Рішення № 16871812, 05.07.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

05.07.2011Справа №5002-7/2374-2011

За позовом Публічного акціонерного товариства “Крименерго” (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопласт» (98100, м. Феодосія, вул. Українська, 21; м. Феодосія, вул. Войкова, 31, ідентифікаційний код 32641756)

Про стягнення 8655,25 грн.

Суддя Дворний І. І.

За участю представників:

Від позивача ОСОБА_1, предст., дов. №322-Д від 22.04.2011 р.

Від відповідача - ОСОБА_2, предст., дов. №33 від 04.04.2011 р.

Обставини справи: Публічне акціонерне товариство “Крименерго” звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопласт» 8655,25 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неналежним чином виконують умови укладеного між сторонами договору про поставку електричної енергії №1284 від 30.10.2006 р. в частині повного та своєчасного здійснення розрахунків, у звязку з чим заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопласт» перед Публічним акціонерним товариством “Крименерго” за період з 01.02.2011 р. по 30.04.2011 р. за спожиту активну електроенергії становить 6376,37 грн., яку позивач просить стягнути примусово разом із пенею в сумі 128,64 грн., 148,51 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 27,88 грн. Крім того, позивач зазначає, що за період з 18.02.2011 р. по 18.03.2011 р. та за період з 19.03.2011 р. по 18.04.2011 р. споживачем допущено перевищення договірної величини споживання електричної енергії, що призвело до утворення заборгованості в загальному розмірі 1973,85 грн., яку позивач також просить стягнути примусово.

15.06.2011 р. до ГС АР Крим від Публічного акціонерного товариства “Крименерго” надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач зазначив, що 03.06.2011 р. відповідачем був оплачений борг за спожиту активну електроенергію та перевищення договірних величин в загальному розмірі 8350,22 грн., через що просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 27,88 грн., 148,51 грн. інфляційних втрат та 128,64 грн. пені. Заява була прийнята судом до розгляду.

Відповідач проти позову заперечував та пояснив, що заборгованість за активну електроенергію та перевищення договірних величин електроспоживання була погашена ним ще до часу порушення провадження у справі, у звязку з чим просить відмовити в задоволенні позову про їх стягнення. Заперечуючи про заявлених позивачем до відшкодування сум пені, річних та інфляційних втрат, відповідач стверджує про те, що зверненню до суду мало передувати направлення позивачем вимоги про стягнення вказаних сум, однак така вимога Публічним акціонерним товариством «Крименерго» на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопласт» направлена не була.

05.07.2011 р. до ГС АР Крим від Публічного акціонерного товариства “Крименерго” надійшли пояснення на відзив, в яких позивач зазначив, що вимога про стягнення пені, річних та інфляційних втрат була викладена ним в претензії від 26.04.2011 р., яка була отримана відповідачем 04.05.2011 р. Вказані пояснення були прийняті судом до розгляду.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

30.10.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» (Постачальник) в особі Керченського РЕМ та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технопласт» (Споживач) був укладений договір №1284 про постачання електричної енергії (а. с. 8-11).

Відповідно до розділу 1 вказаного договору Постачальник поставляє електричну енергію Споживачу, а Споживач сплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі (5-кратний розмір тарифу за перевищення договірної величини електроспоживання, пеню, за графіком погашення заборгованості, за актами порушення ПКЕЕ), згідно умов цього договору та додатків до Договору, які є його невідємними частинами.

В розділі 2 Договору сторони передбачили, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення інших питань, які не обумовлені цим договором, сторони зобовязуються керуватися діючим законодавством України, зокрема, Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією, затвердженими у встановленому порядку.

Відповідно до пункту 2.2.3 Договору Споживач зобовязується оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування, згідно з умовами додатків №4.1 або №4.2 «Порядок розрахунків».

Згідно з пунктом 7.1 Договору облік електроенергії, спожитої Споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж Споживача, здійснюється згідно з вимогами ПОЕ та ПКЕЕ.

Перевірка стану розрахунків за електроенергію здійснюється за розрахунковий період щомісячно та оформлюється двостороннім актом звірки між Споживачем та Постачальником, яки Споживач зобовязаний повернути підписаним до наступного розрахункового періоду (п. 7.2 Договору).

Згідно з пунктом 7.3 Договору у випадку встановлення розрахункових засобів обліку на межі балансової приналежності електричних мереж електропередавальної організації та Споживача, обсяг спожитої електроенергії визначається шляхом збільшення (зменшення) обсягів електричної енергії, визначених відповідно до показників розрахункових засобів обліку, на величину обсягу розрахункових витрат електроенергії на ділянці електричної мережі (з урахуванням трансформаторів) від межі балансової приналежності до місця встановлення розрахункових засобів обліку.

В пункті 1 Додатку до договору № 4.1 сторони передбачили, що розрахунки за спожиту електроенергію здійснюються відповідно до пункту 6.6 ПКЕЕ. Розрахункова дата (день, коли Споживач надає Акт про обсяги спожитої електроенергії, а Постачальник виставляє остаточний рахунок) встановлюється 18 числа кожного місяця, відповідно розрахунковим вважається період з 18 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

Показники розрахункових засобів обліку відповідно до Переліку обєктів та точок комерційного обліку фіксуються 17 числа кожен місяць та оформлюються «Актом про обсяги переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії» в 2-х екземплярах, по одному для кожної сторони.

Розрахунки за електричну енергію здійснюються споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника електричної енергії.

