Постанова № 16860176, 21.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2011                                                                                           № 26/138

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Тарасенко К.В.

суддів:           Яковлева М.Л.

          Жук Г.А.

при секретарі:           Марченко Ю.І.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 21.06.2011 року,

Розглянувши апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 5 травня 2011 року (повний текст рішення складено та підписано 13.05.2011 року) по справі № 26/138 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом           Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі

структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

до          Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія Київводоканал»

про          стягнення 3870238,20 грн.,

ВСТАНОВИВ:

04.04.2011 р. позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 3047905, 03 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію, 70434, 08 грн. боргу за спожиту реактивну електричну енергію, 423059, 44 грн. пені, 247021,78 грн. збитків від інфляції, 81817, 87 грн. –3% річних, а всього 3870238, 20 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.05.2011 року позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» задоволені частково, стягнуто з публічного акціонерного товариства “ Акціонерна компанія “ Київводоканал ” ( 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1А, код 03327664 ) на користь публічного акціонерного товариства “ Київенерго ” в особі Структурного відокремленого підрозділу “ Енергозбут Київенерго ” ( 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, код 26187763 ) 19516180 ( дев’ятнадцять мільйонів п’ятсот шістнадцять тисяч сто вісімдесят ) грн. 67 коп. боргу за спожиту активну електричну енергію, 88160 ( вісімдесят вісім тисяч сто шістдесят ) грн. 28 коп. боргу за спожиту реактивну електричну енергію, 23961 ( двадцять три тисячі дев’ятсот шістдесят одну ) грн. 97 коп. державного мита та 221 ( двісті двадцять одну ) грн. 76 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням господарського суду м. Києва, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду від 05.05.2011 року по справі № 26/138 скасувати та постановити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права та невідповідністю висновків суду нормам чинного законодавства України і фактичним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2011 року апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» прийнято до провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін на 21.06.2011 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

24.12.1990 р. між підприємством “ Київські кабельні мережі ВЕО “ Київенерго ”, яке відповідно до наказів Міністерства енергетики та електрифікації України від 17.02.1995 р. № 31, 31.08.1995 р. № 177 та від 29.09.1995 р. № 176 реорганізоване у філіал акціонерна енергопостачальна компанія “ Київенерго ”, яка є правонаступником його майна, прав та зобов’язань ( згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 13.04.2011 р. акціонерна енергопостачальна компанія “ Київенерго ” змінило назву на публічне акціонерне товариство “ Київенерго ” ) ( далі - позивач ) та Деснянською водопровідною станцією був укладений договір № 2 на використання електричної енергії.

Згідно з умовами договору № 2 від 25.12.1990 р. позивач –ПАТ “ Київенерго ” відпускає відповідачу –ПАТ АК “ Київводоканал ” ) електричну енергію, а останній зобов’язується оплачувати використану енергію своєчасно та в повному обсязі.

Порядок розрахунків за спожиту енергію між енергопостачальною організацією та споживачем вказаним договором не визначено.

21.12.2009 р. між позивачем та відповідачем укладена додаткова угода до договору № 2 від 25.12.1990 р., відповідно до якої спірний договір викладений у новій редакції, з протоколом узгодження розбіжностей від 29.01.2010 р.

Відповідно до п. 2.1 додатку № 2 до договору № 2 від 25.12.1990 р., споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковим період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії, згідно з виписаним рахунком.

На виконання умов договору № 2 від 25.12.1990 р., позивач належним чином виконав взяті на себе зобов‘язання по постачанню електричної енергії відповідачу.

Судом першої інстанції встановлено, що за період з 01.12.2010 р. по 01.03.2011 р. відповідно до наданих звітів за використану електричну відповідачем спожито електричної енергії на загальну суму 19604340,95 грн. ( 19516180,67 грн. активна енергія + 88160,28 грн. реактивна енергія ).

Однак за спожиту електричну енергію за вказаний період відповідач не розрахувався, в результаті чого у останнього виникла заборгованість в сумі 19604340,95 грн., з якої 19516180,67 грн. – боргу за активну електричну енергію та 88160, 28 грн. – боргу за реактивну електричну енергію.

Дослідивши наявні матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженими достатньою кількістю належних доказів, а тому в частині стягнення заборгованості підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч.1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно статті 909 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовником зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки вимога до відповідача не надсилалася, а у договорі № 2 від 25.12.1990 р. не передбачений порядок розрахунків між сторонами, відповідно не можливо встановити момент, з якого необхідно нараховувати штрафні санкції за прострочення виконання зобов’язання.

Крім того, в апеляційній скарзі було викладено доводи позивача, на підтвердження обґрунтованості його вимог, а саме.

У 2010 році рішенням господарського суду міста Києва від 04.11.2010р. № 7/388 було укладено додаток «Порядок розрахунків» між позивачем і відповідачем.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2011 року рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2010р. № 7/388 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2011 рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2010р. № 7/388 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2011 року залишено без змін.

Згідно п.1 додатку 2 до договору, розрахунковим періодом для визнання обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 30 числа попереднього місяця до того ж числа розрахункового місяця.

Згідно до п.4.3. додатку 2 до договору, обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті споживачем за звітній розрахунковий період визначається та підтверджується актом про використану електричну енергію, який споживачу надає постачальник протягом доби після закінчення розрахункового періоду.

Відповідно до п. 2.1., відповідач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком. Оплата рахунків за активну електроенергію, згідно пп. 2.2 додатку 2 до договору, на підставі самостійно отриманих у позивача рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

Відповідно до додатку 5 до договору визначено порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії, який визначений відповідно до методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачем затверджена наказом Міністерства палива те енергетики України № 19 від 17.01.2002 р.

Ці доводи колегією суддів Київського апеляційного господарського суду не приймаються, на підставі того, що відповідно до постанови Вищого господарського суду від 24.03.2011, та з урахуванням положень ч.2 ст. 187 ГК України, згідно яких день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням не передбачено інше, отже датою заключення договору є 24 березня 2011 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду доходить висновку, що за спірний період додаток №2 до договору не був укладений, а рішення суду на той момент не набрало чинності.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 05 травня 2011 року у справі № 26/138 відповідає дійсним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 5 травня 2011 року (повний текст рішення складено та підписано 13.05.2011 року) по справі № 26/138 – відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 05 травня 2011 року у справі № 26/138 – залишити без змін.

3. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

4. Матеріали справи № 26/138 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      Тарасенко К.В.

Судді                                                                                          Яковлев М.Л.

                                                                                          Жук Г.А.