Постанова № 16914792, 20.06.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2011 р. справа № 2а/0570/600/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 17.00

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бєломєстнова О. Ю.

при секретаріАврамченко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортний союз Донбасу»

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про скасування податкових повідомлень-рішень

за участі представника позивача Кухар Ю.Д.

представника відповідача Бондар О.Л.

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальностю «Транспортний союз Донбасу» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському р-ні м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень №0005022340/0 від 30.11.2010р., № 0005012340/0 від 30.11.2010р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Транспортний союз Донбасу» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р. були встановлені порушення, зокрема п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 3.1.1, п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п.7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 4.1.4 (а) п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», про що складений акт №1980/23-2/32321802 від 17.11.2010р. На підставі цього акту, згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 статті 4, відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашенням зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0005022340/0 від 30.11.2010р., яким визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1915907,00 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 143938,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1771969,00 грн. та № 0005012340/0 від 30.11.2010р., яким визначено податкові зобовязання з податку на прибуток у розмірі 2190181,00 грн., у тому числі за основним платежем 43454,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2146727,00 грн.

Позивач не погодившись з зазначеними податковими повідомлення-рішеннями оскаржив їх в адміністративному порядку. Рішенням Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 29.12.2010р. № 58021/10/25-012 залишені без змін податкові повідомлення-рішення №0005022340/0 від 30.11.2010р., № 0005012340/0 від 30.11.2010р., а скаргу без задоволення.

Позивач не згоден з вказаними повідомленнями-рішеннями в повному обсязі. Посилаючись на Закон України «Про податок на додану вартість», Цивільний кодекс України, Закон України «Про порядок погашення податкових зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зазначає, що при за фактом здійснення передплати контрагентам - ТОВ «ВЧК» та ТОВ «Компанія Гонорант» він мав всі підстави для включення відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ. В подальшому контрагенти позивача не виконували власних зобовязань, у звязку з чим ним були надіслані претензії. Визнання боргу зазначеними контрагентами позивача перепиває перебіг позовної давнини, що передбачено статтею 264 Цивільного кодексу України. Коригування вказаних валових витрат та податкового кредиту здійснювалося позивачем по факту отримання розрахунків коригування до податкових накладних та по факту повернення сум передплат на розрахунковий рахунок. Тому висновок відповідача, що коригування здійснювалось по факту спливу терміну позовної давності спростовується фактичними обставинами справи.

У позивача наявні договори, податкові накладні, платіжні доручення, розрахунки коригування за проведеними господарськими операціями з ТОВ «Компанія Гонорант», ТОВ «ВЧК», ПП «Агва», що підтверджують право та правильність формування валових витрат та податкового кредиту за спірні періоди та спростовують висновки податкового органу щодо безпідставності формування валових витрат у сумі 17173816,00 грн. та податкового кредиту за червень, вересень 2009 року у сумі 3434763,32 грн. та з липень 2009 року у сумі 56167,00грн.

Що стосується висновків відповідача про завищення податкового кредиту, сформованого за податковою накладною, що видана ПП «Агва» на суму 56167 грн. у звязку з відсутністю декларування останнім відповідних податкових зобовязань позивач зазначає, що такі обставини не можуть бути підставою для наведених висновків.

Також зазначає, що податкові декларації за березень-червень 2010 року були надані до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька курєрською доставкою та прийняті канцелярією податкового органу 18.06.2010р. (за березень, квітень, травень) та 19.07.2010р. (за червень). Доставлення звітності з податку на додану вартість курєрською доставкою було обумовлено припиненням з боку ДПІ в односторонньому порядку прийняття звітності у електронному вигляді, а тому висновок відповідача щодо заниження суми податкового кредиту за березень-червень 2010 року у розмірі 11538850 грн. та заниження податкових зобовязань за березень-червень 2010 року у розмірі 11201132,00 грн. у звязку із не визнанням декларацій з податку на додану вартість як податкової звітності зроблений із порушенням вимог ст. 4 Закону України «Про порядок погашення податкових зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». У звязку з цим просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0005022340/0 від 30.11.2010р., №0005012340/0 від 30.11.2010р.

