Постанова № 16870742, 04.07.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"04" липня 2011 р. Справа № 61/289-10(56/101-09) Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:           головуючого - судді Карабаня В.Я.,

суддів                     Доповідач –Жаботина Г.В.Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши касаційну скаргу Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства “Держпром”

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2011р.

у справі № 61/289-10 Господарського суду Харківської області

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області

до Виробничо-експлуатаційного підприємства “Держпром”

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне підприємство “Тайгета”

про стягнення 53222,56 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Виробничо-експлуатаційного підприємства “Держпром” про стягнення 53222,56грн. орендної плати, яка одержана відповідачем без достатніх правових підстав та визнання недійсним п.п. 2 п. 3.3 договору оренди № 3220-Н від 29.03.2007р., який укладено між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне підприємство “Тайгета”.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.01.2011р. (суддя В..В.Рильова) в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим у даній справі судовим рішенням, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області подало апеляційну скаргу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.04. 2011р. рішення Господарського суду Харківської області від 13.01.2011р. скасовано та прийняти нове рішення, яким позов задоволено: визнано недійсним п.п. 2 п. 3.3 договору оренди від 29.03.2007р. № 3220-Н, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Приватним підприємством "Тайгєта"; зобов’язано Виробничо-експлуатаційне підприємство "Держпром" повернути орендну плату у розмірі 53222,56грн. до Державного бюджету України на р/р 31110094700003 у ВДК Дзержинського району м.Харкова 22080300, управління Державного казначейства у Харківській області, код бюджетної класифікації 22080300, МФО 851011, код ЄДРПОУ 24134567.

Не погодившись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2011р., Обласне комунальне виробничо-експлуатаційне підприємство “Держпром” подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати дане судове рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Сторони не скористались правом, наданим ст. 22 ГПК України щодо участі їх представників у судовому засіданні. Про час і місце розгляду касаційної скарги були повідомлені.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства “Держпром” підлягає задоволенню частково.

Господарським судом встановлено:

29.12.2006р. між позивачем та третьою особою - Приватним підприємством “Тайгєта” був укладений попереднійдоговір оренди № П3220-Н, за яким позивач передав в оренду окреме індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлові приміщення третього поверху №№ 124, 126, 127, 128, 129, пам’ятка архітектури (інв. № 80431, літ. “А-5”), загальною площею 93м.кв., розміщені за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 39, що знаходяться на балансі відповідача, вартість якого не увійшла до Статутного фонду ЗАТ “Трест-86” при приватизації.

Пунктом 1.2. зазначеного договору сторони зобов’язалися після затвердження нової незалежної оцінки та при наявності усіх необхідних документів, протягом 10 днів укласти основний договір на умовах встановлених цим договором. Пунктом 3.3. договору було передбачено, що орендна плата перераховується орендарем щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої методики, у наступному порядку: безпосередньо до Державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 100%.

Правила щодо попереднього договору встановлені ст. 635 ЦК України, згідно абз. 1 ч. 1 якої попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Господарським судом встановлено:

29.03.2007р. між позивачем та третьою особою був укладений договір оренди нерухомого майна № 3220-Н, за яким позивач передав, а третя особа прийняла в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлові приміщення третього поверху №№ 124, 126, 127, 128, 129, пам’ятка архітектури (інв. № 80431, літ. “А-5”), загальною площею 93м.кв., розміщені за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 39, що знаходяться на балансі відповідача, вартість якого не увійшла до Статутного фонду ЗАТ “Трест-86” при приватизації. Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців до 28.02.2010р.

Пунктом 3.1. договору визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786, зі змінами, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - лютий 2007р. - 7840,97 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди - березень 2007р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за березень 2007р.

Пунктом 3.3. договору сторонами договору встановлено, що орендна плата перераховується орендарем щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої методики, у наступному порядку: безпосередньо до Державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 70 %; на рахунок, визначений балансоутримувачем - у розмірі 30 %.

Балансоутримувачем орендованого третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, майна є відповідач.

Правила щодо договорів на користь третьої особи встановлені ст. 636 ЦК України, згідно якої договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Оскільки в договорі, який укладено між позивачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, визначено зобов'язання цієї особи на користь відповідача, то, як випливає з встановлених судом обставин, між сторонами договору укладено договір на користь відповідача, на що суди при вирішенні даної справи уваги не звернули.

Як вже було зазначено, позивачем заявлено позовну вимогу до відповідача щодо визнання недійсним відповідного пункту договору, який не було укладено з відповідачем, на що суди попередніх інстанцій уваги не звернули, що призвело до порушення ст. 21, ст. 27, ст. 65 ГПК України.

Правові наслідки недійсності правочину передбачені ст. 216 ЦК України, згідно ч. 1 якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, недійсність правочину чи його окремих частин створює юридичні наслідки для сторін договору.

Оскільки стороною вищезгаданого договору є третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, то рішення з даного спору стосується прав та обов'язків такої і цієї особи, на що господарські суди не звернули уваги, що призвело до порушення ст. 216 ЦК України.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства “Держпром” задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 13.01.2011р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.04. 2011р. у справі № 61/289-10 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Головуючий - суддя Карабань В.Я.

судді Жаботина Г.В.

Ковтонюк Л.В.