Постанова № 16860166, 21.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2011                                                                                           № 20/141/11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Тарасенко К.В.

суддів:           Яковлева М.Л.

          Жук Г.А.

при секретарі:           Марченко Ю.І.

за присутності учасників сторін провадження згідно протоколу судового засідання від 21.06.2011 року,

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Янг-Л» на рішення господарського суду Чернігівської області від 19 квітня 2011 року (повний текст рішення складений та підписаний 21.04.2011 року) по справі № 20/141/11 (суддя Цимбал-Нарожна М.П.)

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Янг-Л»

До          Товариства з обмеженою відповідальністю «Суратон»

про          стягнення 71359,69 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ЯНГ-Л”звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “СУРАТОН”про зобов’язання повернути відповідачем по акту прийому передачі двері холодильні СТ “Преміум”, 2200*2600 двустулкові у кількості 1 шт. та стягнення з відповідача пені у розмірі 72,00 грн. та суми заборгованості по сплаті лізингових платежів у розмірі 935,69 грн. згідно договору оперативного лізингу (оренди) № 08-о від 17.05.2010 року.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 19.04.2011 року у справі № 20/141/11 позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Суратон” (02140, м.Київ, Дарницький район, вул. Бориса Гмирі, 9, код ЄДРПОУ 33469433, відомості про розрахункові рахунки відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ЯНГ-Л”(02140, м. Київ, вул. Гмирі, 6, оф. 212, код ЄДРПОУ 36239612) 935,69грн. заборгованості за договором, 9,35 коп. державного мита та 12,72 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням господарського суду Чернігівської області, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Чернігівської області від 19.04.2011 року у справі № 20/141/11 скасувати в частині відмови в задоволені позовних вимог, та зобов’язати відповідача повернути по акту приймання-передачі двері холодильні СТ «Преміум», 2200*2600 двостулкові у кількості 1 шт., крім того стягнути з останнього 2000,00 грн. правової допомоги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2011 року розгляд справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Янг-Л» на рішення господарського суду Чернігівської області від 19 квітня 2011 року по справі № 20/141/11 було призначено на розгляд у відкритому судовому засіданні на 21.06.2011 року об 15 год. 00 хв.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

17.05.2010р. між ТОВ “Янг-Л” (Лізингодавець) та ТОВ “Суратон” (Лізингоодержувач) укладено договір оперативного лізингу (оренди) №08-о (далі-Договір оперативного лізингу), відповідно до якого предметом Договору - є надання Лізингодавцем у користування Лізингоодержувачу на визначений договором строк об’єкт оперативного лізингу, який залишається у власності Лізингодавця, а Лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору. Об’єкт лізингу визначений у додатку №1 до Договору: “найменування, кількість, ціна і вартість об’єкта лізингу”, що є специфікацією об’єкту лізингу.

Відповідно до п.1.2, 1.3 Договору, об’єктом лізингу за даним договором є двері холодильні. Лізингодавець на письмове замовлення Лізингоодержувача відповідно до встановлених останнім умов купує у Постачальника об’єкт лізингу –Двері холодильні для потреб Лізингоодержувача, за умови виконання Лізингоодержувачем обов’язку, передбаченого п.3.3 Договору.

Відповідно до п.3.1-3.3. Договору, з моменту підписання двостороннього акту одержання об’єкта лізингу Лізингоодержувач за користування останнім сплачує Лізингодавцю чергові лізингові платежі. Загальна сума лізингової плати, строки та порядок сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавцеві встановлюється Додатком №2 до Договору: “Графік сплати лізингових платежів”. Лізингоодержувач зобов’язаний протягом 10-ти календарних днів після підписання Договору здійснити на користь Лізингодавця часткову попередню оплату лізингових платежів згідно вказаного Додатку №2. Лізингові платежі сплачуються Лізингоодержувачем на розрахунковий рахунок Лізингодавця в безготівковій формі.

Відповідно до умов Договору оперативного лізингу, ТОВ “Янг-Л” передано ТОВ “Суратон” двері холодильні СТ “Преміям”220*2600, про що складено акт прийому-передачі обладнання від 21.06.2010р., який підписаний позивачем та відповідачем без зауважень.

