Постанова № 16914855, 23.06.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2011 р.                                                             справа № 2а/0570/8652/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Буряк І. В.

при секретарі          Беспалько Г.Г.

за участю представників сторін:          

позивача:                    ОСОБА_1 (дов.)

                              ОСОБА_2 (дов.)

відповідача:                    ОСОБА_3 (дов.)

                              ОСОБА_4 (дов.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву           Відкритого акціонерного товариства «Донецький хлібозавод №14»

до                               Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька

про                               визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000592340

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Донецький хлібозавод №14» (надалі – позивач, ВАТ «Донецький хлібозавод №14») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька (надалі – відповідач, ДПІ у Кіровському районі м. Донецька) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000592340.

Представником позивача надано уточнення позовних вимог, відповідно до яких, просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000592340 від 17.05.2011р.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо заниження податку на додану вартість з мотивів нікчемності правочинів по господарським операціям позивача з ТОВ «Хлібпром».

Також, позивач зазначає, що відповідач прийняв спірне рішення з порушення Закону України «Про податок на додану вартість», що втратив чинність на момент здійснення відповідних господарських операцій з ТОВ «Хлібпром».

В судовому засіданні від 23.06.2011р. представники позивача позов, з урахуванням уточнення, підтримали та просили суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач надав письмові заперечення, відповідно до яких, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вважаючи, що висновки акту перевірки щодо заниження податку на додану вартість внаслідок здійснення операцій, пов’язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентом-посередником, який не виконував своїх податкових зобов’язань, внаслідок чого відповідні правочини є нікчемними – обґрунтованим, а спірне рішення правомірним.

У судовому засіданні від 23.06.2011р. представники відповідача проти задоволення позовних вимог, з урахуванням уточнення, заперечували.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

ВАТ «Донецький хлібозавод №14» зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний код 00374539, місцезнаходження: 83112, м. Донецьк, вул. Адигейська, 13-а, про що зазначено у довідці АБ №285067 з ЄДРПОУ.

З 27.04.2011р. по 05.05.2011р. ДПІ у Кіровському районі м. Донецька проведена документальна невиїзна перевірка ВАТ «Донецький хлібозавод №14» з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Хлібпром» (код ЄДРПОУ 24809887) за період з 01.01.2011р. по 28.02.2011р., за наслідками якої складений відповідний акт перевірки від 11.05.2011р. №863/23-2/00374539.

Згідно висновків вказаного акту перевірки встановлено порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 222586,00 грн. (за лютий 2011р.).

На підставі акту перевірки від 11.05.2011р. №863/23-2/00374539, ДПІ у Кіровському районі м. Донецька прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000592340 від 17.05.2011р., яким за порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу збільшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 222586,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1,00 грн.

ВАТ «Донецький хлібозавод №14» зареєстроване у якості платника податків, про що зазначено у пп. 2.4.2 п. 2.4 акту перевірки від 11.05.2011р. №863/23-2/00374539.

Підставами для встановлення зазначених у висновках акту перевірки від 26.04.2011р. №394/23-1/36020828 порушень стали наступні обставини.

ТОВ «Хлібпром» з ВАТ «Донецький хлібозавод №14» укладено: договір поставки нафтопродуктів від 18.11.2010р. №18-10/5ГСМ; договір поставки автозапчастин, автошин від 18.11.2010р. №18-10/5ЗП; договір поставки сировини в асортименті, господарчих товарів, упаковки і тари, будматеріалів, обладнання від 22.11.2010р. №22/11-2х.

Податкові накладні за вказаними договорами включені до податкового кредиту з податку на додану вартість у декларації з ПДВ за лютий 2011р.

Сума фактично задекларованого податкового кредиту по контрагенту ТОВ «Хлібпром» за перевіряємий період склала 222586,00 грн.