Представник відповідача в судове засідання зявився, адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях від 02.02.11р. №4834/10/10-013. Зазначає, що за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Транспортний союз Донбасу» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р. були встановлені порушення, зокрема п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 3.1.1, п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п.7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 4.1.4 (а) п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», про що складений акт №1980/23-2/32321802 від 17.11.2010р. перевіркою встановлено завищення податкового кредиту на суму ПДВ, сформовану за операціями з передплати за товар, який не був отриманий, передоплата повернена, а тому не використана в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності на загальну суму ПДВ 3434763 грн. Встановлено наявність дебіторської заборгованості по наступним постачальникам: ТОВ «ВЧК» у розмірі 208579,96грн., в тому числі ПДВ 334763,32 грн., ТОВ «Компанія «Гонорант» на суму 20400000,00 грн., у тому числі ПДВ -3400000, 00 грн. По першій події у 2006 році ТОВ «Транспортний союз Донбасу» був сформований податковий кредит у розмірі 3434763,32грн., а у грудні 2009 року після закінчення терміну позовної давнини по дебіторській заборгованості податковий кредит був частково (у сумі 3400000грн.) відкоригований, але несвоєчасно.

Також, ТОВ «Транспортний союз Донбасу» завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у липні 2009 року на суму ПДВ у розмірі 56167 грн., сформовану по взаємовідносинам із ПП «АГВА», а саме: відповідно до звітності з податку на додану вартість, що надана ПП «АГВА» за період липень 2009 року податкові зобовязання по взаємовідносинам з ТОВ «Транспортний союз Донбасу» не декларувалися, в той час як ТОВ «Транспортний союз Донбасу» відображено у складі податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 56167 грн. по операціям з вищезазначеним контрагентом.

Крім того, у акті перевірки зазначено, що у звязку із не визнанням декларацій з податку на додану вартість за березень - червень 2010 року як податкової звітності, підприємством не задекларована сума податкових зобовязань з ПДВ по рядку 1 декларацій у загальній сумі 11201132 грн. та не задекларовано суму податкового кредиту за вищезазначені періоди у загальній сумі 11538850,00 грн. За результатами перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0005022340/0 від 30.11.2010р., яким визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1915907,00 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 143938,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1771969,00 грн. та № 0005012340/0 від 30.11.2010р., яким визначено податкові зобовязання з податку на прибуток у розмірі 2190181,00 грн., у тому числі за основним платежем 43454,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2146727,00 грн. З посиланням на Закон України «Про податок на додану вартість», Закон України «Про порядок погашення податкових зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортний союз Донбасу» зареєстрований виконавчим комітетом Донецької міської ради 05.03.2003 року як юридична особа, свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 № 436476, код ЄДРПОУ 32321802.

Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Транспортний союз Донбасу» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р.

Перевіркою встановлені порушення:

·п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело заниження: за півріччя 2009 року на суму 43454 грн., за 9 місяців 200 року на суму 4293454,00 грн., за 2009 рік на суму 43454,00 грн.;

·п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п. 4.1.4 (а) п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в частині невизнання декларацій з податку на додану вартість за травень 2010р. червень 2010 року до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька;

· п.п. 3.1.1, п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п.7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану варітьсь на загальну суму 3543938,00 грн., а саме: за липень 2009 року у сумі 90930,00 грн., вересень 2009р. у суму 3400000,00 грн., за березень 2010 року у сумі 46095,00 грн., за квітень 2010 року у сумі 1680,00 грн., за травень 2010 року у сумі 1988,00 грн., за червень 2010 року у сумі 3245,00 грн. та завищення за грудень 2009 року на загальну суму 3400000,00 грн.

За результатами перевірки був складений акт № 1980/23-2/32321802 від 17.11.2010р. (надалі Акт перевірки).

На підставі цього акту згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 статті 4, відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашенням зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0005022340/0 від 30.11.2010р., яким визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1915907,00 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 143938,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1771969,00 грн. та № 0005012340/0 від 30.11.2010р., яким визначено податкові зобовязання з податку на прибуток у розмірі 2190181,00 грн., у тому числі за основним платежем 43454,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2146727,00 грн. (розрахунок фінансових санкцій а.с. 154).

Позивач не погодившись з зазначеними податковими повідомлення-рішеннями оскаржив їх в адміністративному порядку. Рішенням Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 29.12.2010р. № 58021/10/25-012 залишені без змін податкові повідомлення-рішення №0005022340/0 від 30.11.2010р., № 0005012340/0 від 30.11.2010р., а скарга - без задоволення.