Відповідно до пункту 2 Додатку №4.1, Споживач до 28 числа місяця, що передує розрахунковому, здійснює платіж на наступний розрахунковий період в сумі вартості 100% заявленого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії. У випадку неповної передоплати за попередній розрахунковий період, різниця між сумою передоплати та вартістю фактично спожитої електроенергії повинна бути оплачена протягом 5 операційних днів з дня отримання рахунку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконувалися свої обовязки за договором та поставлялася відповідачеві електрична енергія, на оплату якої виставлялися відповідні рахунки із зазначенням кількісних показників електроенергії, її вартості та загальної суми до сплати (а. с. 21-24, 26-27).

Однак, відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі здійснювалася оплата вартості електроенергії, що призвело до утворення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопласт» перед Публічним акціонерним товариством «Крименерго» за період з 01.02.2011 р. по 30.04.2011 р. за спожиту активну електроенергії в розмірі 6376,37 грн.

Крім того, матеріали справи також свідчать, що відповідачем у справі в період з 18.02.2011 р. по 18.03.2011 р. та в період з 19.03.2011 р. по 18.04.2011 р. допущено перевищення договірної величини споживання електричної енергії.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в період з 18.02.2011 р. по 18.03.2011 р. відповідачем була спожита електрична енергії в обсязі 3431 кВт/год, у той час як договірний обсяг складає 1180 кВт/год, тобто обсяг перевищення складає 2251 кВт/год.

В період з 19.03.2011 р. по 18.04.2011 р. відповідачем допущено перевищення електроспоживання в обсязі 291 кВт/год (спожито 1041 кВт/год при межі 750 кВт/год).

Факти перевищення були зафіксовані у відповідних актах (а. с. 18, 20), які були отримані споживачем.

В пункті 4.2.2 Договору про поставку електричної енергії №1284 від 30.10.2006 р., з урахуванням внесених в подальшому змін, передбачено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності Споживач сплачує Постачальникові двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин.

Аналогічні положення були закріплені в пункті 5 Додатку №4.1 до Договору.

Згідно з частиною 5 статті 26 Закону України «Про електроенергетику» споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Матеріали справи свідчать, що за перевищення договірних величин електроспоживання позивачем був виставлений Товариству з обмеженою відповідальністю «Технопласт» рахунок-накладна №1284/57/0411Л1 від 18.04.2011 р. на загальну суму 1973,85 грн., який був отриманий відповідачем 19.04.2011 р. Враховуючи несплату вказаного рахунку в добровільному порядку, позивачем заявлена до відшкодування вказана сума в цьому позові.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Матеріали справи свідчать, що позовна заява була подана до суду поштовим звязком 01.06.2011 р., що підтверджується штампом поштового відділення. У той же час, 02.06.2011 р. заборгованість за спожиту активну електроенергію та перевищення договірних величин в загальному розмірі 8350,22 грн. була погашена відповідачем добровільно, про що свідчить відповідна банківська квитанція. Отже, борг був погашений відповідачем вже після звернення позивача до суду, у звязку з чим заява Публічного акціонерного товариства “Крименерго” про зменшення позовних вимог не суперечить положенням чинного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Саме така позиція викладена в пункті 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року» від 20.10.2006 р. N 01-8/2351 та пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» від 13.08.2008 р. N 01-8/482.

З урахуванням цього, після погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку предметом спору залишилися несплачені відповідачем суми пені, річних та інфляційних втрат.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 4.2.1 Договору сторони передбачили, що за внесення платежів з порушенням строків споживач зобовязаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за прострочення оплати вартості спожитої активної електричної енергії в сумі 128,64 грн., суд погоджується з його правомірністю та вважає, що вказана сума пені підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопласт» на користь Публічного акціонерного товариства “Крименерго”.

Крім того, позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 148,51 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 27,88 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання та входять до складу грошового зобовязання.

Така позиція щодо правової природи інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних викладена, зокрема, в постанові Верховного суду України від 15.11.2010 р. у справі №4/720.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд погоджується з його правомірністю, у звязку з чим позов в цій частині також є обґрунтованим.

При цьому суд не може погодитися з твердженням відповідача щодо необхідності направлення кредитором окремої вимоги про сплату річних та інфляційних втрат, оскільки, як зазначено вище, вказані суми входять до складу грошового зобовязання, тобто нерозривно повязані з сумою основного боргу, на сплату якої виставлялися відповідні рахунки. Отже, суд вважає, що наведене в частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України словосполучення «на вимогу кредитора» стосується саме суми боргу, яку боржник має сплатити з урахуванням річних та інфляційних втрат станом на день фактичної сплати.

Більш того, суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявна претензія №1010 від 26.04.2011 р., в якій викладені вимоги як про стягнення суми основного боргу (за спожиту активну електричну енергію та перевищення договірних величин електроспоживання), так і пені в сумі 128,64 грн., 148,51 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 27,88 грн. Вказана претензія була отримана відповідачем 04.05.2011 р., про що свідчить копія поштового повідомлення з підписом працівника відповідача про отримання поштового відправлення.

З урахуванням цього, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд покладає на відповідача згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопласт» (98100, м. Феодосія, вул. Українська, 21; м. Феодосія, вул. Войкова, 31, ідентифікаційний код 32641756) на користь Публічного акціонерного товариства “Крименерго” (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400) 3% річних в сумі 27,88 грн., 148,51 грн. інфляційних втрат, 128,64 грн. пені, 102,00 державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя господарського суду

Автономної Республіки Крим (підпис) І. І. Дворний

Рішення підписано 08.07.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.