Рішення № 16858640, 05.07.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

05.07.2011Справа №5002-15/1898-2011

За позовом Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, проспект Кірова / провулок Совнаркомовський, 52/1; ЄДРПОУ 00153117)

До відповідача Публічного акціонерного товариства «Кримгаз» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Училищна, 42А; ЄДРПОУ 03348117)

Про стягнення 1390190,50 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_1, представник, довіреність №11/49 від 01.07.2011

Від відповідача ОСОБА_2, представник, довіреність №405 від 16.05.2011

Обставини справи: Публічне акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Кримгаз» про стягнення 1388108,34 грн. заборгованості, 1804,54 грн. пені, 277,62 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 24.05.2011 по даній справі замінено відповідача Відкрите акціонерне товариство «Кримгаз» на Публічне акціонерне товариство «Кримгаз».

До початку судового засідання від позивача до суду надійшло клопотання з проханням припинити провадження у справі в частині стягнення 1388108,34 грн. основного боргу, у звязку з відсутністю предмету спору.

Також, до початку судового засідання від відповідача до суду надійшло клопотання з проханням відмовити в частині позовних вимог щодо стягнення 1804,54 грн. пені та 277,62 грн. 3% річних. До заяви додав докази погашення суми основного боргу перед позивачем у розмірі 1388108,34 грн.

У судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

28.01.2011 між Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» та Відкритим акціонерним товариством «Кримгаз» укладено|ув'язнений| договір №1-ТГ-2011 про надання послуг з транспортування природного газу (Далі Договір, а.с.11-19).

Відповідно до пункту 1 Договору:

1.1. ДАТ «Чорноморнафтогаз» зобов'язується у 2011 році надати послуги з транспортування природного газу по своїх магістральних газопроводах і передати його на ГРС в газорозподільні мережі ВАТ «Кримгаз» - для Західного регіону Криму; надати послуги з транспортування природного газу по своїх магістральних газопроводах і передати його в магістральний газопровід Джанкой-Феодосія-Керч Феодосійського ПМ Херсонського ЛВУМГ УМГ «Харківтрансгаз» ДК «Укртрансгаз» для подальшої подачі через ГРС Феодосійського ПМ ЛВУМГ УМГ «Харьківтрансгаз» ДК «Укртрансгаз» в газові мережі ВАТ «Кримгаз» - для Східного регіону Криму, у тому числі:

1.1.1.обсяги природного газу, який ВАТ «Кримгаз» закуповує для потреб населення, установ і організацій, що фінансуються з державного і місцевого бюджетів (крім обсягів природного газу, що використовується для забезпечення горіння Вічного вогню), релігійних організацій, установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів (в межах обсягів природного газу, що використовується для забезпечення горіння Вічного вогню), а також промислових споживачів, які уклали з ВАТ «Кримгаз» прямі договори на постачання природного газу (у разі, якщо до вартості природного газу, який ВАТ «Кримгаз» закуповує у власника ресурсів у звітному місяці для постачання зазначеним споживачам, не включена вартість послуг з транспортування газу магістральними газопроводами ДАТ «Чорноморнафтогаз»), в обсязі до 551 289 тис.м.куб. (П'ятсот п'ятдесят один мільйон двісті вісімдесят дев'ять тисяч м.куб.)

1.1.2.обсяги природного газу, який закуповується ВАТ «Кримгаз» для виробничо-технологічних потреб, виробничо-технологічних витрат, власних потреб, для можливих обсягів розбалансування, для АГНКС М.Бахчисарай, в обсягах, передбачених договорами і підтверджених ОДУ ДК «Укртрансгаз».

1.1.3.обсяги природного газу, що закуповується споживачами по прямих договорах з ДАТ «Чорноморнафтогаз» та іншим постачальниками в обсягах, передбачених договорами і підтверджених ОДУ ДК «Укртрансгаз».

