Ухвала суду № 16850586, 23.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" червня 2011 р. м. КиївК-10917/08

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Степашко О.І., Усенко Є.А.,

при секретарі Сватко А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області (далі ДПІ)

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.02.2008

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.05.2008

у справі № 2-а-5192/08 (22а-4832/08)

за позовом закритого акціонерного товариства «Діанівська птахофабрика»(далі Товариство)

до ДПІ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача відділення Державного казначейства України в Волноваському районі Донецької області,

про скасування податкового повідомлення-рішення та зобовязання вчинити певні дії.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача Колесниченко О.Ю.,

відповідача Майдикова С.Б.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.01.2008 №0000022320/0 та про зобовязання ДПІ надати до відділення Державного казначейства України в Волноваському районі Донецької області висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування, що підлягає виплаті позивачеві за серпень 2007 року у розмірі 285356 грн. та за вересень 2007 року у сумі 273608грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25.02.2008, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.05.2008, позов задоволено повністю. У прийнятті цих рішень попередні судові інстанції виходили з того, що установлені чинним законодавством податкові пільги для сільськогосподарських товаровиробників у вигляді спеціального режиму оподаткування, який передбачає декларування податкових зобовязань та податкового кредиту за скороченою декларацією без проведення розрахунків з бюджетом, не виключає право платника на декларування податкового кредиту за загальною декларацією.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи. Так, на обґрунтування касаційних вимог скаржник з посиланням на приписи пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»зазначає, що операції з придбання позивачем матеріально-технічних ресурсів для виробництва молока та мяса у живій вазі підлягають відображенню в скороченій декларації з ПДВ, яка не передбачає здійснення розрахунків з бюджетом та, відповідно, виключає право позивача на отримання бюджетного відшкодування.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що за наслідками проведення ДПІ виїзної позапланової перевірки Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за серпень, вересень 2007 року, оформленої актом від 09.01.2008 №1/23-20/30492941, контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.01.2008 № 0000022320/0, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 558964грн. (у тому числі 285356 грн. за серпень 2007 року та 273608грн. за вересень 2008 року). В основу прийняття зазначеного акта індивідуальної дії контролюючим органом покладено висновок про незаконність відображення позивачем у загальній декларації з ПДВ податкового кредиту, сформованого за наслідками придбання товарів (робіт, послуг) для виробництва мяса у живій вазі (курчат бройлерів І категорії), що призвело до завищення відємного значення ПДВ у відповідні періоди.

Так, пунктом 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до 1 січня 2008 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

За змістом пункту 12 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 № 805, сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за поставлені ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. При цьому сума акумульованого на окремому рахунку податку на додану вартість за поставлені молоко та молочну продукцію спрямовується на придбання приладів і реактивів, необхідних для визначення показників якості молока і молочної продукції, фільтрувальних матеріалів, холодильного обладнання та доїльних установок у разі неналежного забезпечення ними сільськогосподарських підприємств.

У разі одержання за договорами товарно-матеріальних цінностей, надання послуг, пов'язаних з виробництвом та переробкою у власних переробних цехах зазначеної в абзаці першому цього пункту продукції, сплачену суму податку на додану вартість з операцій поставки таких товарно-матеріальних цінностей, надання послуг відносять на податковий кредит по розрахунках з таких сільськогосподарських операцій.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що у разі обрання пільгового режиму оподаткування в порядку пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»сільськогосподарський товаровиробник і податкове зобовязання, і податковий кредит декларує за спеціальною (скороченою) податковою декларацією, яка не передбачає розрахунків з бюджетом. Адже у випадку, якщо платник, реалізовуючи продукцію, на підставі зазначеної норми не сплачує цей податок до бюджету, а декларує податкові зобовязанні за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до названого Порядку, то й податковий кредит із ПДВ, сформований за операціями із придбання основних засобів і послуг, має включатися до тієї самої декларації та відповідно зменшувати суму, що залишається в його розпорядженні.

Водночас відповідно до пункту 811 статті 8 Закону України «Про податок на додану вартість»(у тій самій редакції) будь-яка юридична або фізична особа, яка провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства, лісового господарства, рибальства, з обробки чи переробки такої виробленої нею продукції, а також з надання супутніх послуг, визначених цією статтею (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином, застосування платником спеціального режиму оподаткування у порядку наведеної норми Закону, є податковою пільгою, передбаченою для сільськогосподарського товаровиробника.

Наведене підтверджується і змістом Правил обліку податку на додану вартість для вдосконалення обчислення вартісної величини впливу пільг з цього податку на формування дохідної частини Державного бюджету України, затверджених спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державного комітету статистики України від 23.07.2004 №419/453. Так, відповідно до підпункту 1.4.1 пункту 1.4 розділу 1 цих Правил пільги з податку на додану вартість - це переваги, надані певним суб'єктам підприємницької діяльності, пов'язані з повним або частковим звільненням від установлених законом зобов'язань за сплатою цього податку до державного бюджету, тоді як пунктом 2.4 названих Правил перерахування сільськогосподарським товаровиробником належних до сплати в державний бюджет сум ПДВ на спеціальний банківський рахунок з метою цільового використання віднесено до пільгового режиму оподаткування.

Аналіз приписів пункту 811 статті 8 Закону України «Про податок на додану вартість»(який передбачає можливість платника обрати спеціальний режим оподаткування ПДВ) та пункту 1 частини першої статті 10 Закону України «Про систему оподаткування»(який встановлює право платника подавати державним податковим органам документи, що підтверджують право на пільги щодо оподаткування у порядку, встановленому законами України) дає підстави для висновку про те, що застосування податкової пільги (зокрема, спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з поданням до податкового органу податкової (скороченої) декларації з податку на додану вартість сільськогосподарського товаровиробника) є правом, а не обовязком платника.

Втім одночасне застосування загального та пільгового режиму оподаткування є неприпустимим. Тобто у разі обрання сільськогосподарським товаровиробником спеціального режиму оподаткування (про що свідчить, зокрема, подання ним скороченої декларації та акумулювання належним до сплати до бюджету сум ПДВ на окремому рахунку) і податковий кредит, і податкові зобовязання мають відображатися саме у такій скороченій декларації. У разі ж відмови платника від використання податкової пільги, як зобовязання з ПДВ, так і податковий кредит мають включатися до загальної декларації з цього податку.

З урахуванням викладеного для правильного вирішення цього спору судам слід було вичерпно зясувати, який саме режим оподаткування ПДВ було обрано позивачем у перевірений період. Для цього судам необхідно було перевірити, чи подавалася позивачем скорочена декларація ПДВ у спірні податкові періоди, чи сплачувалися позивачем відповідні суми ПДВ до бюджету за наслідками здійснення господарських операцій у вказані періоди або зазначені суми акумулювалися на окремому рахунку з метою подальшого цільового використання тощо.

Лише за наслідками дослідження вказаних обставин справи судам можна було дійти обґрунтованого висновку про наявність або відсутність у позивача права на оспорювану суму бюджетного відшкодування.

Оскільки зазначені фактичні дані судами встановлено не було, тоді як дослідження доказів та встановлення обставин перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області задовольнити частково.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.02.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.05.2008 у справі № 2-а-5192/08 (22а-4832/08) скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак С.Е. Острович О.І. Степашко Є.А. Усенко