Суд вважає, що позовні вимоги про скасування даних податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню виходячи з наступного.

1. Як встановлено у судовому засіданні між ТОВ «Завод Коксохімобладнання» (в подальшому назву змінено на ТОВ «Комапіня Гонорант») як продавцем та позивачем як покупцем було укладено договір від 27.09.2006 року № КХ-0927/ТСД відповідно до умов якого продавець зобовязаний передати товар у власність покупця, а покупець зобовязаний прийняти товар та сплатити його вартість. Пунктом 1.2 даного договору встановлено, що найменування, одиниці виміру, загальна вартість товару, ціна за одиницю визначаються у накладних, які є невідємною частиною Договору. Порядок розрахунків за Договором встановлений розділом 3. Зокрема, відповідно до п. 3.3 покупець перераховує вартість товару шляхом передоплати у розмірі 100%. Строк дії зазначеного договору відповідно до пункту 9.2 встановлений сторонами до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

На виконання умов договору позивачем було перераховано передоплату у розмірі 20400000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 29.09.2006р. У свою чергу ТОВ «Завод Коксохимобладання» була виписана податкова накладна від 29.09.2006р. №09/29/3 на суму 20400000,00 грн., у тому числі ПДВ 3400000,00 грн. (а.с. 108).

У звязку з відсутністю постачання товарів за договором позивачем на адресу ТОВ «Компанія Гонорант» було направлено претензію №03-0409 від 03.04.2009р., у якій позивач вимагав поставити товар (автомобільні шини) або повернути отримані кошти. У відповідь листом від 15.04.2009р. №1-0410 ТОВ «Компанія Гонорант» визнало заборгованість у сумі 20400000 грн. та зобовязалася поставити товар або повернути отриману передоплату.

В подальшому ТОВ «Компанія Гонорант» були виписані розрахунки коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної від 29.09.2006р. за договором від 27.09.2006р. та повернуті суми передоплати у сумі 20400000,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 3400000,00 грн.:

24.11.2009 року ТОВ «Компанія Гонорант» був виписаний розрахунок коригування №11-09/29/3 на загальну суму поставки 2276833,710 грн., у тому числі ПДВ на суму 379472,2 грн. та на розрахунковий рахунок позивачем були отримані суми повернутої передоплати за платіжними дорученнями від 24.11.2009р. № 2660 на суму 517802,25 грн., №2661 на суму 759031,47 грн., № 2626 на суму 1000000,00 грн., які були відображені у бухгалтерському та податковому обліку у листопаді 2009 року;

27.11.2009р. ТОВ «Комапнія Гонорант» був виписаний розрахунок коригування № 12-09/29-3 на загальну суму поставки 131709,83 грн., у тому числі ПДВ на суму 21951,64 грн. та на розрахунковий рахунок позивачем були отримані суми повернутої передоплати за платіжним дорученням від 27.11.2009р. № 2714 на суму 131709,83 грн., яке було відображене у бухгалтерському та податковому обліку у листопаді 2009 року;

29.12.2009р. ТОВ «Компанія Гонорант» був виписаний розрахунок коригування №2912.1/9 на загальну суму поставки 17192604,49 грн., у тому числі ПДВ на суму 2865434,08 грн. та на розрахунковий рахунок були отримані суми повернутої передоплати платіжними дорученнями від 29.12.2009р. № 2871 на суму 192604,49 грн., № 2856, №2857, №2858, №2859, № 2860, № 2861, № 2862, № 2863, № 2864, № 2865, № 2866, № 2867, № 2868, № 2869, № 2870, № 2872, № 2873 на загальну суму 17000000,00 грн., які були відображені у бухгалтерському та податковому обліку у грудні 2009 року;

29.12.2009 року ТОВ «Компанія Гонорант» був підписаний розрахунок коригування № 2912.2/9 на загальну суму поставки у розмірі 798851,95 грн., у тому числі ПДВ на суму 133141,99 грн. та на розрахунковий рахунок були отримані суми повернутої передоплати платіжними дорученнями від 29.12.2009р. № 100 на суму 246851,96 грн., № 99 на суму 552000,00 грн., які були відображені у бухгалтерському та податковому обліку у грудні 2009 року.

