Постанова № 16916432, 28.04.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/13/2011

28 квітня 2011 року 10год. 35хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Бондаренко В.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Яковлєв Ю.В.

відповідача: представники Бухта Н.А., Сидорчук М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс"

доДержавної податкової інспекції у м. Рівне

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс", звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 001042344/0/23-318 від 28.12.2010 року, яким зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 56 005,85 грн.

В обгрунтування позову вказує на безпідставність висновків податкового органу про завищення заявлених сум бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2010 року.

Зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

Вказує, що по всіх господарських операціях, відображених у акті перевірки, до ДПІ у м. Рівне було надано податкові накладні, оформлені згідно з чинним законодавством, а всі контрагенти позивача є зареєстрованими платниками ПДВ.

Вважає, що відсутність відповідей з інших ДПІ, неможливість здійснення перевірки контрагентів позивача по ланцюгу постачання та порушення податкового законодавства контрагентом платника податку не можу бути підставою для зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ, оскільки не ґрунтується на законі.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав в повному обсязі з наведених у ньому підстав, суду пояснив, що підприємство не порушувало норм Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит сформовано правомірно, суму бюджетного відшкодування розраховано у відповідності до приписів закону, а тому зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є безпідставним. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, Державна податкова інспекція у м. Рівне, адміністративний позов не визнав, подав письмові заперечення (а.с.55-56). В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, які відповідають викладеним в запереченнях. Зокрема, пояснив, що перевіркою податкової декларації з податку на додану вартість ТзОВ "Рівнетранссервіс" за квітень 2010 року було встановлено завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2010 року в сумі 56005,85 грн. Зазначає, що ТзОВ "Рівнетранссервіс" не підтверджено бюджетне відшкодування згідно податкової декларації за квітень 2010 року по основних постачальниках ПП "Авантис", ТзОВ "Континент Нафто Трейд". При відпрацюванні ланцюгів постачання товарів (робіт, послуг) встановлено підприємства, по яких неможливо підтвердити включення до податкових зобовязань суми ПДВ по взаємовідносинах по ланцюгу постачання з ТзОВ "Рівнетранссервіс", а відповідно і сплату ПДВ до бюджету. Тому у позивача відсутні підстави для отримання бюджетного відшкодування в сумі 56005,85 грн. по декларації з ПДВ за квітень 2010 року.

Вказаний висновок відповідач обгрунтовує покликанням на пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.7.10 п.7.7 ст.7, п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", та зазначає, що законом встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодування такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. Право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Спірне податкове повідомлення-рішення вважає правомірним, просить відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю за безпідставністю вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити повністю.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Рівне було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТзОВ "Рівнетранссервіс", код за ЄДРПОУ 33276798, за квітень 2010 року з врахуванням матеріалів зустрічних перевірок постачальників по ланцюгу та автоматизованого співставлення податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

За результатами перевірки складено акт № 2056/23-300/33276798 від 15.12.2010 року (а.с. 6-8).

Перевіркою встановлено, що на порушення п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, із змінами та доповненнями, ТзОВ "Рівнетранссервіс" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за квітень 2010 року в сумі 56005,85 грн.

Заперечення платника податку на акт перевірки (а.с.9-11) суб'єктом владних повноважень відхилені (а.с.12-15).

На підставі акту перевірки № 2056/23-300/33276798 від 15.12.2010 року Державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.12.2010 року № 001042344/0/23-318, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по податковій декларації за квітень 2010 року на суму 56 005,85 грн. (а.с.16).

Як зазначено в акті перевірки, ТзОВ "Рівнетранссервіс" перебуває на обліку в ДПІ у м. Рівне та є платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що згідно з поданою ТзОВ "Рівнетранссервіс" до ДПІ у м. Рівне податковою декларацією з податку на додану вартість за квітень 2010 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 161431 грн. (а.с.62-64,68).

Причиною виникнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у квітні 2010 року є перенесення залишку відємного значення за січень, березень 2010 року (а.с.67).

За результатами проведеної позапланової перевірки ТзОВ "Рівнетранссервіс" з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування за квітень 2010 року (акт перевірки від 01.09.2010 року № 1267/1007/23-300/33276798) зазначено, що за результатами перевірки не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за квітень 2010 року в сумі 161431 грн., що повязано з відсутністю відповідей від інших ДПІ на направлені запити про проведення зустрічних перевірок по основних постачальниках. В подальшому на підставі отриманих відповідей підприємству підтверджено бюджетне відшкодування в сумі 105425,15 грн.

