Постанова № 16860130, 05.07.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2011                                                                                           № 38/68

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шапрана В.В.

суддів:           Кошіля В.В.

          Моторного О.А.

при секретарі:           Парубець А.В.

за участю представників:

від позивача – Запорожець Д.Б.

від відповідача – Щигаль М.В.

розглянувши відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія» на рішення Господарського суду м. Києва від 12.04.2011 року (суддя – Власов Ю.Л.)

за позовом           Закритого акціонерного товариства «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія» правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія»

до           Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомашвин РЗА»

про стягнення 154999,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія» правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія» (далі – позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомашвин РЗА» (далі – відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 154999,99 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.04.2011 року у задоволенні позу Закритого акціонерного товариства «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія» правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія» відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати повністю рішення Господарського суду м. Києва від 12.04.2011 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2011 року апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія» правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія» прийнято до провадження та призначено її розгляд на 09.06.2011 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду відкладено розгляд апеляційної скарги на 05.07.2011 року та здійснено заміну Закритого акціонерного товариства «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія» на Приватне акціонерне товариство «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія» на підставі ст. 25 ГПК України.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд залишити рішення Господарського суду м. Києва від 12.04.2011 року без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

У судове засідання 05.07.2011 року з’явилися представники позивача та відповідача.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

23.09.2005 року відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №Е09/352 на оплату 3 шаф живлення постійного оперативного струму ШОТ 01/38 вартістю 232 499,99 грн. (а.с. 13).

28.09.2005 року позивач здійснив попередню оплату за вказані шафи на загальну суму 232 499,99 грн., що підтверджується банківською випискою з призначенням платежу «шафи живлення постійного струму згідно з рахунком №Е09/352 від 23.09.2005 року» (а.с. 14).

Проте, 03.10.2005 року відповідач передав позивачу одну шафу з трьох вартістю 77 500,00 грн., що підтверджується видатковою накладною, в якій вказано, що товар передається на підставі рахунку-фактури (а.с. 23).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що відповідач не виконав свої зобов’язання в повному обсязі, отже на підставі ст. 612 Цивільного кодексу України повинен повернути позивачу кошти сплачені останнім за дві шафи в сумі 154 999,99 грн.

Місцевий господарський суд відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що гроші сплачувались позивачем за товар, який постачався відповідачем на підставі рахунку-фактури, а не по договору та оскільки строк передачі товару за вказаним рахунком-фактурою визначений не був перебіг позовної давності почався від дня, коли у позивача виникло право пред'явити вимогу відповідачу про виконання зобов'язання, тобто з дня оплати даного товару 28.09.2005 року. Проте позивач звернувся до суду з позовом лише 21.02.2011 року, тобто більше ніж через 5 років, з пропущенням трирічного строку позовної давності, про що заявлено відповідачем.

Апеляційний господарський суд переглядаючи рішення місцевого господарського суду в порядку ст. 101 ГПК України не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.11.2010 року позивач керуючись ч. 2 ст. 530 ЦК України, направив на адресу відповідача претензію № 1 вх. № 2080, в якій просив в строк 7 банківських робочих днів від дати цієї претензії передати у власність позивачу 2 шафи живлення постійного оперативного струму ШОТ 01/38 на загальну суму 154999,99 грн. або повернути на користь позивача вартість цих шаф шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 154999,99 грн. (а.с. 15).

Враховуючи, що у зазначений строк відповідач не виконав свої обов’язки та не здійснив передачу у власність позивача 2 шаф живлення постійного оперативного струму ШОТ 01/38 на загальну суму 154999,99 грн., позивач направив на адресу відповідача претензію № 1/1 від 01.12.2010 року вих. № 2264 (а.с. 17 – 18).

В зазначеній претензії позивач повідомляв відповідача, що внаслідок прострочення відповідачем передачі у власність товару, виконання зобов’язання втратило інтерес для позивача, отже позивач відмовляється від прийняття від відповідача шафи живлення постійного оперативного струму ШОТ 01/38 на загальну суму 154999,99 грн. та просив в строк 7 банківських робочих днів від дати цієї претензії повернути на користь позивача грошові кошти у сумі 154999,99 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували повернення на користь позивача грошових коштів у розмірі 154999,99 грн.

