Постанова № 16860155, 17.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2011                                                                                           № 53/132

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Тарасенко К.В.

суддів:           Яковлева М.Л.

          Жук Г.А.

при секретарі:           Марченко Ю.І.

за присутності учасників сторін провадження згідно протоколу судового засідання від 17.06.2011 року,

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Квітучі схили» та Київської міської Ради на рішення господарського суду міста Києва від 22 квітня 2011 року (повний текст рішення складений та підписаний 26.04.2011 року) по справі № 53/132 (суддя Грехова О.А.)

За позовом          Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів

1.          До          Київської міської ради

2.          Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради

3.          Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «Житлобуд»

4.          Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне товариство»

5.          Товариства з обмеженою відповідальністю «Квітучі схили»

1.          Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору          Міністерство культури і туризму України

2.          Державна служба з питань національної культурної спадщини (Держкультураспадщина)

3.          Національний музей архітектури та побуту України

про          Визнання недійсними рішення органу місцевого самоврядування та державних органів на право власності

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про визнання недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 340/3174 "Про передачу земельної ділянки обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "ЖИТЛОБУД" для житлової забудови на вул. Червонопрапорній у Голосіївському районі м. Києва"; про визнання недійсним виданого обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "ЖИТЛОБУД" (вул. Московська, 7, м. Київ, 01010; код ЄДРПОУ 35197598) державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 006263, зареєстрованого 08.01.2008 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Хрещатик, 32-а, м. Київ, 01044; код ЄДРПОУ 26199097) за № 07-8-00182; про визнання недійсним виданого товариству з обмеженою відповідальністю "Квітучі схили" (вул. Маршала Жукова, 26, м. Київ, 02166; код ЄДРПОУ 37140784) державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 011925, зареєстрованого 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Хрещатик, 32-а, м. Київ, 01044; код ЄДРПОУ 26199097) за № 07-8-00408; про визнання відсутності у обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "ЖИТЛОБУД" (вул. Московська, 7, м. Київ, 01010; код ЄДРПОУ 35197598), товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне товариство" (вул. Шолом-Алейхема, 3, м. Київ, 02156; код ЄДРПОУ 35735087), товариства з обмеженою відповідальністю "Квітучі схили" (вул. Маршала Жукова, 26, м. Київ, 02166; код ЄДРПОУ 37140784) права власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: вул. Червонопрапорна у Голосіївському районі міста Києва, площею 86,6264 га, кадастровий номер:8000000000:79:128:0059; про зобов'язання Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Хрещатик, 32-а, м. Київ, 01044; код ЄДРПОУ 26199097) внести до державного земельного кадастру відомості про право власності територіальної громади міста Києва на земельну ділянку,що розташована за адресою: вул. Червонопрапорна у Голосіївському районі міста Києва,площею86,6264 га, кадастровий номер: 8000000000:79:128:0059.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.04.2011 року у справі № 53/132 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням господарського суду міста Києва, відповідач 1,5 звернулися до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва 22.04.2011 року у справі № 53/132 скасувати, в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2011 року розгляд справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Квітучі схили» та Київської міської Ради на рішення господарського суду міста Києва від 22 квітня 2011 року по справі № 53/132 було призначено на розгляд у відкритому судовому засіданні на 17.06.2011 року об 11 год. 00 хв.

Через відділ канцелярії Київського апеляційного господарського суду 20 травня 2011 року представником відповідача 1 подано заяву про повернення апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 22 квітня 2011 року.

Однак, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду відмовила у задоволенні вказаної заяви, оскільки довіреністю від 21.02.2011 № 225-КР-181 на ім’я Ткаченко Аліни Тимофіївни не передбачено право останньої звертатися до суду із заявою про повернення апеляційної скарги.

Крім того, в судовому засіданні 17 червня 2011 року, колегія суддів, дослідивши апеляційну скаргу Київської міської ради та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Квітучі схили» на рішення господарського суду міста Києва від 22 квітня 2011 року по справі № 53/132, прийняла рішення об’єднати розгляд апеляційних скарг в єдине провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Рішенням Київської міської ради від 01.10.2007 № 340/3174 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу “ЖИТЛОБУД” для житлової забудови на вул. Червонопрапорній у Голосіївському районі міста Києва, а також вирішено передати обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу “ЖИТЛОБУД”, за умови виконання пункту 8 рішення, земельну ділянку площею 86,63 га на вул. Червонопрапорній у Голосіївському районі міста Києва, - у власність для житлової забудови, за рахунок частини земель наданих товариству з обмеженою відповідальністю агрокомбінату “Хотівський” відповідно до пункту 5 рішення Київської міської ради від 23.10.2003 № 117/990 “Про оформлення права користування земельними ділянками” та право користування якою посвідчено договором оренди земельної ділянки від 29.10.2004 № 79-6-00243.

Зазначене рішення прийнято Київською міською радою за розглядом містобудівного обґрунтування щодо внесення змін до містобудівної документації, проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, відповідно до статей 20, 41, 93, 123, 124 Земельного кодексу України.

