкової звітності та визнання угод останнього нікчемними, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання та Закон України «Про оподаткування прибутку підприємства» не містить норм, які б повязували право платника податку на прибуток на включення сум, сплачених як компенсація товарів, які придбавались для використання у господарській діяльності, до складу валових витрат із декларуванням постачальником своїх податкових зобовязань та фактичним його внесенням до бюджету постачальниками.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» до витрат, не пов'язаним з веденням господарської діяльності віднесений вичерпний перелік витрат, а саме витрат на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання лотерей, участь в азартних іграх, фінансування особистих потреб фізичних осіб.

Так, положеннями п.5.3. - 5.7. зазначеного вище Закону встановлено певні обмеження або пряму заборону щодо включення деяких витрат до складу валових витрат.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 наведеного Закону не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи наведені норми законодавець поставив в залежність право платника податку включити до складу валових витрат звітного періоду, лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами.

Відсутність однієї із зазначених умов (пов'язаності з виробничою діяльністю та наявність документального підтвердження) не дає платникові податків включати суми витрат до валових витрат бази оподаткування податку на прибуток.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»- проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», наданих бухгалтерського обліку ґрунтуються фінансова, додаткова, статистична та інші види, звітності.

Тобто, первинні документи по відображенню господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Відповідно до п. 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. № 88 первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» зазначені документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення є товарно-транспортна накладна.

Наказом Мінтрансу України від 29.12.1995 р. №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», затверджені типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля - це подорожній лист, товарно-транспортна накладна, талон замовника, застосування яких є обов'язковим всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Тобто, товарно-транспортна накладна відноситься до первинної транспортної документації.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997р. за №363 визначено, що товарно-транспортна документація комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконання роботи.

Згідно з п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованого Мінюстом України від 20 лютого 1998 року за № 128/2568 з наступними змінами та доповненнями (подалі Правила), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п.п. 11.1, 11.3-11.9 п. 11 «Правила оформлення документів на перевезення» Правил, - основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Таким чином, суд зазначає, що акти робіт були прийняті ПП «Торгівельна мережа №1» до виконання від ПП «Служба безпеки», ТОВ «Імпекон, ПП «Служба доставки» з порушенням вимог пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки в первинних облікових бухгалтерських документах - актах виконаних робіт - не визначений конкретний зміст виконаних послуг, який би доводив необхідність виробничої потреби позивача в отриманні таких послуг та віднесення їх сум до складу валових витрат, не зазначено, які саме надані консультації по питаннях застосування діючого законодавства, у чому полягає забезпечення виконаних послуг, а позивачем не були представлені інші документи на підтвердження фактичного надання робіт та їх зв'язок з його господарською діяльністю, суд приходить до висновку про безпідставність віднесення до складу валових витрат вартості робіт згідно вказаних актів.

Крім того, судом встановлено та підтверджується матеріалами перевірки, що ПП «Торгівельна мережа № 1» до складу валових витрат у 4 кварталі 2009 року віднесло попередню оплату вартості товарів, робіт, послуг на загальну суму 203410,35 грн., суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам, які сплачують податок на прибуток за ставкою нижчою, ніж визначеною статтею 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку, чи є звільненими від сплати цього податку, або не є його суб'єктами. При цьому, платником документально не підтверджено фактичне їх отримання.

Також, ПП «Торгівельна мережа № 1» до складу валових витрат віднесено відшкодування податку на землю у сумі 21261,0 грн. СПДФО ОСОБА_3, який не є платником податку на землю.

Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність-будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або не матеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, непідтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, - є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Відповідно до підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Згідно з підпунктом 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Відповідно до підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 гривень, що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та враховуються для цілей застосування пункту 5.9 статті 5 цього Закону.

Згідно з підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 % відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Відповідно до підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» основні фонди підлягають розподілу за такими групами: група 1 -будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі; група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4; група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Підпунктом 8.3.9 пункту 8.3 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації згідно з підпунктом 8.3.3 цієї статті протягом строку, який визначається платником податку самостійно виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації. Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення.

На підставі зазначеного, суд приходить до висновку про порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат у 4 кварталі 2009 року по взаємовідносинах з СПДФО ОСОБА_3

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 16.07.2010 р. № 0000442320/0 в частині визначення Приватному підприємству «Торгівельна мережа № 1» податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у сумі 830248,50 грн., та податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова від 16.07.2010 р. № 0000452320/0 про визначення Приватному підприємству «Торгівельна мережа № 1» податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 246699,00 грн., винесені відповідачем законно та підстав для їх скасування не встановлено, а тому позов Приватного підприємства «Торгівельна мережа №1» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова не підлягає задоволенню, як необґрунтований та такий, що не відповідає фактичним обставинам справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Торгівельна мережа №1» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова від 16.07.2010 р. № 0000442320/0 в частині визначення Приватному підприємству «Торгівельна мережа № 1» податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у сумі 830248,50 грн., з яких - основний платіж - 553499,00 грн., штрафні санкції - 276749,50 грн., та податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова від 16.07.2010 р. № 0000452320/0 про визначення Приватному підприємству «Торгівельна мережа № 1» податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 246699,00 грн., з яких - основний платіж - 164466,00 грн., штрафні санкції - 82233,00 грн. відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 04 липня 2011 р.

СуддяБартош Н.С.