Отже, враховуючи викладене, право позивача на одержання коштів за непереданий у власність позивачу товар є порушеним.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання; якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Оскільки поставка однієї шафи з трьох вартістю 77 500,00 грн. та оплата вказаних шаф на загальну суму 232 499,99 грн. здійснювалася на підставі рахунку – фактури №Е09/352 від 23.09.2005 року, в якому не встановлено строку, відповідно до якого відповідач мав би поставити вказаний товар, перебіг позовної давності почався з дня пред’явлення претензії.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив на адресу відповідача претензію № 1/1 від 01.12.2010 року вих. № 2264, направлення претензії № 1/1 на адресу відповідача підтверджується фіскальним чеком від 07.12.2010 року та описом вкладення до цінного листа від 07.12.2010 року (а.с. 19).

Відповідно до положень п. 4 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 12.12.2007 року №1149 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 19.12.2007 року за №1383/14650, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв’язку (без урахування вихідних днів об’єктів поштового зв’язку) (п.4.1.): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1; між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+2; між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об’єкті поштового зв’язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день (п.4.2.).

Таким чином, оскільки дана претензія була направлена відповідачу 07.12.2010 року та враховуючи строк пересилання поштової кореспонденції (3 дні) семиденний термін, встановлений п.2 ст.530 ЦК України, необхідно відраховувати від 10.12.2010 року, тобто відповідач зобов’язаний був виконати вимоги позивача зазначені в претензії № 1/1 в строк до 18.12.2010 року.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.

Відповідно до дати поштового штемпелю на конверті, позивачем позов подано до суду першої інстанції 21.02.2011 року, тобто в межах строку позовної давності.

Посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу стосовно того, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі договору № 195 від 27.09.2005 року, а не на підставі усної домовленості щодо купівлі продукції колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки відповідно накладної № Е09/337 від 03.10.2005 року поставка товару на суму 77500,00 грн. здійснювалася на підставі рахунку – фактури №Е09/352 від 23.09.2005 року (а.с. 23).

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія» підлягають задоволенню у розмірі 154999,99 грн., оскільки відповідач не передав на користь позивача ще 2 шафи живлення постійного оперативного струму ШОТ 01/38.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Приймаючи до уваги вищевикладені обставини справи в їх сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2011 року у справі № 38/68 має бути скасовано з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито покладається при задоволенні позову на відповідача.

Отже, судові витрати за розгляд справи у суді першої інстанції та апеляційному господарському суді покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія» задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2011 року у справі № 38/68 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія» задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомашвин РЗА» (04073, м. Київ, проспект Московський, 6, корпус 1, код ЄДРПОУ 31026893, р/р 2600331461301 в ФАБ «Південний» м. Київ, МФО 320917) на користь Приватного акціонерного товариства «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія» (49008, м. Дніпропетровськ, вул. Кедріна, 28, код ЄДРПОУ 31793056, р/р 26003035255200 в ДОД ПАТ Райффайзен Банк Аваль, МФО 305653) 154999,99 грн. (сто п’ятдесят чотири тисячі дев’ятсот дев’яносто дев’ять гривень 99 коп.) заборгованості, 1550,00 грн. ( одну тисячу п’ятсот п’ятдесят гривень 00 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно – технічне забезпечення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомашвин РЗА» (04073, м. Київ, проспект Московський, 6, корпус 1, код ЄДРПОУ 31026893, р/р 2600331461301 в ФАБ «Південний» м. Київ, МФО 320917) на користь Приватного акціонерного товариства «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія» (49008, м. Дніпропетровськ, вул. Кедріна, 28, код ЄДРПОУ 31793056, р/р 26003035255200 в ДОД ПАТ Райффайзен Банк Аваль, МФО 305653) 775,00 грн. (сімсот сімдесят п’ять гривень 00 коп.) державного мита за подання апеляційної скарги.

Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 38/68 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      Шапран В.В.

Судді                                                                                          Кошіль В.В.

                                                                                          Моторний О.А.