Рішення № 16859733, 24.06.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2011 р. Справа № 5023/5010/11

вх. № 5010/11

Суддя господарського суду Добреля Н.С.

при секретарі судовогозасідання Холодна Д.С.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1., довіреність від 01.06.11;

відповідача - ОСОБА_2., довіреність №08-11/3158/2-10 від 31.12.10;

3-ї особи - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ажур-ТНТ", м. Харків;

до Харківської міської ради, м. Харків; 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, м. Харків,

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ажур-ТНТ" право власності на нежитлову будівлю літ. "Б-1" загальною площею 14,6м.кв., розташовану по пров. Розторгуївському, 2 в м. Харкові.

24.06.11р. позивач надав до канцелярії суду супровідним листом документи для долучення до матеріалів справи.

24.06.11р. до канцелярії суду надійшов відзив 3-ої особи, в якому Інспекція ДАБК просить суд розглянути справу за відсутності третьої особи, та винести рішення у відповідності до діючого законодавства.

24 червня 2011 року відповідач надав через канцелярію господарського суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд винести рішення у відповідності до діючого законодавства..

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, наполягає на задоволенні позову.

Представник відповідача у призначеному судовому засіданні проти позову заперечував, та зазначив , що до Харківської міської ради скарг від 3-х осіб стосовно самовільно збудованої нежитлової будівлі літ. "Б-1" загальною площею 14,6м.кв., розташовану по пров. Розторгуївському, 2 в м. Харкові не надходило .

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що рішенням 45 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення проектів відведення земельних ділянок та згоди на розробку містобудівних обгрунтувань розміщення об"єктів", позивачу було надано дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки площею, орієнтовно, 0,9000га, у тому числі ділянка №1 - площею, орієнтовно, 0,6900га; ділянка №2 (в межах "червоних ліній" вул. Полтавський шлях, без права забудови) - площею, орієнтовно, 0,2100га для будівництва та подальшої експлуатації торговельного комплексу по пров. Розторгуївському, 2-а.

Позивач за власні кошти виконав будівництво нежитлової будівлі за адресою: м. Харків, пров. Розторгуївський,2 .

Згідно технічного паспорту, виготовленого КП "ХМБТІ" на замовлення позивача, загальна площа нежитлової будівлі літ. “Б-1” пров. Розторгуївський,2 у м. Харкові складає 14,6 кв.м, та стан цієї нежитлової будівлі є задовільний.

Як вбачається з матеріалів справи, у звязку з тим, що будівництво виконано без розробки проекту та отримання дозволу на початок будівельних робіт, позивач не має можливості оформити права на нерухомість належним чином. Але згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”від01.07.2004р. та п. 1.5. “Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно”, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, обовязковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно юридичних осіб. Згідно положень Цивільного кодексу зазначені нежитлові будівлі відносяться до обєктів нерухомого майна, тобто до обєктів, право власності на які підлягає обовязковій державній реєстрації.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності становлять три складові (ст. 317 ЦК України): право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю.

Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду.

Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Всупереч викладеним вище нормам, Позивач не може в повній мірі здійснити своє право власності щодо зазначених нежитлових будівель, а саме Позивач обмежений у своєму праві розпоряджатися своїм майном, оскільки право власності на нього не зареєстроване належним чином.

Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Згідно зі ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п 3.4. “Порядку вирішення питань, повязаних із самочинним будівництвом”, затвердженого Рішенням XL сесії Харківської міської ради IV скликання від 23.06.2004р. № 90/04, встановлено, що питання визнання права власності на завершені будівництвом обєкти, що знаходяться на земельних ділянках, які належать забудовнику на праві власності чи користуванні, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до ст. 376 ЦК України - житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Також слід зазначити, що підставою для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно відповідно до п.10. Додатку № 1 до “Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме мано”, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, є рішення судів, третейських судів про визнання права власності на обєкти нерухомого майна.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладені обставини, а також те, що спірна нежитлова будівля літ. "Б-1" загальною площею 14,6м.кв., розташована по пров. Розторгуївському, 2 в м. Харкові не суперечить інтересам 3-х осіб та не порушує права інших осіб, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, правомірними, доведеними документально матеріалами справи, та такими що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Проте, згідно ч. 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. В даному разі матеріали справи свідчать, що вини відповідача у виникненні спору немає. Натомість вбачається, що підставою виникнення спору стали неправильні дії позивача (самочинне будівництво спірного нерухомого майна). З урахуванням цього, суд покладає судові витрати на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4, 28 Закону України “Про власність”, ст.ст. 15, 16, ч.2 ст. 328, ст.ст. 331, 376, ст. 392 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ажур-ТНТ" (61105, м. Харків, пр. Героїв Сталінграда, буд. 136/8, код 36222593) право власності на нежитлову будівлю літ. "Б-1" загальною площею 14,6м.кв., розташовану по пров. Розторгуївському, 2 в м. Харкові.

Суддя Добреля Н.С.

Повний текст рішення складено 24 червня 2011 року.