Податковим органом не підтверджено позивачу бюджетне відшкодування по декларації за квітень 2010 року в сумі 56005,85 грн. по основних постачальниках:

1) ПП "Авантис" (код 32308954 ДПІ у Печерському районі м. Києва).

Представник відповідача вказує, що згідно довідки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 22.06.2010 року № 13344/7/23-111 зустрічної перевірки ПП "Авантис" з ТзОВ "Рівнетранссервіс" встановлено, що ПП "Авантис" є посередником. Одним із постачальників реалізованого товару є ЗАТ "Калина ЛТД" (код 33724094 ДПІ у м. Червоноград). На направлений ДПІ у м. Рівне запит до ДПІ у м. Червоноград від 06.07.2010 року № 29899/23-331 отримано відповідь від 09.11.2010 року №14677/23-043, в якій зазначено, що ЗАТ "Калина ЛТД" є посередником, а один із постачальників реалізованого товару є ТзОВ "НК Полюс" (код 36162414 ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровськ). На направлений запит ДПІ у м. Рівне від 30.11.2010 року з ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська отримано акт, в якому зазначено про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ТзОВ "НК Полюс" з питань перевірки відомостей, отриманих від ЗАТ "Калина ЛТД", за березень 2010 року, у звязку з тим, що ТзОВ "НК Полюс" не знаходиться за юридичною адресою. Крім того зазначено, що на дату подання інформації ТзОВ "НК Полюс" обліковується зі станом 23 "місцезнаходження не встановлено".

2) ТзОВ "Континент Нафто Трейд" (код 33681103 Луцька ОДПІ).

Згідно довідки Луцької ОДПІ від 30.06.2010 року № 3950/7/23-309 зустрічної перевірки ТзОВ "Континент Нафто Трейд" з ТзОВ "Рівнетранссервіс", ТзОВ "Континент Нафто Трейд" є посередником. Одним із постачальників реалізованого товару є ТзОВ ТД "Континіум Галичина" (код 32273623, Луцька ОДПІ). На направлений ДПІ у м. Рівне запит до Луцької ОДПІ від 22.10.2010 року отримано відповідь, що ТзОВ ТД "Континіум Галичина" є посередником, а одним із постачальників реалізованого товару є ТзОВ "Континіум Укрнафто Ресурс" (код 33680822). На направлений запит ДПІ у м. Рівне від 08.11.2010 року від Луцької ОДПІ отримано відповідь від 22.11.2010 року, що ТзОВ "Континіум Укрнафто Ресурс" є посередником, а постачальник реалізованого товару є ТзОВ "Маршал Трейд Ойл" (код 36530285). При опрацюванні автоматизованого співставлення податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України відповідачем встановлено, що ТзОВ "Маршал Трейд Ойл" має стан 10 "запит на встановлення місцезнаходження".

Також згідно довідки Луцької ОДПІ від 13.08.2010 року зустрічної перевірки ТзОВ "Континент Нафто Трейд" з ТзОВ "Рівнетранссервіс", ТзОВ "Континент Нафто Трейд" є посередником, одним із постачальників реалізованого товару є ТзОВ "Укрпостач Нафтотрейд" (код 32964009, Луцька ОДПІ). На направлений ДПІ у м. Рівне запит з Луцької ОДПІ отримано відповідь, що ТзОВ "Укрпостач Нафтотрейд" є посередником, а одним із постачальників реалізованого товару є ТзОВ "Маршал Трейд Ойл". При опрацюванні автоматизованого співставлення податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України відповідачем встановлено, що ТзОВ "Маршал Трейд Ойл" має стан 10 "запит на встановлення місцезнаходження".

Представник відповідача вказує, що по даних контрагентах підтвердити взаємовідносини не можливо, а зокрема не можливо підтвердити включення ними до податкових зобовязань сум ПДВ по взаємовідносинах, що слідують із ланцюга постачання до ТзОВ "Рівнетранссервіс". Відповідач вважає, що суми податку на додану вартість не були сплачені до бюджету переліченими контрагентами, що перебували в ланцюгу постачання товарів.