Також судом встановлено, що між ТОВ «ВЧК» як продавцем та позивачем як покупцем було укладено договір від 08.06.2006 року № 8/06/06, відповідно до умов якого продавець зобовязаний передати товар у власність покупця, а покупець зобовязаний прийняти товар та сплатити його вартість. Пунктом 1.2 даного договору встановлено, що найменування, одиниці виміру, загальна вартість товару, ціна за одиницю визначаються у накладних, які є невідємною частиною цього договору. Порядок розрахунків за договором встановлений розділом 3. Строк дії Договору відповідно до п. 9.2 встановлений до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

На виконання умов Договору позивачем ТОВ «ВЧК» були перераховані грошові кошти у розмірі 155 000,00 грн. платіжним дорученням від 28.04.2007р. № 30 та у розмірі 120000,00 грн. платіжним дорученням від 15.06.23007р. № 65.

У звязку з цим ТОВ «ВЧК» були виписані податкові накладні від 28.04.2007р. №0428 на суму 155000 грн., у тому числі ПДВ 25833,33 грн. та від 15.06.2007р. № 0615 на суму 120000,00 грн., у тому числі ПДВ 20000,00 грн..

В подальшому ТОВ «ВЧК» були частково поставлені товари - відповідно до прибуткової накладної від 19.11.2007р. № РН-1119 позивачем був прийнятий товар - сілікокальций у кількості 6,542 тон на загальну суму 51500,04 грн., у тому числі ПДВ у сумі 8583,34 грн.

Після цього, через відсутність постачання товарів за договором позивачем на адресу ТОВ «ВЧК» було направлено претензію №17-06/08 від 17.06.2008р., у якій позивач вимагав поставити товар (автомобільні шини) або повернути отримані кошти. У відповідь листом від 25.06.2008р. №08/25-1 ТОВ «ВЧК» визнало заборгованість у сумі 223499,96 грн. та зобовязалося поставити товар або повернути отримані кошти.

У відповідності до цих зобовязань ТОВ «ВЧК» були виписані розрахунки коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних за Договором від 08.06.2006р. та повернуті суми передплати:

04.07.2008р. ТОВ «ВЧК» був виписаний розрахунок коригування № 7/0428 на загальну суму поставки 14920 грн., у тому числі ПДВ на суму 2486,67 грн. та на розрахунковий рахунок позивачем була отримана сума повернутої передоплати платіжним дорученням від 04.07.2008р. №312 на суму 14920,00 грн., яке було відображене у бухгалтерському та податковому обліку у липні 2008 року;

19.08.2010р. ТОВ «ВЧК» був виписаний розрахунок коригування № 8/0428 на загальну суму поставки 88579,96 грн., у тому числі ПДВ на суму 14763,33 грн., розрахунок коригування № 9/0615 на загальну суму поставки 120000 грн., у тому числі ПДВ на суму 20000,00 грн. та на розрахунковий рахунок була отримана сума повернутої передоплати платіжним дорученням від 19.08.2010р. № 66 на суму 208579,96 грн., які були відображені у бухгалтерському та податковому обліку у серпні 2010 року.

За переліченими вище операціями з оплати товарів позивачем у відповідні податкові періоди були сформовані валові витрати у сумі 17173816 грн. та податковий кредит у сумі 3434763,32 грн. У 4 кварталі 2009 року валові витрати були позивачем відкориговані у бік зменшення на суму 17000 000,00 грн. Аналогічно, у грудні 2009 року позивачем був відкоригований податковий кредит на суму 3400000 грн.

Наведені обставини підтверджуються змістом Акту перевірки, деклараціями з податку на прибуток, податку на додану вартість, наявними у матеріалах справи документами та ніким не заперечуються.

Суд вважає за необхідне зауважити, що за змістом Акту перевірки відповідач не стверджує про фіктивність операцій, за якими позивачем формувалися суми податкового кредиту або нікчемність угод з придбання товарів. Підставою, за якої відповідач дійшов висновків про неправомірність формування валових витрат та податкового кредиту позивачем у Акті перевірки визначена відсутність використання у господарській діяльності продукції, за яку була здійснена передплата.

Суд не погоджується з висновками відповідача у цій частині з наступних підстав.

Об'єкти, базу та ставки оподаткування податком на додану вартість, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету вказаним податком визначає Закон України «Про податок на додану вартість» (надалі Закон «Про ПДВ»).

