Постанова № 16914377, 20.06.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2011 р. справа № 2а/0570/6438/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14-50

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шальєвої В.А.

при секретарі

Скокіні О.Л.

за участю представника позивача Земцова П.А.

представника відповідача Костиркіної Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Арєка” до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання недійсними рішення про визначення митної вартості, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, зобовязання вчинити певні дії, стягнення надмірно сплачених митних платежів,

В С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю „Арєка” звернулось до суду з адміністративним позовом до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання недійсними рішення про визначення митної вартості, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, зобовязання вчинити певні дії, стягнення надмірно сплачених митних платежів. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 05.01.2010 р. позивачем був укладений договір № 6UK з фірмою „Дюран Продюксьон” (Франція) на поставку олії технічної (моторної, трансмісійної, гідравлічної, компресійної, корабельної, сільськогосподарської, індустрійної тощо), мастил, антифризів, охолоджувальної рідини, гальмувальної рідини, змивачів скла, насосів ручних та іншої продукції, яку виробляє постачальник під маркою „VALCO”. Асортимент, кількість та ціна товару, що поставляється, зазначається у специфікаціях.

17.03.2011 р. декларантом ТОВ „РЕМ” була подана до Східної митниці вантажна митна декларація № 700000012/2011/003361 на вантаж олії моторні. Разом з вантажною митної декларацією декларантом до митного органу були подані декларація митної вартості № 700000012/2011/003361, попередня митна декларація, CМR № 073202 від 11.03.2011 р., книжка МДП, рахунок-фактура (інвойс) № 10302397 від 11.03.2011 р., зовнішньоекономічний договір, доповнення до нього від 15.02.2011 р., довідка про декларування валютних цінностей, сертифікат відповідності та інші документи, необхідні для митного оформлення вантажу.

22.03.2011 р. Східною митницею було прийняте рішення про визначення митної вартості, яким митна вартість вантажу визначена за шостим методом визначення митної вартості, який застосований у звязку з неподанням декларантом в повному обсязі додаткових документів, необхідних для підтвердження заявленої декларантом митної вартості. В той же день відповідачем складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/1/20141. Підставою для відмови ту митному оформленні є прийняття митним органом рішення про визначення митної вартості за шостим методом, неподання декларантом додаткових документів.

Позивач з посиланням на норми Митного кодексу України не погоджується з прийнятими митним органом рішеннями, вказує, що на вимогу митного органу були подані майже усі додаткові документи, а саме: переклад пакувального листа, переклад документу „Tarif OOO „ARECA”, переклад листа постачальника від 01.03.2011 р., переклад ВМД № 19020543 від 11.03.2011 р., переклад ВМД № 11 FRC535035212276 від 11.03.2011 р., заявка на перевезення, договір між ТОВ „ЛАА Транс” та ТОВ „Компанія „Лугатранс” № 29.01.03-ЛТ від 02.01.2003 р., калькуляція транспортних витрат № 1803 від 18.03.2011 р., висновок ТОВ „Консалтингова фірма „Грата”, інформація зовнішньоторговельних організацій про вартість товару (прайс-листи фірми „Хаммер”, ТОВ „Арланда”, фірми „Мастол”, фірми „Дніпр Юг-Сервис”, фірми „YACCO”). Декларантом не надані митному органу документи про оплату транспортно-експедиційних послуг, оскільки на час митного оформлення такі послуги не були оплачені.

Що стосується невідповідності відомостей про вартість транспортних послуг, наданих ТОВ „ЛАА Транс”, позивач вказує, що він не має договірних відносин з цим підприємством, оскільки ним був укладений договір з ТОВ „Компанія „Лугатранс” на транспортно-експедиційні послуги. Розрахунки з транспортною організацією, яка безпосередньо здійснює перевезення, провадить саме ТОВ „Компанія „Лугатранс”.

