Постанова № 16860150, 21.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2011                                                                                           № 28/326

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Тарасенко К.В.

суддів:           Жук Г.А.

          Яковлева М.Л.

при секретарі:           Марченко Ю.І.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 21.06.2011 року по справі № 28/326 (в матеріалах справи)

Розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Укрпластик» на рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2011 року (повний текст рішення складений та підписаний 27.03.2011 року) по справі № 28/326 (суддя Копитова О.С.)

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудспецмонтаж»

До          Відкритого акціонерного товариства «Укрпластик»

про          Стягнення 120046,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрбудспецмонтаж” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства “Укрпластик” про стягнення 120 046,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва возовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відкритого акціонерного товариства “Укрпластик” (02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд.1; код 00203588) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Укрбудспецмонтаж” (04107, м. Київ, вул. Нагірна, буд.25-27; код 32552174) 100 138 грн. (сто тисяч сто тридцять вісім гривень) основного боргу, 1001,38 грн. (одну тисячу одну гривню тридцять вісім копійок) державного мита та 198,86 грн. (сто дев’яносто вісім гривень вісімдесят шість копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням господарського суду міста Києва, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2011 року по справі № 28/326 скасувати, винести постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом при вирішенні рішення не досліджені в повній мірі всі обставини справи, надано хибну їх оцінку.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2011 року апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Укрпластик» на рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2011 року по справі № 28/326 прийнято до провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін на 21.06.2011 року.

Позивачем у судове засідання було подано відзив на апеляційну скаргу товариства «Укрпластик», в якому проти доводів апеляційної скарги заперечив повністю, вважає їх безпідставними та необґрунтованими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

12.03.2007 року між відкритим акціонерним товариством “Укрпластік”, Замовник (надалі по тексту ВАТ “Укрпластік”, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю “Укрбудспецмонтаж”, Підрядник (надалі по тексту ТОВ “Укрбудспецмонтаж”, позивач) було укладено договір №160 (надалі по тексту Договір), відповідно до якого позивач продає відповідачу ліфт пасажирський вантажопід’ємністю 1000 кг та ліфт вантажний вантажопід’ємністю 3200 кг згідно з додатком №1 (специфікація) та додатком №2 (технічна специфікація) та виконує його монтаж і роботи з пуско-налагоджування згідно з додатком №3 (термін передачі, монтажу та пуско-налагоджування ліфтового обладнання), а відповідач приймає та сплачує поставлене позивачем обладнання та виконані роботи.

Згідно специфікації (додаток №1 до договору) від 12.03.2007: ліфт 1000 кг = 179 783,00 грн., ліфт 3200 кг = 260 000,00 грн., обрамлення дверей шахти (6 шт.) = 12 150,00 грн.

Відповідно до п.2.1 Договору, загальна сума договору, включає вартість обладнання та робіт за даним договором, становить 714 573,00 грн. в тому числі ПДВ, з них: проектні роботи –38 000,00 грн. в тому числі ПДВ, ліфтове обладнання –451 933,00 грн. в тому числі ПДВ, демонтаж, монтаж, пусконаладка ліфта –170 640,00 грн. в тому числі ПДВ, будівельні роботи по облаштуванню машинного приміщення, шахти ліфта, приямка –30 000,00 грн. в тому числі ПДВ, облаштування диспечерського зв’язку –24 000,00 грн. в тому числі ПДВ.

У відповідності до пп.2.3.1 п. 2.3 Договору оплата робіт здійснюється в наступній послідовності:

-          50% вартості ліфтового обладнання, що складає 225966.5 грн, в т.ч. ПДВ 20%-37661,09 грн., протягом 5 (п’яти банківських днів з дати підписання сторонами цього Договору;

-          50% вартості ліфтового обладнання, що складає 225966.5 грн, в т.ч. ПДВ 20%-37661,09 грн., за 10 днів до поставки ліфтового обладнання на об’єкт (м. Київ, вул. М. Раскової, 1);

-          100% вартості проектних робіт, що складає 38000 грн., в т.ч. ПДВ 20% -6333,33 грн., протягом 5 (п’яти) банківських днів з дати підписання Акта виконаних робіт (КБ-2В, КБ-3);

-          100% - за демонтаж, монтаж, пусконаладку, будівельні роботи, диспетчерський зв'язок протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання акта виконаних робіт (КБ-2В, КБ-3).

Як убачається з матеріалів справи та не заперечувалося сторонами при розгляді справи у суді першої інстанції, 13.04.2007 року позивач поставив відповідачеві катушку електромагнітну тормоза ліфта на суму 540,00 грн.,06.06.2007 року поставлено ліфт вантажний ПГ-291 м в/т 3200 кг вартістю 260 000,00 грн., а 03.07.2007 року - ліфт пасажирський ПП-1006 М в/п 1000кг на 6 зупинок вартістю 179 783,00 грн., а відповідач прийняв зазначене ліфтове обладнання та сплатив шляхом перерахування частковими платежами (225966,50 грн. - 22.03.2007 року, 540,00 грн. - 12.04.2007 року, 225 966,50 грн. - 13.06.2007 року) 451933,00 грн., про що свідчать видаткові накладні № РН-0000001 від 13.04.2007 року, № РН-0000003 від 06.06.2007 року та № РН-0000004 від 03.07.2007 року, довіреності серії ЯНЮ №409268 від 05.06.2007 року та №409463 від 03.07.2007 року, банківські виписки від 22.03.2007 року, 12.04.2007 року та 13.06.2007 року, наявні у справі.

Крім того, 23.07.2007 року позивач, згідно до умов Договору, виконав та передав відповідачеві проектні роботи на суму 38000,00 грн., які відповідач прийняв та сплатив 100% їх вартості, про що свідчать типова форма №КБ-3, акт здавання-прийому проектної документації від 23.07.2007 року, банківська виписка від 27.07.2007 року.

Тобто, матеріалами справи встановлено, що позивач виконав роботи по демонтажу і монтажу ліфта, в/п 1000 кг на суму 66010,00 грн. і його пусконаладці – на суму 34128,00 грн. кошторисна вартість яких, передбачена п. 2.1 договору, не перевищена, а також будівельні роботи по облаштуванню машинного приміщення, шахти ліфта – на суму 19908,00 грн., кошторисна вартість яких також не перевищена, що підтверджено актами виконаних робіт, наявними в матеріалах справи, та на яких відсутні зауваження відповідача.

11.10.2007 року вся необхідна для оформлення прийняття робіт документація включаючи паспорт ліфта була передана відповідачу, про що свідчать супровідні листи № 62 та № 63 від 11.10.2007 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 ст. 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником –як замовник.

Статтею 854 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до положень ст. 882 Цивільного кодексу України, замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов’язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб’єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з’ясувати обставини, які мають значення для справи.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2011 року у справі № 28/326 відповідає дійсним обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Укрпластик» на рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2011 року по справі № 28/326 – залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2011 року по справі № 28/326 – залишити без змін.

3. Матеріали справи № 28/326 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      Тарасенко К.В.

Судді                                                                                          Жук Г.А.

                                                                                          Яковлев М.Л.