Постанова № 16914384, 14.06.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2011 р. справа № 2а/0570/3752/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11-05

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шальєвої В.А.

при секретарі

Скокіні О.Л.

за участю представників позивача Абдуліної М.Г., Каптьонкової Г.Є., Дудник Т.В.

представників відповідача Шаповал С.О., Жердевої Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Часівоярський вогнетривкий комбінат” до Артемівської обєднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання неправомірними дій, визнання недійсним акту перевірки, скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення суми,

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство „Часівоярський вогнетривкий комбінат” звернулось до суду з адміністративним позовом до Артемівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірними дій, визнання недійсним акту перевірки, скасування податкових повідомлень-рішень. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за наслідками документальної невиїзної перевірки позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ „Оіл-постач” за період з 01.04.2010 р. по 31.05.2010 р. відповідачем 20.08.2010 р. було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001231640/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 87549 грн., в тому числі за основним платежем 64059 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 23490 грн.

За наслідками апеляційного узгодження податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: від 03.11.2010 р. № 0001231640/1 та від 13.01.2011 р. № 0001231640/2 з аналогічними вимогами.

Позивач вважає рішення податкового органу протиправними, дії відповідача щодо складання акту перевірки неправомірними, акт перевірки недійсним.

Мотивуючи позовні вимоги про визнання неправомірними дій відповідача по складанню акту перевірки та визнання недійсним власне акту перевірки, позивач зазначає, що в акті перевірки субєктивно, без правового обґрунтування зазначено про відсутність у позивача документів про рух товару від постачальника до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження придбаного товару. Бездоказово в акті перевірки відповідачем зазначено про відсутність факту продажу нафтопродуктів ТОВ „Оіл-постач” позивачу.

Підставою для визначення позивачу податкових зобовязань, виходячи з акту перевірки № 1444/15/00191773 від 29.07.2010 р., є висновок податкового органу про нікчемність угоди, укладеної позивачем з ТОВ „Оіл-постач”. Позивач вказує, що за угодою, укладеною позивачем з зазначеним підприємством, ТОВ „Оіл-постач” поставляє позивачу нафтопродукти (бензин та дизельне пальне). Поставка товару позивачу підтверджена первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними. Отриманий товар позивачем в подальшому був використаний в оподаткованих операціях в межах господарської діяльності, а саме, пальне було використане для власних потреб підприємства.

Позивач просить визнати неправомірними дії Артемівської ОДПІ щодо складання акту перевірки № 1444/15/00191773 від 29.07.2010 р., визнати недійсним акт перевірки, скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001231640/0 від 20.08.2010 р., № 0001231640/1 від 03.11.2010 р., № 0001231540/2 від 13.01.2011 р.

Позивач доповнив позовні вимоги, подавши відповідну заяву, в якій, крім раніше заявлених позовних вимог, просив стягнути на користь позивача суму донарахованих податкових зобовязань з податку на додану вартість в розмірі 64059 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 23490 грн. При цьому позивач вказував на те, що у звязку з закінченням процедури адміністративного оскарження збільшеного грошового зобовязання, позивач був змушений перерахувати до бюджету платіжним дорученням № 1413 від 02.03.2011 р. суму штрафних санкцій в розмірі 23490 грн. та платіжним дорученням № 1383 від 02.03.2011 р. суму основного платежу в розмірі 64059 грн.

Ухвалою суду від 14.04.2011 р. у звязку зі зміною найменування здійснена заміна первинного позивача Відкритого акціонерного товариства „Часівоярський вогнетривкий комбінат” належним Публічним акціонерним товариством „Часівоярський вогнетривкий комбінат”.

Також ухвалою суду від 14.04.2011 р. до участі в справі в якості відповідача притягнуте Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представники відповідача Артемівської ОДПІ в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснивши, що в ході проведення невиїзної документальної перевірки позивача податковим органом було встановлено, що позивачем був укладений договір з ТОВ „Оіл-постач” на поставку нафтопродуктів, але згідно відомостей, наведених у листах ТОВ „Оіл-постач”, це підприємство не є виробником нафтопродуктів, не має власних офісних та складських приміщень, нафтопродукти були придбані у ТОВ „Демі-збут”. В порушення Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та якістю, затвердженої постановами Державного арбітражу СРСР від 16.06.1965 р. № П-6 та від 25.04.1966 р. № П-7, відсутні акти приймання продукції з відмітками про передачу та отримання. Відповідач з цього робить висновок, що операції з оприбуткування та приймання-передачі товарів не проводились. Крім того, відповідач зазначає, що у позивача та у ТОВ „Оіл-постач” відсутні сертифікати якості на товар. Також товарно-транспортні накладі, виписані ТОВ „Оіл-постач”, містять суперечливі відомості, а саме, в них вказані неіснуючі номери транспортних засобів, а також у різних примірниках вказані різні особи, які отримали товар. Відповідач робить висновок про відсутність доказів фактичного відвантаження товару ТОВ „Оіл-постач” та його отримання позивачем.