Позивач просить визнати недійсним рішення про визначення митної вартості товарів № 700000006/2011/000246/1 від 22.02.2011 р., визнати недійсною картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/1/20141 від 22.03.2011 р., зобовязати Східну митницю визначити митну вартість товару, вказану у вантажній митній декларації від 17.03.2011 р., на рівні договірної ціни, стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ „Арєка” надмірно сплачений податок на додану вартість в сумі 52400 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Східної митниці в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що при розгляді ватажної митної декларації № 700000012/2011/003361 було встановлено, що заявлена декларантом митна вартість товару в порівнянні з вартістю схожих товарів, що ввозяться в Україну, значно нижча. Це зявилось підставою для витребування додаткових документів, які підтверджують митну вартість товару. Декларантом на вимогу митного органу не були надані банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг. Крім того, були виявлені розбіжності у наданих документах. Так, згідно наданої заявки на перевезення оплата здійснюється за рахунком протягом 3 банківських днів, тому рахунок СФ-000116 від 14.03.2011 р. повинен бути сплачений 17.03.2011 р., але митному органу документу про оплату не надано. Згідно з довідкою перевізника ТОВ „ЛАА Транс” № 1803 від 18.03.2011 р. суми транспортних витрат по іноземній території складає 26777 грн., а в документах експедитора ТОВ „Компанія „Лугатранс” витрати по іноземній території складають 25438 грн.

Представник відповідача Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області до судового засідання не зявився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про отримання судової повістки, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю. Суд з урахуванням положень ч. 4 ст. 128 КАС України визнав за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача на підставі наявних доказів.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю „Арєка” зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області 13.12.2000 р., включено до Єдиного держаного реєстру підприємств та організацій України за № 31219083, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника цього податку № 08959383.

Відповідач Східна митниця у відповідності до ст. 14 Митного кодексу України є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, керівництво і координацію діяльності підпорядкованих йому митниць та спеціалізованих митних установ і організацій.

Відповідач Головне управління Державного казначейства України в Донецької області у відповідності до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011 р., веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Згідно договору поставки № 6UK від 05.01.2010 р. ТОВ „Арєка” придбаває у фірми „Дюран Продюксьон” (Франція) олію технічну (моторну, трансмісійну, гідравлічну, компресійну, корабельну, сільськогосподарську, індустрійну тощо), мастила, антифризи, охолоджувальну рідину, гальмувальну рідину, змивачі скла, насоси ручні та іншу продукцію, яку виробляє постачальник під маркою „VALCO” (а.с. 10-13). Асортимент, кількість та ціна товару, що поставляється, зазначені у специфікації № 1 (а.с. 14-19). Доповненням № 2 від 15.02.2011 р. до договору поставки № 6UK специфікація № 1 викладена в новій редакції, а також змінена загальна сума договору (а.с. 20-22).

17.03.2011 р. декларантом ТОВ „РЕМ” на підставі договору доручення № 14 від 14.03.2011 р. (а.с. 72-73) була подана до Східної митниці вантажна митна декларація № 700000012/2011/003361 на вантаж олії моторні (а.с. 89-91). Разом з вантажною митної декларацією декларантом до митного органу були подані декларація митної вартості № 700000012/2011/003361 (а.с. 86-88), попередня митна декларація, CМR № 073202 від 11.03.2011 р., книжка МДП, рахунок-фактура (інвойс) № 10302397 від 11.03.2011 р., зовнішньоекономічний договір, доповнення до нього від 15.02.2011 р., довідка про декларування валютних цінностей, сертифікат відповідності та інші документи, необхідні для митного оформлення вантажу, який надійшов на адресу позивача за зазначеним вище договором. В декларації митної вартості та у вантажній митній декларації позивачем була визначена митна вартість товару за першим методом визначення митної вартості. Загальна вартість придбаного товару склала 313016,37 грн.

Митна вартість зазначеного товару в розмірі 313016,37 грн. була визначена позивачем, виходячи з ціни договору, тобто, за основним (першим) методом, встановленим ст. 266 Митного кодексу України.

Виходячи з вказаної митної вартості, з боку позивача підлягали сплаті до бюджету митні платежі, в тому числі податок на додану вартість в розмірі 73660,35 грн.

Як встановлено судом, для підтвердження митної вартості товару митному органу були надані документи, передбачені ст. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2006 р. № 1766, а саме, вантажна митна декларація, декларація митної вартості № 700000012/2011/003361, попередня митна декларація, CМR № 073202 від 11.03.2011 р., книжка МДП, рахунок-фактура (інвойс) № 10302397 від 11.03.2011 р., зовнішньоекономічний договір, доповнення до нього від 15.02.2011 р., довідка про декларування валютних цінностей, сертифікат відповідності тощо.

Відповідачем Східною митницею були витребувані у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме, переклад пакувального листа, переклад документу „Tarif OOO „ARECA”, переклад листа постачальника від 01.03.2011 р., переклад ВМД № 19020543 від 11.03.2011 р., переклад ВМД № 11 FRC535035212276 від 11.03.2011 р., заявка на перевезення, банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, відповідно до виставленого рахунку-фактури (якщо рахунок сплачено), договір між фірмою-експедитором ТОВ „Компанія „Лугатранс” та безпосереднім перевізником фірмою ТОВ „ЛАА Транс”, калькуляція транспортних витрат безпосередньо від перевізника, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру товару за 1 кілометр маршруту, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, інформація зовнішньоторговельних організацій про вартість товару.

