Постанова № 16872946, 04.07.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2011 року Справа № К7/1-11

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменка І.М.,доповідача

суддів: Голяшкіна О.В., Мороза В.Ф.,

при секретарі судового засідання: Колесник Д.А.,

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №1 від 06.04.10;

від відповідача - 2: ОСОБА_2 представник, довіреність №б/н від 19.09.10;

від відповідача - 1 та третіх осіб - 1,2,3 представники у судове засідання не з"явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши матеріали апеляційних скарг корпорації "Дагзбері, інк", США, в особі представника ОСОБА_3, м.Дніпропетровськ, та акціонерного товариства закритого типу "Інвестиційний фонд "Приватпромінвест", м.Дніпропетровськ, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2011р. у справі №К7/1-11

за позовом акціонерного товариства закритого типу "Інвестиційний фонд

"Приватпромінвест", м.Дніпропетровськ

до відповідача - 1: корпорації "Дагзбері, інк", США

(DUGSBERY,INC, 364 BOLLING CIR NOVATO,CA 94949),

в особі представника ОСОБА_3, м.Дніпропетровськ

відповідача - 2: товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний готель "Україна",

м.Дніпропетровськ

третя особа-1 Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

без самостійних

вимог на предмет

спору на стороні

відповідача-2

третя особа-2 Корпорація "Ю-АЙ-СІ", США (UIS,INС, 6100 Neil Road, Reno, Nevada 89511)

без самостійних в особі представника ОСОБА_4, м.Дніпропетровськ

вимог на предмет

спору на стороні

відповідача-1

третя особа-3 Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, м. Київ

без самостійних

вимог на предмет

спору на стороні

відповідача-2

про визнання недійсним договору купівлі - продажу цінних паперів та

спонукання поновити корпоративні права

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2011р. (суддя Коваль Л.А.) у справі №К7/1-11 замінено відповідача-2 у справі Українсько-Ірландське закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "Міжнародний готель "Україна" його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародний готель "Україна".

Позов задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу пакету акцій у кількості 443 250 штук Українсько-Ірландського закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Міжнародний готель "Україна" від 28.07.1998р., укладений між Акціонерним товариством закритого типу "Інвестиційний фонд "Приватпромінвест" та Корпорацією "Дагзбері, Інк." (DUGSBERY, INC.). В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Корпорації "Дагзбері, Інк.", США (DUGSBERY,INC, 364 BOLLING CIR NOVATO,CA 94949) на користь Акціонерного товариства закритого типу "Інвестиційний фонд "Приватпромінвест" (49027, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна В.І.Леніна, буд. 53, ідентифікаційний код 21913940) витрати на оплату державного мита у сумі 42 (сорок дві) грн. 50 коп., витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

Не погодившись з зазначеним вище рішенням, Корпорація "Дагзбері, інк", США, в особі представника ОСОБА_3, звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати, посилаючись на порушення при його прийнятті норм матеріального та процесуального права, та прийняти у справі нове рішення, повністю відмовивши в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи викладені в апеляційній скарзі заперечення, скаржник наполягає на тому, що господарський суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності пропуску позивачем строків позовної давності; порушив встановлені чинним законодавством України правила підсудності щодо даної категорії справ; допустив помилки у визначенні обставин, що, на його думку, є безумовною підставою для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу цінних паперів недійсним тощо.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.06.2011р. зазначену вище апеляційну скаргу прийнято до розгляду, слухання справи призначене на 04.07.2011р. о 15-30 год.

Згодом, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2011р. у даній справі було оскаржено в апеляційному порядку також акціонерним товариством закритого типу "Інвестиційний фонд "Приватпромінвест", м.Дніпропетровськ. В апеляційній скарзі останній зауважує на неправомірності відмови господарським судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог щодо зобовязання відповідача-2 поновити корпоративні права АТЗТ ІФ "Приватпромінвест", що існували до 28.07.1998р. Свої доводи апелянт обґрунтовує приписами ч.2 ст.16 та ч.2 ст.20 ГПК України, якими до способів захисту цивільних прав та інтересів віднесено, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення.

З огляду на оскарження одного і того ж процесуального документу, наведені вище апеляційні скарги були обєднані в одне провадження.

