Постанова № 16870748, 04.07.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"04" липня 2011 р. Справа № 37/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:           головуючого - судді           Карабаня В.Я,

суддів Доповідач –Жаботина Г.В.Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Жекова Г.І.

від відповідача: Слюсар С.А.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на постанову Київського апеляційного господарського від 28.04.2011р.

у справі № 37/17 Господарського суду міста Києва

за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

про стягнення 26 722 187 грн. 63 коп.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія „Київенерго” звернулася до Господарського суду м. Києва в особі з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмету позовних вимог) до Відкритого (згодом Публічного) акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” про стягнення з відповідача на користь позивача 25599561 грн. 69 коп. боргу за спожиту активну електричну енергію, 128091 грн. 84 коп. боргу за спожиту реактивну електричну енергію, 569295 грн. 18 коп. пені, інфляційної складової боргу сумою 315133 грн. 16 коп., 3% річних сумою 110105 грн. 76 коп.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.02.2011р. (суддя Гавриловська І.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2011р. (судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г., Мальченко А.О.), позов задоволений частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 23976761 грн. 69 коп. основного боргу за спожиту активну електроенергію, 128091 грн. 84 коп. основного боргу за спожиту реактивну електроенергію, 315133 грн. 16 коп. інфляційної складової боргу, 110105 грн. 76 коп. 3% річних, 569295 грн. 18 коп. пені, 25500 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 1 6 22800 грн. за спожиту активну електроенергію відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 203, 215 253, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 43, 50 Господарського процесуального кодексу України, просить їх скасувати , а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник зазначає, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що позивачем не було надіслано відповідачу вимогу про сплату заборгованості, тому строк оплати боргу не настав, а відтак, відсутні підстави для нарахування пені, річних та інфляційних втрат.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" не підлягає задоволенню.

Господарськими судами встановлено:

24.12.1990 року між підприємством Київські кабельні мережі ВЕО „Київенерго”, правонаступником якого позивач, та Підприємством по експлуатації артезіанських свердловин та насосних водопровідних станцій, правонаступником якого відповідач був укладений договір на використання електричної енергії № 678. Відповідно до умов договору енергопостачальна організація зобов’язувалася відпускати електроенергію, як промислову продукцію абоненту в межах 1000 кВа (кВт) приєднаної (або дозволенної до використання потужності), у відповідності до встановлених йому даним договором умов та величин споживання електричної енергії і потужності, зазначеними в змінній за ініціативою сторін (додаток № 1), а абонент зобов’язувався оплачувати спожиту електричну енергію та потужність, а також вносити решту платежів за розрахунковий період згідно з прейскурантом № 09-01 та даним договором.

21.12.2009 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору від 24.12.1990 року № 678, відповідно до умов якої спірний договір було викладено у новій редакції, з протоколом розбіжностей від 29.01.2010 року.

Згідно з протоколом узгодження розбіжностей до додаткової угоди від 21.12.2009 року до договору від 24.12.1990 року № 678 п. 2.3.4 було встановлено, що споживач зобов’язується здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача у відповідності до додатку „Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії”.

Господарські суди відзначили, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

В період з 01.09.2010 року по 01.12.2010 року позивачем відповідачеві на виконання названого договору була поставлена електроенергія, яку останній оплатив лише частково, в результаті чого утворилась заборгованість за використану активну електричну енергію в розмірі 25599561 грн. 69 коп. та за використану реактивну електричну енергію в розмірі 128091 грн. 84 коп.

03.12.2010 р. платіжним дорученням № 3192 відповідачем було сплачено боргу в сумі 1 622 800 грн.

Факт поставки електроенергії у зазначений період підтверджується відповідними звітами та актами приймання –передачі електроенергії як товарної продукції.

На суму заборгованості позивачем нараховані пеня, річні та інфляційні, розрахунок яких визнаний судами попередніх інстанцій правильним.

За приписами частин 1,2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно із статтями 526, 629 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки, зокрема сплата неустойки –штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст. 549 цього Кодексу.

За правилами частин 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.2.1 договору від 24.12.1990 року № 678 та додатками до нього, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3 –2.2.4 даного договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Зазначена умова договору відповідає положенням ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищенаведені норми законодавства та встановлені господарськими судами обставини справи щодо поставки позивачем відповідачеві електроенергії, відсутності повної оплати за отриману електроенергію з боку відповідача, господарські суди правомірно задовольнили позовні вимоги у вищезазначеній частині.

Стосовно посилань заявника в касаційній скарзі на те, що позивачем не було надіслано відповідачу вимогу про сплату заборгованості, тому строк оплати боргу не настав, а відтак, відсутні підстави для нарахування пені, річних та інфляційних втрат. То, як встановлено судовими інстанціями, сторонами укладались 21.12.2009р. додаткова угода до договору від 24.12.90 №678 та договір №678, як додаток до названої додаткової угоди, отже у питаннях, неврегульованих цими правочинами, діє договір від 24.12.90 №678, в тому числі і щодо строків внесення платежів (п.7 договору).

Касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2011р. у справі № 37/17 –без змін.

Головуючий - суддя Карабань В.Я.

судді Жаботина Г.В.

Ковтонюк Л.В.