Ухвала суду № 16850471, 02.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" червня 2011 р. м. КиївК-4618/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Островича С.Є., Степашка О.І.

при секретарі Патюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2008 у справі № 25/240-А Господарського суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Віктан Трейд»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м. Києва від 07.08.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2008, позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 24.01.2007 № 0007352302/2 та № 0007342302/2, від 18.04.2007 № 0007352302/3 та № 0007342302/3 про визначення ТОВ «Союз-Віктан Трейд»податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 6553394,00 грн., в тому числі 1313918,00 грн. основний платіж та 5239476,00 грн. штрафні (фінансові) санкції, накладені на підставі підпунктів 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(Закон № 2181-ІІІ), та про зменшення в картці особового рахунку товариства суми бюджетного відшкодування, задекларованої за вересень 2005 року, на 295,00 грн. та про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 170,00 грн.

Висновок суду про наявність підстав для задоволення позову вмотивований посиланням на встановлений в судовому процесі факт включення до комісійної винагороди за договорами комісії від 11.10.2005 №36 та №37, укладеними ТОВ «Союз-Віктан Трейд»(комісіонер) з Фірмою «Союз-Віктан»(комітент) та ЗАТ «Завод марочних вин і коньяків «Коктебель»»(комітент) відповідно, сум податку на додану вартість, у звязку з чим у контролюючого органу відсутні правові підстави для донарахування позивачу податкових зобовязань з цього податку, оскільки позивач не порушив пункт 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР). Суд, крім того, визнав безпідставним висновок ДПІ про порушення позивачем підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 цього Закону внаслідок визначення податкових зобовязань з поставки послуг із суборенди нежитлового приміщення в податковому звітному періоді, на який припадає дата підписання акту приймання-передачі наданих послуг, та включення до податкового кредиту сум ПДВ, нарахованого на вартість придбаних послуг мобільного звязку та реєстраторів змінних сигналів «Ритм», з огляду на придбання цих послуг і товару з метою використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності.

В касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої й апеляційної інстанцій пункту 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3, пункту 4.1 ст. 4. підпункту 6.1.1 пункту 6.1 ст. 6, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Заперечуючи проти касаційної скарги, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва просить залишити скаргу без задоволення, як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для визначення ТОВ «Союз-Віктан Трейд»податкового зобовязання, зменшення в картці особового рахунку заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 16.08.2006 № 1203/23-02/33643230, про такі порушення позивачем норм Закону № 168/97-ВР: підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3 - внаслідок не оподаткування операцій з поставки ТОВ «Союз-Віктан»послуг із суборенди нежитлового приміщення у вересні грудні 2005 року, що призвело до завищення бюджетного відшкодування за вересень 2005 року на 295,03 грн. та заниження податкових зобовязань за жовтень грудень 2005 року на загальну суму 5998,11 грн.; пункту 4.1 ст. 4, підпункту 6.1.1 пункту 6.1 ст. 6 внаслідок заниження бази оподаткування операцій з поставки послуг комісії ТОВ «Союз-Віктан»та ЗАТ «Завод марочних вин і коньяків «Коктебель»», що призвело до заниження податкових зобовязань за жовтень грудень 2005 року, січень березень 2006 року на загальну суму 1259037,00 грн.; підпункту 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 внаслідок включення до податкового кредиту в декларації за грудень 2005 року ПДВ в сумі 7900000,00 грн. на підставі податкової накладної № 1 від 30.12.2005, виписаної ТОВ «Технолюкс-Миколаїв»на поставку реєстраторів змінних сигналів «Ритм»вартістю 47400000,00 грн., в тому числі ПДВ 7900000,00 грн., при відсутності факту поставки, що призвело до заниження податкових зобовязань за грудень 2005 року на 7900000,00 грн.; підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 внаслідок включення до податкового кредиту сум ПДВ, нарахованого на вартість послуг мобільного звязку, придбаних у ЗАТ «Український мобільний зв'язок», без підтвердження факту використання цих послуг у власній господарській діяльності, що призвело до заниження податкових зобовязань за листопад, грудень 2005 року, березень 2006 року на загальну суму 48882,44 грн.; підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 внаслідок включення до податкового кредиту сум ПДВ, не підтверджених податковими накладними, що призвело до заниження податкових зобовязань за січень і березень 2006 року на 46,67 грн. та 115,00 грн. відповідно.