Проведеною Генеральною прокуратурою України перевіркою установлено, що вказане рішення Київської міської ради прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема ст. 41, 45, 83, 84, 127 Земельного кодексу України, ст. 7, 14, 25, 26 Закону “Про природно-заповідний фонд України”, у зв'язку з чим Генеральна прокуратура України звернулась до суду в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів з позовом про визнання його недійсним.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі наявних матеріалів справи при створенні ОКЖК “ЖИТЛОБУД” були порушені приписи ч. 1 ст. 134 ЖК УРСР, відповідно до яких, на облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу беруться громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і потребують поліпшення житлових умов.

Відповідно до п. 3.2 статуту засновниками кооперативу є Ткаченко О.М., Коваль О.В., Лопух В.Ф., Панченко К.В. Водночас, за даними Голосіївської та Печерської районних у місті Києві державних адміністрацій, Лопух В.Ф. та Ткаченко О.М. зареєстровані в Подільському районі м. Києва за адресами відповідно: вул.. Г. Гонгадзе (Рад України), 10, кв. 5 та вул.. Г. Гонгадзе (Рад України), 18-Д, кв. 91, а також Панченко К.В., який зареєстрований у Голосіївському районі міста Києва за адресою: вул.. Ломоносова, 34, корп. 2 кв. 85, як на час створення і державної реєстрації кооперативу, так і на момент прийняття Київською міською радою оскаржуваного рішення на квартирному обліку не перебували.

Крім того, відповідно до абзацу 1 п. 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу число громадян, які вступають до організованого кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у житловому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва.

Водночас у статуті ОКЖК “ЖИТЛОБУД” не визначено кількість квартир у житловому будинку (будинках), які заплановано до будівництва кооперативом, що може призвести до здійснення ОКЖК “ЖИТЛОБУД” діяльності, що суперечить меті створення обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу - обслуговування членів кооперативу шляхом забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей, а не будівництво житла для інших осіб.

Як було зазначено вище, метою створення ОКЖК “ЖИТЛОБУД” є, у тому числі, будівництво одноквартирних і двоквартирних жилих будинків садибного типу. Разом з тим згідно з абзацом 2 п. 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу при будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, не може бути менше 5 чоловік.

При створенні та державній реєстрації ОКЖК “ЖИТЛОБУД” його засновниками (членами) виступили 4 особи, що суперечить зазначеній вимозі Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу.

Проведеною перевіркою також встановлено, що засновники ОКЖК “ЖИТЛОБУД” Лопух В.Ф. і Панченко К.В. є одночасно засновниками ще десяти обслуговуючих кооперативів житлових кооперативів: “Забудовник”, “Соцбудівництво”, “Механізатор”, “Освітянин”, “Медтехнік”, “Містобудівник”, “Приладобудівник”, “Котміст”, “Житлосервіс”, “Житлобуд” є підтвердженням відсутності підстав вважати, що метою отримання ОКЖК “Транспортник”спірних земельних ділянок було будівництво та експлуатація житла для членів цього кооперативу, як це передбачено статутом зазначеного кооперативу та ст. 2 Закону України “Про кооперацію”.

Згідно зі ст. ст. 133, 137 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. Однією із умов вступу до житлово-будівельного кооперативу є перебування на квартирному обліку в даному населеному пункті.

Житлово-будівельні кооперативи організовуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях.

Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється законодавством Союзу РСР, Житловим кодексом УРСР, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства України.

Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу і зареєстрованого в установленого порядку. Кількість членів кооперативу повинна бути відповідною кількості квартир у будинку. Квартири, які надаються членам кооперативу повинні відповідати граничному розміру жилої площі, сумі пайового внеску та кількості членів сім'ї.

Таким чином враховуючи положення ст. 41 ЗК України згідно з якими житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність, при вирішенні питання щодо надання безоплатно земельної ділянки слід враховувати саме мету створення кооперативу, яка має відповідати встановленим вимогам до порядку створення такого кооперативу.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду міста Києва про те, що ОКЖК “ЖИТЛОБУД” не створювався як житлово-будівельний кооператив відповідно до Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу.

Крім того, спірна земельна ділянка розташована в зоні охоронюваного ландшафту Музею народної архітектури та побуту України (на даний час - Національний музей архітектури та побуту HAH України згідно з Указом Президента України від 21.07.2008 № 644/2008), а отже, порушує режим використання охоронних зон цього музею.

З листа Головного управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації від 23.07.2007 № 5430 вбачається, що земельна ділянка, яку передано для забудови ОКЖК “ЖИТЛОБУД”(орієнтовний розмір 99,891 га), знаходиться в історичному ареалі міста, зоні охоронюваного ландшафту (рішення Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, розпорядження КМДА від 17.05.2002 № 979), історичній місцевості “Пирогів” поряд із заповідним урочищем “Церковщина”, на території якої виявлено пам'ятки матеріальної культури залізного віку - римські монети II-III століття.

У висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 26.09.2007 № 05.03.02-07/47960 зазначено про те, що спірна земельна ділянка знаходиться в охоронній зоні музею “Народної архітектури та побуту” та межує з охоронною зоною археологічного заповідника “Хотівське городище” в межах укріплень скіфського часу, а також природного ландшафту.

Із висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1416 від 02.03.2010 експертного комплексного культурологічного дослідження зон охорони Національного музею народної архітектури та побуту України HAH України вбачається, що архітектурно-етнографічна експозиція указаного музею є комплексною пам'яткою та пам'ятковим ансамблем, а відповідна територія є територією пам'ятки. Зони охорони встановлюються навколо території пам'ятки, у тому числі і зони охоронюваного ландшафту. Довкілля, що оточує територію пам'ятки Національного музею народної архітектури та побуту України НАНУ, має виключне значення для розкриття змісту представленої в експозиції музею етнокультурної спадщини українського народу і має історико-культурну цінність.

Пунктами 2.1-2.5, 3.3 Інструкції по організації зон охорони нерухомих пам'ятників історії і культури СРСР, що затверджена наказом Міністерства культури СРСР № 33 від 24.01.1986, визначено, що зони охорони пам'яток - це спеціально виділені території, призначені для забезпечення збереження пам'ятників і їх середовища, виявлення їх історико-художньої цінності і доцільного використання. Зона охоронюваного ландшафту встановлюється на території, що не увійшла до складу охоронних зон і зон регулювання забудови, для збереження цінного ландшафту - водоймищ, рельєфу тощо. На території зони охоронюваного ландшафту допускається господарська діяльність, якщо ця діяльність не завдає шкоду і не спотворює ландшафт, не потребує зведення нових капітальних побудов.

Відповідно до п. 13 Додатку 2 до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979 “Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920 “Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури в м. Києві” в зонах охоронюваного природного ландшафту не дозволяється будь-яке будівництво, що негативно впливає на характер ландшафту, передбачається збереження, регулювання рослинності, заходи щодо зміцнення берегових територій, схилів ярів, знесення дисгармонуючих будинків і споруд, що спотворюють історичний ландшафт. Проектування та будівництво нових житлових районів, промислових та інших об'єктів обмежується.

Відповідно до частини п'ятої статті 23 Закону України “Про планування і забудову територій” планування окремої земельної ділянки, будівництво на ній будинків і споруд власниками або користувачами здійснюється з урахуванням інтересів інших власників або користувачів земельних ділянок, будинків і споруд.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням вищевказаних норм законодавства та висновків фахівців, колегія суддів Київського господарського апеляційного суду дійшла аналогічних висновків суду першої інстанції про те, що в межах зон охорони нерухомих пам'яток історії і культури, зокрема зон охоронюваного природного ландшафту, забороняється будівництво. Аналогічних висновків дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 19.10.2010 у справі № 4/325-32/257-5/59.

Крім того при винесенні оскаржуваного рішення Київською міською радою не були отримані висновки та згода Міністерства культури і туризму України, Національного музею архітектури та побуту України та Національної академії наук України на забудову охоронних зон музею

Отже, враховуючи, що рішення на підставі якого ОКЖК «ЖИТЛОБУД» набуто право власності на земельну ділянку, визнано недійсним, відповідно і переходу право власності на земельну ділянку не відбулося.

Також, ТОВ “Квітучі схили” отримало держаний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 011925, зареєстрований 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів КМДА за № 07-8-00408 з порушенням норм чинного законодавства. Отже в останнього так само відсутнє право власності на оскаржувані земельні ділянки.

Відповідно до пункту “б” частини 1 статті 82 ЗК України юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду.

При цьому, у випадку внесення земельної ділянки до статутного капіталу юридичної особи укладення якихось цивільно-правової угоди не потребується.

Частиною 2 статті 328 ЦК України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 1 ст. 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв’язку з переоформленням державного акта та подальшим відчуженням земельної ділянки державні акти серії ЯЖ № 030408 від 30.10.2008 та серії ЯЖ № 604198 від 14.06.2010, видані ТОВ “Будівельне товариство”(до статутного капіталу якого ОКЖК «ЖИТЛОБУД» було внесено оскаржувану земельну ділянку), повернуто до Головного управління земельних ресурсів КМДА, про що зроблено записи в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю.

Згідно з п. 3.10 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 року № 43 (в редакції чинній до 03.06.2010р.) у випадку припинення права власності чи користування земельною ділянкою документ, який посвідчує це право, повертається до архіву державного органу земельних ресурсів, де зберігається другий примірник цього документа.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов’язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб’єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з’ясувати обставини, які мають значення для справи.

Отже колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, дослідивши наявні матеріали справи, вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 22 квітня 2011 року по справі № 53/132 відповідає дійсним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Квітучі схили» та Київської міської Ради на рішення господарського суду міста Києва від 22 квітня 2011 року по справі № 53/132 – відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 22 квітня 2011 року по справі № 53/132 – залишити без змін.

3.Матеріали справи № 53/132 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      Тарасенко К.В.

Судді                                                                                          Яковлев М.Л.

                                                                                          Жук Г.А.