Постанова № 16860042, 05.07.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2011                                                                                           № 4/433 (10/73)

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Моторного О.А.

суддів:           Кошіля В.В.

          Шапрана В.В.

при секретарі:           Парубець А.В.

за участю представників:

від позивача          Бабенко Ю.С.,

від відповідача          Соболь О.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна» на рішення Господарського суду м.Києва від19.11.2009 (Борисенко І.І.)

за позовом          Виробничо-комерційної фірми «МАЛАХІТ-ЕКСПО»

до                              Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна» в особі Чернівецького територіального управління

третя особа          Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» в особі Чернівецького територіального управління АКІБ «УкрСиббанк»

про                              стягнення 573294,30грн. по первісному позову та про повернення безпідставно набутого майна (грошових коштів) та стягнення санкцій по зустрічному позову

ВСТАНОВИВ:

Виробничо-комерційна фірма «МАЛАХІТ-ЕКСПО» звернулась до суду з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна» страхового відшкодування в розмірі 494219,23грн. та пені за несвоєчасне виконання договірних зобов’язань у розмірі 79075,07грн.

Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Україна» подано зустрічну позовну заяву про стягнення з Виробничо-комерційної фірми «МАЛАХІТ-ЕКСПО» 10000,00грн. безпідставно набутих коштів, 3% річних у розмірі 280,91грн., інфляційних нарахувань у розмірі 1278,71грн.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 19.11.2009 у справі 4/433 (10/73) первісний позов ВКФ «МАЛАХІТ-ЕКСПО» задоволено повністю. Стягнуто із ЗАТ «Страхова компанія «АХА Україна» на користь ВКФ «МАЛАХІТ-ЕКСПО» 494219,23грн. страхового відшкодування, 79075,07грн. пені, 5732,94грн. державного мита, 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ЗАТ «Страхова компанія «АХА Україна» звернулось із апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові ВКФ «МАЛАХІТ-ЕКСПО» відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від23.12.2009 було прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд на 28.01.2010.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від28.01.2010 призначено по справі№4/433(10/73) судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експерту Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, провадження по справі зупинено до надання висновку експерта.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від20.06.2011 поновлено апеляційне провадження у справі № 4/433 (10/73), розгляд апеляційної скарги призначено на 05.07.2011.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Згідно із ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.509 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Щодо первісного позову апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 27.07.2007 між сторонами укладений договір страхування серії СБ№1026594/07/25 майна - будівлі цегельного заводу за адресою: Чернівецька обл., Глибоцький р-н, с. Сучевени, вул.Лісна,7.

Вартість застрахованого майна на момент укладення договору страхування була визначена в сумі 3541700,00грн. на підставі Звіту про незалежну оцінку вартості будівель, споруд та обладнання цегельного заводу по вул.Лісній,7 в с.Сучевени, Глибоцького р-ну, Чернівецької області від02.07.2007, складеного оцінювачем Н.Д. Товарницькою (сертифікат оцінювача ФДМУ та УТО №1249 від 06.02.1999).

Відповідно до абзацу3 ст.18 Закону України «Про страхування» договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Згідно із п.5 договору страхування строк дії договору: 1 рік з дня, наступного за днем надходження страхової премії на поточний рахунок страховика (відповідача) в повному обсязі.

Відповідно до п.13 договору страхування страхова премія: 12395,95грн.

Страхова премія, передбачена п.13 договору страхування, 27.07.2008 була перерахована позивачем на рахунок відповідача, у зв’язку з чим договір страхування набув чинності.

Як встановлено судом першої інстанції, 23–27 липня 2008року, у період дії договору страхування, на території Глибоцького району Чернівецької області сталося стихійне лихо. Факт настання стихійного лиха на території Чернівецької області є загальновизнаним і зафіксованим, зокрема, в Указі Президента України «Про невідкладні заходи щодо подолання наслідків стихійного лиха 23-27 липня 2008року» від27.07.2008 №678/2008.

Внаслідок проливних дощів 23–27 липня 2008року та виходу води з берегів струмка, повністю були підтоплені споруди застрахованого майна - цегельного заводу, що підтверджується актом комісії, затвердженим сільським головою, головою комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій та рішенням виконавчого комітету Сучевенської сільської ради №77 від04.08.2009, а також довідкою Відділу з питань надзвичайних ситуацій Глибоцької районної державної адміністрації Чернівецької області №01-17/74-НС від13.08.2008.

Про настання страхового випадку позивач повідомив відповідача у встановлені строки, проти чого відповідач не заперечує.

Відповідно п.2.2.4. додатку №1 до договору страхування «Умови страхування» відповідач зобов’язався не пізніше двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх документів, необхідних для своєчасної виплати страхового відшкодування позивачу.

Відповідач зобов’язався у разі настання страхового випадку виплатити страхове відшкодування протягом 15-ти календарних днів з дня підписання страхового акту, який складається на підставі документів, передбачених п.6 цього додатку (п.2.2.5. додатку №1 до договору страхування «Умови страхування»).