Декларантом на вимогу митного органу додатково були надані переклад пакувального листа, переклад документу „Tarif OOO „ARECA”, переклад листа постачальника від 01.03.2011 р., переклад ВМД № 19020543 від 11.03.2011 р., переклад ВМД № 11 FRC535035212276 від 11.03.2011 р., заявка на перевезення, договір між ТОВ „ЛАА Транс” та ТОВ „Компанія „Лугатранс” № 29.01.03-ЛТ від 02.01.2003 р., калькуляція транспортних витрат № 1803 від 18.03.2011 р., висновок ТОВ „Консалтингова фірма „Грата”, інформація зовнішньоторговельних організацій про вартість товару (прайс-листи фірми „Хаммер”, ТОВ „Арланда”, фірми „Мастол”, фірми „Дніпр Юг-Сервис”, фірми „YACCO”).

Із додатково витребуваних документів декларантом не були надані митному органу документи про оплату транспортно-експедиційних послуг, оскільки на час митного оформлення такі послуги не були оплачені.

Східною митницею 22.03.2011 р. було прийняте рішення про визначення митної вартості товарів № 700000006/2011/000246/1, в якому митна вартість товару визначена за методом № 6 (а.с. 83-85).

22.03.2011 р. відповідачем Східною митницею позивачу була видана картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/1/20141 у звязку з оформленням рішення про визначення митної вартості товару від 22.03.2011 р. № 700000006/2011/000246/1, невиконання вимог ст. 88 Митного кодексу України, неподанням на вимоги митного органу у повному обсязі додаткових документів згідно вимог п. п. 8, 11 Порядку декларування митної вартості товарів, як переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, а саме, не подано банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури; відсутність у наданих документах необхідних відомостей для підтвердження заявленої митної вартості та за підсумками здійснення контролю виявлені неточності у відомостях, що містяться у поданих документах: згідно наданої заявки на перевезення оплата здійснюється за рахунком протягом 3 банківських днів, рахунок № СФ-000116 від 14.03.2011 р., тобто оплата повинна бути здійснена станом на 17.03.2011 р., документ про оплату митному органу не надано; згідно з додатковою довідкою перевізника ТОВ „ЛАА Транс” № 1803 від 18.03.2011 р. сума транспортних витрат по іноземній території складає 26777 грн., а в документах експедитора ТОВ „Компанія „Лугатранс” (калькуляція транспортних витрат № 14/03-1 від 14.03.2011 р., рахунок № СФ-000116 від 14.03.2011 р.) витрати по іноземній території (які також повинні враховувати суму експедиторської винагороди) складають лише 25438 грн. (що є нижчою від суми безпосереднього перевізника); у звіті експерта КФ „Грата” № 287 від 21.03.2011 р. зазначено, що при здійсненні порівняльного підходу експерт базується на вартості обєктів, що аналогічні або схожі тим, які оцінюються, при цьому, посилання йде на ціну цих товарів за 2010 рік, а розрахунок проводиться на цінам 2011 року та прийнята поправка на торг в розмірі 0,95 (5%), при визначення вартості товару на момент перетину митного кордону України, експертом не врахований той факт, що поставка товару здійснюється на умовах ЕXW згідно правил Інкотермс, тобто на враховано транспортно-експедиційні витрати по іноземній території; в якості цінової інформації на подібні товари надані прайс-листи інших підприємств, але в них зазначені ціни реалізації на ринку України, тому порівняти їх з заявленою митною вартістю не є можливим (а.с. 82).

Враховуючи можливість настання негативних наслідків для підприємницької діяльності, ТОВ „Арєка” було прийняте рішення про здійснення митного оформлення товару не за ціною договору, а за ціною, яка була визначена митним органом. Позивачем ТОВ „Арєка” була подана нова вантажна митна декларація із зазначенням митної вартості в розмірі 537355,39 грн. та сплачені митні платежі (в тому числі податок на додану вартість) в сумі 126087,82 грн., що на 52427,47 грн. перевищує суму суми митних платежів, в тому числі податку на додану вартість, які підлягали сплаті до бюджету позивачем у разі здійснення митного оформлення за митною вартістю, визначеною за першим методом.