У довідці Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька від 31.03.2011р. №246/15-2/24809887 «Про проведення камеральної перевірки ТОВ «Хлібпром» (ЄДРПОУ 24809887) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків відомостей зі січень, лютий 2011р.» зазначено, що ТОВ «Хлібпром» зареєстроване у якості платника податку на додану вартість; статутний капітал на момент створення складав 147500,00 грн.

Також зазначено, що остання податкова звітність, що подавалась ТОВ «Хлібпром» - декларація з ПДВ за лютий 2011р., розрахунок комунального податку за грудень 2010р.; чисельність працюючих ТОВ «Хлібпром» у першому кварталі 2010р. складала 24 особи, у другому кварталі 2010р. – 14 осіб, у третьому кварталі 2010р. – 15 осіб, у 4 кварталі 2010р. – 18 осіб.; інформація відсутні щодо знаходження підприємства за юридичною адресою.

Згідно довідки від 31.03.2011р. №246/15-2/24809887, в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, звітів встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Перевіряючи Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька зазначили, що вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов’язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального характеру.

Згідно висновку довідки від 31.03.2011р. №246/15-2/24809887 зазначено, що угода має ознаки нікчемності.

Також, ДПІ у Кіровському районі м. Донецька зазначено, що, у зв’язку з викладеним, позивач діяв без належної обачності і йому мало бути відомо фактичний та адміністративно-майновий стан ТОВ «Хлібпром», умови ведення цим підприємством господарської діяльності та порушення, які ним допускались.

Відповідач вказує, що, таким чином, діяльність позивача була спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентом-посередником, який не виконував свої податкові зобов’язання. А здійснені операції не пов’язані з господарською діяльністю.

У зв’язку із наведеним, відповідач вважає, що згідно ч.2 ст. 228 Цивільного кодексу України вказані правочини є нікчемними.

Тобто, висновок відповідача про порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також нікчемність правочинів, ґрунтується на висновках камеральної перевірки ТОВ «Хлібпром», що викладені у довідці від 31.03.2011р. №246/15-2/24809887

Суд зазначає, що із довідки Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька від 31.03.2011р. №246/15-2/24809887 вбачається, що: ТОВ «Хлібпром» має необхідні трудові ресурси для здійснення господарської діяльності; ТОВ «Хлібпром» задекларував податкові зобов’язання за наслідками здійснення господарських операцій з ВАТ «Донецький хлібозавод №14».

Із зазначеної довідки не вбачається, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Донецька здійснювався вихід за місцезнаходженням відповідача.

Також, вказаною довідкою не встановлено факту несплати податкових зобов’язань, заниження податкових зобов’язань або невиконання інших вимог податкового законодавства ТОВ «Хлібпром» по господарським операціям з позивачем.

Перевіряючими Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька безпосередньо не досліджувались господарські відносини між позивачем та ТОВ «Хлібпром».

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Донецька не здійснювалась перевірка податкової звітності ТОВ «Хлібпром» з податку на прибуток підприємств, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, тощо.

У довідці від 31.03.2011р. №246/15-2/24809887 не зазначено переліку документів та інших джерел інформації, що використовувався податковим органом при встановлені викладених в довідці обставин.

Таким чином, з урахуванням того, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Донецька проведено камеральну перевірку, із довідки від 31.03.2011р. №246/15-2/24809887 не вбачається наявність підстав, що послугували для твердження перевіряючих про відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Крім того, висновок довідки від 31.03.2011р. №246/15-2/24809887 є неконкретизованим та не дає змогу встановити яка саме угода на думку перевіряючих має ознаки нікчемності.

Позивачем до матеріалів справи надані копії податкових накладних та розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, за якими ВАТ «Донецький хлібозавод №14» включило до податкового кредиту з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за лютий 2011р. 222586,00 грн., а також відповідні видаткові накладні з відмітками позивача (відбитками штемпелю) про проведення перевірки в натурі матеріальних цінностей згідно супровідного документу.

