Рішення № 16859746, 22.06.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2011 р. Справа № 5023/3171/11

вх. № 3171/11

Суддя господарського суду Ольшанченко В.І.

при секретарі судовогозасідання Ніколаєнко Д.Г.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (особисто),

відповідача - не з’явився,

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 (м. Харків)

до ВАТ "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33" (Харківська обл., с. Буди)

про стягнення коштів у розмірі 19576,99 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в розмірі 16576,99 грн., з яких 16217,81 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції за період з 1999 р. по 2004 р. включно та 359,18 грн. - 3 % річних від простроченої суми в розмірі 11972,73 грн., а також просить стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує несвоєчасною виплатою відповідачем дивідендів за період з 1998 р. по 2004 р.

Відповідач, в відзиві на позовну заяву, заперечує проти позовних вимог в повному обсязі та просить в їх задоволенні відмовити позивачу, посилаючись на те, що до 03.06.06 р. статутні документи товариства не передбачали строку та порядку виплати дивідендів, а рішення про виплату нарахованих за 1998 – 2004 р.р. дивідендів загальними зборами акціонерів товариства не приймалося. Тільки 23.04.10 р. загальними зборами акціонерів було прийнято рішення про виплату раніше нарахованих, але не виплачених дивідендів за 1998 – 2004 р.р., акціонерам, які на момент проведення зборів їх не отримали, в сумі 325678,90 грн. по 0,47 грн. на одну просту іменну акцію. Також відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог позивача про стягнення моральної шкоди, посилаючись на п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” та ст. 23 ЦК України, згідно яких спори про відшкодування моральної шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами конституції України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди. Також, в даному відзиві, відповідач просить застосувати позовну давність до вимог позивача про стягнення інфляційних та 3% річних.

Відповідно до розпорядження заступника керівника апарату господарського суду Харківської області від 25.05.11 р. щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи та протоколу повторного розподілу справи між суддями від 26.05.11 р. справа №5023/3171/11 передана судді Ольшанченку В.І., в зв’язку з відпусткою судді Присяжнюка О.О.

Відповідач надав письмове пояснення, в якому вказує, що протоколи загальних зборів акціонерів за 1998 – 2000 роки не збереглися, в зв’язку з чим надати їх не може. Також відповідач повідомляє, що відповідно до рішення чергових загальних зборів акціонерів від 27.05.11 р. (протокол №2) Відкрите акціонерне товариство „Шляхове ремонтно-будівельне управління №33” перейменовано у Публічне акціонерне товариство „Шляхове ремонтно-будівельне управління №33” і 02.06.11 р. проведено державну реєстрацію змін до установчих документів відповідача. На підтвердження вищевикладеного відповідач додав до пояснень копію нової редакції Статуту Публічного акціонерного товариства „Шляхове ремонтно-будівельне управління №33”, зареєстрованого 02.06.11 р. Харківською районною державною адміністрацією Харківської області, та копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ №043472 від 02.06.11 р.

Оскільки під час розгляду справи відповідачем було приведено організаційно-правову форму товариства у відповідність до вимог чинного законодавства, суд вважає в подальшому вірним найменування відповідача – Публічне акціонерне товариство „Шляхове ремонтно-будівельне управління №33”.

Позивач надав уточнення письмових вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 16576,99 грн.: 16217,81 грн. – сума по інфляції дивідендів за 1998-2004 р. з урахуванням індексів інфляції за період з 1999 р. по 30.11.10 р. включно і 359,18 грн. – 3% річних від простроченої суми в розмірі 11972,73 грн.; моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн.; судові витрати, а саме витрати по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи 236 грн. і витрати на правову допомогу в розмірі 600 грн., а з урахуванням послуг Ощадбанку на загальну суму 1037,78 грн.

Розглянувши надані уточнення та докази відправки їх відповідачу, суд вважає за можливе прийняти їх до розгляду в наданій редакції як уточнення позовних вимог.

Відповідач надав відзив на уточнену позовну заяву позивача, в якому просить застосувати позовну давність до позовних вимог позивача про стягнення інфляційних та 3% річних і відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

15.06.11 р. в судовому засідання оголошувалася перерва до 22.06.11 р. о 11-30 год.

