Рішення № 16858637, 06.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

06.06.2011Справа №5002-25/1798-2011

за позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю «Альта-М» (95000, м. Сімферополь, вул. 8 березня, буд 7)

до відповідача Приватного підприємства «Влада» (97513, Сімферопольський район, смт. Гвардійське, вул. К.Маркса, буд 69)

про стягнення 585,83 грн.

Суддя Копилова О.Ю.

представники:

від позивача ОСОБА_1, представник, довіреність б/н від 04.04.2011 р.

від відповідача не зявився

Обставини справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Альта-М» звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача Приватного підприємства «Влада» та просить суд стягнути з відповідача суму в розмірі 585,83 грн., у тому числі: 520,13 грн. сума основного боргу за поставлений товар, 45,13 грн. витрат від інфляції, 20,57 грн. 3% річних.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні. Також просив долучити рахунок фактуру № А-0005491 твід 08.12.2009 р. та лист № 48 від 23.05.2011 р.

Суд долучив вказані документи до матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання не зявився, про причини відсутності суд не повідомив, про день розгляду справи був сповіщений належним чином: рекомендованою кореспонденцією.

Під час розгляду даної справи відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву, з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

05 січня 2011 р. між Приватним підприємством «Альта-Е» (Цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альта-М» (Цесіонарій) був укладений договір відступлення права вимоги (цесії) № 05/06 ( а.с. 12).

Відповідно до п. 1 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Цедент відступає Цесіонареві, а Цесіонарій набуває право вимоги, належне Цедентові, і стає кредитором за РН № А-0005491 від 08.12.2009 р. на суму 520,13 грн., на підставі яких Цедент поставив товар Приватному підприємству «Влада».

За цим договором Цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання наступних обовязків: а) оплати простроченої заборгованості за товар, поставлений боржнику відповідно до РН № А-0005491 від 08.12.2009р. на суму 520,13 грн. б) оплати штрафних санкцій, пені, 3% річних, інфляційних витрат та додаткових витрат, що виникли внаслідок порушення зобовязання боржником відповідно до діючого законодавства за весь строк прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство «Альта Е»» згідно накладної № А-0005491 від 08.12.2009р., наявної в матеріалах справи (а.с. 6), поставило на адресу Приватного підприємства «Влада» товар на загальну суму 520,13 грн.

23.05.2011 р. за вих. № 48 Товариство з обмеженою відповідальністю «Альта-М» направило на адресу Приватного підприємства «Влада» вимогу про підписання двостороннього акту звірки взаєморозрахунків та сплати суми заборгованості у розмірі 520,13 грн. за отриманий по накладній № А-0005491 від 08.12.2009р. товар.

Проте вказана вимога позивача була залишена без відповіді та відповідного реагування з боку відповідача.

Таким чином відповідач свої зобовязання по сплаті за отриманий товар по накладній № № А-0005491 від 08.12.2009р. не виконав, заборгованість Приватного підприємства «Влада» станом на день розгляду справи становить 520,13 грн.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України, статті 174 Господарського кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (господарських зобовязань) є договори та інші угоди, настання певної події.

Згідно статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарьских договорів у спрощений спосіб, шляхом обміну листами або прийому замовлення до виконання, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договору.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, та сплатити продавцю повну вартість переданого товару.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів повної сплати заборгованості в сумі 585,83 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних 20,57 грн., інфляційні збитки 45,13 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного суду України від 03.04.1997 р. №62-97р., слідує, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, отже потрібно вважати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за цій місяць, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Для визначення індексу за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Сума індексу інфляції розрахована позивачем за період прострочки з грудня 2009р. по березень 2011 р. виходячи з суми основного боргу в розмірі 520,13 грн. та складає 45,13грн.

Сума 3% річних розрахована позивачем за період прострочки з 09.12.2009 р. по 24.04.2011 р. виходячи з суми основного боргу у розмірі 520,13 грн. та складає у загальному розмірі 20,57 грн.

Суд погоджується з вказаним розрахунком позивача та вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача індексу інфляції в сумі 45,13 грн. та 3% річних у сумі 20,57 грн. правомірні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідач доказів сплати боргу суду не надав, доказів які б спростовували доводи позивача суду не представив.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та засновані на законі, тому підлягають задоволенню.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 07 червня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Влада» (97513, Сімферопольський район, смт. Гвардійське, вул. К.Маркса, буд 69, код ЄДРПОУ 32502982) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альта-М» (95000, м. Сімферополь, вул. 8 березня, буд 7, код ЄДРПОУ 37428359) 520,13 грн. основного боргу, 3% річних 20,57 грн., інфляційних збитків 45,13 грн., державне мито у розмірі 102,00 грн., 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКопилова О.Ю.