Постанова № 16844075, 22.06.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/1923/2011

22 червня 2011 року 17год. 24хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Друзенко Н.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Гаврилюк А.В.,

відповідача: представник Бухта Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-29"

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільпо-29" (далі - ТОВ "Сільпо-29") звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне (далі ДПІ у м.Рівне) про скасування податкового повідомлення-рішення №0007961541/0/15-214 від 04.11.2010 року.

Позовні вимоги в повному обсязі були підтримані представником позивача в судовому засіданні, який вказав, що податковий орган під час перевірки, результати якої оскаржуються, зробив хибні висновки про порушення ТОВ "Сільпо-29" пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, яке полягало у відображенні в декларації з ПДВ за вересень 2010 року сум податку на додану вартість за податковими накладними, датованими березнем 2010 року, що на думку податкового органу призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету у вересні 2010 року на загальну суму 139496,62 грн. Ствердив, що позивач таким чином сформував податковий кредит оскільки отримав такі податкові накладні саме у вказаному податковому періоді. І оскільки відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону саме податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту, а у відповідності до пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними, доводив, що позивач діяв в рамках чинного на той час законодавства. Додатково вказував, що ДПІ у м.Рівне відхилила гарантоване платнику податків п.5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року право на виправлення помилок у показниках раніше поданої податкової звітності шляхом надання уточнюючого розрахунку або шляхом зазначення уточнених показників у складі поточної податкової звітності, мотивувавши оскаржуване рішення тією обставиною, що дані податкової звітності позивача за березень 2010 року були охоплені плановою виїзною перевіркою. Разом з тим право платника податків на включення до складу податкового кредиту поточного періоду суми ПДВ за податковими накладними, виписаними у попередніх періодах з урахуванням 1095 денного терміну давності з дня виникнення права на податковий кредит, не залежить від того, чи надані із запізненням податкові накладні відносяться до періоду, що вже перевірявся, чи ні. За наведеного зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене з порушенням чинного законодавства, необґрунтовано та безпідставно. Відтак просив його скасувати в судовому порядку.

Представник відповідача в судовому засіданні вказала, що відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, податкова накладна повинна складатися у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Таким чином, податкова накладна повинна бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобовязань встановлених п.7.3 ст.7 цього Закону. Нормами Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року визначено, що розмір податкового зобовязання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом-покупцем в окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за кожний звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду. При цьому, платник податків має право додати до податкової декларації за звітний період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. Камеральною перевіркою декларації з ПДВ за вересень 2010 року встановлено, що позивач сформував податковий кредит в тому числі за рахунок податкових накладних, які були виписані постачальником у березні 2010 року. Разом з тим, позивачем неправомірно прийнято рішення про формування податкового кредиту з використанням сум податку за податковими накладними за березень 2010 року, оскільки він на дату виникнення права на податковий кредит своїм правом не скористався і одночасно з поданням декларацій з ПДВ за березень 2010 року до податкового органу скарги стосовно контрагента-постачальника щодо відмови у наданні податкових накладних не подавав. Жодних доказів, в підтвердження позиції про те, що вказані податкові накладні отримані із запізненням, до податкового органу позивачем подано не було. Враховуючи викладене вище, а також ту обставину, що період березня 2010 року вже було ревізовано в рамках планової виїзної перевірки, з огляду на що, податкова звітність за даний період уточненню взагалі не підлягає, просила в задоволені позову відмовити повністю.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ "Сільпо-29" є зареєстрованою юридичною особою, перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у м.Рівне, є платником ПДВ та має право провадити такі види діяльності, як: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, здавання в оренду власного нерухомого майна, діяльність кафе (а.с.7-8).

З 14.06.2010 року по 12.07.2010 року ДПІ у м.Рівне проводилась планова виїзна перевірка ТОВ "Сільпо-29" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, якою охоплено період діяльності позивача з 01.01.2008 року по 31.03.2010 року, та результати якої оформлені актом №1020/23-100/32625425 від 14.07.2010 року (а.с.21-73).