Представник відповідача Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області до судового засідання не зявився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю. З урахуванням положень ст. 128 КАС України суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю представник відповідача.

Свідок Житенко О.М. в судовому засіданні пояснив, що він є директором ТОВ „Оіл-постач”. Дійсно, цим підприємством був укладений договір з позивачем на поставку нафтопродуктів, які ТОВ „Оіл-постач” придбавав у ТОВ „Демі-збут”. Протягом квітня-травня 2010 р. підприємством були здійснені поставки позивачу нафтопродуктів, при цьому позивачу видавались відповідні документи, в тому числі, й податкової накладні. Що стосується неправильного зазначення номерів транспортних засобів в товарно-транспортних накладних, свідок пояснив, що ТОВ „Оіл-постач” були укладені договори суборенди цистерн з ТОВ „ПКП „Демі”. В подальшому орендовані транспортні засоби перейшли у власність ТОВ „ПКП „Демі”, внаслідок чого до договорів суборенди були внесені відповідні зміни. В товарно-транспортних накладних вказувались номери транспортних засобів старі, що є технічною помилкою.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, свідка, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позивач Публічне акціонерне товариство „Часівоярський вогнетривкий комбінат” зареєстровано як юридична особа на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена 16.03.1994 р. виконавчим комітетом Артемівської міської ради Донецької області, 04.04.2011 р. здійснена заміна свідоцтва у звязку зі зміною найменування юридичної особи. Підприємство включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 00191773, перебуває на податковому обліку у Артемівській ОДПІ, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100334026.

Відповідач Артемівська обєднана державна податкова інспекція є субєктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” та Податковим кодексом України повноваження.

Артемівською ОДПІ була проведена документальна невиїзна перевірка ВАТ „Часівоярський вогнетривкий комбінат” щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ „Оіл-постач” за період з 01.04.2010 р. по 31.05.2010 р., за результатами якої був складений акт № 1444/15/00191773 від 29.07.2010 року, в якому податковим органом зроблений висновок про порушення ВАТ „Часівоярський вогнетривкий комбінат” вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в розмірі 64059 грн., в тому числі за квітень 2010 р. на 42717 грн., за травень 2010 р. на 21342 грн. (а.с. 10-24 т.1).

На підставі даного акту 20.08.2010 р. Артемівською ОДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001231640/0 про визначення ВАТ „Часівоярський вогнетривкий комбінат” податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 87549 грн., в тому числі за основним платежем 64059 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 23490 грн. (а.с. 25 т.1).

За наслідками апеляційного узгодження податкових зобовязань відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: від 03.11.2010 р. № 0001231640/1 та від 13.01.2011 р. № 0001231640/2 з аналогічними вимогами (а.с. 42, 51 т.1).

Суд вважає зазначені рішення субєкта владних повноважень протиправними з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.02.2010 р. ВАТ „Часівоярський вогнетривкий комбінат” був укладений договір поставки № СН-236/10 з ТОВ „Оіл-постач”, за умовами якого постачальник ТОВ „Оіл-постач” зобовязався поставити власним автотранспортом (автоцистернами) та передати позивачу нафтопродукти (а.с. 90-92 т.2).

Виконання цього договору обома сторонами підтверджено первинними документами, дослідженими судом, а саме, рахунками, виданими ТОВ „Оіл-постач” позивачу на нафтопродукти (бензин та дизельне пальне), накладними, товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі нафтопродуктів, прибутковими ордерами (а.с.125-178 т.1), податковими накладними, виданими ТОВ „Оіл-постач” позивачу (а.с. 27-40 т.2), специфікаціями до договору № СН-236/10 (а.с. 93-95 т.2). Отримані від ТОВ „Оіл-постач” податкові накладні відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за відповідні податкові періоди (а.с. 10-26 т.2).

Оприбуткування отриманого від ТОВ „Оіл-постач” товару (нафтопродуктів) у бухгалтерському обліку позивача підтверджується відомостями прибутку та списання палива (а.с. 188-194 т.1), картками рахунку 6312 „Постачальники ТМЦ загальний” за період квітень-травень, червень 2010 р. (а.с. 248-249 т.1).