Враховуючи зміст позовних вимог та заперечень сторін, в ході судового розгляду справи підлягали з'ясуванню обставини щодо правомірності формування ТзОВ "Рівнетранссервіс" податкового кредиту та обгрунтованості суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявленої в податковій декларації за квітень 2010 року (а.с.69).

Судом встановлено, що від контрагента-постачальника ПП "Авантис" (індивідуальний податковий номер 323089526556) позивачем ТзОВ "Рівнетранссервіс" в березні 2010 року згідно договору поставки нафтопродуктів № 070102-22П від 02.01.2007 року (а.с.90-92) отримано дизпаливо на загальну суму 254 843,51 грн., ПДВ в сумі 37839,32 грн. включено до складу податкового кредиту ТзОВ "Рівнетранссервіс" в березні 2010 року (а.с.84).

Податковий кредит березня 2010 року по взаємовідносинах з ПП "Авантис" позивачем сформовано на підставі податкових накладних: № 100301-18 від 01.03.2010 року, № 100308-07 від 08.03.2010 року, № 100312-06 від 12.03.2010 року (копії а.с.94, 96,98, оригінали оглянуто). Податкові накладні включені до реєстру отриманих податкових накладних в березні 2010 року (а.с. 86-89).

Фактична поставка позивачу дизельного палива ПП "Авантис" підтверджується видатковими накладними: № РН-100301-17 від 01.03.2010 року, № РН-100308-5 від 08.03.2010 року, № РН-100312-2 від 12.03.2010 року (копії а.с.93,95,97, оригінали оглянуто).

Оплата позивачем придбаного у ПП "Авантис" дизпалива підтверджується платіжними дорученнями: № 7 від 01.03.2010 року, № 2 від 03.03.2010 року, № 3 від 05.03.2010 року, № 22 від 11.03.2010 року, № 31 від 12.03.2010 року, № 27 від 12.03.2010 року, № 60 від 17.03.2010 року, № 75 від 22.03.2010 року, № 83 від 23.03.2010 року, № 94 від 26.03.2010 року (а.с.99-103), та актом звірки взаєморозрахунків за березень 2010 року (а.с.172).

Також судом встановлено, що від контрагента-постачальника ТзОВ "Континент Нафто Трейд" (індивідуальний податковий номер 336811003187) позивачем ТзОВ "Рівнетранссервіс" в січні 2010 року згідно договору купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням смарт-карт на АЗС № СК-144Р від 01.01.2010 року (а.с.104-111) отримано дизпаливо та бензин на загальну суму 118032,30 грн., податок на додану вартість в сумі 19672,05 грн. включено до складу податкового кредиту ТзОВ "Рівнетранссервіс" в січні 2010 року (а.с.127).

Податковий кредит січня 2010 року по взаємовідносинах з ТзОВ "Континент Нафто Трейд" позивачем сформовано на підставі податкової накладної № 4579 від 31.01.2010 року (копія а.с. 134, оригінал оглянуто). Податкова накладна включена до реєстру отриманих податкових накладних січня 2010 року (а.с. 131).

Фактична поставка позивачу дизельного палива та бензину ТзОВ "Континент Нафто Трейд" підтверджується видатковою накладною № 2938 від 31.01.2010 року (а.с. 132), актом приймання-передачі паливно-мастильних матеріалів за січень 2010 року (а.с.133).

Оплата позивачем придбаних паливно-мастильних матеріалів у ТзОВ "Континент Нафто Трейд" підтверджується платіжними дорученнями № 780 від 21.01.2010 року, № 791 від 29.01.2010 року (а.с.135).

Також позивачем від ТзОВ "Континент Нафто Трейд" в березні 2010 року отримано дизпаливо та бензин на загальну суму 75375,17 грн., податок на додану вартість в сумі 12562,53 грн. включено до складу податкового кредиту ТзОВ "Рівнетранссервіс" в березні 2010 року (а.с.а.с.84).

Податковий кредит березня 2010 року по взаємовідносинах з ТзОВ "Континент Нафто Трейд" позивачем сформовано на підставі податкової накладної № 18935 від 01.03.2010 року (копія а.с.114, оригінал оглянуто), яку включено до реєстру отриманих податкових накладних в березні 2010 року (а.с. 86-89).