Згідно зі статтею 101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Отже, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників позивача та відповідача-2, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів прийшла до висновку, що останні задоволенню не підлягають з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до установчих документів Українсько-Ірландського закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Міжнародний готель "Україна" (далі Товариство) в новій редакції, а саме: статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів 06.03.1997р., протокол № 5, зареєстрованого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської Ради народних депутатів 18.04.1997р., розпорядження №372-р, установчого договору цього Товариства, засновниками Товариства є Закрите акціонерне товариство "Інвестиційний фонд "Приватпромінвест" (згідно печатки на установчому договорі Акціонерне товариство закритого типу "Інвестиційний фонд "Приватпромінвест") в особі інвестиційного керуючого ОСОБА_6 та Міжнародна холдингова і фінансова компанія "ІHF".

Пункт 5.1. наведеного статуту Товариства передбачає, що для забезпечення діяльності Товариства за рахунок вкладів засновників створюється статутний фонд в розмірі 10 016 930, 00 грн., що відповідає по узгодженому засновниками (акціонерами) курсу (1 долар США 1, 84 грн.) 5 443 982 доларів США.

Статутний фонд поділений на 1 001 693 акції, номінальна вартість кожної акції 10 гривень (п. 5.2. статуту).

Всі акції Товариства розподілені між засновниками в наступних частках:

-Закрите акціонерне товариство "Інвестиційний фонд "Приватпромінвест" 5 910 000 грн., що відповідає по узгодженому засновниками (акціонерами) курсу 3 211 956 доларам США і становить 591 000 акцій;

-Міжнародна холдингова і фінансова компанія "ІHF" 2 232 026 доларів США, що відповідає по узгодженому засновниками (акціонерами) курсу 4 106 930 гривень і становить 410 693 акцій (п.5.5. статуту).

Установчий договір також визначає співвідношення належної засновникам (акціонерам) Товариства кількості акцій у відсотках до загальної кількості акцій: Закрите акціонерне товариство "Інвестиційний фонд "Приватпромінвест" 59%; Міжнародна холдингова і фінансова компанія "ІHF" 41%.

28.07.1998р. Акціонерне товариство закритого типу "Інвестиційний фонд "Приватпромінвест", як продавець, в особі директора ОСОБА_7, який діє на підставі статуту, та Корпорація "Dugsbery, Inc.", як покупець, уклали договір купівлі-продажу цінних паперів (далі - Договір), за умовами якого продавець продає прості іменні акції, що належать йому на праві власності, а покупець приймає та зобовязується оплатити згадані прості іменні акції на умовах, визначених Договором (п. 1. Договору).

Пункт 2 Договору містить відомості про цінні папери, що є предметом Договору, а саме: предметом Договору є прості іменні акції, емітовані "Українсько-Ірландським закритим акціонерним товариством "Міжнародний готель "Україна", номінальна вартість акції 10 гривень, у загальній кількості 443 250 штук, загальною номінальною вартістю 4 432 500 гривень, загальною вартістю 443 250 гривень.

Умови Договору встановлюють порядок розрахунку за придбані акції, порядок передачі акцій від продавця до покупця та визначають момент набуття права власності на акції.

Так, згідно п. 3.1. Договору покупець зобовязаний оплатити вартість придбаних акцій протягом трьох років з моменту укладення Договору шляхом переказу грошових коштів на рахунок продавця.

Продавець зобовязується передати акції протягом місяця з моменту підписання Договору за Актом прийому-передачі та видати передавальне доручення згідно встановленого зразка (п.4 Договору).

Відповідно до п. 5 Договору право власності на акції переходить з моменту підписання акту прийому-передачі та видачі передавального доручення.

Також, 28.07.1998р. відбулися загальні збори засновників Українсько-Ірландського закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Міжнародний готель "Україна", що підтверджується протоколом № 980728 від наведеної дати, на яких були присутні представники обох засновників (акціонерів) Товариства. Згідно протоколу інтереси Акціонерного товариства закритого типу "Інвестиційний фонд "Приватпромінвест" представляв його директор ОСОБА_7

Загальні збори засновників Товариства розглянули, наряду з іншими, питання порядку денного про надання згоди Акціонерному товариству закритого типу "Інвестиційний фонд "Приватпромінвест" на продаж належних йому 443 250 простих іменних акцій Товариства номінальною вартістю 4 432 500 гривень Корпорації "Dugsbery, Inc.", про включення Корпорації "Dugsbery, Inc." до складу акціонерів Товариства, про приведення у відповідність порядку формування і розміру статутного фонду, про внесення та затвердження змін та доповнень до установчих документів.

