Рішення № 16871815, 07.07.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

07.07.2011Справа №5002-25/1800-2011 за позовом Мале приватне підприємство «Тепломонтаж», вул. Промисловий тупик, буд. 4, м. Красноперекопськ

до відповідача фізична особа-підприємець Гриднєв Олег Вікторович, АДРЕСА_1

про стягнення 23195,68 грн.

Суддя Копилова О.Ю.

представники:

від позивача Копейкін А.Г., паспорт НОМЕР_1, директор

від відповідача не зявився

Обставини справи:

Позивач - Мале приватне підприємство «Тепломонтаж» звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, просить суд стягнути з відповідача 23195,68 грн., у тому числі: 15504,00 грн. основного боргу, 3% річних 1395,36 грн., індекс інфляції 6296, 32 грн., мотивуючі позовні вимоги невиконанням відповідачем свого зобовязання за усною домовленістю між сторонами.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку передбаченого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 06 червня 2011 року строк розгляду справи продовжений в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у судове засідання не зявився, до суду надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнає, та вважає, що строк виконання зобовязань за усною домовленістю між сторонами не настав, у звязку із чим підстави для задоволення позову відсутні.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

Позивач в позовній заяві зазначив, що 30 квітня 2008 року між Малим приватним підприємством «Тепломонтаж» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладена усна домовленість про постачання плит перекриття (ПК-4,6 Ч1,5) у кількості 50 одиниць на суму 15504,00 грн.

Відповідачем позивачу 30 квітня 2008 року виставлений рахунок №14 на сплату плит перекриття у кількості 50 одиниць на загальну суму 15504,00 грн., (а.с. 17).

Згідно платіжного доручення №106 від 30 квітня 2008 року Мале приватне підприємство «Тепломонтаж» перерахувало на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, відповідно до виставленого рахунку суму вартості 50 плит перекриття (ПК-4,6 Ч1,5), що становить 15504,00 грн., (а.с. 18).

Відповідач, у відзиві на позовну заяву факт перерахування та отримання суми вартості плит по усній домовленості в сумі 15504,00 грн. не заперечував.

Позивач в позовній заяві посилається на те, що відповідачем порушенні умови домовленості по постачанню товару, та на момент розгляду справи так і не виконані.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача суму сплачених грошових коштів за неодержаний товар, з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт постачання позивачу товару (постачання плит перекриття (ПК-4,6 Ч1,5) або повернення грошових коштів позивачу в сумі 15504,00 грн.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 та п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, є: договори та інші правочини.

Згідно ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частинами першою та другою статті 206 Цивільного кодексу України встановлено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами в момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність; юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Як вже було зазначене, в матеріалах справи є виставлений рахунок на оплату товару та платіжне доручення по ньому, які свідчать про вчинення правочину.

Крім того, зі змісту наведеної норми вбачається, що правочин, який вчинений усно повинен виконуватись в момент його вчинення.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем умов правочину.

Ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частина 2 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних 1395,36 грн., індекс інфляції 6296, 32 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти застосування ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки вказана норма може бути застосована лише при порушенні грошового зобовязання.

Однак, суд вважає за необхідним звернути увагу на те, що позивачем, заявлені вимоги не майнового зобовязання, а саме грошового, у звязку із чим, вимоги позивача щодо застосування ст. 625 Цивільного кодексу України є законними та обґрунтованими.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 08 липня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, р/р не відомий) на користь Малого приватного підприємства «Тепломонтаж», (вул. Промисловий тупик, буд. 4, м.Красноперекопськ, ідентифікаційний код 16330248, МФО 324010, р/р 26005456112110 в АКБ «Укрсоцбанк» м. Сімферополь) 23195,68 грн., у тому числі: 15504,00 грн. основного боргу, 3% річних 1395,36 грн., індекс інфляції 6296, 32 грн.

3.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, р/р не відомий) на користь Малого приватного підприємства «Тепломонтаж», (вул. Промисловий тупик, буд. 4, м.Красноперекопськ, ідентифікаційний код 16330248, МФО 324010, р/р 26005456112110 в АКБ «Укрсоцбанк» м. Сімферополь) 231,95 грн. державного мита.

4.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, р/р не відомий) на користь Малого приватного підприємства «Тепломонтаж», (вул. Промисловий тупик, буд. 4, м.Красноперекопськ, ідентифікаційний код 16330248, МФО 324010, р/р 26005456112110 в АКБ «Укрсоцбанк» м. Сімферополь) 236,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

5.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКопилова О.Ю.