Частинами 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до ч.1 ст. 236 Цивільного кодексу України встановлено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Частиною другою ст. 228 Цивільного кодексу України, у редакції чинній на момент здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Хлібпром», за якими позивач сформував податковий кредит у розмірі 222586,00 грн., передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому у відповідності до ч.1 зазначеної статті встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно частини 3 ст. 228 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Із наведеного вбачається, що законодавець відрізняє правочин, що не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам від правочину, що порушує публічний порядок, та передбачає різні наслідки щодо необхідності визнання таких правочинів недійсними судом.

Таким чином, законом не встановлено недійсність правочину, що не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а така недійсність може бути встановлена лише судом.

Крім того, частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Будь яких судових рішень щодо визнання недійсними правочинів між позивачем та ТОВ «Хлібпром», у тому числі з підстав передбачених ч.3 ст. 228, ст. 234 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, не приймалось, з відповідними зверненнями відповідач до судових органів не звертався.

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 зазначеної статті передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Вимоги до податкової накладної встановлені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, згідно якої платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, судом встановлено, що наявність податкової накладної, яка оформлена згідно вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України є виключною підставою для виникнення у суб’єкта господарювання права на формування податкового кредиту.

У ході судового розгляду справи встановлено, що фактів відсутності належним чином оформлених податкових накладних щодо спірних господарських відносин позивача ТОВ «Хлібпром» при перевірці податковим органом не виявлено.

Частиною 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до змісту ч. 1, 4 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Натомість відповідачем не надано суду жодних доказів, що б підтверджували факт ухилення позивачем чи його контрагентами від сплати податкових зобов’язань.

У відповідності до частин 1 та 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження висновків акту перевірки від 26.04.2011р. №394/23-1/36020828 щодо того, що діяльність позивача була спрямована на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентом-посередником, який не виконував свої податкові зобов’язання, та щодо здійснення операцій не пов’язаних з господарською діяльністю.

Суд не приймає довідку Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька від 31.03.2011р. №246/15-2/24809887 як доказ правомірності висновків акту перевірки від 26.04.2011р. №394/23-1/36020828, оскільки вказана довідка є неконкретизованою, безпідставною та такою що ґрунтується на необґрунтованих припущеннях.

На підставі наведеного, Суд вважає, що, оскільки, спірне рішення ґрунтується на безпідставних висновках висновків акту перевірки від 11.05.2011р. №863/23-2/00374539, воно є необґрунтованим та таким, що порушує права та законні інтереси позивача, а тому підлягає визнанню недійсним, .

Крім того, суд зазначає, що податковим повідомленням-рішенням №0000592340 від 17.05.2011р. визначено податкове зобов’язання та застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. «Про податок на додану вартість», який втратив чинність 01.01.2011р. у зв’язку із набуттям чинності Податковим кодексом України.

Господарські операції між позивачем та ТОВ «Хлібпром», за якими позивач сформував податковий кредит у розмірі 222586,00 грн., що перевірялись в акті перевірки від 11.05.2011р. №863/23-2/00374539, фактично здійснювались після набуття чинності Податковим кодексом України.

Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення застосоване відповідачем за порушення Закону України «Про податок на додану вартість», що втратив чинність на момент фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Хлібпром».

З урахуванням наведеного, Суд вбачає наявність підстав для визнання недійсним спірного рішення, як такого, що прийнято необґрунтовано та без достатніх правових підстав.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Відкритого акціонерного товариства «Донецький хлібозавод №14» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000592340 від 17 травня 2011 року.

2. Стягнути з Державного бюджету України (рахунок № 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ – 34687090, МФО – 834016, банк – Головне управління Державного Казначейства України у Донецькій області) на користь Відкритого акціонерного товариства «Донецький хлібозавод №14» (ідентифікаційний код 00374539, місцезнаходження: 83112, м. Донецьк, вул. Адигейська, 13-а) 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок судового збору.

3. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 23 червня 2011 року, повний текст виготовлено 29 червня 2011 року.

4. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України

5. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягомдесяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                       Буряк І. В.