Вказаним актом перевірки зафіксовано, як розмір податкового кредиту за охоплений перевіркою період, так і дані про господарські операції, на підставі яких він формувався у розрізі: назви і коду ЄДРПОУ контрагента, виду товару, послуги, суми операції та суми ПДВ, номеру і дати податкової накладної (а.с.54-56). За даними цього акту, податковий кредит березня 2010 року задекларований позивачем на рівні 1722510,00 грн. по такому контрагенту як ТОВ "Престиж-Експерт" (індивідуальний податковий номер 360524004611) за податковими накладними №040302 від 04.03.2010 року, №210301 від 21.03.2010 року та №290303 від 29.03.2010 року (а.с.56), що відповідає даним податкової декларації з ПДВ за березень 2010 року з урахуванням даних додатку №5 до даної декларації, реєстру виданих і отриманих податкових накладних за березень 2010 року та уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2010 року поданого у квітні 2010 року (а.с.179-191).

18.10.2010 року ТОВ "Сільпо-29" подало до ДПІ у м.Рівне податкову декларацію з ПДВ за вересень 2010 року до якої включило податковий кредит в сумі 352378,00 грн. Вказана сума включена в рядок 16.4, як корегування податкового кредиту з інших підстав. Згідно з додатком №1 до даної декларації "Розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість" податковий кредит в розмірі 139497,00 грн.(заокруглено до гривень) відкориговано в сторону збільшення у звязку з отриманням із запізненням податкових накладних за березень 2010 року від такого контрагента, як ТОВ "Фоззі-Фуд" (індивідуальний податковий номер 322949210139)(а.с.193-198).

Згідно з реєстром отриманих та виданих податкових накладних за вересень 2010 року №009, що подавався ТОВ "Сільпо-29" до ДПІ у м.Рівне 18.10.2010 року одночасно з податковою декларацією з ПДВ за вересень 2010 року, податковий кредит по контрагенту ТОВ "Фоззі-Фуд" сформовано по наступних податкових накладних: №0800012897 від 26.03.2010 року, №0800012060 від 26.03.2010 року, №0800012060 від 17.03.2010 року, №0800012060 від 13.03.2010 року та №0800012060 від 03.03.2010 року, загальна сума ПДВ 139496,62 грн. (а.с.90).

На підтвердження факту отримання податкових накладних із запізненням ТОВ "Сільпо-29" надано, як реєстр отриманих та виданих податкових накладних за вересень 2010 року, так і накладні на вантаж, в якому доставлено податкові накладні ТОВ "Фоззі-Фуд" (а.с.11-14), а також витяг з журналу вхідної кореспонденції (а.с.10).

25.10.2010 року ДПІ у м.Рівне оформлено акт №840 про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Сільпо-29" за вересень 2010 року (а.с.15). За змістом вказаного акту, загальна сума ПДВ 139496,62 грн. включена до складу податкового кредиту вересня 2010 року по податковим накладним ТОВ "Фоззі-Фуд" виписаним у березні 2010 року безпідставно, оскільки березень 2010 року охоплювався плановою виїзною перевіркою (акт від 14.07.2010 року), а згідно узагальнюючого податкового розяснення, затвердженого наказом ДПА України №756 від 30.09.2010 року, підстави для коригування показників податкової звітності за перевірені періоди у платника податків відсутні. Додатковою підставою для зменшення ТОВ "Сільпо-29" на вказану суму розміру податкового кредиту зазначено норми пп.7.2.3 та пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що були чинними до 01.01.2011 року і надавали право платнику податків включати суми ПДВ до складу податкового кредиту без отримання податкових накладних у день виникнення такого права з одночасним поданням скарги на постачальника, який своєчасно їх не виписав.

29.10.2010 року у звязку з виявленням технічних описок в реєстрі в частині номерів та дат податкових накладних, ТОВ "Сільпо-29" подало до ДПІ у м.Рівне новий реєстр отриманих та виданих податкових накладних за вересень 2010 року (а.с.9, 89), за даними якого податковий кредит по контрагенту ТОВ "Фоззі-Фуд" сформовано по наступних податкових накладних: №0800012897 від 30.03.2010 року, №0800012736 від 24.03.2010 року, №0800012900 від 31.03.2010 року, №0800012896 від 29.03.2010 року, №0800012060 від 06.03.2010 року, №0800012110 від 03.03.2010 року, №0800012990 від 23.03.2010 року та №0800012800 від 26.03.2010 року. Загальна сума ПДВ 159867,53 грн. Коригування податкового кредиту на 20167, 00 грн. в сторону збільшення було проведено в жовтні 2010 року (а.с.91-92)