Фактична поставка позивачу дизпалива та бензину постачальником ТзОВ "Континент Нафто Трейд" підтверджується видатковою накладною № 16039 від 01.03.2010 року (а.с.112), актом приймання-передачі паливно-мастильних матеріалів за березень 2010 року (а.с.113).

Оплата позивачем придбаних паливно-мастильних матеріалів у ТзОВ "Континент Нафто Трейд" підтверджується платіжними дорученнями № 9 від 01.03.2010 року, № 1 від 03.03.2010 року, № 5 від 05.03.2010 року, № 33 від 12.03.2010 року, № 79 від 23.03.2010 року, № 04 від 29.03.2010 року, № 10 від 30.03.2010 року (а.с.115-118), та актом звірки взаєморозрахунків за 1 квартал 2010 року (а.с.171).

Таким чином, в ході судового розгляду справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджено правомірність формування позивачем податкового кредиту в січні 2010 року по взаємовідносинах з ТзОВ "Континент Нафто Трейд" та в березні 2010 року з ПП "Авантис" та ТзОВ "Континент Нафто Трейд".

Відповідачем достовірність записів в первинних документах позивача не заперечуються, відповідність податкових накладних вимогам закону, товарність (реальність) поставок під сумнів не ставляться.

Про включення безпосередніми постачальниками позивача - ПП "Авантис" та ТзОВ "Континент Нафто Трейд" податку на додану вартість по взаємовідносинах з позивачем до складу податкових зобов'язань відповідних податкових періодів прямо вказано в акті перевірки (а.с.7).

Незважаючи на проаналізовані вище обставини, визначальним при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення було прийняття до уваги відповідачем даних щодо невстановлення місцезнаходження постачальників контрагентів позивача по ланцюгу постачання, що на думку представника відповідача є підставою для зменшення позивачу заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Вказану позицію субєкта владних повноважень суд вважає неправомірною, з таких підстав.

При вирішенні даного спору суд виходить з того, що питання нарахування, сплати податку на додану вартість, формування податкових зобовязань та податкового кредиту, порядку бюджетного відшкодування на час виникнення спірних правовідносин визначалися нормами Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97 від 03.04.1997 року, із змінами та доповненнями (далі по тексту судової постанови Закон № 168/97).

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону № 168/97, об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг), в складі якої і сплачується покупцями (п.п.6.1.1. п. 6.1 ст. 6 Закону № 168/97).

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97, вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Наведені норми Закону № 168/97 не обмежують платника податків у праві на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту датою фактичного надходження товару платнику та датою його фактичного використання в господарській діяльності. Вказані норми дають право на формування податкового кредиту по даті списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів та отримання податкової накладної у випадку, якщо платник має намір використовувати придбаваємий товар в подальшому (майбутньому) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по даті здійснення хоча б однієї із першій подій (перерахування коштів в оплату товарів або отримання податкової накладної).

В ході розгляду справи судом встановлено, що придбання позивачем у контрагентів ПП "Авантис" та ТзОВ "Континент Нафто Трейд" дизельного палива та бензину здійснювалося з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, відповідало основному виду господарської діяльності позивача.

При цьому, судом встановлено, що на дату видачі податкових накладних та на дату формування позивачем сум податкового кредиту із названих господарських операцій, всі вказані контрагенти в установленому порядку були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказані обставини відповідачем не заперечуються.

Видані вказаними вище контрагентами позивача податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, містять всі обовязкові реквізити, оформлені у відповідності до приписів п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 та видані особами, зареєстрованими як платник податку на додану вартість (п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону № 168/97).

Таким чином, в ході судового розгляду справи підтверджено правомірність формування позивачем податкового кредиту по операціях з контрагентами ПП "Авантис" та ТзОВ "Континент Нафто Трейд".

Закон № 168/97 не ставить в залежність віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту одним платником від сплати податкового зобов'язання до бюджету його контрагентами чи постачальниками по ланцюгу.

З аналізу положень Закону України № 168/97 вбачається, що податок на додану вартість є непрямим податком.

При здійсненні господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг) одним платником податку (покупцем) у іншого платника названого податку (продавця), податок на додану вартість, що обраховується у ціні (вартості) придбаваємого товару (роботи, послуги), сплачується покупцем товарів не безпосередньо до бюджету, а у складі такої вартості (ціни придбання) товарів (робіт, послуг) іншому платнику - постачальнику товарів.