За наведеними питаннями загальні збори засновників Товариства прийняли рішення:

-надати згоду Акціонерному товариству закритого типу "Інвестиційний фонд "Приватпромінвест" на продаж належних йому 443 250 простих іменних акцій Товариства номінальною вартістю 4 432 500 гривень Корпорації "Dugsbery, Inc.";

-прийняти Корпорацію "Dugsbery, Inc." до складу акціонерів Товариства;

-змінити розмір статутного фонду Товариства для приведення у відповідність з бухгалтерським обліком та фактичним внеском засновників, а також для залучення додаткових коштів, необхідних для завершення реконструкції будівлі готелю (встановили відповідний порядок);

-внести та затвердити зміни до установчих документів Товариства.

18.08.1998р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської Ради зареєстровані зміни та доповнення до установчих документів Товариства, затверджені зборами засновників Товариства 28.07.1998р.

Відповідно до наведених змін та доповнень засновниками Товариства є Комітет комунального майна Дніпропетровської міської Ради, якому належить 1 477 500 простих іменних акцій Товариства, що становить 11, 85% його статутного фонду, Корпорація "Dugsbery, Inc.", якій належить 5 881 735 простих іменних акцій Товариства, що становить 47, 15% його статутного фонду, Міжнародна холдингова і фінансова компанія "І.H.F.", якій належить 5 114 044 простих іменних акцій Товариства, що становить 41, 00% його статутного фонду.

Розмір статутного фонду Товариства становить 12 473 279 грн., який поділений на 12 473 279 простих іменних акцій номінальною вартістю 1 гривня кожна.

В подальшому, відповідно до протоколу № 1 загальних зборів акціонерів Товариства від 01.11.2004р. зборами акціонерів Товариства були прийняті рішення про надання згоди на відступлення Корпорацією "Dugsbery, Inc." та Міжнародною холдинговою і фінансовою компанією "І.H.F." належних їм у повному обсязі корпоративних прав на користь Корпорації "Ю-АЙ-СІ" та Компанії АйЕйчЕф ІНТЕРНЕШНЛ ХОЛДІНГ ЕНД ФАЙНЕНСІНГ КО ЛТД відповідно, затверджені відповідні зміни до статуту Товариства, державна реєстрація яких проведена 18.11.2004р.

Згідно статуту Товариства з урахуванням зазначених змін акціонерами Товариства є:

-Комітет комунальної власності Дніпропетровської міської Ради, якому належить 1 477 500 простих іменних акцій Товариства, що становить 11, 85% його статутного капіталу;

-Корпорація "Ю-АЙ-СІ", якій належить 5 881 735 простих іменних акцій Товариства, що становить 47, 15% його статутного капіталу;

-Компанії АйЕйчЕф ІНТЕРНЕШНЛ ХОЛДІНГ ЕНД ФАЙНЕНСІНГ КО ЛТД, якій належить 5 114 044 простих іменних акцій Товариства, що становить 41, 00% його статутного капіталу.

Між тим, позивач вважає, що договір купівлі-продажу цінних паперів від 28.07.1998р., укладений ним з Корпорацією "Dugsbery, Inc.", не відповідає вимогам закону, вбачає підстави для поновлення своїх корпоративних прав, що існували до 28.07.1998р., що і є причиною спору.

Відповідно до ч.1 ст. 48 ЦК УРСР (редакція 1963р.) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Згідно частини 1 статті 22 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", в редакції, що діяла на час укладення оспорюваного договору, емітент має право на випуск акцій з моменту реєстрації цього випуску у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку. Випуск акцій акціонерним товариством здійснюється у розмірі його статутного фонду (ст.7 зазначеного вище Закону).

В свою чергу, правові основи обігу цінних паперів у Національній депозитарній системі та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні визначає Закон України "Про національну депозитарну систему та особливості обігу цінних паперів в Україні", який застосовується до спірних правовідносин в редакції за станом на дату укладення Договору. Стаття 5 цього Закону регулює питання переходу та реалізації права власності на цінні папери в Національній депозитарній системі. В той же час, за ч.4 ст.5 цього Закону України "Про національну депозитарну систему та особливості обігу цінних паперів в Україні”, підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі - виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів.