Суд вважає, що митним органом при здійсненні митного оформлення товару, який був ввезений на митну територію України позивачем, були допущені порушення вимог діючого законодавства, а тому дії митного органу щодо визначення митної вартості товару за шостим методом є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно ст. 249 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.

Поняття митної вартості визначено Митним кодексом України (ст. 259), а саме, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Стаття 260 МК України встановлює, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Стаття 261 Митного кодексу України встановлює, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ). Згідно ч. 2 статті VII ГААТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару вітчизняного походження або на довільних або фіктивних оцінках.

Згідно статті 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Як встановлює ст. 264 МК України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 266 Митного кодексу України визначає методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну. Так, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Згідно ст. 267 МК України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати, понесені покупцем, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів тощо.

Використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Судом встановлено, що декларантом та позивачем ТОВ „Арєка” були надані митному органі усі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості, в тому числі, вантажна митна декларація, декларація митної вартості № 700000012/2011/003361, попередня митна декларація, CМR № 073202 від 11.03.2011 р., книжка МДП, рахунок-фактура (інвойс) № 10302397 від 11.03.2011 р., зовнішньоекономічний договір, доповнення до нього від 15.02.2011 р., довідка про декларування валютних цінностей, сертифікат відповідності тощо, а також додатково витребувані митним органом переклад пакувального листа, переклад документу „Tarif OOO „ARECA”, переклад листа постачальника від 01.03.2011 р., переклад ВМД № 19020543 від 11.03.2011 р., переклад ВМД № 11 FRC535035212276 від 11.03.2011 р., заявка на перевезення, договір між фірмою ТОВ „ЛАА Транс” та ТОВ „Компанія „Лугатранс” № 29.01.03-ЛТ від 02.01.2003 р., калькуляція транспортних витрат № 1803 від 18.03.2011 р., висновок ТОВ „Консалтингова фірма „Грата”, інформація зовнішньоторговельних організацій про вартість товару (прайс-листи фірми „Хаммер”, ТОВ „Арланда”, фірми „Мастол”, фірми „Дніпр Юг-Сервис”, фірми „YACCO”).

Таким чином, відомості про заявлену позивачем митну вартість є обєктивними, такими, що піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

Митні органи у відповідності до ст. 41 МК України повинні здійснювати митний контроль, який включає в себе контроль за правильністю визначення декларантом митної вартості.

Суд не піддає сумніву право митного органу контролювати митну вартість, заявлену декларантом, але такий контроль повинен здійснюватися в межах повноважень, наданих діючим законодавством.

Пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України і подачі відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

На виконання зазначених вимог митним органом були запитані у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості, про що був зроблений запис у декларації митної вартості. Майже усі документи, які вимагав надати митний орган, декларантом були надані.

Згідно п. 14 Порядку, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Разом з тим, суд вважає, що такі положення Порядку зовсім не передбачають, що митний орган у разі неповного подання документів зобовязаний визначити митну вартість не за тим методом, який застосував декларант.

Суд не приймає до уваги доводи митного органу, що декларантом не надані банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури.

Відповідно до рахунку-фактури № СФ-0000116, виставленої ТОВ „Компанія „Лугатранс” ТОВ „Арєка” 14.03.2011 р. вартість транспортних послуг складає 39344 грн., в тому числі податок на додану вартість 182 грн. При цьому транспортні послуги по маршруту Франція - п/п Ягодин складають 25438 грн. (а.с. 130-131).

На час здійснення митного оформлення ввезеного товару ТОВ „Арєка” не був сплачений зазначений рахунок-фактура, а тому позивач був позбавлений можливості надати митному органу банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг. Оплата рахунку була здійснена позивачем платіжними дорученнями № 159 від 31.03.2011 р. на суму 15000 грн., № 157 від 30.03.2011 р. на суму 10000 грн., № 177 від 07.04.2011 р. на суму 14344 грн. (а.с. 127-129).

Проте, митний орган мав можливість перевірити митну вартість за документами, наданими позивачем рахунком-фактурою, калькуляцією транспортних витрат, заявкою на перевезення, довідкою про вартість перевезення (а.с. 130-134).

Що стосується доводів відповідача щодо наявності розбіжностей у документах про вартість транспортно-експедиційних витрат, а саме, що згідно довідки перевізника ТОВ „ЛАА Транс” № 1803 від 18.03.2011 р. суми транспортних витрат по іноземній території складає 26777 грн., а в документах експедитора ТОВ „Компанія „Лугатранс” витрати по іноземній території складають 25438 грн., суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ТОВ „Арєка” 05.10.2005 р. був укладений договір з ТОВ „Компанія „Лугатранс” щодо виконання транспортно-експедиційних послуг. Відповідно до п. 5.1 договору розрахунки за надані транспортно-експедиційні послуги провадяться напряму шляхом банківського перерахунку з рахунку замовника (позивача) на рахунок експедитора.