Оплата позивачем придбаних за договором № СН-236/10 у ТОВ „Оіл-постач” нафтопродуктів за квітень-травень 2010 р. здійснена шляхом перерахування безготівкових коштів, що підтверджується відповідними банківськими документами (а.с. 195-247, 250 т.1, 1-6 т.2).

В акті перевірки податковим органом зазначається про порушення ВАТ „Часівоярський вогнетривкий комбінат” вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в частині заниження податку на додану вартість за квітень 2010 р. на 42717 грн. та за травень 2010 р. на 21342 грн. Порушення, на думку податкового органу, полягає у тому, що відсутній обєкт оподаткування по операціях з придбання нафтопродуктів у ТОВ „Оіл-постач” за вказані податкові періоди.

Суд вважає висновки податкового органу такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, чинного на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, що нафтопродукти (бензин та дизельне пальне) придбавались позивачем у ТОВ „Оіл-постач” для власних потреб. Використання позивачем придбаного пального у ТОВ „Оіл-постач” у власній господарській діяльності підтверджена в судовому засіданні відомостями про списання пального по структурним підрозділам.

Враховуючи зазначені вище вимоги Закону України „Про податок на додану вартість”, витрати позивача з придбання нафтопродуктів у ТОВ „Оіл-постач” є такими, що придбані з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, що ТОВ „Оіл-постач” на час здійснення спірних господарських операцій та в теперішній час було і є платником податку на додану вартість, здійснювало господарську діяльність, не було визнане банкрутом, не було ліквідоване.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податкові накладні, видані ТОВ „Оіл-постач” позивачу, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних ПАТ „Часівоярський вогнетривкий комбінат”.

Отримавши податкову накладну, покупець товару набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

Підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В даному випадку сума сплаченого податку у звязку з придбанням товарів (послуг) підтверджена податковою накладною, а тому така сума підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Оскільки судом встановлено, що в даному випадку господарські операції з придбання нафтопродуктів ПАТ „Часівоярський вогнетривкий комбінат” були вчинені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач безперечно має право на податковий кредит.

Відтак, суд приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд не приймає до уваги доводи податкового органу про відсутність обєкту оподаткування з у звязку з тим, що угода з поставки нафтопродуктів має ознаки нікчемності. Відповідач в обґрунтування своєї правової позиції вказує, що відсутність у ТОВ „Оіл-постач” власних офісних та складських приміщень, відсутність актів приймання продукції з відмітками про передачу та отримання свідчить про те, що цим підприємством не поставлявся товар позивачу. Крім того, відповідач зазначає, що у позивача та у ТОВ „Оіл-постач” відсутні сертифікати якості на товар. Також товарно-транспортні накладі, виписані ТОВ „Оіл-постач”, містять суперечливі відомості, а саме, в них вказані неіснуючі номери транспортних засобів, а також у різних примірниках товарно-транспортних накладних вказані різні особи, які отримали товар.

Судом встановлено, що ТОВ „Оіл-постач” був укладений договір поставки з ТОВ „Демі-збут” № 01/18 від 04.01.2010 р., за умовами якого ТОВ „Демі-збут” поставляє ТОВ „Оіл-постач” нафтопродукти. Даним договором не обумовлено місце поставки, але п.2.3 передбачено, що приймання нафтопродуктів проводиться у погодженому пункті призначення. Відтак, той факт, що ТОВ „Оіл-постач” не має власних складських приміщень не свідчить про відсутність поставки нафтопродуктів взагалі.

Що стосується доводів відповідача про відсутність у позивача та у ТОВ „Оіл-постач” актів приймання продукції та сертифікатів якості на нафтопродукти, ці доводи спростовані наявними в матеріалах справи відповідними актами приймання-передачі товару, а також сертифікатами якості на нафтопродукти, які приєднані до справи позивачем.

Доводи податкового органу про суперечливість даних, які містяться у товарно-транспортних-накладних, суд не приймає до уваги, з огляду на наступне.

Дійсно, судом встановлено, що у товарно-транспортних накладних, виданих ТОВ „Оіл-постач” позивачу, зазначені номери транспортних засобів (автоцистерн), які на час поставки товарів не існували у звязку з перереєстрацією транспортних засобів та присвоєнням нових номерів. Проте, ця обставини ніяким чином не свідчить про відсутність господарських операцій.