Відповідно до п. 1.7. ст. 1 цього Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду у відповідності до п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону «Про ПДВ» визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 того самого Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону «Про ПДВ» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4.5 ст. 7 зазначеного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, умовами включення до складу податкового кредиту сум ПДВ є виникнення однієї з подій, які передбачені п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону «Про ПДВ», підтвердження суми податку податковою накладною, а також мета придбання товарів - їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Що стосується податку на прибуток, умовами включення до складу валових витрат є виникнення однієї з подій, які передбачені ст. 11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», підтвердження такої події відповідними розрахунковими, платіжними чи іншими документами, а також мета понесення витрат подальше використання у господарській діяльності.

Таке випливає з аналізу приписів наступних норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»:

п. 5.1 ст. 5 згідно з яким валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з у рахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті;

п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 відповідно до якого платник податку відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті;

п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, яким передбачено, що будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, не належать до складу валових витрат;

п.п. 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 згідно з якою датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З наведеного слідує, що для висновку про неправомірність формування валових витрат при визначенні обєкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту при визначенні податкових зобовязань з ПДВ податковий орган у відповідності до ст. 71 КАС України має довести недотримання позивачем будь-якої з наведених умов.

Обставин відсутності первинних документів або податкових накладних, які б підтверджували витрати та право на податковий кредит з ПДВ, а також порушення правил першої з подій, за яких у позивача виникло право на валові витрати та податковий кредит з ПДВ у Акті перевірки не відображено. Як вже зазначалося, відповідач стверджує про те, що товари, вартість яких була сплачена позивачем на користь ТОВ «Компанія Гонорант» та ТОВ «ВЧК», не використані у господарській діяльності позивача, і тому за цими операціями позивач не мав права на валові витрати та податковий кредит.

Суд не погоджується з таким твердженням відповідача, оскільки на момент формування валових витрат та податкового кредиту юридичне значення має саме мета, у звязку з якою вони були понесені - подальше використання у господарській діяльності, а не досягнення цієї мети. Під час понесення витрат та сплати ПДВ у складі передоплати результат господарської діяльності (дохід) ще може не існувати. Тому при визначенні обєкту оподаткування податком на прибуток та податкових зобовязань з ПДВ значення має спрямованість витрат, а не їх фактичне використання.

У випадку, якщо у подальшому зазначена мета не буде досягнута, або придбані товари будуть використані з метою, яка не повязана з господарською діяльністю (одержанням доходу), законодавчо встановлені механізми коригування податкового обліку.

Так, відповідно до п. 4.5. ст. 4 Закону «Про ПДВ» якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. При цьому якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Саме таке і відбувалося у спірних правовідносинах позивача з ТОВ «Компанія Гонорант» та ТОВ «ВЧК», які видавали розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до виданих раніш податкових накладних.

Після отримання таких розрахунків позивач відкоригував податковий кредит у графі 16 декларацій з ПДВ за спірних період у сумі 3 400 000 грн., що також визнається у Акті перевірки (а.с. 31). Аналогічно у Акті перевірки відображене коригування позивачем валових витрат у сумі 17000000 грн. (а.с. 23)

За таких обставин суд дійшов висновку про неправомірність тверджень відповідача щодо порушення позивачем п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону «Про ПДВ».

2. Що стосується порушення п.п. 7.2.3 та п.п. 7.2.6, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суд зазначає наступне.

Як відображено відповідачем у Акті перевірки ТОВ «Транспортний союз Донбасу» завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у липні 2009 року на суму ПДВ у розмірі 56167 грн., сформовану по взаємовідносинам із ПП «АГВА», а саме: згідно звітності з податку на додану вартість, наданої ПП «АГВА» за період липень 2009 року податкові зобовязання по взаємовідносинам з ТОВ «Транспортний союз Донбасу» не декларувалися, в той час як ТОВ «Транспортний союз Донбасу» відображено у складі податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 56167 грн. по операціям з вищезазначеним контрагентом.

Суд також вважає за необхідне зауважити, що за змістом Акту перевірки відповідач не стверджує про фіктивність операцій, за якими позивачем формувалися суми податкового кредиту або нікчемність угод з придбання товарів. Підставою, за якої відповідач дійшов висновків про неправомірність формування податкового кредиту позивачем за відносинами з ПП «АГВА» у Акті перевірки визначена відсутність декларування останнім податкових зобовязань в момент видачі податкової накладної.