Таким чином, господарським судом першої інстанції вірно зазначено, що згідно із договором страхування відповідачу відводиться дводенний строк для вжиття заходів щодо оформлення усіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування, а отже, і для визначення, чи є заявлена подія страховим випадком.

У зазначений строк на адресу позивача не надходило жодних повідомлень від відповідача щодо відмови у виплаті страхового відшкодування з мотивів неналежності «затоплення» до передбачених договором страхування страхових випадків.

10.09.2008 відповідачем на підставі заяви позивача від29.07.2008 був складений страховий акт №8418/08/07/25, відповідно до якого визначено суму авансового відшкодування в розмірі 10000,00грн. Зазначена сума була перерахована на користь позивача 13.10.2008.

Відповідно до ч.1 ст.990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно із абзацом1 ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Господарським судом першої інстанції вірно встановлено, що страховий акт, відповідно до ст.990 ЦК України та ст.25 Закону України «Про страхування» є підставою для здійснення страхової виплати. Додатком №1 до договору страхування «Умови страхування» та договором страхування, Правилами страхування не передбачено можливості складання часткового страхового акту, та виплати авансового відшкодування за відсутності для цього достатніх правових підстав, отже, складання страхового акту від10.09.2008 свідчить про визнання відповідачем події страховим випадком.

Згідно із п.6.2. Правил добровільного страхування майна від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ за договором страхування, укладеним згідно з цими Правилами, страховик надає страхувальнику гарантію відшкодування збитків внаслідок пошкодження, руйнування або втрати майна при настанні страхового випадку в результаті дії будь-якого з наступних видів ризиків, зокрема, із ризиків стихійних явищ (п.6.4.), повінь, злива, град (п.п.6.4.3.).

Відповідно до абзацу1 ст.6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Таким чином, доводи відповідача про те, що подія, внаслідок якої сталося пошкодження застрахованого майна, не є страховим випадком є необґрунтованими, оскільки відповідач своїми діями, спрямованими на виконання умов договору страхування, підтвердив, що визнав подію, внаслідок якої сталося пошкодження майна позивача, страховим випадком.

Розділом6 додатку №1 до договору страхування «Умови страхування» визначено документи, що надаються при настанні страхового випадку.

Відповідач не заперечив проти того, що позивач надав усі необхідні відповідно до вказаного розділу документи для виплати страхового відшкодування.

В матеріалах справи міститься звіт про оцінку розміру матеріального збитку №11/08/4-48, виготовлений оцінювачем Павлишиним Я.Д. на підставі візуального огляду застрахованого майна 29.07.2008 та додаткового огляду 05.08.2008 після проведення очисних робіт, згідно із яким сума матеріального збитку була визначена в розмірі 506753,00грн.

Таким чином, з огляду на викладене та матеріли справи, апеляційний господарський суд вважає вірним висновок господарського суду першої інстанції про те, що позивач виконав усі дії, передбачені договором страхування, необхідні для виплати страхового відшкодування, а у відповідача уже станом на 10.09.2008 були достатні підстави для складання страхового акту та виплати страхового відшкодування у повному обсязі.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За умовами ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ч.7 ст.193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами ст.530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що відповідач свого обов’язку щодо виплати страхового відшкодування позивачу не виконав, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість за договором страхування, доказів про її погашення відповідач не надав, а тому апеляційний господарський суд приходить до висновку, що сума такого відшкодування має бути стягнута з нього на користь позивача.

Як вбачається із висновку судового експерта №0206-0207 судової будівельно-технічної експертизи за матеріалами справи №4/433 (10/73), проведеної Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, складеного 30.03.2011, розмір матеріального збитку, завданого позивачу, внаслідок затоплення 23–27 липня 2008року, кільцевої печі (літер-Г), що знаходиться за адресою: Чернівецька область, Глибоцький р-н, с.Сучевени, вул.Лісна (вул.Присеретська),7, з урахуванням умов договору страхування, укладеного між позивачем та відповідачем, становить: 127462,00грн. з ПДВ.

Частиною 18 ст.9 Закону України «Про страхування» визначено, що франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до п.5.10. Правил добровільного страхування майна від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ у договорі страхування може бути передбачена франшиза (умовна чи безумовна). Франшиза визначається за згодою страховика та страхувальника при укладенні договору страхування у відсотках страхової суми або в абсолютному розмірі.

Згідно із договором страхування (п.11.2.) безумовна франшиза: 0,5% за кожним об’єктом та будь-яким збитком.

Відповідно до п.10 договору страхування страхова сума: 3541700,00грн.

Отже, за договором страхування розмір безумовної франшизи від страхової суми становить 17708,50грн. (3541700,00грн.х0,5%).

Враховуючи, що розмір матеріального збитку, як встановлено у висновку №0206-0207, становить 127462,00грн., відповідач зобов’язаний виплатити в якості страхового відшкодування зазначену суму зменшену на розмір безумовної франшизи в розмірі 0,5% та частково сплаченого страхового відшкодування в розмірі 10000,00грн., у зв’язку з чим сума належного до стягнення з відповідача страхового відшкодування становить 99753,50грн. (127462,00грн.–10000,00грн.–17708,50грн.).