Так, судом встановлено, що ТОВ „Оіл-постач” були укладені договори суборенди автомобілів з ТОВ „ПКП „Демі” № 11/7 від 04.01.2007 р. та № 13/7 від 04.01.2007 р., за умовами яких ТОВ „Оіл-постач” прийняв у тимчасове користування автомобілі марки ГАЗ 5312, реєстраційний номер 19484 ЕА та реєстраційний номер 47596ЕВ відповідно. Додатковими угодами від 15.11.2008 р. сторони цих договорів визначили, що у звязку з переходом права власності на зазначені автомобілі к ТОВ „ПКП „Демі” договори суборенди вважаються договорами оренди автомобілів. Після переходу права власності на ці транспортні засоби до ТОВ „ПКП „Демі” була здійснена перереєстрація автомобілів в органах ДАІ. Листом № 16 від 02.11.2010 р. ТОВ „Олі-постач” повідомило позивача про відповідність транспортних засобів.

Отже, перевезення нафтопродуктів на адресу позивача здійснювалось орендованими транспортними засобами ТОВ „Оіл-постач”, що підтверджено відповідними товарно-транспортними накладними, а зазначення у цих документах старих номерів є технічною помилкою, яка не впливає на суть здійснених господарських операцій.

Доводи відповідача про те, що у різних примірниках товарно-транспортних накладних вказані різні особи, які отримали товар, не можуть свідчить про відсутність господарських операції.

Відтак, суд приходить до висновку, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване рішення про визначення податкового зобовязання було прийняте законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість на нарахування відповідних штрафних (фінансових) санкцій, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

Судом встановлено, що після закінчення процедури апеляційного узгодження податкових зобовязань, визначених спірними податковими повідомленнями-рішення, ПАТ „Часівоярський вогнетривкий комбінат” перерахувало до бюджету платіжним дорученням № 1413 від 02.03.2011 р. суму штрафних санкцій в розмірі 23490 грн. та платіжним дорученням № 1383 від 02.03.2011 р. суму основного платежу в розмірі 64059 грн. (а.с. 85 т.1).

Оскільки судом податкові повідомлення-рішення, якими визначено податкове зобовязання та застосовані штрафні (фінансові) санкції, скасовані, сплачені до бюджету позивачем суми підлягають поверненню позивачу.

Проте, обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобовязати податковий орган зарахувати сплачені позивачем платіжними дорученнями № 1413 від 02.03.2011 р. та № 1383 від 02.03.2011 р. суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 64059 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 23490 грн. в рахунок майбутніх платежів

З урахуванням викладених обставин, суд задовольняє позов в цій частині, скасовує оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Що стосується позовних вимог про визнання неправомірними дій щодо складання акту перевірки, визнання недійсним акту перевірки, суд вважає, що вони задоволенню не підлягають.

Наслідком дій відповідача по складанню акту перевірки були конкретні рішення субєкта владних повноважень податкові повідомлення-рішення, які й мають для позивача негативні наслідки.

Суд проходить до висновку, що не можуть оспорюватися в суді акти перевірки, дії службових осіб, вчиненні в процесі чи за результатами перевірок, оскільки ці акти не носять обовязкового характеру.

Акт перевірки це службовий двосторонній документ, який підтверджує факт вчинених в ході перевірки дій та їх результатів, є носієм доказової інформації про виявлені недоліки. Акт перевірки не породжує жодних прав та обовязків як для обєкту контролю, стосовно якого складений акт, так і для інших осіб, в звязку з чим він не є правовим актом індивідуальної дії і не може оскаржуватися взагалі.

Оскільки судом податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами проведеної перевірки, скасовані, визнання дій відповідача щодо складання акту перевірки та визнання недійсним акту перевірки є зайвим.

Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Публічного акціонерного товариства „Часівоярський вогнетривкий комбінат” до Артемівської обєднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання неправомірними дій, визнання недійсним акту перевірки, скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення суми задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Артемівської обєднаної державної податкової інспекції № 0001231640/0 від 20.08.2010 р., № 0001231640/1 від 03.11.2010 р., № 0001231640/2 від 13.01.2011 р. про визначення Відкритому акціонерному товариству „Часівоярський вогнетривкий комбінат” податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 87549 грн., в тому числі за основним платежем 64059 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 23490 грн.

Зобовязати Артемівську обєднану державну податкову інспекцію зарахувати сплачені Публічним акціонерним товариством „Часівоярський вогнетривкий комбінат” платіжними дорученнями № 1413 від 02.03.2011 р. та № 1383 від 02.03.2011 р. суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 64059 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 23490 грн. в рахунок майбутніх платежів.

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства „Часівоярський вогнетривкий комбінат” до Артемівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірними дій, визнання недійсним акту перевірки відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства „Часівоярський вогнетривкий комбінат” судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 (одна) грн. 70 коп.

Повний текст постанови виготовлений 20 червня 2011 р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови особами, які беруть участь у справі, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Шальєва В.А.