Згідно до вимог ст.ст.27, 28 Закону України "Про господарські товариства", в редакції на дату укладення оспорюваного договору, акціонерне товариство має право випускати цінні папери відповідно до вимог, встановлених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Перехід та реалізація права власності на акції здійснюються відповідно до законодавства України.

Право продажу майна, за ст.225 ЦК УРСР, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

Отже, на думку судової колегії, виходячи з положень наведених вище правових норм в їх системному звязку, господарський суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що акція, як обєкт права власності (обєкт цивільних прав) може існувати виключно після державної реєстрації випуску акцій, а належність її особі на праві власності повинна підтверджуватися сертифікатом акцій або випискою з рахунку у цінних паперах, наданою зберігачем (в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі).

Між тим, Українсько-Ірландським закритим акціонерним товариством з іноземними інвестиціями "Міжнародний готель "Україна" /нині ТОВ "Міжнародний готель "Україна"/ випуск акцій не реєструвався, акції не випускалися. Даний факт матеріалами справи не спростований та учасниками спору не заперечується.

За таких обставин, обґрунтованим судова колегія вважає висновок місцевого господарського суду стосовно того, що позивач за оспорюваним договором здійснити відчуження акцій Корпорації "Dugsbery, Inc." не міг, а сам договір укладений з порушенням вимог чинного законодавства України, що є підставою для визнання його недійсним.

В той же час, заперечення, викладені в апеляційній скарзі корпорації "Дагзбері, інк", США, в особі представника ОСОБА_3, м.Дніпропетровськ, в ході апеляційного провадження свого підтвердження не знайшли, виявились необґрунтованими та безпідставними, з огляду на викладене нижче.

Так, помилковими колегія суддів вважає твердження Корпорації «Дагзбері, інк»про пропуск позивачем строків позовної давності. Викладені в апеляційній скарзі доводи про необхідність застосування до спірних правовідносин ст. 8 Конвенції ООН «Про позовну давність у міжнародній купівлі - продажу товарів»1974р., яка встановлює у міжнародній купівлі-продажу товарів строк позовної давності у 4 роки, не заслуговують на увагу в силу наступного.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 цієї Конвенції прямо передбачено, що Конвенція не застосовується до продажу акцій. При цьому в Конвенції не міститься жодних застережень щодо можливості застосування положень Конвенції про 4 річний строк позовної давності і до продажу акцій, у випадку, якщо випуск акцій не був здійснений, а предметом позову є вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу такого договору, про що зазначає апелянт в своїй скарзі. Такі посилання є нічим іншим, як намаганням видати бажане за дійсне та прямо спростовуються імперативом п. 4 ч. 1 ст. 4 Конвенції.

Натомість, як вже зазначав Позивач у позові, про порушення своїх прав, пов'язаних з володінням корпоративними правами у складі Відповідача-2, він дізнався після проведеного 08.04.2010р. на підставі наказу внутрішнього аудиту та відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманих цього ж дня.

При цьому, необхідно враховувати також думку Вищого господарського суду України, який в п. 3.3. роз'яснень від 12.03.99р № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», зазначає, що недійсні угоди, як правило не породжують для сторін прав та обов'язків, тому до вимог про визнання недійсними таких угод строки позовної давності не застосовуються.

За вказаних обставин, навіть припускаючи можливість пропуску Позивачем строку позовної давності, підстави для застосування строків позовної давності та відмови з цих підстав у позові відсутні, оскільки за правилами про недійсні угоди, такі угоди жодних прав та обов'язків для сторін не створюють.

Таким чином, господарський суд в оскаржуваному рішенні дійшов правильного висновку щодо того, що «відповідно до ст. 48 ЦК УРСР недійсні угоди не породжують для сторін прав та обов'язків, а тому, до вимог про визнання недійсними таких угод строки позовної давності не застосовуються», та врахував приписи п.3.3. вищезазначених роз'яснень президії ВГС України, якими господарські суди України мають керуватись при вирішенні відповідних спорів.

Безпідставними вбачаються також посилання Корпорації «Дагзбері, інк»й на порушення господарським судом Дніпропетровської області правил підсудності щодо розгляду справи №К7/1-11.