04.02.2011 між Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» та Відкритим акціонерним товариством «Кримгаз» укладено додаткову угоду №1 до|ув'язнений| договору №1-ТГ-2011 про надання послуг з транспортування природного газу (а.с.20-21).

Відповідно до пункту 4.1 Договору (з урахуванням додаткової угоди №1), ВАТ «Кримгаз» сплачує ДАТ «Чорноморнафтогаз» вартість послуг по транспортуванню обсягів газу, передбачених у пункті 1.1.1: при транспортуванні природного газу магістральними газопроводами ДАТ «Чорноморнафтогаз» через газотранспортні мережі ВАТ «Кримгаз» за тарифом 46,80 грн. за 1 тисячу метрів кубічних з ПДВ.

Згідно пункту 5.1 Договору (з урахуванням додаткової угоди №1), оплата послуг по транспортуванню природного газу для потреб населення, установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів (крім обсягів природного газу, що використовується для забезпечення горіння Вічного вогню),релігійних організацій, а також установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів (в межах обсягів природного газу, що використовується для забезпечення горіння Вічного вогню),проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ДАТ «Чорноморнафтогаз» з поточних рахунків ВАТ «Кримгаз» із спеціальним режимом використання відповідно до алгоритмів розподілу коштів, затверджених НКРЕ України. Остаточний розрахунок за надані послуги з транспортування природного газу проводиться ВАТ «Кримгаз» до ЗО числа місяця наступного за звітним.

Оплата послуг по транспортуванню природного газу промисловим споживачам, які уклали в ВАТ «Кримгаз» прямі договори на постачання (у разі, якщо до вартості природного газу, який ВАТ «Кримгаз» закуповує у власника ресурсів у звітному місяці для постачання зазначеним споживачам, не включена вартість послуг з транспортування магістральними газопроводами ДАТ «Чорноморнафтогаз»), здійснюється ВАТ «Кримгаз» шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ДАТ «Чорноморнафтогаз» в розмірі вартості послуг, що були надані у звітному місяці транспортування газу, до 20-го числа, наступного за звітним місяця.

В березні 2011 року позивачем були надані відповідачу послуги по транспортуванню 70863,266 тис. м.куб. газу на суму 3316400,85 грн., що підтверджується актом №3.3 прийому-передачі послуг по транспортуванню газу (а.с.22).

Позивач у позовній заяві вказує, що відповідач лише частково сплатив кошти за послуги з транспортування газу у розмірі 1928292,51 грн., що й стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідач погасив суму основного боргу у розмірі 1388108,34 грн. після звернення позивача з даним позовом до суду, що підтверджується випискою банку від 23.05.2011.

Приписами Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору (пункт 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України) зокрема у таких випадках:

- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

За таких обставин, провадження у даній справі в частині стягнення 1388108,34 грн. основного боргу підлягає припиненню у звязку з відсутністю предмету спору, оскільки відповідачем сума заборгованості в цій частині погашена.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 277,62 грн. 3% річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 277,62 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 1804,54 грн. пені.

Згідно пункту статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Приписами пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Заявлена позивачем сума пені у розмірі 1804,54 грн. підтверджується матеріалами справи та визнана судом обґрунтованою.

Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, якщо порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Судом встановлено, що порушення відповідачем зобовязань по сплаті за послуги по транспортуванню газу не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

За таких обставин, суд вважає доцільним зменшити розмір штрафних санкцій на 50% до 902,27 грн.

Згідно пункту 6.3 Розяснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №02-5/78 від 04.03.1998, з наступними змінами та доповненнями, у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кримгаз» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Училищна, 42А; ЄДРПОУ 03348117) на користь Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова/пров. Совнаркомовський, 52/1; ЄДРПОУ 00153117) 902,27 грн. пені, 277,62 грн. 3% річних, 13901,91 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 1388108,34 грн. основного боргу провадження у справі припинити на підставі пункт 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

4.В іншій частині позову відмовити.

5.Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 06.07.2011.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримІщенко І.А.