Строк лізингу становить 12 місяців, який відраховується з моменту укладення акту приймання-передачі між сторонами (п.2.1 Договору оперативного лізингу).

Свої вимоги про повернення майна позивач обґрунтовує припиненням дії договору оперативного лізингу (оренди) №08-о шляхом розірвання його в односторонньому порядку з 25.10.2010р., що підтверджується листом позивача від 18.10.2010р.

Умови договору оперативного лізингу №08-о не містять положень, що надають право ТОВ “ЯНГ-Л” розірвати договір в односторонньому порядку.

Пункт 13.2 Договору, на який посилається позивач, містить положення, що надають лише право останньому вимагати дострокового розірвання договору.

Виходячи з викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції в тому, що посилання позивача на його лист від 18.10.2010р., як доказ розірвання договору в односторонньому порядку не приймається господарським судом. Враховуючи, що договір оперативного лізингу є укладеним і в судовому порядку не розірваний, у господарського суду відсутні підстави для задоволення позову в частині повернення майна позивача, а саме дверей холодильних СТ “Преміум”2200*2600 двостулкових у кількості 1 шт. з підстав розірвання договору оренди.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до п. 8.2. Договору з підстав передбачених п.п. 8.1.1.-8.1.5. договору, лізингодовець направляє лізингоодержувачу письмову вимогу про дострокове поверненння об’єкта лізингу у безспірному порядку згідно з виконавчим написом, учиненим у державній нотаріальній конторі із зазначенням строку його передачі.

Дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, дійшла висновку, що лізингодавцем не було дотримано прописаної у договорі процедури дострокового повернення предмету лізингу, через що лист – вимога про дострокове повернення об’єкту лізингу не можна вважати підставою до його виконання.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 72,00грн. пені в розмірі 0,5% від вартості об’єкту лізингу, нарахованої відповідно до п.9.3 Договору, у зв’язку з затримкою повернення об’єкту лізингу.

Враховуючи, що Договір оперативного лізингу (оренди) не припинив свою дію (строк дії Договору до 21.06.2011р.) а, отже і строк повернення майна за Договором не настав, тому господарський суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог в частині стягнення 72грн. пені.

Позивач просить стягнути з відповідача 2000,00грн. витрат на правову допомогу.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.

Згідно статті 1 Закону України “Про адвокатуру” адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу.

Частина 1 статті 12 Закону України “Про адвокатуру” передбачає, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

В даному випадку договір укладено між ТОВ “Адвокатська компанія “Станицький, Санін і партнери” та Позивачем.

Відповідно до ст.4 ЗУ “Про адвокатуру”, адвокатські об'єднання діють на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. Реєстрація адвокатських об'єднань провадиться у Міністерстві юстиції України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

ТОВ “Адвокатська компанія “Станицький, Санін і партнери” не надано доказів, що остання є адвокатським об’єднанням та зареєстрована в порядку, передбаченому ст. 4 ЗУ “Про адвокатуру”, а відтак у господарського суду відсутні підстави для стягнення заявлених позивачем витрат на правову допомогу.

Слід також зазначити, що позивачем не подано також докази отримання наданих ТОВ “Адвокатська компанія “Станицький, Санін і партнери” послуг та докази їх оплати.

Отже, з огляду на вищенаведене, у господарського суду відсутні підстави для стягнення з відповідача 2000,00грн. витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов’язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб’єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з’ясувати обставини, які мають значення для справи.

Отже колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, дослідивши наявні матеріали справи, вважає, що рішення господарського суду Чернігівської області від 19 квітня 2011 року по справі № 20/141/11 відповідає дійсним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Янг-Л» на рішення господарського суду Чернігівської області від 19 квітня 2011 року по справі № 20/141/11 – відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 19 квітня 2011 року по справі № 20/141/11 – залишити без змін.

3. Видачу наказу доручити господарському суду Чернігівської області.

4.Матеріали справи № 20/141/11 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      Тарасенко К.В.

Судді                                                                                          Яковлев М.Л.

                                                                                          Жук Г.А.