Так, на думку апелянта, господарським судом було невірно вирішено питання щодо підсудності спору, оскільки в силу приписів Договору про заохочення та взаємний захист інвестицій, укладеного між США та Україною 04.03.1994р., зазначений спір мав розглядатися виключно судом США, де зареєстрований Відповідач-1. Крім того, як на помилковий, заявник апеляційної скарги вказує на висновок суду, щодо того, що спір по справі №К7/1-11 не є інвестиційним спором з точки зору Договору про заохочення та взаємний захист інвестицій 1994р.

Проте, з цього приводу апеляційний господарський суд вважає за доцільне зауважити, що, відповідно до ст. 124 ГПК України, підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Ратифікований Україною 21.10.1994р. Договір між Україною та Сполученими Штатами Америки про заохочення та взаємний захист інвестицій, а саме ч. 1 ст. VI Договору, передбачає, що для цілей цієї статті інвестиційний спір визначається як спір між Стороною та громадянином або компанією іншої Сторони. При цьому, Сторонами за договором виступають, згідно преамбули Договору 1994р., Держава Україна та Держава Сполучені Штати Америки. Між тим, спір по справі № К7/1-11 не може вважатися інвестиційним спором у розумінні ч. 1 ст. VI Договору, оскільки його учасником не є Сторона Договору (Держава Україна чи Держава Сполучені Штати Америки).

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. VI Договору, у випадку, якщо інвестиційний спір не може бути вирішений мирним шляхом, зацікавлені громадяни або компанія можуть за вибором подавати цей спір для вирішення судами або адміністративними трибуналами Сторони, яка є стороною в спорі.

В даному випадку, спір (позов) було подано для вирішення до суду сторони - Позивача, який є стороною в спорі (стороною договору, який визнається недійсним), а саме до господарського суду Дніпропетровської області, а отже вбачається дотримання судом приписів ч. 2 ст. VI Договору.

До того ж, пакет акцій, який відчужувався за спірним договором купівлі-продажу від 28.07.1998р., не може вважатися інвестицією в розумінні вищезгаданого міжнародного Договору, оскільки акцій, як таких, не було (випуск акцій не реєструвався, акції не випускалися), спірний договір виконаний не був, у встановленому законодавством України порядку кошти, несплачені Відповідачем-1 за спірним договором, зареєстровані як іноземна інвестиція не були.

За вказаних обставин, господарський суд Дніпропетровської області в рішенні від 17.05.2011р. обґрунтовано прийшов до висновку, що «Договір про заохочення та взаємний захист інвестицій 1994р. не передбачає вирішення спору виключно судом Сторони, яка є відповідачем у справі».

В той же час, відповідно до ч.3 ст.15 ГПК України, справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Таким чином, оскільки одним із учасників спору, до якого позивачем у даній справі заявлені вимоги, є юридична особа України, спір може розглядатися господарським судом України за місцезнаходженням такого відповідача.

Більше того, спірний договір укладено на території України. Договір є договором про відчуження акцій акціонерного товариства, створеного за законодавством України. Відповідно ж до п.7 ч.1 ст.76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати справи з іноземним елементом у випадках, коли дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.

Можливість розгляду судами України спорів, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності, передбачена також ст.38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Підсумовуючи вищезазначене, приходимо до висновку, що господарським судом Дніпропетровської області справа № К7/1-11 була розглянута правомірно, з дотриманням правил підсудності та у відповідності до норм чинного законодавства.

Окрім того, відповідач-1 в апеляційній скарзі не погоджується з обставинами, недодержання яких, за висновком господарського суду, стало підставою для визнання недійсним договору від 28.07.1998р. Зокрема, скаржник, не вважає відсутність самого предмету договору (акцій) безумовною підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій.

Відповідно до ч.1 ст. 48 ЦК УРСР (редакція 1963р.) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. Отже, як вже зазначалось вище, апеляційний господарський суд вважає вірним висновок суду першої інстанції з приводу того, що акція, як обєкт права власності (обєкт цивільних прав) може існувати виключно після державної реєстрації випуску акцій, а належність її особі на праві власності повинна підтверджуватися сертифікатом акцій або випискою з рахунку у цінних паперах, наданою зберігачем (в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі).

Таким чином, за відсутності доказів випуску та реєстрації акцій Українсько-Ірландським закритим акціонерним товариством з іноземними інвестиціями "Міжнародний готель "Україна" /нині ТОВ "Міжнародний готель "Україна"/, підстави вважати правомірним відчуження позивачем за спірним договором пакету акцій, випуск яких не реєструвався, - відсутні. Натомість, наведене є приводом для визнання даного правочину недійсним, згідно з ч.1 ст.48 ЦК УРСР.

