Постанова № 16860229, 07.07.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2011                                                                                           № 32/734

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кошіля В.В.

суддів:           Моторного О.А.

          Шапрана В.В.

при секретарі:           Парубець А.В.

за участю представників:

від прокуратури          не з’явився

від позивача                    не з’явився,

від відповідача          не з’явився,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Заступника військового прокурора Київського гарнізону на рішення Господарського суду м.Києва від03.11.2010 (суддя Хрипун О.О.)

за позовом          Публічного акціонерного товариства «Банк «Кліринговий дім»

до                              Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія»

про                              стягнення 1678371,02грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Банк «Кліринговий дім» (далі позивач) звернулось до Господарського суду м.Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія» (далі відповідач) 1678371,02грн., з яких 1668997,20грн. основний борг та 9373,82грн. пені.

Рішенням Господарського суду м.Києва від03.11.2010 у справі №32/734 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1668997,20грн. основного боргу, 9373,82грн. пені, 16783,71грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Заступник військового прокурора Київського гарнізону звернувся із апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення суду скасувати, оскільки вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, з підстав зазначених в апеляційній скарзі.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представники прокуратури та сторін у судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчить відповідний штамп апеляційного господарського суду на звороті у лівому нижньому куті ухвали від06.06.2011 про прийняття апеляційної скарги до провадження, від21.06.2011 з відміткою про відправку документа, здійсненою згідно із вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від10.12.2002 №75.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, 22.10.2008 між Акціонерним банком «Кліринговий Дім» (назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство «Банк «Кліринговий Дім» (позивач)) та відповідачем укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №20Д-0 (далі договір) відповідно до умов якого відповідач, як покупець, зобов’язався купити, а позивач, як продавець, продати та передати у власність відповідача іменні відсоткові облігації у бездокументарній формі з наступними характеристиками (далі ЦП): вид, тип, форма випуску цінних паперів - облігації іменні відсоткові; емітент цінних паперів – ДП «Українська авіаційна транспортна компанія» (позивач); форма існування цінних паперів –без документарна; код за ЄДРПОУ емітента – 24964464; свідоцтво про реєстрацію випуску - №886/2/07-з від19.11.2007; серія цінних паперів - А; міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (ISIN) – UA102665АА08; номінальна вартість одного цінного паперу –1000,00грн.; ціна одного цінного паперу – 1005,42грн.; кількість цінних паперів – 1660,00шт.; загальна ціна (сума) – 1668997,20грн. (п.1.1. договору).

Відповідач зобов’язується забезпечити оплату цінних паперів за наступними реквізитами: п/р №3641705 в АБ «Кліринговий дім», код банку 300647, код за ЄДРПОУ 21665382, у строк не пізніше 10-00 за київським часом 30.10.2009 (п.2.2.1. договору).

Позивач зобов’язується не пізніше 18-00 за київським часом 30.10.2009, після виконання відповідачем п.2.2.1. договору, забезпечити надання зберігачу АБ «Кліринговий дім» розпорядження про списання цінних паперів з рахунку у цінних паперах позивача №001071 на рахунок у цінних паперів відповідача №301919 у депозитарії ВАТ «МФС», код за ЄДРПОУ отримувача 24964464 (п.2.3. договору).

Господарським судом першої інстанції встановлено, що у визначений термін відповідач оплату цінних паперів не здійснив, чим порушив умови договору, в ході розгляду справи апеляційним господарським судом відповідачем не спростовано даний висновок.

Згідно із ч.1 та ч.2 ст.692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За умовами ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ч.7 ст.193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» обіг цінних паперів – це вчинення правочинів, пов’язаних з переходом права власності і прав за цінними паперами, за винятком договорів, що укладаються під час розміщення цінних паперів.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов’язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Згідно із ч.4 ст.3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» цінні папери за формою випуску можуть бути на пред’явника, іменні або ордерні. Права, посвідчені цінним папером, належать особі, зазначеній у цінному папері (іменний цінний папір).

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» права, посвідчені іменним цінним папером, передаються у порядку, встановленому законами України.

Згідно із ч.1 ст.7 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок» облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов’язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.

Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» відсоткові облігації - облігації, за якими передбачається виплата відсоткових доходів.

Відповідно до ч.2 ст.198 ЦК України та ч.2 ст.5 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» відмова від виконання зобов’язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов’язання або на його недійсність не допускається.

Висновок господарського суду першої інстанції про те, що правова природа зобов’язання покупця сплатити вартість придбаних цінних паперів, що виникає у правовідносинах купівлі-продажу цінних паперів, є тотожною зобов’язанню емітента повернути номінальну вартість облігацій є вірним.

Господарським судом першої інстанції вірно враховано, що за загальними правилами, що застосовуються до правовідносин купівлі-продажу, оплаті підлягає прийнятий покупцем товар (ст.655 та ст.692 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.693 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Господарським судом першої інстанції правомірно встановлено та відповідачем не спростовано, що зобов’язання з попередньої оплати облігації у кількості 1660шт. загальною вартістю 1668997,20грн. за договором відповідачем не здійснені.

Відповідно до абзацу2 ч.1 ст.693 ЦК України у разі невиконання покупцем обов’язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Положення ст.538 ЦК України регулюють правовідносини з зустрічного виконання зобов’язань, та пов’язують виконання обов’язку однією із сторін з проведеним належним чином виконанням свого обов’язку іншою стороною.

Належність виконання взятих на себе зобов’язань за договором позивачем щодо обов’язку передати на рахунок відповідача цінні папери поставлена в залежність від своєчасного та повного виконання своїх зобов’язань за договором відповідачем в частині здійснення оплати цінних паперів, які, в свою чергу, є першочерговими.

Згідно із ч.2 ст.538 ЦК України при зустрічному виконанні зобов’язання сторони повинні виконувати свої обов’язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов’язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч.2 ст.612 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

При цьому, як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, відсутність своєї вини відповідно до ч.2 ст.614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Оскільки наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що відповідач свого обов’язку щодо оплати цінних паперів не виконав, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість за договором, доказів про її погашення відповідач не надав, то апеляційний господарський суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором в розмірі 1678371,02грн. обґрунтовано задоволена господарським судом першої інстанції.

Слід також зазначити, що рішенням Господарського суду м.Києва №32/73 від31.03.2010, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від05.07.2010 та постановою Вищого господарського суду України від16.09.2010, за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія» до Публічного акціонерного товариства «Банк «Кліринговий Дім» про визнання недійсним договору купівлі-продажу №20Д-О від22.10.2008 у задоволенні позову відмовлено.

Таким чином, на даний час договір є дійсним та таким, що створює права та обов’язки для його сторін.

Згідно із ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із п.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно із ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до ч.1, 3 ст.549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.3.2. договору за порушення строків, встановлених в п.2.2.1 договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом періоду нарахування пені, від неоплаченої вартості цінних паперів за договором, за кожний день прострочення понад термін, встановлений договором.

На підставі викладеного апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про стягнення з відповідача пені в розмірі 9373,82грн. за порушення строків оплати цінних паперів.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи апеляційний господарський суд вважає, що доводи, викладені Заступником військового прокурора Київського гарнізону в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга Заступника військового прокурора Київського гарнізону не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м.Києва від03.11.2010 у справі №32/734 не підлягає скасуванню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст.101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Київського гарнізону залишити без задоволення, рішення Господарського суду м.Києва від03.11.2010 у справі №32/734 - без змін.

2.          Матеріали справи №32/734 повернути до Господарського суду м.Києва.

Головуючий суддя                                                                      Кошіль В.В.

Судді                                                                                          Моторний О.А.

                                                                                          Шапран В.В.