Висновок суду про відсутність у контролюючого органу законних підстав для зменшення суми бюджетного відшкодування за вересень 2005 року, донарахування податкових зобовязань за жовтень грудень 2005 року на загальну суму 5998,11 грн. (з операцій з поставки послуг суборенди), за листопад, грудень 2005 року, березень 2006 року на загальну суму 48882,44 грн. ( формування податкового кредиту за рахунок сум податку, сплаченого у звязку з придбанням послуг мобільного звязку) відповідає встановленим обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права. Так, в судовому процесі встановлено, що податкові зобовязання з операцій з поставки послуг суборенди позивач визначив у податкових звітних періодах, на який припадає дата складання актів приймання-передачі цих послуг учасниками господарських операцій (ТОВ «Союз-Віктан Трейд»(орендодавець) та ТОВ «Союз-Віктан»(орендар)), що відповідає нормі підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР. Обумовленість придбання позивачем послуг мобільного звязку здійсненням господарської діяльності підтверджується фактичними обставинами щодо встановленого на підприємстві розпорядженням директора від 01.09.2005 № 2 порядку користування службовим мобільним звязком. Останнім визначено коло посадових осіб та працівників підприємства, яким видається службова сім-карта, що дає можливість користування корпоративним номером мобільного телефону, а напрямки користування мобільним звязком визначені як такі, що повинні здійснюватися лише у звязку із виконанням службових обовязків.

Підтвердження факту придбання цих послуг позивачем належними документами бухгалтерського та податкового обліку сторонами визнається, а сумніви щодо достовірності цих обставин відсутні.

Визнаючи незаконним застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3950000,00 грн. за порушення підпункту 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з правомірності дій позивача щодо включення до податкового кредиту в податковій декларації за грудень 2005 року ПДВ в сумі 7900000,00 грн. за податковою накладною № 1 від 30.12.2005, виписаною ТОВ «Технолюкс-Миколаїв». Такий висновок, однак, зроблений без всебічного та повного зясування обставин справи щодо придбання позивачем товару (реєстраторів змінних сигналів «Ритм»), у звязку з чим факт придбання цього товару позивачем не може вважатися встановленим. Разом з тим, враховуючи, що розрахунком коригування до податкової декларації за червень 2006 року позивач зменшив податковий кредит на 7900000,00 грн., а відповідно до норм підпунктів 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, чинного до 1 січня 2011 року, умовою для притягнення до відповідальності за порушення податкового законодавства визначалось донарахування суми податкового зобовязання платнику податків контролюючим органом, штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3950000,00 грн. до позивача застосовані неправомірно, оскільки за результатами перевірки виявлене порушення підпункту 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 не було підставою для донарахування податкових зобовязань.

З огляду на викладене ухвалені у справі судові рішення в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 24.01.2007 № 0007342302/2, від 13.04.2007 № 0007342302/3; від 24.01.2007 № 0007352302/2 та від 13.04.2007 № 0007352302/3 на суму 4032320,83 грн., в тому числі основний платіж - 54880,55 грн. (5998,11 грн.+48882,44 грн.) та штрафні (фінансові) санкції - 3977440,28 грн. (27440,28 грн. (50% від 54880,55 грн.)+3950000,00 грн.) підлягають залишенню без змін, безвідносно до мотивів обґрунтування судом висновку про неправомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3950000,00 грн.