Після перерви позивач знову надав уточнення письмових вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь16576,99 грн., з яких 16217,81 грн. – сума інфляційних за період з 01.01.1999 р. по 30.11.10 р. включно і 359,18 грн. – 3% річних за період з 01.01.1999 р. по 23.12.10 р. від простроченої суми 11972,73 грн.; моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн.; судові витрати, а саме витрати по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи 236,00 грн., витрати по оплаті державного мита в сумі 195,78 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 600,00 грн.

Розглянувши надані уточнення та докази відправки їх відповідачу, суд вважає за можливе прийняти їх до розгляду в наданій редакції як уточнення позовних вимог.

Відповідач надав клопотання про перенесення розгляду справи в зв’язку з відпусткою представника.

Розглянувши надане клопотання, суд вважає за необхідне відхилити його, оскільки строк розгляду спору, встановлений статтею 69 ГПК України, добіг свого кінця і відкласти розгляд справи не має можливості.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Згідно п. 1.1 Статуту ВАТ „ШРБУ №33”, зареєстрованого розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації від 05.09.1996 р. №797, Відкрите акціонерне товариство „Шляхове ремонтно-будівельне управління №33” засновано відповідно до рішення Регіонального відділення фонду державного майна України по Харківській області від 30.08.1996 р. №1638-П шляхом перетворення Державного підприємства Шляхове ремонтно-будівельне управління №33 корпорації „Укравтодор” у відкрите акціонерне товариство відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.12.1992 р. №686 „Про порядок перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкриті акціонерні товариства” та Указу Президента „Про заходи по забезпеченню прав громадян при використанні приватизаційних майнових сертифікатів” від 26.11.1996 р. №699/84.

В 1998, 2002, 2003, 2006 роках реєструвалися нові редакції статуту ВАТ „ШРБУ №33”.

Відповідно до довідки відповідача №532 від 20.06.11 р. позивач є акціонером товариства з моменту його створення (18.09.1996 р.) по теперішній час.

Позивачу належать 29352 прості іменні акції відповідача, номінальною вартістю 0,25 грн., що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах на 01.06.11 р., наданою зберігачем цінних паперів – ПАТ „Мегабанк”, та копією сертифіката №889.

Згідно сертифікату акцій №889, строк виплати дивідендів – щорічно.

Відповідно до п. 7.3.2 статуту відповідача в редакції 1998 р., зареєстрованого 15.12.1998 р., сплата дивідендів за звітний період здійснюється щороку до першого квітня поточного року шляхом перерахування коштів на особистий рахунок акціонера або іншим чином за рішенням Вищого органу товариства.

Пунктом 10.9 статуту відповідача в редакції 2002 р., зареєстрованого 02.01.03 р., та статуту в редакції 2003 р., зареєстрованого 21.10.03 р., передбачена виплата акціонерам дивідендів за підсумками господарської діяльності товариства за рік. Рішення про розмір частини чистого прибутку, що направляється на виплату дивідендів, про розмір і порядок виплати дивідендів приймає Вищий орган товариства у порядку, передбаченому даним статутом.

Пунктами 2.1-2.4 Положення про порядок нарахування і виплати дивідендів у ВАТ „ШРБУ №33”, затвердженого загальними зборами товариства 23.05.1997 р., встановлено, що періодичність виплати дивідендів визначається у проспекті емісії акцій. Рішення про виплату дивідендів приймається загальними зборами акціонерів АТ за поданням його правління. Прийняття загальними зборами акціонерів АТ рішення про виплату дивідендів означає, що дивіденди АТ об’явлені. Дивіденди акціонерам виплачуються за підсумками фінансового року (остаточні дивіденди).

Як пояснив відповідач, протоколи загальних зборів акціонерів товариства за 1998 – 2000 роки не збереглися.

07.09.01 р. загальними зборами акціонерів товариства відповідача було прийнято рішення (протокол №8 п.3) затвердити річний баланс за 2000 рік і суму на виплату дивідендів 264000,00 грн.

19.11.02 р. загальними зборами акціонерів товариства відповідача було прийнято рішення (протокол №10 п.3) затвердити річний баланс за 2001 рік і суму на виплату дивідендів 173,3 тис. грн.

06.06.03 р. загальними зборами акціонерів товариства відповідача було прийнято рішення (протокол №11 п.3) затвердити річний баланс за 2002 рік, не нараховувати і не виплачувати дивіденди через відсутність прибутку.