Вказані податкові накладні долучені до матеріалів справи та за їх даними з урахуванням коригувань по поверненому товару, загальна сума ПДВ становить 159942,93 грн., в тому числі: за податковою накладною №0800012897 від 30.03.2010 року - 46152,80 (а.с.143-168), №0800012736 від 24.03.2010 року - 50805,68 грн.(а.с.93-119), №0800012900 від 31.03.2010 року - 26328,38 грн.(а.с.120-127), №0800012896 від 29.03.2010 року - 25257,20 грн.(а.с.128-131) (негативна розбіжність з реєстром на 0,74 грн.), №0800012060 від 06.03.2010 року - 7022,95 грн.(а.с.132-137), №0800012110 від 03.03.2010 року - 2964,37 грн. (а.с.138-139) (позитивна розбіжність з реєстром на 76,14 грн.); №0800012990 від 23.03.2010 року - 837,83 грн. (а.с.140-141), №0800012800 від 26.03.2010 року - 573,72 грн.(а.с.142).

Разом з тим, враховуючи ту обставину, що акт №840 про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року складено 25.10.2010 року, тобто до подання платником податків нового реєстру отриманих та виданих податкових накладних за вересень 2010 року та до подання коригування податкового кредиту за вересень 2010 року, на його підставі 04.11.2010 року ДПІ у м.Рівне винесла податкове повідомлення-рішення №0007961541/0/15-214, яким збільшила суму податкового зобовязання з ПДВ ТОВ "Сільпо-29" на 139496,62 грн. та застосувала штрафну санкцію в розмірі 6974,83 грн. (5% від суми основного зобовязання), разом 146471,45 грн.(а.с.16).

Вказане рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку. Рішеннями прийнятими в рамках процедури адміністративного узгодження керівниками ДПІ у м.Рівне, ДПА у Рівненській області та ДПА України скарги платника податків залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0007961541/0/15-214 від 04.11.2010 року без змін (а.с.17-20, 199-204).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, врахував наступні обставини справи та норми законодавства, що діяло на час існування відповідних правовідносин.

В силу вимог ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ч.4, ч.5 ст.11 КАС України, суд визначає характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, з'ясовує, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що був чинним до 01.01.2011 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 вказаної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податковий орган, ні під час податкової перевірки, ні під час судового розгляду не ставив під сумнів той факт, що ТОВ "Сільпо-29" придбавало у ТОВ "Фоззі-Фуд" товари з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно, суд, з врахуванням норми ч.3 ст.72 КАС України, вказану обставину приймає як доведену.

Що стосується правила першої події, закріпленого в пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що був чинним до 01.01.2011 року, то податковий орган в межах камеральної перевірки, за результатами якої винесено податкове повідомлення-рішення №0007961541/0/15-214 від 04.11.2010 року, не мав в своєму розпорядженні доказів того, що ТОВ "Сільпо-29" в березні 2010 року оплатило ТОВ "Фоззі-Фуд" товари, податковий кредит по яких оформлено податковими накладними, датованих березнем 2010 року. Не надано доказів цьому і в межах судового розгляду (а.с.205-206).

Відповідачем не зазначено будь-яких доводів та не надано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій з поставки товару позивачеві, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що був чинним до 01.01.2011 року, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). А згідно з пп.7.2.6 п.7.2 вказаної статті, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Таким чином, податковий кредит повинен нараховуватися тільки в періоді отримання платником податкової накладної.

Судом встановлено, що податкові накладні ТОВ "Фоззі-Фуд" за березень 2010 року на загальну суму ПДВ 159942,93 грн. були отримані ТОВ "Сільпо-29" у вересні 2010 року. Позивач, відповідно до п.9.2 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №244 від 30.06.2005 року зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2005 року за №770/11050, що був чинним до 10.01.2011 року, відобразив факт отримання податкових накладних від вищеназваного контрагента за датами їх отримання, а саме 03-30 березня 2010 року.

Таким чином, у податковому періоді (березень 2010 року), коли податкові накладні були виписані продавцем товарів, але ще не отримані покупцем цих товарів, позивач не мав податкових накладних, на підставі яких міг би включити суму податку на додану вартість по даних операціях до складу податкового кредиту.

Стосовно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону, на який посилається відповідач, щодо обовязку додання до податкової декларації за звітний податковий період заяви зі скаргою на постачальника, які є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту, суд зазначає наступне. Заява зі скаргою на постачальника додається у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, що у даному випадку не мало місця. Крім того, це є правом отримувача товарів, а не його обовязком.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що суми ПДВ за податковими накладними, отриманими із запізненням, можуть бути включені до податкового кредиту того звітного періоду, в якому податкові накладні фактично отримані.