Що ж стосується ухвалених у справі судових рішень в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 24.01.2007 № 0007352302/2 та від 13.04.2007 № 0007352302/3 на суму податкового зобовязання 2521073,17грн., в тому числі 1259037,45грн. (1313918,00грн.-54880,55грн.) основний платіж та 1262035,72грн. (5239476,00грн. - 3977440,28грн.) штрафні (фінансові) санкції, то в цій частині судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд як такі, що ухвалені з порушенням статей 69, 71, 86 КАС України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Так, відповідно до абзацу першого пункту 4.1 ст. 4 Закону №168/97-ВР в редакції Законів України від 25.03.2005 р. N 2505-IV та від 07.07.2005 р. N 2771-I база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Як свідчать наявні у справі копії договорів комісії від 11.10.2005 № 36 та № 37, укладених між ТОВ «Союз-Віктан Трейд»(комісіонер) та ТОВ «Союз-Віктан»(комітент) і ЗАТ «Завод марочних вин і коньяків «Коктебель»»(комітент) відповідно, сторони цих договорів встановили, що комітент сплачує комісіонеру аванс в розмірі 8% від грошових коштів, що надійшли від комісіонера за реалізовану продукцію комітента. У випадку затвердження комітентом звіту комісіонера аванс слід вважати винагородою комісіонера, що включає і оплату за делькредере (пункти 4.4 та 4.5 цих договорів).

Додатковою угодою від 12.10.2005 до договору № 36 від 11.10.2005 встановлено, що в комісійну винагороду комісіонера включається і податок на додану вартість (а.с. 35, т.1).

Як засвідчив представник позивача в судовому засіданні касаційної інстанції, додаткових угод щодо визначення розміру комісійної винагороди за договором № 37 від 11.10.2005 сторони не укладали. Відсутні такі й у матеріалах справи. За таких обставин висновок суду про відсутність у контролюючого органу для донарахування позивачу податкових зобовязань з операцій з поставки послуг комісії ЗАТ «Завод марочних вин і коньяків «Коктебель»»за договором № 37 від 11.10.2005 не відповідають правильному застосуванню пункту 4.1 ст. 4 Закону № 168/97-ВР та ст. 86 КАС України, оскільки вказаним договором визначений розмір комісійної винагороди, а позивач, як свідчить акт перевірки від 16.08.2006 № 1203/23-02/33643230, податкові зобовязання визначив не із розміру комісійної винагороди, а включив їх до визначеної договором комісійної винагороди (а.с. 21, т.1). Фактичний зміст встановлених перевіркою обставин позивачем не заперечується.

Обставини щодо суми, на яку позивач занизив у звязку з цим податкові зобовязання, судами попередніх інстанцій не встановлені; відсутні відповідні розрахунки й у справі, що в силу частини 2 ст. 220 КАС України позбавляє суд касаційної інстанції прийняти нове рішення у відповідній частині позовних вимог та є підставою для направлення справи на новий розгляд.

Крім того, в судовому процесі не встановлені обставини щодо підтвердження в податковому обліку ТОВ «Союз-Віктан Трейд» за січень і березень 2006 року податковими накладними сум податку 46,67 грн. та 115,00 грн., включених до податкового кредиту, хоча відповідно до акту перевірки ці обставини також слугували підставою для визначення позивачу суми податкового зобовязання за результатами перевірки (а.с. 23, т.1).

Згідно з частиною 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити обставини справи повно і всебічно та вирішити спір у відповідній частині позовних вимог згідно з нормами матеріального права, що діяли на час виникнення правовідносин.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, частинами 2 і 4 ст. 227, ст.ст. 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва задовольнити частково.

Скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 07.08.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2008 в частині задоволення позову про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 24.01.2007 № 0007352302/2 та від 13.04.2007 № 0007352302/3 на суму податкового зобовязання 2521073,17грн., в тому числі 1259037,45грн.- основний платіж та 1262035,72грн.- штрафні (фінансові) санкції, справу в цій частині позовних вимог направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Господарського суду м. Києва від 07.08.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписЛ.І.Бившева

підписМ.І.Костенко

підпис С.Е.Острович

підписО.І.Степашко