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 79075,07грн. апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із п.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно із ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до ч.1, 3 ст.549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.2.2.6. додатку №1 до договору страхування «Умови страхування» відповідач зобов’язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення, якщо страхова виплата не здійснена у встановлений договором термін з вини відповідача.

Оскільки сума належного до стягнення з відповідача страхового відшкодування становить 99753,50грн., апеляційний господарський суд здійснив перерахування заявленого позивачем до стягнення з відповідача розміру пені, який відповідно до розрахунку апеляційного господарського суду становить 15960,56грн.

Таким чином, з огляду на викладене та матеріали справи, апеляційний господарський суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог по первісному позову.

Щодо зустрічного позову про повернення безпідставно набутого майна (грошових коштів) та стягнення санкцій за порушення виконання зобов’язання апеляційний господарський суд зазначає наступне.

В обґрунтування зустрічної позовної заяви відповідач зазначає, що у вересні 2008року у зв’язку із стихійним явищем, внаслідок якого постраждала значна територія України, Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, відповідачу було надіслано факсограму з вимогою якнайшвидше, за спрощеною системою врегулювати всі заявлені збитки та доповісти про виконання Держфінпослуг. Через значну кількість договорів страхування майна, укладених в зазначеному регіоні, відповідачем було помилково здійснено відшкодування витрат відповідача у розмірі 10000,00грн. про що повідомлено листом від03.09.2008. Даним листом відповідачем не визнано факт страхового випадку, а навпаки, зазначено, що рішення за подією приймається з моменту надання позивачем всіх необхідних документів і відомостей про факт настання події, що має ознаки страхового випадку та документів, які підтверджують розмір збитків позивача.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Грошові кошти в розмірі 10000,00грн. були перераховані відповідачем за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 13.10.2008, на підставі страхового акта №8418/08/07/25 від10.09.2008 та доповідних записок №3-08/04 та №3-08/05.

Яв встановлено вище у відповідача за первісним позовом виникло зобов’язання перед позивачем по виплаті страхового відшкодування, яке було виконане відповідачем за первісним позовом частково, в сумі 10000,00грн.

Оскільки для перерахування відповідачем за первісним позовом грошових коштів в сумі 10000,00грн. існує достатня правова підстава, господарським судом першої інстанції вірно вказано, що вони не є безпідставно набутим майном у розумінні ст.1212 ЦК України.

Твердження відповідача за первісним позовом про те, що страхове відшкодування в розмірі 10000,00грн. було здійснене на підставі факсограми Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг за вересень 2008року, у спрощеному порядку, апеляційний господарський суд вважає безпідставним, оскільки відповідно до ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Тобто, будь-які повідомлення (листи, факсограми) Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг не є підставами для виплати страхового відшкодування, і не впливають на загальний, встановлений договором страхування, порядок його виплати.

За таких обставин, з огляду на викладене та матеріали справи висновок господарського суду першої інстанції про те, що позовні вимоги відповідача за первісним позовом задоволенню не підлягають є вірним.

Враховуючи викладене господарським судом першої інстанції обґрунтовано не задоволено і вимоги щодо стягнення 280,91грн. 3% річних та 1278,71грн. інфляційних збитків.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції зміні.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Крім того, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до витягу з ЄДРПОУ наданого Головним міжрегіональним управлінням статистки у м.Києві (довідка від01.02.2010 №21-10/425-2) Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Україна» відповідно до реєстраційних дій від10.01.2010 було перейменовано на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА України».

У зв’язку з вищезазначеним, апеляційний господарський суд вважає за необхідне здійснити заміну відповідача – Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Україна» на його правонаступника – Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Україна».

Відповідно до викладеного, керуючись ст.25, ст.101, п.2 ст.103, п.4 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Здійснити заміну відповідача – Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Україна» на його правонаступника – Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Україна».

2.          Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна» задовольнити частково.

3.          Рішення Господарського суду м.Києва від19.11.2009 у справі №4/433 (10/73) змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

4.          «Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна» (04070, м.Київ, вул.Братська,14; ідентифікаційний код 31235110) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Виробничо-комерційної фірми «МАЛАХІТ-ЕКСПО» (60422, Чернівецька область, Глибоцький район, с.Сучевени, вул.Лісна,7; ідентифікаційний код 32016650) страхове відшкодування в розмірі 99753,50грн., пені в розмірі 15960,56грн., 584,47грн. державного мита та 47,63грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.»

5.          Стягнути з Виробничо-комерційної фірми «МАЛАХІТ-ЕКСПО» (60422, Чернівецька область, Глибоцький район, с.Сучевени, вул.Лісна,7; ідентифікаційний код 32016650) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна» (04070, м.Київ, вул.Братська,14; ідентифікаційний код 31235110) 2311,25грн. відшкодування витрат за подання апеляційної скарги.

6.          Видачу наказів доручити Господарському суду м.Києва.

7.          Матеріали справи №4/433 (10/73) повернути до Господарського суду м.Києва.

Головуючий суддя                                                                      Моторний О.А.

Судді                                                                                          Кошіль В.В.

                                                                                          Шапран В.В.