Неможна також погодитися з твердженнями скаржника, що Позивач набув права власності на цінні папери (акції) Відповідача-2 таким же чином, що й Корпорація «Дагзбері, інк».

Як було вірно встановлено судом в рішенні від 17.05.2011р., 06.03.1997р. було проведено реорганізацію Відповідача-2, в результаті якої Позивач, як один із засновників товариства став власником 59% статутного фонду Відповідача-2.

У відповідності до ст. 37 ЦК УРСР (в редакції станом на дату реорганізації) юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації. При цьому майно юридичної особи, що реорганізується (права та обов'язки), переходить до нововиниклих юридичних осіб.

Статтею 19 Закону України «Про господарські товариства»(в редакції станом на дату реорганізації) також було передбачено, що припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації або ліквідації з дотриманням вимог антимонопольного законодавства. Реорганізація товариства відбувається за рішенням вищого органу товариства. При реорганізації товариства вся сукупність прав та обов'язків товариства переходить до його правонаступників.

Таким чином, в результаті проведеної в 1997 році реорганізації Відповідача-2, була створена нова юридична особа, до якої перейшла вся сукупність прав та обов'язків Відповідача-2, з часткою Позивача у статутному фонді Відповідача-2 - 59%.

В свою чергу, права, пов'язані з участю у складі УІ ЗАТ з II «Міжнародний готель «Україна», були набуті скаржником саме на підставі недійсної угоди від 28.07.1998р., що підтверджує безпідставність та голослівність тверджень апелянта про те, що Позивач не був засновником Відповідача-2 та набув права власності на цінні папери (акції) Відповідача-2 таким же чином, що й Корпорація «Дагзбері, інк».

Також не заслуговують на увагу посилання апелянта на необґрунтований висновок господарського суду про відсутність у матеріалах справи № К7/1-11 доказів, які б підтвердили наступне схвалення Позивачем спірного договору від 28.07.1998р., та, відповідно, неправомірність визнання договору недійсним на підставі ст. 63 ЦК УРСР.

В цьому контексті, господарський суд уважно дослідивши обставини справи та перевіривши їх належними доказами, справедливо прийшов до висновку, що «оскільки статут позивача на час укладення Договору не відносив до складу органів управління позивача посаду директора, не визначав його компетенцію, однак закріплював повноваження щодо управління активами позивача за іншою особою - інвестиційним керуючим Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приват-Інвест", особа, яка уклала Договір від імені позивача, не мала на це повноважень».

Відповідно до ст.63 ЦК УРСР, угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.

Разом з цим, як вірно зазначено в оскаржуваному рішенні, доказів, які б свідчили про наступне схвалення позивачем спірного договору (доказів виконання умов договору, проведення розрахунків, передачі акцій), сторонами суду не надано.

В той же час, колегія суддів не погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі акціонерного товариства закритого типу "Інвестиційний фонд "Приватпромінвест", м.Дніпропетровськ, та вважає правомірною відмову місцевого господарського суду у задоволенні позовних вимог щодо зобовязання відповідача-2 /емітента/ поновити корпоративні права АТЗТ ІФ "Приватпромінвест", що існували до 28.07.1998р. Апеляційна інстанція солідарна з місцевим господарським судом з приводу того, що обраний позивачем у наведеній частині спосіб захисту порушеного права не є належним, оскільки останнім не визначено, як саме відповідачем-2 порушені права мають бути відновлені. У звязку з цим, навіть у разі задоволення судом вимог позивача про відновлення корпоративних прав, що існували на 28.07.1998р., незрозумілим є порядок виконання такого судового рішення.

Слід зауважити також, що заявлені відповідачем-1 та третьою особою-2 письмові клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, за умов належного повідомлення сторін про час та місце судового слухання, відхилені апеляційний господарським судом, як безпідставні, адже наявні в матеріалах справи докази є достатніми для повного та обєктивного вирішення спору.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2011р. у справі №К7/1-11 залишити без змін, а апеляційні скарги корпорації "Дагзбері, інк", США, в особі представника ОСОБА_3, м.Дніпропетровськ, та акціонерного товариства закритого типу "Інвестиційний фонд "Приватпромінвест", м.Дніпропетровськ, без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя О.В. Голяшкін

Суддя В.Ф. Мороз