У випадку ж подальшої реалізації придбаного товару (роботи, послуги), платник податку здійснює таку реалізацію з нову ж таки з включенням у вартість (ціну) такого товару (роботи, послуги) суми податку на додану вартість, яку отримує від покупця у складі такої ціни.

Таким чином, впродовж звітного періоду у платника ПДВ виникають операції, при яких платник фактично сплачує іншому платнику податок додану вартість у складі придбаного ним товару, та операції за яких такий платник податків фактично отримує від інших осіб податок на додану вартість у складі ціни реалізованого ним товару (роботи, послуги).

Отже, при здійсненні вказаних господарських операцій платник податку на додану вартість здійснює "за першою подією" (визначеною п.п. 7.3.1, п.п. 7.5.1 ст. 7 Закону № 168/97) формування сум податкових зобовязань з названого податку та сум податкового кредиту (за рахунок яких зменшується податкове зобовязання платника, що підлягає сплаті до бюджету). За рахунок різниці між такою сумою податкового зобовязання (податку на додану вартість, що фактично одержаний платником у складі ціни реалізованого ним товару (роботи, послуги)) та сумою такого податкового кредиту (податку на додану вартість, що фактично сплачений ним у складі ціни придбаного ним товару іншому платнику):

- при позитивному значенні виникає податкове зобовязання, що підлягає сплаті до бюджету таким платником;

- при відємному значенні такої різниці виникає сума податку на додану вартість, що підлягає відповідно відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до положень пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

При цьому, вказана норма після слів "у зв'язку з надмірною сплатою податку" не містить покликань, що саме така надмірна сплата, такого податку певним платником повинна бути безпосередньо сплаченою до бюджету. Адже вказаний закон передбачає сплату податку на додану вартість одним платником іншому, і лише різниця між такою сплатою і надходженням впливає відповідно на сплату такого податку до бюджету чи навпаки на відшкодування податку з бюджету.

Положення пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку як необхідної умови його повернення з бюджету платнику, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, ст. 11 Закону України "Про систему оподаткування" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідальність особи має індивідуальний характер. При цьому, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть безпосередньо платник податків і зборів (обов'язкових платежів), що допустили правопорушення. Норми чинного законодавства України не покладають на платника податків відповідальності за дотримання його контрагентом-постачальником чи контрагентами постачальника по ланцюгу правил оформлення та подання податкової звітності.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, чи не дотримався порядку подання податкової звітності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження суми свого податкового кредиту.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету, як і не наділено повноваженнями перевірки відповідності фактичного місцезнаходження постачальника реєстраційним даним, тим більше по ланцюгу постачання.

Відповідно до ст. 7.7.10. Закону № 168/97-ВР, джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

З огляду на наведене, суд вважає, що у випадку підтвердження податкового кредиту належним чином оформленими податковими накладними, оплати податку на додану вартість продавцю в ціні товару, дійсної поставки продавцем товарів (робіт, послуг), які підлягають до використання покупцем в господарській діяльності, відсутність за місцезнаходженням постачальників по ланцюгу не може бути підставою для зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість платнику податків - покупцю, оскільки не ґрунтується на законі.

Відповідно до п. 1.7, п. 2.3.2, п. 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за № 925/11205, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку , що підтверджують наявність зазначених фактів. При цьому, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства, необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. Не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Всупереч обумовленому, акт перевірки, на підставі якого відповідачем винесено спірне рішення, не містить покликань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті не зазначено первинних документів, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку та інших докази, що достовірно підтверджують наявність факту викладених порушень.

Таким чином, висновок відповідача про завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 56 005,85 грн. по декларації за квітень 2010 року, є безпідставним, не підтвердженим належними та достовірними доказами.

Системний аналіз вказаних правових норм та оцінка фактичних обставин справи дають підстави суду дійти висновку, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення субєкт владних повноважень діяв з недотриманням приписів закону, необґрунтовано, упереджено, без зясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення. Відтак, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне № 001042344/0/23-318 від 28.12.2010 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по податковій декларації за квітень 2010 року на 56 005,85 грн., є протиправним та підлягає до скасування.

На підставі статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення № 001042344/0/23-318 від 28.12.2010 року визнати протиправним та скасувати.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дорошенко Н.О.