Судом встановлено, що у липні 2009 року позивачем було отримано від ПП «Агва» податкову накладну від 14.07.2009р. № 1407 на суму 337000,00 грн., у тому числі ПДВ 56167,00 грн., на підставі якої було відображено у складі податкового кредиту за липень 2009 року суму ПДВ у розмірі 56167,00 грн.

Як вже зазначено вище, умовами включення до складу податкового кредиту сум ПДВ є виникнення однієї з подій, які передбачені п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону «Про ПДВ», підтвердження суми податку податковою накладною а також мета придбання товарів - їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Закон України «Про податок на додану вартість» не містить положень, які б ставили у залежність право на включення до складу податкового кредиту з ПДВ від ведення податкового обліку іншими особами і фактичного декларування контрагентами платника податків податкових зобовязань.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про систему оподаткування» (який був чинним на момент складання Акту перевірки) передбачено, що відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Законами України не встановлена відповідальність платника податків за невиконання його контрагентами вимог податкового законодавства. Така обставина не може бути підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у разі, якщо останній виконав всі передбачені законом умови щодо його формування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та часу його виникнення. Тому наведені у акті перевірки висновки у цій частині не ґрунтуються на нормах Закону «Про ПДВ».

3. Що стосується порушення п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п. 4.1.4 (а) п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в частині невизнання декларацій з податку на додану вартість за травень 2010р. червень 2010 року до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька як податкової звітності, суд зазначає наступне.

Перевіркою позивача встановлено заниження суми податкового кредиту за березень-червень 2010 року у розмірі 11 538 850,00 грн., у тому числі за березень 2010 року на суму 3636 172 грн., за квітень 2010 року на суму 2028256,00 грн., за травень 2010 року на суму 2427057,00 грн., за червень 2010 року на суму 3447365,00 грн. та заниження податкових зобовязань за березень червень 2010 року у розмірі 11201 32,00 грн., у тому числі за березень 2010 року на суму 3779884,00 грн., за квітень 2010 року на суму 1779936,00 грн., за травень 2010 року на суму 2429045,00 грн., за червень 2010 року на суму 3212267,00 грн. у звязку із невизнанням декларацій з податку на додану вартість як податкової звітності.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16.03.2011 року по справі №2а/0570/3212/2011 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортний Союз Донбасу» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька визнання неправомірними дій щодо неприйняття та невизнання податкових декларацій ТОВ «Транспортний Союз Донбасу» з податку на додану вартість за березень 2010 р., квітень 2010 р., травень 2010р., червень 2010р., як податкової звітності та зобовязання обліковувати податкові декларації ТОВ «Транспортний Союз Донбасу» з податку на додану вартість за березень 2010 року, за квітень 2010р., за травень 2010р., за червень 2010 р., з поданими додатками, як документи податкової звязності, з датами подання 19.04.2010р., 18.06.2010р., 19.07.2010р. були задоволені.

Відповідно до ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011р. постанова Донецького окружного адміністративного суду від 16.03.2011 року набрала законної сили.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Так, у постанові Донецького окружного адміністративного суду від 16.03. 2011 року по адміністративній справі №2а/0570/3212/2011 встановлено (а.с. 132), що декларації позивача з ПДВ за березень 2010р. червень 2010 року були подані позивачем у належний спосіб, у той час як невизнання їх ДПІ у Ворошиловському р-ні м. Донецька податковою звітністю є протиправним.

Зважаючи на те, що дані обставини не підлягають доказуванню, законність висновків суду першої інстанції підтверджена судом апеляційної інстанції, суд дійшов висновку про те, що рішення відповідача в частині визначення податкових зобовязань та застосування фінансових санкцій за порушення п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п. 4.1.4 (а) п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» прийнято неправомірно.

З урахуванням цього суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст.94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

Керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортний союз Донбасу» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень №0005022340/0, № 0005012340/0 від 30.11.2010р. задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 30.11.2010р. № 0005022340/0.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 30.11.2010р. № 0005012340/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортний союз Донбасу» (83000, м. Донецьк, пр. Ілліча,3, ЄДРПОУ 32321802) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 20 червня 2011р. Постанова виготовлена в повному обсязі 24 червня 2011р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.