29.12.04 р. загальними зборами акціонерів товариства відповідача було прийнято рішення (протокол №12 п.3) затвердити річний баланс за 2003 рік і суму на виплату дивідендів 537600,00 грн.

27.12.05 р. загальними зборами акціонерів товариства відповідача було прийнято рішення (протокол №13 п.3) затвердити річний баланс за 2004 рік і суму на виплату дивідендів 725000,00 грн.

29.09.09 р. ХТУ ДКЦПФР складено акт №401-ХА про правопорушення на ринку цінних паперів, яким при перевірці наданих товариством документів за 2006-2008 р.р. зокрема встановлено, що з 2006 р. фактична виплата дивідендів була здійснена товариством один раз. Дату початку строку виплати було визначено головою правління 15.12.06 р., оскільки на цю дату складено „Відомість нарахованих доходів за цінними паперами станом на 15.12.06 р.”, якою на кожну акцію нарахований однаковий розмір дивідендів. При цьому виконавчий орган (голова правління) перевищив свої повноваження, оскільки Статутом товариства (п.7.3 розділу 7 та п. 6.5 розділу 6) та ст. 41 Закону України „Про господарські товариства” визначення строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) відноситься до виключної компетенції загальних зборів акціонерів і не можуть бути передані для вирішення іншим органам управління.

26.10.09 р. відповідач надав позивачу відповідь №539 на заяву останнього про виплату нарахованих дивідендів, в якій просив прибути на підприємство для отримання в касі дивідендів.

10.11.09 р. відповідач знову направив позивачу листа №566, в якому на лист позивача (вх. №349/1 від 03.11.09 р.) про виплату дивідендів за 1999-2004 р.р. в сумі 13761,76 грн. повідомив позивача, що нараховані акціонерам дивіденди за 1999-2004 р.р. будуть сплачуватися товариством частковими сумами в розмірі 500,00 грн. в зв’язку з скрутним фінансовим становищем.

За результатами перевірки ХТУ ДКЦПФР було винесено розпорядження №8-ХА від 10.02.10 р. про усунення порушень законодавства про цінні папери шляхом забезпечення погашення заборгованості з виплати дивідендів, які нараховані станом на 15.12.06 р., в межах терміну передбаченого статутом товариства. Цим розпорядженням встановлено, що станом на 30.06.09 р. сума невиплачених дивідендів, нарахованих станом на 15.12.06 р. складає 398549,88 грн., що підтверджується фінансовою звітністю товариства за 1 півріччя 2009 року. Виконавчий орган (голова правління) товариства при прийнятті рішення про виплату дивідендів акціонерам у грошовому виразі перевищив свої повноваження, оскільки згідно ст. 41 Закону та пунктів 6.5, 7.3 Статуту товариства, затвердженого загальними зборами акціонерів 03.06.06 р. (протокол №14) та зареєстрованого державним реєстратором Харківської державної адміністрації 06.06.06 р., визначення загального обсягу, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) відноситься до виключної компетенції загальних зборів акціонерів і не можуть бути передані для вирішення іншим органам управління.

23.04.10 р. черговими загальними зборами акціонерів товариства прийнято рішення (протокол №1 п.п.2, 3): визначити суму на виплату дивідендів в розмірі 172945,41 грн. за рахунок прибутку, спрямованого загальними зборами акціонерів на виплату дивідендів за результатами діяльності товариства за період з 1998 р. по 2004 р.; підлягають виплаті дивіденди в розмірі 325678,90 грн. по 0,47 грн. на одну просту іменну акцію; провести виплату дивідендів акціонерам, які на момент проведення зборів не отримали дивіденди, нараховані за результатами діяльності товариства за 1998 – 2004 р.р., у грошовій формі готівкою через касу підприємства, або у безготівковій формі шляхом перерахування на банківський рахунок за заявою акціонера з 01.07.10 р. по 01.12.10 р.; правлінню товариства в строк до 01.06.10 р. направити акціонерам, які на моменти проведення зборів не отримали дивіденди, нараховані за результатами діяльності товариства за 1998 – 2004 р.р., повідомлення про виплату дивідендів з пропозицією про визначення способу їх отримання.

17.05.10 р. відповідач направив позивачу повідомлення №388 про прийняте загальними зборами акціонерів товариства рішення (протокол №1 від 23.04.10 р.) про виплату дивідендів за 1998 – 2004 р.р. і запропонував в строк до 01.08.10 р. подати заяву товариству, в якій зазначити спосіб отримання підлягаючих до виплаті йому дивідендів в сумі 13761,76 грн., в тому числі податок з доходів фізичних осіб в сумі 1789,03 грн.