За умовами договору № 29.01.03-ЛТ, укладеному 02.01.2003 р. між ТОВ „Компанія „Лугатранс” (експедитор) та ТОВ „ЛАА Транс” (перевізник), перевезення виконується перевізником на підставі заявок експедитора, експедитор здійснює оплату послуг з перевезення вантажу за узгодженими ставками-нетто.

Відтак, позивач безпосередньо розраховується за транспортно-експедиційні-послуги з експедитором ТОВ „Компанія „Лугатранс” та не має відношення до розрахунків між експедитором та перевізником.

Отже, суд приходить до висновку, що в документах, наданих позивачем до вантажної митної декларації та в наданих на вимогу митного органу документах містилась достатня інформація про товар, його ціну. На підставі первинно та додатково наданих документів посадова особа митного органу мала можливість перевірити митну вартість товару.

Як зазначалось вище, законодавець в ст. 266 Митного кодексу України встановлює, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідачем не надано суду доказів щодо неможливості послідовного застосування перших (з 1 по 5) методів визначення митної вартості товарів та проведення відповідних консультацій між митним органом та декларантом, що є прямим порушенням порядку визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в судовому засіданні не доведена правомірність своїх дій щодо визначення митної вартості товарів, не доведена законність, обґрунтованість своїх рішень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Східна митниця, приймаючі рішення про визначення митної вартості товарів та картку відмови у митному оформленні товарів, діяла на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяла не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням викладених обставин, суд визнає протиправними рішення Східної митниці про визначення митної вартості товарів № 700000006/2011/000246/1 від 22.03.2011 р. та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/1/20141 від 22.03.2011 р.

Судом встановлено, що позивачем здійснено митне оформлення товару зі сплатою митних платежів, виходячи з їх митної вартості, встановленої митним органом.

Оскільки судом визнані протиправними рішення про визначення митної вартості товару за шостим методом та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, суд вважає, що позивачу підлягає поверненню сума надмірно сплачених митних платежів.

Сума митних платежів, які мав сплатити позивач, виходячи з митної вартості товару, визначених за методом № 1, складає 73660,35 грн. Внаслідок порушення відповідачем Східною митницею порядку визначення митної вартості позивач вимушений був сплатити суму митних платежів в розмірі 126087,82 грн., виходячи з митної вартості, визначеної митним органом. Отже, сума надмірно сплачених митних платежів складає 52427,47 грн.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 11, з урахуванням того, що позивачем заявлені вимоги щодо стягнення надмірно сплачених митних платежів в розмірі 52400 грн., суд вважає, що саме ця сума підлягає повернення позивачу.

У відповідності до п. 4 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2008 р. № 609, юридичні та фізичні особи, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, подають ці рішення органам Державного казначейства, що здійснюють безспірне списання, у разі повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів.

Таким чином, суд стягує з Державного бюджету України надмірно сплачені митні платежі в сумі 52400 грн. на користь позивача.

Що стосується позовних вимог про зобовязання Східної митниці визначити митну вартість товару, вказану у вантажній митній декларації від 17.03.2011 р., на рівні договірної вартості, суд вважає, що вони задоволенню не підлягають.

Судом встановлено, що митне оформлення товару за вантажною митною декларацією від 17.03.2011 р. було здійснено 21.03.2011 р. за вантажною митною декларацією № 700000012/201003589, товар був випущений у вільний обіг. Ця обставина унеможливлює визначення митної вартості цього же товару на рівні договірної ціни.

Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Арєка” до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання недійсними рішення про визначення митної вартості, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, зобовязання вчинити певні дії, стягнення надмірно сплачених митних платежів задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Східної митниці про визначення митної вартості товарів № 700000006/2011/000246/1 від 22.02.2011 р.

Визнати протиправною картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/1/20141 від 22.03.2011 р., прийняту Східною митницею.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Арєка” надмірно сплачені митні платежі в розмірі 52400 (пятдесят дві тисячі чотириста) грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Арєка” судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 525 (пятсот двадцять чотири) грн. 50 коп.

Повний текст постанови виготовлений 25 червня 2011 р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови особами, які беруть участь у справі, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Шальєва В.А.