Таким чином, суд вважає, що ТОВ "Сільпо-29" правомірно включило до податкового кредиту за вересень 2010 року податкові накладні, які виписані у березні 2010 року у звязку з тим, що зазначені податкові накладні були отримані ним саме у вересні 2010 року. Отже, позивач обґрунтовано керувався пп.7.2.6 п.7.2 та пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що був чинним до 01.01.2011 року.

Суд також зазначає, що в стовпчику 3 "Період виписки" розділу II "Податковий кредит" Додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість"Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту"до форми податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997 року, (у редакції наказу ДПА України №159 від 17.03.2008 року зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.03.2008 року за №224/14915, що був чинним до 04.03.2011 року), вказано, що до податкового кредиту звітного періоду включаються будь-які податкові періоди в межах установлених Законом строків давності (1095 днів).

Зазначена позиція викладена також в листі ДПА України "Щодо відображення в податковій декларації податкових накладних, які були отримані покупцем із запізненням" №8799/6/16-1515-10 від 10.08.2006 року, листі ДПА України "Щодо актуальних питань з податку на додану вартість" №7681/7/16-1117 від 14.04.2008 року.

Таким чином єдиним обмеженням щодо строку реалізації прав на отримання податкового кредиту є терміни позовної давності, встановлені ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, що також був чинним до 01.01.2011 року. Норми цієї статті застосовуються до порядку визначення податкових зобов'язань, а також повернення надміру сплачених або відшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів). Оскільки податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується у момент виникнення податкового зобов'язання, то до неї також застосовуються норми зазначеного вище Закону. Аналогічне правило застосовується і під час формування податкового кредиту.

Оскільки ці строки позивачем не були порушені, він правомірно включив до податкового кредиту ПДВ по податковим накладним за попередній період, отриманими у звітному періоді.

За нормами пп.5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, що також був чинним до 01.01.2011 року, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Таким чином, позивач з урахуванням 1095 денного терміну давності з дня виникнення права на податковий кредит мав право включити до складу податкового кредиту поточного періоду суми ПДВ за податковими накладними, виписаними у попередніх періодах, за умови використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності у межах оподатковуваних операцій та при підтверджені сплати (нарахування) ПДВ постачальником належним чином складеними податковими накладними. При цьому це право не поставлено в залежить від того, чи виписані такі податкові накладні у періоді, що вже був перевірений, чи ні.

Та обставина, що період діяльності позивача з 01.01.2008 року по 31.03.2010 року був охоплений виїзною плановою перевіркою, що проводилась ДПІ у м.Рівне з 14.06.2010 року по 12.07.2010 року, не може вважатися перешкодою для формування податкового кредиту у вересні 2010 року за рахунок податкових накладних виписаних у березні 2010 року, оскільки навіть в межах камеральної перевірки користуючись додатком №5 до декларації за березень 2010 року та реєстрами отриманих податкових накладних, податковий орган не позбавлений права та можливості співставити дані та встановити, що платник податку ще не формував податковий кредит по таким податковим накладним з даним контрагентом.

Враховуючи викладене, суд вважає помилковим висновок ДПІ про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту через рядок 16.4 - "Коригування податкового кредиту з інших підстав" декларації з ПДВ за вересень 2010 року ПДВ за податковими накладними, які виписані постачальником товарів у березні 2010 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом неправомірно було зменшено податковий кредит позивача на 139496,62 грн. а, отже, неправомірно проведено нарахування податкових зобовязань за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням №0007961541/0/15-214 від 04.11.2010 року, як в частині збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 139496,62 грн., так і в частині нарахування штрафної санкції у розмірі 6974,83 грн.

Згідно зі ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У судовому засіданні представником відповідача, не доведено правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо прийняття податкового повідомлення-рішення №0007961541/0/15-214 від 04.11.2010 року. Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, аналізуючи висновки акту податкової перевірки, суд приходить до висновку, що оспрюване рішення є необґрунтованим, прийняте з порушенням норм чинного законодавства, відтак підлягає до скасування в судовому порядку, а адміністративний позов - до задоволення.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне №0007961541/0/15-214 від 04.11.2010 року, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Сільпо-29" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 146471,45 грн., в тому числі 139496,62 грн. за основним платежем та 6974,83 грн. за штрафною санкцією, скасувати.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-29" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Друзенко Н.В.