03.06.10 р. засіданням правління товариства відповідача було прийнято рішення (протокол №6/1) не проводити індексацію суми дивідендів за період 1998 – 2004 р.р., що залишились невиплаченими в розмірі 325678,90 грн.

22.12.10 р. позивач отримав від відповідача телеграму, в якій останній запрошував його прибути на підприємство для отримання дивідендів 23.12.10 р.

23.12.10 р. позивач отримав належні йому дивіденди за 1998 – 2004 р.р. в сумі 11972,69 грн., що підтверджується заявою позивача від 23.12.10 р., яка адресована відповідачу, про вирішення питання щодо нарахування інфляційних та 3% за кожен день невиплати дивідендів.

За приписами ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивіденди) даної організації та активів у разі ліквідації останнього відповідно до закону.

Згідно ст. 116 ЦК України, ст. 88 ГК України, ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема, брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

В силу ст. 159 ЦК України та ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. У загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать. До виключної компетенції загальних зборів акціонерів, належить, зокрема: затвердження річної фінансової звітності, розподіл прибутку і збитків товариства.

Згідно п. 2.2 діючого на той час Положення про порядок отримання інвесторами доходів від володіння корпоративними правами в акціонерних товариствах, затвердженого рішенням ДКЦПФР №386 від 25.12.2001 р., зареєстрованого в МЮУ 16 квітня 2002 р. за №370/6658, виплата нарахованих дивідендів відповідно до прийнятого рішення є обов'язком виконавчого органу акціонерного товариства перед його акціонерами.

Рішення загальних зборів акціонерів про затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства та нарахування дивідендів по своїй суті є розподілом прибутку товариства, тобто рішенням про виплату дивідендів, оскільки нарахування дивідендів є спрямуванням прибутку (частини прибутку) на їх виплату акціонерам, виходячи з якого визначається розмір належних акціонерам дивідендів. Нараховані акціонерам дивіденди обліковуються на спеціальному бухгалтерському рахунку і формально вже не належать товариству.

Отже, з моменту прийняття загальними зборами акціонерів рішення про нарахування дивідендів у товариства виникає зобов’язання по виплаті акціонерам дивідендів, а у всіх акціонерів (у тому числі тих, хто був відсутній на загальних зборах) право вимоги до товариства по виплаті цих дивідендів як звичайного грошового зобов’язання.

Відповідно до діючої до 12.05.06 р. редакції ст. 9 Закону України „Про цінні папери та фондову біржу” дивіденди по акціях виплачуються один раз на рік за підсумками календарного року в порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства, за рахунок прибутку, що залишається у його розпорядженні після сплати встановлених законодавством податків, інших платежів у бюджет та процентів за банківський кредит.

Відсутність у рішеннях загальних зборів акціонерів товариства відповідача даних про дату початку та закінчення виплати дивідендів не позбавляє товариство обов’язку виплатити визначені суми дивідендів за вимогою акціонера.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату належних йому дивідендів, на що той дав відповідь №539 від 26.10.09 р., в якій запросив позивача отримати відповідну суму у касі підприємства.

Виходячи з положень вищенаведеної норми, відповідач повинен був 26.10.09 р. виплатити позивачу належну йому суму дивідендів за 1998 – 2004 р.р., але як убачається із змісту листа відповідача №566 від 10.11.09 р., він мав на меті виплатити позивачу лише частину в сумі 500,00 грн., на що останній правомірно не погодився.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Направлення відповідачем позивачу відповіді №539 від 26.10.09 р. на заяву про виплату дивідендів з запрошенням отримати належну йому суму є діями, що свідчать про визнання відповідачем свого боргу. Про це також свідчить і протокол №1 від 23.04.10 р., в якому зафіксовано виступ голови правління, де він говорить, що сума заборгованості з виплати дивідендів на користь акціонерів за період 1998 – 2004 р. відповідно до облікових даних становить 325678,90 грн.

Таким чином, перебіг позовної давності перервався з 26.10.09 р.

Отже, прострочка у виплаті дивідендів має місце з 26.10.09 р. по день їх фактичної виплати позивачу, тобто по 23.12.10 р.

