Постанова № 16859984, 04.07.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2011 року Справа № 5005/3323/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Антонік С.Г.(доповідач),

суддів: Герасименко І.М. , Орєшкіна Е.В.

при секретарі судового засідання: Манчік О.О.

за участю представників сторін:

від відповідача: ОСОБА_1., довіреність №53-02/161 від 04.04.11, представник;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат”, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2011р. у справі №5005/3323/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Група компаній Бастіон”, м.Сєвєродонецьк Луганської області

до відповідача Публічного акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат”, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області,

про стягнення 8 096,91 грн. за договором поставки,

ВСТАНОВИВ:

На підставі розпорядження секретаря судової палати апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат”, м.Кривий Ріг передана на розгляд колегії суддів: головуючий (доповідач) суддя Антонік С.Г., судді Герасименко І.М., Орєшкіна Е.В.

Ухвалою суду від 01.07.2011р. даною колегією суддів апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат”, м. Кривий Ріг прийнята до провадження.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2011 року (суддя Мельниченко І.Ф.) стягнуто з ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" на користь ТОВ "Група Компаній Бастіон" 5644,80 грн. основного боргу, 406,95 грн. річних, 1411,20 грн. інфляції грошових коштів, 94,01 грн. держмита, 217,52 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що заборгованість підтверджена матеріалами справи. У частині позовних вимог про стягнення 438,13 грн. пені відмовлено, оскільки відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України розмір нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив зазначене рішення господарського суду скасувати повністю, посилаючись на те, що позивачем не було надано рахунок-фактуру на суму здійсненої поставки 10214, 40 грн., чого вимагає п.5 Специфікації № 1 до договору, а тому строк оплати не настав.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав, що в платіжному доручення №4683 від 21.10.2008р., згідно якому відповідач оплатив 2419, 20грн. за миючі засоби, підставою для оплати зазначено рахунок-фактура №СФ0000010 від 07.10.2008р., який направлено на його адресу разом із товаром.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.07.2011р. підтримала доводи наведені в апеляційній скарзі, та вказала, що рахунок-фактура не передавалася

Позивач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні. Про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила:

01.10.08р. між сторонами у справі укладено договір поставки № 1004, згідно умов якого постачальник (позивач у даній справі) зобов'язується поставити товар в асортименті та кількості, обумовлених "Сторонами" в специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобовязався прийняти такий товар та сплатити його вартість в порядку і на умовах, передбачених цим договором. ( п.1.2 Договору). Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару переходить від постачальника до покупця з моменту коли товар поставлено у відповідності до умов договору.(п.1.3 Договору).

На виконання умов вищезазначеного договору позивач 07.10.08р. поставив на адресу відповідача товар порошок пральний на суму 8064,00 грн.

Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною № РН-0000008 від 07.10.08р., довіреністю, виданою відповідачем 07.10.08р. Кравченко Т.В. на отримання від позивача порошку прального, податковою накладною від 07.10.08р., рахунком-фактурою № СФ 0000010 від 07.10.08р.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар на суму 2419,20 грн., що підтверджується розрахунковим документом № 4683 від 21.10.08р.

Таким чином, заборгованість складає 5644,80 грн.

У звязку з несплатою заборгованості ТОВ “Група компаній Бастіон” звернулось в господарський суд Дніпропетровської області з позовом до ПАТ “Криворізький залізорудний комбінат” про стягнення 5644, 80грн. основного боргу, 438, 13 грн. пені, 418, 09грн. 3% річних, 1595,79 грн. інфляційних нарахувань, а всього 8096,81грн.

Колегія суддів погоджується з рішенням господарського суду, яким позовні вимоги задоволенні частково у звязку з наступним.

Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України (ст.ст.525, 526 ЦК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязання, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що оплата за товар здійснюється в порядку та строки, передбачені специфікацією.

Відповідно до п.5 Специфікації № 1 до договору, розрахунки за товар здійснюються по факту поставки на протязі 5-ти банківських днів за умови надання рахунків-фактур та податкових накладних за фактично поставлену продукцію. Оскільки товар поставлено 07.10.08р., то відповідач повинен був здійснити оплату до 15.10.08р.

Доказів оплати заборгованості у сумі 5644,80 грн. відповідач не надав ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду, а тому господарський суд правильно стягнув суму основного боргу.

Згідно ч. 2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми…

Сума річних за період з 15.10.08р. по 20.10.08р. від суми 8064грн. складає 3,31 грн., а за період з 21.10.08р. по 09.03.11 року із суми 5644,80 грн. складає 403,64 грн. (за 870 днів, а не за 894 як вважає позивач. Загалом сума річних складає 406,95 грн.

Сума інфляційних втрат за період з листопада 2008 року по вересень 2009 року склала 1411,20 грн., а не 1595,79 грн., як розраховував позивач.

Тому суд правильно задовольнив позовні вимоги частково, стягнувши 406,95 грн 3% річних та 1411,20 грн. інфляційних втрат.

За порушення строків оплати сторони в договорі встановили відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від неоплаченої суми за кожен день прострочки (п.6.5.договору).

Заявлені позивачем вимоги про стягнення пені за період з 01.08.2010р. по 31.01.2011р. не відповідають вимогам закону, оскільки пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що розмір нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Пеня повинна розраховуватися з 15.10.08р. по 15.04.09р. А тому господарським судом обґрунтовано відмовлено в позові в цій частині.

Заявником апеляційної скарги не надано доказів, які б спростовували висновки господарського суду.

Доводи заявника апеляційної скарги щодо ненадання позивачем рахунку-фактури не відповідають матеріалам справи, оскільки як вбачається з розрахункового документу № 4683 відповідач здійснював оплату згідно рахунка-фактури СФ 000010 від 07.10.08р., тобто відповідач частково сплачуючи за товар посилався саме на рахунок-фактуру.

За таких обставин рішення господарського суду підлягає залишенню в силі. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат”, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2011р. у справі №5005/3323/2011 без змін.

Головуючий: ___ С.Г. Антонік

Судді: ___ І.М.Герасименко

___ Е.В.Орєшкіна

.