Відповідно до положень ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу на суму прострочених дивідендів за 1998 – 2004 роки 11972,73 грн. (без урахування податку з доходів фізичних осіб 1789,03 грн.) інфляційні за період з 01.01.1999 р. по 30.11.10 р. включно в сумі 16217,81 грн. та 3% за період з 01.01.1999 р. по 23.12.10 р. в сумі 359,18 грн.

Посилання відповідача на те, що стаття 625 ЦК України не може застосовуватися до спірних правовідносин, суд вважає безпідставними, оскільки це зобов’язання є грошовим в силу грошового характеру дивідендів.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми позову, суд дійшов встановив, що позивачем розрахунок був зроблений невірно, а саме: інфляційні та 3% нараховувалися на суму дивідендів без урахування податку з доходів фізичних осіб (11972,73), а не на всю суму належних до виплати позивачу дивідендів (13761,76 грн.); нарахування інфляційних за наступний кожний рік зроблено на суму дивідендів з нарахованими вже інфляційними за попередній рік, тобто інфляційні нараховувалися на інфляційні, що призвело до безпідставного збільшення суми інфляційних; позивачем нараховані 3% від суми отриманих дивідендів, а не 3% річних від суми нарахованих дивідендів. Тобто позивач просить стягнути з відповідача суму 3% (359,18 грн.) за період з 01.01.1999 р. по 23.12.10 р. меншу, ніж сума 3% річних за період з 26.10.09 р. по 23.12.10 р. (478,46 грн.), але суд не вправі виходити за межи позовних вимог і стягувати суму більшу ніж просить позивач.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних за період з 01.01.1999 р. по 30.11.10 р. включно в сумі 16217,81 грн. та 3% за період з 01.01.1999 р. по 23.12.10 р. обґрунтованими, доведеним, але підлягаючими задоволенню частково – інфляційні за період з листопада 2009 р. по грудень 2010 р. в сумі 1553,50 грн. та 3% річних за період з 26.10.09 р. по 23.12.10 р. в сумі 359,18 грн.

Провадження у справі в частині стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 3000,00 грн. суд вважає за необхідне припинити по п. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки: по-перше, цей спір, за своїм суб'єктним складом, не підлягає розгляду в господарських судах України; по-друге, згідно ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин, і стаття 58 ГПК України не допускає об’єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, а право на отримання відшкодування моральної шкоди не відноситься до корпоративних прав акціонера.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито, не доплачене позивачем з позовних вимог немайнового характеру про стягнення моральної шкоди, в сумі 54,99 грн. підлягає стягненню з позивача в доход Державного бюджету України, а державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачені позивачем, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 116, 159, 264, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 88, 167 ГК України, ст.ст. 10, 41 Закону України „Про господарські товариства”, ст. 9 Закону України „Про цінні папери та фондову біржу”, Положенням про порядок отримання інвесторами доходів від володіння корпоративними правами в акціонерних товариствах, затвердженим рішенням ДКЦПФР №386 від 25.12.01 р., зареєстрованим в МЮУ 16.04.02 р. за №370/6658, ст.ст. 33-35, 43, 49, п. 1 ст. 80, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

1. Вважати вірним повне найменування відповідача – Публічне акціонерне товариство „Шляхове ремонтно-будівельне управління №33”.

2. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 3000,00 грн.

3. В решті позову відмовити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Шляхове ремонтно-будівельне управління №33” (61009 м. Харків, вул. Железнякова, 235. Код ЄДРПОУ 05422384) на користь ОСОБА_1 (61064 АДРЕСА_1. Ідент. код НОМЕР_1) інфляційні за період з листопада 2009 р. по грудень 2010 р. несвоєчасної виплати дивідендів, нарахованих за період з 1998 р. по 2004 р., в сумі 1553,50 грн. та 3% річних за період з 26.10.09 р. по 23.12.10 р. в сумі 359,18 грн., державне мито в сумі 19,13 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 27,23 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з ОСОБА_1 (61064 АДРЕСА_1. Ідент. код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів – ВДК в м. Харкові (61024, м. Харків, вул. Гуданова, 4/10), код ЄДРПОУ УДК 24134490, р/р №31110095700002 в ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) державне мито в сумі 54,99 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ольшанченко В.І.

Повний текст рішення підписаний 24.06.11 р.